Напрями оптимізації антибіотикотерапії пацієнтів похилого віку з коронавірусною хворобою

Анотація

Перебіг коронавірусної хвороби-2019 (COVID-19) в осіб похилого віку часто супроводжується розвитком пневмонії з приєднанням вторинної бактерійної інфекції, що потребує додаткового призначення антибактеріальних препаратів.

Мета роботи — оцінити ризики та визначити напрями оптимізації застосування антибактеріальних препаратів у пацієнтів похилого віку з COVID-19, які потребували госпіталізації через розвиток пневмонії та наявну дихальну недостатність.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби 29 пацієнтів віком 70—94 роки (середній вік — (79,7 ± 7,5) року), які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні з підтвердженим діагнозом COVID-19 і негоспітальною вірусно-бактеріальною пневмо­нією. У всіх пацієнтів була наявна коморбідна патологія серцево-судинної системи, у 8 — цукровий діабет 2 типу. Проведено оцінку ризиків використання антибактеріальних препаратів за допомогою шкали FORTA (Fit fOR The Aged), а також класифікації AWaRe у редакції МОЗ України.

Результати та обговорення. Виявлено високу частоту (41,4 %) вживання пацієнтами похилого віку фторхінолонових антибіотиків, які за шкалою FORTA належать до груп С (моксифлоксацин) або D (ципрофлоксацин), що асоціюється зі зниженням безпечності фармакотерапії особливо в умовах поліфармації. Жоден пацієнт не отримував безпечніші антибактеріальні засоби класу А. Був призначений лише один препарат групи доступу за класифікацією AWaRe — кліндаміцин. Установлено 28 призначень антибактеріальних препаратів групи спостереження; 12 — препаратів групи резерву (цефтріаксон).

Висновки. Половині пацієнтів похилого віку з коронавірусною хворобою та негоспітальною вірусно-бактеріальною пневмонією призначали антибактеріальні препарати з високим ризиком небажаних реакцій. Одним із напрямів оптимізації терапії є мінімізація застосування фторхінолонів, заміна цефтріаксону на цефотаксим.