Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція

Діагностика туберкульозу легень у першій половині ХІХ століття: випадок Фредеріка Шопена

В.І. Березуцький — 2023-09-20

Відомий польський композитор Фредерік Шопен (1810—1849) більшу частину життя страждав на туберкульоз легень, від якого помер у віці 39 років. Протягом усього життя Шопен неодноразово звертався по медичну допомогу до провідних європейських лікарів, які володіли найбільш передовими для того часу знаннями та діагностичними методиками. Метою дослідження було отримання об’єктивного уявлення про можливості діагностики туберкульозу легень в Європі в першій половині ХІХ століття на основі часткової реконструкції історії хвороби Фредеріка Шопена. Нами були вивчені кореспонденція Фредеріка Шопена та його близьких, спогади сучасників Шопена, праці його найавторитетніших біографів, провідні трактати з діагностики захворювань легень, надруковані у першій половині ХІХ століття.
Установлено, що у зазначений період справжня природа туберкульозу ще не була відома, у зв’язку з цим уявлення лікарів про етіологію та патогенез хвороби були далекі від істинних. Лікарі Шопена вважали, що туберкульоз виникає внаслідок спадкової або набутої схильності. Однак техніка та методика фізичних методів дослідження (перкусія й аускультація) у Франції досягли межі діагностичної можливості. Фізичні ознаки порушення прохідності бронхів, ущільнення або деструкції легеневої тканини були ретельно описані в клінічних посібниках. Із певних об’єктивних та суб’єктивних умов багато лікарів-практиків взагалі не використовували перкусію і аускультацію або не володіли відповідними навичками достатньою мірою. Водночас найпередовіші європейські лікарі впевнено діагностували інфільтративну і кавернозну форму туберкульозу, використовуючи набір найхарактерніших ознак, виявлених під час аналізу скарг, анамнезу та даних фізикального обстеження.

Туберкульоз шкіри: сучасні клініко-епідеміологічні особливості та необхідність мультидисциплінарного підходу для вчасної діагностики і комплексної терапії (огляд літератури)

О.Є. Федоренко — 2023-09-20

Щодо розуміння людським співтовариством глобального значення такої «ново-старої» інфекції, як туберкульозна, свідчить широке обговорення цієї, на перший погляд, начебто суто медичної проблеми на засіданні Генеральної Асамблеї ООН влітку 2023 р. для публічного комунікативного сприйняття відповідної «Політичної декларації щодо туберкульозу та погодження ключових питань у сфері протидії туберкульозу». У ній наголошено, що сфера громадського здоров’я передбачає безумовне збереження людського здоров’я як головної мети соціального розвитку будь-якої країни, зокрема запобігання розвитку туберкульозу та інших інфекційних хвороб.

Мета роботи — провести аналіз фахових публікацій останніх років щодо сучасних клініко-епідеміологічних особливостей клінічного перебігу туберкульозу шкіри, визначити організаційні заходи забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя сфери громадського здоров’я населення України в умовах воєнного часу і ведення активних бойових дій, а також нагадати лікарям різних спеціальностей про значну різноманітність сучасних клінічних виявів форм туберкульозу шкіри.

Матеріали та методи. Проаналізовано офіційні документи та наукові публікації щодо державної політики в галузі охорони громадського здоров’я, підходів до подолання епідемії туберкульозу, динаміки захворюваності та форм туберкульозу шкіри в Україні.

Результати та обговорення. Зміст проаналізованих фахових публікацій беззаперечно свідчить, що проблема туберкульозу вийшла за межі суто медичної галузі та набула загальнодержавного значення. Сучасний підхід до поліпшення стану громадського здоров’я потребує постійної координації зусиль різних людей, що одночасно мають широкий спектр фахових навичок у різних дисциплінах, а також здатність плідно співпрацювати в мультидисциплінарних командах для досягнення єдиної мети — подолання епідемії туберкульозу.

Висновки. Аналіз наукових публікацій останніх років з проблеми туберкульозу шкіри свідчить про нагальну потребу розглядати це захворювання в системі громадського здоров’я як загальне інфекційне захворювання цілого організму, за якого легеневі та формально позалегеневі (шкірні) ураження патогенетично пов’язані в єдиний ланцюг патологічних змін. Це потребує міждисциплінарного підходу та системної методологічної співпраці фтізіатрів, дерматовенерологів і сімейних лікарів для вчасної діагностики та комплексної терапії цієї інфекції.

Динаміка основних показників епідеміології туберкульозу на Буковині, вплив пандемії COVID-19 та умов війни

Л.Д. Тодоріко — 2023-09-20

За даними ВООЗ, Україна належить до 27 країн світу, на які припадає 85 % випадків захворюваності на туберкульоз (ТБ), і посідає 4-те місце у світі за його поширеністю.

Мета роботи — проаналізувати регіональні особливості епідеміології ТБ у Чернівецькій області в умовах впливу несприятливих соціально-економічних чинників.

Матеріали та методи. Проаналізовано медичні картки всіх пацієнтів із вперше діагностованим ТБ, зареєстрованих у Чернівецькому обласному клінічному протитуберкульозному диспансері у період з січня 2021 р. до грудня 2022 р. Статистичну обробку отриманих даних проведено за допомогою програми IBM SPSS Statistics v26.0.

Результати та обговорення. Аналіз захворюваності на ТБ серед дорослого населення вірогідно зріс. Ситуація локдауну, спричинена пандемією COVID-19, та умови воєнного стану внесли свої негативні корективи. Так, аналіз поширеності ТБ на Буковині показав зменшення цього показника за 2020 рік порівняно з 2019 р. на 25,9 %, у 2021 р. темпи регресії зменшилися до 1,5 % порівняно з 2020 р., проте в 2022 р. можна спостерігати вірогідне збільшення показника поширеності ТБ у Чернівецькій області — на 16,1 %.

Висновки. У Чернівецькій області у період з 2019 до 2022 р. зафіксовано тенденцію до суттєвого зниження показника захворюваності на ТБ як під час пандемії COVID-19, так і в умовах воєнного стану, що не відрізняється від тенденції в Україні в цілому. У зв’язку з початком пандемії COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2, у 2020 р. зменшилася кількість вперше виявлених випадків ТБ порівняно з 2019 р., що потенційно могло призвести до накопичення недодіагностованих та латентних випадків ТБ, виявлених на пізніших стадіях та у тяжчих формах, і зростання кількості активних випадків у 2022 р. Показник смертності на Буковині в умовах негативної дії соціально-економічних чинників становив у 2021 р. — 4,7 на 100 тис. населення, у 2022 р. — 4,4 на 100 тис. населення, тобто має місце тенденція до зниження цього показника.

Порівняльна характеристика клініко-епідемічної ситуації з ко-інфекцією ВІЛ і туберкульозу у м. Києві у передпандемічний період та під час повномасштабної війни у 2022 році

О.В. Вінницька — 2023-09-20

Мета роботи — дослідити епідемічну ситуацію в м. Києві із захворюванням, спричиненим вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і туберкульозом, як провідною опортуністичною інфекцією у 2022 р. порівняно з 2019 р.

Матеріали та методи. Проведено систематичний і статистичний аналіз даних із офіційних статистичних звітів і аналітичних збірників щодо поширеності та особливостей перебігу ВІЛ-інфекції та туберкульозу в м. Києві у 2019 та 2022 р.

Результати та обговорення. Проведено аналіз загальних даних сероепідеміологічного моніторингу поширення ВІЛ-інфекції, структури шляхів передачі ВІЛ-інфекції. Оцінено рівень CD4-клітин у пацієнтів із вперше діагностованою ВІЛ-інфекцією на момент взяття на облік. Розглянуто захворюваність на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та ко-інфекцію ВІЛ і туберкульозу. Проаналізовано спектр пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ і туберкульозу, які потребували стаціонарного лікування.

Висновки. Відзначено значний приріст диспансерної групи ВІЛ-інфікованих пацієнтів у Києві за 2022 р. за рахунок внутрішньо переміщених осіб. Скорочення тестування призводить до низького рівня виявлення ВІЛ-інфекції. При оцінці структури шляхів передачі встановлено, що хворіють на ВІЛ найбільш соціально активні працездатні особи репродуктивного віку. Більшість випадків ВІЛ-інфекції виявляють на пізніх стадіях імунодефіциту. Туберкульоз залишається актуальною хворобою для хворих зі СНІДом. Зменшення кількості хворих на туберкульоз при збільшенні кількості ВІЛ-інфікованих осіб зі СНІДом може бути пов’язане з недовиявленням туберкульозу у цієї категорії хворих. Актуальною є проблема із забезпеченням медичних закладів сучасними тест-системами для виявлення ВІЛ-інфекції та туберкульозу, а також достатніми медичними потужностями і кількістю фахового медичного персоналу для проведення постійного всебічного моніторингу ситуації із зазначеною ко-інфекцією.

Мультифокальний туберкульоз з пре-широкою лікарською стійкістю (клінічний випадок)

О.М. Разнатовська — 2023-09-20

Представлено власне спостереження розвитку мультифокального туберкульозу з пре-широкою лікарською стійкістю (пре-ШЛС-ТБ) у пацієнта віком 46 років, який перебував на лікуванні у відділенні легеневого туберкульозу № 2 Запорізького регіонального фтизіопульмонологічного клінічного лікувально-діагностичного центру. У пацієнта за 2,5 міс від початкової діагностики деструктивного дисемінованого туберкульозу легень розвинувся мультифокальний пре-ШЛС-ТБ. До виявлення зазначених змін у легенях пацієнт 2 міс лікував артроз, що деформує, який виявився туберкульозом лівого колінного суглоба, що вказує на пізню його діагностику. Під час виявлення туберкульозу на первинній ланці пацієнту не проводили тесту на ВІЛ-інфекцію. Через 2,5 міс виявлено її наявність. ВІЛ-інфекція супроводжувалася тяжкою імуносупресією (CD4-лімфоцити – 94 клітини). Це також свідчить про пізню діагностику ВІЛ-інфекції. Через несвоєчасну діагностику та лікування дисемінованого туберкульозу легень у пацієнта з пре-ШЛС-ТБ на тлі ВІЛ-інфекції розвинувся мультифокальний туберкульоз із залученням у процес не лише бронхолегеневої системи, а і лівого ока (вогнищевий хоріоретиніт), серця (ексудативний перикардит), головного мозку (менінгоенцефаліт), лівого колінного суглоба. Представлений клінічний випадок також свідчить про безвідповідальне ставлення пацієнта до здоров’я та погану роботу сімейного лікаря щодо пояснення пацієнту актуальності вчасного виявлення та лікування туберкульозу. В описаному клінічному випадку пусковим механізмом розвитку мультифокального туберкульозу з пре-ШЛС-ТБ у пацієнта, можливо, стала недіагностована вчасно ВІЛ-інфекція з тяжкою імуносупресією. Є потреба у відповідальнішій роботі сімейних лікарів із хворими на туберкульоз. Вчасна діагностика мультифокального туберкульозу з якомога ранішим призначенням антимікобактеріальної терапії дасть змогу не лише досягти позитивних результатів лікування, а і запобігти розвитку ускладнень.

Операції зі зменшення об’єму легені (клінічні випадки)

М.С. Опанасенко — 2023-09-20

Емфізема — це хронічне захворювання легень, за якого стінки альвеол у легенях слабшають і розпадаються, залишаючи аномально великі залишкові простори, виповнені повітрям, навіть коли пацієнт видихає. Найпоширенішими симптомами емфіземи є задишка (диспное), кашель, втома та втрата маси тіла. Емфізема часто співіснує з хронічним обструктивним захворюванням легень. Лікування емфіземи потребує мультидисциплінарного підходу (освіта, фізичні вправи, відмова від тютюнокуріння, пероральні та інгаляційні препарати, киснева терапія і трансплантація легень). Операція зі зменшення об’єму легень (ОЗОЛ) може бути варіантом для пацієнтів, які відчувають задишку та легеневі функціональні тести яких свідчать про серйозну обструкцію та збільшені легені. Операція спрямована на видалення найменш функціональної частини легень, щоб поліпшити повітряний потік, механіку діафрагми, грудної стінки і альвеолярний газообмін у решті легені.

Мета роботи — ознайомити лікарів з досвідом клініки зі зменшення об’єму легень у пацієнтів з бульозною емфіземою легень.

Матеріали та методи. У нашій клініці виконано такі оперативні втручання зі зменшення об’єму легень: ВАТС-резекція великих (гігантських) бул легені — 14 (77,7 %) випадків, ВАТС-лобектомія — 2 (11,1 %), лобектомія через торакотомію — 1 (5,6 %), ВАТС-сублобарна резекція — 1 (5,6 %).

Результати та обговорення. Летальних наслідків не було. Зареєстровано такі післяопераційні ускладнення: тривале недорозправлення прооперованої легені — 5 (27,7 %) випадків, емпієма залишкової плевральної порожнини з бронхіальною норицею — 1 (5,6 %). Загальна частота післяопераційних ускладнень — 33,3 %. Двоє пацієнтів з тривалим недорозправленням прооперованої легені потребували повторної операції (ВАТС-ревізії плевральної порожнини і редренування). Хворому, в якого розвинулась емпієма плеври з бронхіальною норицею, виконано бронхоблокацію із задовільним результатом. В усіх випадках проведення ОЗОЛ позитивний клінічний ефект зареєстровано в перших 3 міс після операції. У терміни спостереження до 2 років лише у 2 (11,1 %) пацієнтів клінічний ефект був повністю відсутній і спостерігались ознаки прогресування хронічного обструктивного захворювання легень та дихальної недостатності.

Висновки. Операція зі зменшення об’єму легень — це метод лікування бульозної хвороби легень, який дає змогу досягти загальної ефективності лікування у терміни спостереження до 3 міс у 100 % випадків, а в терміни спостереження до 2 років — у 89,9 %. Високий рівень післяопераційних ускладнень при ОЗОЛ потребує від лікаря ретельного відбору хворих для операції і щоденного моніторування їхнього стану в післяопераційний період.

Функція зовнішнього дихання, маркери запалення та якість життя залежно від об’єму туберкульозного ураження легень

О.С. Шевченко — 2023-09-20

Туберкульоз — поширена хвороба у багатьох країнах, тому розуміння його впливу на якість життя та функцію дихання, а також зв’язок цих показників з біохімічними маркерами перебігу й ефективності лікування туберкульозу має важливе значення для оцінки нових методів лікування та профілактики.

Мета роботи — дослідити зв’язок між функцією зовнішнього дихання, рівнем β-дефензину-1, феритину, інтерлейкіну-6, якістю життя та об’ємом туберкульозного ураження легень.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 100 пацієнтів із туберкульозом легень. Пацієнтів розподілили на дві групи відповідно до об’єму туберкульозного ураження: група 1 (n = 36) — ураження в межах однієї легені, група 2 (n = 64) — ураження обох легень. Обстеження пацієнтів проводили згідно зі стандартами надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. Додатково методом імуноферментного аналізу визначали рівень феритину, інтерлейкіну (ІЛ)-6 та β-дефензину-1 у крові натще, проводили спірографію для визначення показників функції зовнішнього дихання, а також анкетування за опитувальником SF-36 із визначенням основних показників якості життя на початку лікування та через 60 днів. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного середовища Statistica 8.0.

Результати та обговорення. Порівняння спірометричних показників між групами очікувано показало статистично значущо нижчі параметри функції зовнішнього дихання у пацієнтів з двобічним туберкульозним ураженням порівняно із пацієнтами з однобічним ураженням. Зниження показників функції зовнішнього дихання супроводжувалося відповідним зниженням якості життя, більш вираженим у групі 2. Зміни відбувалися на тлі статистично значущого підвищення досліджуваних біохімічних маркерів у групі 2 порівняно з групою 1: рівень β-дефензину-1 у групі 1 становив у середньому (8,11 ± 1,78) пг/мл, у групі 2 — (30,14 ± 3,89) пг/мл (p < 0,05), феритину — відповідно (94,19 ± 1,18) і (113,45 ± 4,77) нг/мл (p < 0,05), ІЛ-6 — (81,43 ± 1,14) та (103,34 ± 3,46) пг/мл (p < 0,05). При дослідженні кореляційних зв’язків між рівнями β-дефензину-1, феритину, ІЛ-6 та показниками якості життя за опитувальником SF-36 установлено статистично значущі обернено пропорційні зв’язки між усіма показниками якості життя і рівнями β-дефензину-1 та феритину. Дослідження кореляційних зв’язків між рівнями β-дефензину-1, феритину, ІЛ-6 та показниками функції зовнішнього дихання виявило, що β-дефензин-1 має статистично значущі обернено пропорційні зв’язки як з об’ємними, так і зі швидкісними показниками (– 0,24… – 0,32), ІЛ-6 — лише із форсованою життєвою ємністю легень (rs = – 0,42) та об’ємом форсованого видиху за першу секунду (rs = – 0,41), але ці кореляційні зв’язки є сильнішими порівняно з β-дефензином-1.

Висновки. Збільшення об’єму туберкульозного ураження легень призводить до виразнішого порушення функції зовнішнього дихання і, як наслідок, — до зниження якості життя пацієнтів. Ці зміни супроводжуються підвищенням рівня β-дефензину-1, феритину та ІЛ-6, тому зазначені біомаркери є перспективними предикторами погіршення функції зовнішнього дихання та якості життя. Сильніші кореляції з показниками якості життя продемонстрували β-дефензин-1 та феритин. Досліджувані маркери мають обернено пропорційні зв’язки із показниками як рестриктивних, так і обструктивних вентиляційних порушень.

Особливості впливу хронічного обструктивного захворювання легень на структурно-функціональні параметри серця і судин: можливості їхньої корекції

М.М. Островський — 2023-09-20

Наявність супутньої серцевої патології обтяжує перебіг хронічного обструктивного захворювання легень і погіршує прогноз обох захворювань.

Мета роботи — корекція порушень структурно-функціонального стану серця і судин, системної запальної відповіді у хворих на артеріальну гіпертензію, асоційовану з хронічним обструктивним захворюванням легень, зокрема в рамках комплексної терапії з L-аргініном.

Матеріали та методи. Проведено клінічне обстеження 140 хворих, з них 82 хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з хронічним обструктивним захворюванням легень, та 58 хворих на ізольовану гіпертензію. Обидві групи розділили на підгрупи відповідно до лікування (базова терапія та базова терапія в комбінації з L-аргініном).

Результати та обговорення. У пацієнтів із поєднаною патологією перебіг захворювань був гіршим. Гостра медикаментозна проба з аргініном показала зниження тиску в малому й великому колах кровообігу та зміну функції ендотелію. Через 3 міс після комплексного лікування L-аргініном у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та хронічною обструктивною хворобою легень зареєстрували зниження тиску в малому колі кровообігу, структурно-функціональні зміни обох шлуночків, зменшення виявів діастолічної дисфункції серця, збільшення фізичної активності та ендотелійзалежну вазодилатацію, зменшення активності протизапальних цитокінів. Додавання L-аргініну як коректора функції ендотелію до базисної терапії хворих на артеріальну гіпертензію та хронічне обструктивне захворювання легень сприяє поліпшенню клінічного стану пацієнтів, нормалізації артеріального тиску та його добового профілю, а отже, підвищує якість життя.

Висновки. L-аргінін, як патогенетично детермінований донатор оксиду азоту, разом із базовою терапією есенціальної гіпертензії та хронічного обструктивного захворювання легень поліпшує стан серця та судин. Його слід використовувати для лікування обох захворювань.

Значення біомаркерів NSE, S100 та Е-селектину для прогнозування перебігу та тяжкості COVID-19 у дітей

І.Ю. Серякова — 2023-09-20

Мета роботи — дослідити наявність зв’язку між рівнем біомаркерів NSE, S100 та Е-селектину з ускладненим перебігом і симптомами з боку нервової системи при коронавірусній хворобі-2019 (COVID-19) у дітей.

Матеріали та методи. Проведено пілотне когортне обсерваційне ретроспективне дослідження із залученням 88 дітей віком від 1 міс до 18 років із лабораторно підтвердженим методом полімеразної ланцюгової реакції діагнозом COVID-19, які перебували на стаціонарному лікуванні в Київській міській дитячій клінічній інфекційній лікарні у 2021—2022 рр. У першу добу після госпіталізації визначали рівень у сироватці крові біомаркерів (нейрон-специфічної енолази (NSE), білка S100 та Е-селектину) методом імуноферментного аналізу.

Результати та обговорення. Ускладнений перебіг COVID-19 спостерігали у 42 (47,7 %) пацієнтів. Симптоми з боку нервової системи зареєстрували в 46 (52,0 %) хворих. У пацієнтів із неускладненим перебігом середній рівень NSE становив (12,1 ± 1,2) мкг/л, S100 — (164,0 ± 8,2) нг/л, Е-селектину — (12,02 ± 1,70) нг/мл, у хворих з ускладненим перебігом — відповідно (16,9 ± 1,5) мкг/л, (165,9 ± 6,9) нг/л і (15,04 ± 1,90) нг/мл. Величина NSE > 15 мкг/л та Е-селектину > 25 нг/мл асоціювалась зі статистично значущим зростанням ризику появи клінічних симптомів з боку нервової системи та ускладненого перебігу у дітей із COVID-19 (р < 0,05), значення показника S100 > 150 нг/л — з підвищенням ризику появи клінічних симптомів ураження нервової системи (p < 0,05) і тенденцією до виникнення ускладнень (р < 0,1). Зростання рівня всіх біомаркерів збільшувало тривалість стаціонарного лікування.

Висновки. Ускладнений перебіг і поява симптомів з боку нервової системи у дітей, госпіталізованих із COVID-19, асоціюється з підвищенням рівня біомаркерів NSE, S100 та Е-селектину. Визначення цих біомаркерів можна використовувати для прогнозування перебігу та тяжкості хвороби у дітей, що перебувають на стаціонарному лікуванні з приводу COVID-19.

Роль інвазивної діагностики системних захворювань сполучної тканини при ураженні органів дихання

М.С. Опанасенко — 2023-09-20

Системні захворювання сполучної тканини (СЗСТ) — це група хвороб, спричинених неадекватними автоімунними або імунокомплексними реакціями, що виявляються пошкодженнями різних органів і систем.

Мета робота — представити власний досвід та запропонувати алгоритм діагностики системних захворювань сполучної тканини.

Матеріали та методи. Проведено клінічний аналіз вперше діагностованих 55 випадків СЗСТ у пацієнтів, що перебували на лікуванні на базі відділення торакальної хірургії та інвазивних методів діагностики Національного інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України, з 2010 до 2023 рр. Серед хворих переважали жінки — 41 (74,5 %). Для гістологічної верифікації діагнозу 55 пацієнтам проведено 57 інвазивних втручань: 55 відеоторакоскопічних (VАТS) та 2 ендобронхіальні (ЕВUS) біопсії.

Результати та обговорення. Ураження серцево-судинної системи мали місце у 30 (54,5 %) пацієнтів, ураження нирок — у 26 (47,3 %), набряковий синдром — у 31 (56,4 %), гіпертермія — у 22 (40,0 %), анемія — у 23 (41,8 %), підвищення ШОЕ — у 34 (61,8 %). У результаті 57 інвазивних втручань отримано 79 біоптатів різних тканин: 41 (51,9 %) плеври, 25 (31,6 %) легені, 11 (13,9 %) перикарду, 2 (2,5 %) внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Запропоновано алгоритм діагностики СЗСТ.

Висновки. Вперше виявлених хворих із поєднаним ураженням дихальної, серцево-судинної систем та нирок без наявності в анамнезі хронічного ураження будь-якої з них слід розглядати як групу ризику щодо подальшої діагностики СЗСТ. Застосування VATS-біопсії уражених тканин має бути стандартом дослідження разом з імунологічним підтвердженням при встановленні виду СЗСТ. Ідентифікацію виду СЗСТ слід проводити з урахуванням клінічних виявів за результатами патоморфологічного дослідження та серологічної верифікації діагнозу профільними спеціалістами.

Диференційований підхід до лабораторної діагностики алергійних і токсико-алергійних реакцій на лікарські препарати у хворих на туберкульоз легень

Ю.О. Матвієнко — 2023-09-20

Установлення імунологічних особливостей алергійних і токсико-алергійних реакцій на лікарські препарати у хворих на туберкульоз легень з урахуванням специфічних реакцій клітин імунної системи до препаратів допоможе розробити нові методи їхньої діагностики з визначенням лабораторних маркерів.

Мета роботи — виявити лабораторні маркери алергійних і токсико-алергійних реакцій на лікарські препарати у хворих на туберкульоз легень для прогнозування їхнього розвитку шляхом комп’ютерної обробки результатів імунологічних та біохімічних досліджень.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати клініко-лабораторного обстеження 68 хворих залежно від наявності/відсутності клінічних ознак алергійних реакцій на протитуберкульозні препарати на основі комплексного імунологічного обстеження з наступною комп’ютерною обробкою даних. Вік хворих — від 19 до 76 років, середній вік — (38,2 ± 1,8) року. Серед обстежених було 30 (45 %) жінок та 38 (55 %) чоловіків. Згідно з уніфікованим клінічним протоколом хворим призначали стандартну 4-компонентну схему лікування (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол).

Результати та обговорення. Розраховано співвідношення імунологічних показників для використання їх як маркерів активності реакцій гіперчутливості організму до протитуберкульозних препаратів. Усі показники за точкою найбільшої інформативності умовно розподілили на «лімфоцитарно-алергійні» (коефіцієнт гіперчутливості (КГ), лімфоцитарно-алергійний коефіцієнт) і «токсико-алергійні» (коефіцієнт з використанням реакції седиментації еритроцитів до протитуберкульозних препаратів (ТАК_РСЕ) та коефіцієнт з використанням КГ (ТАК_КГ), які розраховували з використанням показників функції печінки (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, γ-глутамілтранспептидази) коефіцієнти.

Висновки. Підвищення ТАК_РСЕ > 1,6 у. о. або ТАК_КГ > 0,4 у. о. можна використовувати як маркер токсико-алергійної реакції у хворих на туберкульоз.

Роль реконструктивної хірургії трахеї та бронхів при злоякісних пухлинах легень

Р.І. Верещако — 2023-09-20

Рак легень посідає провідне місце в смертності від злоякісних захворювань. Незважаючи на стрімкий розвиток медикаментозних методів лікування онкологічних уражень легень, хірургічні підходи досі застосовують. Актуальним є питання щодо вибору методу лікування місцево поширеного раку легень, оскільки потрібен індивідуальний підхід. Єдині радикальні методи лікування — хірургічні втручання з приводу раку легень (пневмонектомія та лобектомія/білобектомія). Перевагу віддають лобектомії, оскільки це зменшує інвалідизацію, а отже, поліпшує якість життя хворого. У пацієнтів із низькими функціональними резервами, коли видалення цілої легені небажане, виконують органощадні операції. Однак на момент виявлення центрально розташованого новоутворення легені пухлина або метастатичні лімфовузли часто поширюються на устя часткового й головного бронха. Виконання лобектомії можливе лише з резекцією (клиноподібною або циркулярною) головного бронха та бронхопластикою. Інвазія пухлиною легеневої артерії — серйозна перешкода для органощадної операції. За неможливості виконання пневмонектомії бронхоангіопластична лобектомія/білобектомія — єдине можливе радикальне втручання. Пневмонектомія з клиноподібною або циркулярною резекцією трахеї та трахеобронхопластикою належить до найскладніших операцій у торакальній хірургії. Однак якщо пухлина поширюється на біфуркацію трахеї, то лише ця операція дасть змогу виконати радикальне втручання. Якщо пухлина (карциноїд) уражає головний бронх, то можливе виконання парціальної циркулярної резекції бронха з подальшою бронхопластикою. Це дає змогу зберегти весь дихальний об’єм легені. Наведено клінічні спостереження таких операцій у хворих із низькими функціональними резервами.

Прогнозування ризику розвитку туберкульоз-асоційованого синдрому відновлення імунної системи з туберкульозним ураженням центральної нервової системи у ВІЛ-інфікованих пацієнтів

О.В. Стополянський — 2023-09-20

Мета роботи — виявити фактори ризику розвитку туберкульоз-асоційованого синдрому відновлення імунної системи (ТБ-СВІС) з туберкульозним ураженням центральної нервової системи у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Аналізувався зв’язок ризику розвитку ТБ-СВІС з неврологічними виявами та такими факторами: 1) вірусне навантаження перед початком антиретровірусної терапії (АРТ); 2) кількість CD4⁺ лімфоцитів перед початком АРТ; 3) тривалість протитуберкульозної терапії до початку АРТ; 4) наявність або відсутність активного туберкульозу на момент початку АРТ.

Матеріали та методи. Проаналізовано 112 випадків неврологічного ТБ-СВІС. Хворі проходили лікування та спостерігалися протягом 1 року в протитуберкульозних закладах м. Києва та Київської області у 2017—2021 рр. Усі пацієнти отримували АРТ згідно з прийнятими в Україні протоколами лікування ВІЛ-інфекції. Лікування туберкульозу проводили відповідно до прийнятого в Україні стандарту лікування туберкульозу. Для аналізу використано метод побудови моделі логістичної регресії.
Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою безкоштовного програмного забезпечення — пакета EZR (версія 1.61; https://www.jichi.ac.jp/).
Дослідження виконано в рамках прикладної науково-дослідної роботи 0121U107800 «Прогнозування розвитку захворюваності на туберкульоз в Україні у зв’язку з пандемією COVID-19», що фінансується МОЗ України.

Результати та обговорення. Після розрахунків виявлено дві факторні ознаки, пов’язані з розвитком ТБ-СВІС з неврологічними виявами: вихідний рівень CD4⁺ лімфоцитів в 1 мкл крові на початку лікування та наявність активного туберкульозу на момент початку АРТ.

Висновки. Встановлено, що ризик розвитку ТБ-СВІС з неврологічними виявами вірогідно пов’язаний (p < 0,05) з такими факторами: 1) рівнем CD4⁺ лімфоцитів у 1 мкл на початку лікування; 2) наявністю активного туберкульозу на момент призначення АРТ.