Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція

Сучасні підходи до класифікації туберкульозу легень — чи варто недооцінювати традиційну клініко-морфологічну класифікацію? (Огляд літератури)

2025-10-20T20:12:11+03:00

Мета роботи — провести аналіз класифікацій туберкульозу (ТБ), які застосовували в останні десятиліття в різних країнах, з урахуванням оцінки патологічних змін легеневої паренхіми у випадках легеневого ТБ.

Матеріали та методи. Для аналізу наукових даних використано пошукові системи PubMed, Google Scholar, Web of Science та вітчизняні розробки класифікації ТБ. Проаналізовано статистичні дані, отримані в останні роки, щодо світової ситуації боротьби з ТБ, які слугують базисом для розробки класифікаційних підходів до різних випадків захворювання, а також запропоновані національними товариствами різних країн класифікації ТБ, зокрема ТБ легень.

Результати та обговорення. Згідно із сучасною анатомічною класифікацією ВООЗ виділяють легеневий і позалегеневий ТБ. З урахуванням результатів досліджень застосування цієї класифікації проведено її порівняння із запропонованими робочими вдосконаленими клініко-рентгенологічною й анатомічною класифікаціями ТБ і вітчизняним проєктом розширеної класифікації ТБ легень, які різною мірою враховують локалізацію та поширення специфічного запалення в легенях, тип і фазу процесу тощо. Продемонстровано переваги й недоліки окремих класифікацій. Особливу увагу приділено особливостям гістологічної перебудови легень у перебігу ТБ, що безпосередньо впливає на особливості розвитку хвороби, можливості лікування, ризики ускладнень і прогноз щодо відновлення функціональних характеристик легень.

Висновки. Особливості анатомо-гістологічної перебудови легень у перебігу ТБ, аналіз їхньої локалізації та поширення дають змогу об’єктивніше оцінити стан легень, що дає можливість визначити показання для подальшого ведення пацієнтів і надання найбільш оптимальних та раціональних медичних послуг.
Недооцінка або нехтування патоморфологічними змінами легень при застосуванні лише класифікації ВООЗ призводить до відсутності або втрати даних щодо об’єктивного стану легень при перебігу ТБ або в результаті його медикаментозного лікування, що утруднює визначення подальших лікувальних дій, прогнозування ризику рецидиву ТБ, розвитку респіраторних порушень і неспецифічних захворювань легень, а також якості життя пацієнтів загалом.

Вибухове ураження легень (огляд літератури)

2025-10-21T16:09:43+03:00

Сучасні моделі терористичної діяльності та воєнних дій у всьому світі збільшили потенційні втрати, пов’язані з вибухами, але лише деякі цивільні лікарі мають досвід лікування пацієнтів із травмами, спричиненими вибухом, що зумовлює актуальність поширення знань про фізику й патогенез вибухової травми та супутніх типів травм, які можуть виникнути.

Мета роботи — описати основні механізми розвитку вибухових уражень легень й алгоритми діагностики та клінічного ведення таких пацієнтів.

Матеріали та методи. Проаналізовано 528 літературних джерел із бази даних PubMed за запитом «Blast lung injury», із них 35 відібрано для детальнішого аналізу.

Результати та обговорення. Вибухове ураження легень є основною причиною захворюваності та смертності жертв вибуху як на місці події, так і пізніше. Вплив вибухової хвилі на легені призводить до розриву, крововиливу, контузії та набряку, що спричиняє невідповідність вентиляції та перфузії. Вибухове ураження легень — це клінічний діагноз, який характеризується утрудненням дихання та гіпоксією, що можуть виникнути без явного зовнішнього пошкодження грудної клітки.

Висновки. Вибухове ураження легень є однією з найпоширеніших причин смертності постраждалих від вибуху. Лікування вибухових травм слід здійснювати мультидисциплінарною командою, до складу якої входять хірург-травматолог, загальний хірург, ЛОР-спеціаліст, офтальмолог, пластичний хірург, анестезіолог, реаніматолог, лікар відділення невідкладної допомоги та інші спеціалісти за потреби. Також цим пацієнтам рекомендована консультація щодо психічного здоров’я, оскільки в них можуть виникнути гострий стресовий розлад, порушення адаптації та посттравматичний стресовий розлад. Якщо травма незначна, то пацієнта можна спостерігати 6—8 год і виписати. Усіх осіб із серйозними вибуховими травмами слід госпіталізувати та контролювати. Для них передбачена подовжена фаза реабілітації.

Чат-боти на основі штучного інтелекту можуть впливати на прийняття рішень у пацієнтів із респіраторними та нереспіраторними алергійними захворюваннями

2025-10-21T17:33:22+03:00

Мета роботи — оцінити потенційний вплив відповідей, згенерованих штучним інтелектом, на прийняття рішень і шляхи медичного догляду в пацієнтів із респіраторними та нереспіраторними алергійними станами.

Матеріали та методи. Дванадцять запитань було надано двом із найпоширеніших чат-ботів на основі штучного інтелекту: ChatGPT-4o та Gemini 2.0 Flash. Половина цих запитань була розроблена на основі аналізу даних Google Trends за останній рік в Україні (жовтень 2023 р. — вересень 2024 р.), інша половина була складена на основі онлайн-опитування практикуючих лікарів, які визначили найчастіші запитання, які ставлять пацієнти під час клінічних консультацій. П’ять експертів незалежно оцінювали відповіді кожного чат-бота за трьома параметрами: точність, правильність і вичерпність, використовуючи шкалу від 0 до 3 (0 = повністю неточно/неправильно/невичерпно, 3 = повністю точно/правильно/вичерпно). Пізніше всі теми були розподілені на два блоки: Прийняття рішень і Обізнаності.

Результати та обговорення. Середні оцінки були такими: ChatGPT отримав (2,08 ± 0,46) бала (точність), (2,07 ± 0,52) бала (правильність) і (2,10 ± 0,57) бала (вичерпність), тоді як Gemini — відповідно (1,97 ± 0,71), (2,00 ± 0,69) та (2,05 ± 0,67) бала. Ці результати вказують на незначну загальну перевагу ChatGPT із найбільшою різницею за точністю (0,11). Статистичний аналіз виявив помірну до високої узгодженість між експертами, що загалом є достатнім для підтвердження результатів.
Аналіз показав, що запитання блоку Прийняття рішень були оцінені для ChatGPT з такими показниками: точність — (2,20 ± 0,52) бала, правильність — (2,17 ± 0,50) бала, вичерпність — (2,26 ± 0,48) бала, для Gemini: точність — (2,00 ± 0,58) бала, правильність — (1,91 ± 0,60) бала, вичерпність — (2,06 ± 0,55) бала. Запитання блоку Обізнаності отримали оцінки для ChatGPT: точність — (1,92 ± 0,60) бала, правильність — (1,92 ± 0,58) бала, вичерпність — (1,88 ± 0,62) бала, для Gemini: точність — (1,88 ± 0,65) бала, правильність — (2,12 ± 0,57) бала, вичерпність — (2,04 ± 0,59) бала.

Висновки. Експерти в нашому дослідженні оцінювали відповіді за 4-бальною шкалою (від 0 до 3 балів). Обидва чат-боти в середньому отримали 2 бали з 3 можливих за всіма параметрами (точність, правильність і вичерпність), що є добрим показником. Проте аналіз чітко показав (що помітно за середнім відхиленням), що діапазон оцінок відповідей Gemini був вищим, ніж у ChatGPT, тобто цей чат-бот давав як більш якісні, так і менш якісні відповіді. Це підвищує ймовірність для того, хто запитує, отримати як погану, так і хорошу відповідь, що є показником гіршої передбачуваності чат-бота.
У блоці Прийняття рішень ChatGPT виявився статистично значущо кращим, але в блоці Обізнаності ChatGPT перевершував лише за точністю відповідей, тоді як, за оцінками експертів, Gemini статистично значущо відповідав повніше та правильніше. ChatGPT стабільно перевершував Gemini в блоці Прийняття рішень, що свідчить про його придатність для завдань, які потребують структурованого прийняття рішень. Натомість Gemini перевершував у блоці Обізнаності, особливо за правильністю та вичерпністю, що вказує на його ефективність для інформаційних запитів.

Штучний інтелект у медичній освіті: застосування методів моделювання поширення туберкульозу при викладанні фтизіатрії

2025-10-23T17:35:21+03:00

Сучасна медична освіта перебуває на етапі трансформації завдяки впровадженню технологій штучного інтелекту (ШІ), які дають змогу персоналізувати навчальний процес, створити віртуальні клінічні сценарії та симуляції, допомагають формувати критичне мислення майбутніх лікарів. При викладанні дисципліни «Фтизіатрія» застосування ШІ, зокрема моделювання поширення туберкульозу, є актуальним, оскільки забезпечує практико-орієнтований підхід, інтеграцію клінічних та епідеміологічних знань і розвиток міждисциплінарних навичок.

Мета роботи — обґрунтувати доцільність та ефективність використання технологій ШІ при викладанні дисципліни «Фтизіатрія» з акцентом на застосування моделей поширення туберкульозу як навчального інструменту.

Матеріали та методи. У статті використано методологію аналізу сучасних наукових публікацій (Scopus, PubMed, Web of Science, 2018—2025), а також розглянуто практичні можливості застосування мультиагентних симуляцій, SEIR-моделей і генеративних моделей ШІ в навчальному процесі. Методичні підходи передбачають інтеграцію в лекційний курс, використання віртуальних пацієнтів на практичних заняттях, залучення студентів до самостійної роботи, а також формативне та сумативне оцінювання результатів.

Результати та обговорення. Запропоновано структуру методики впровадження ШІ у викладання фтизіатрії, зокрема лекційний, практичний, самостійний та оціночний компоненти. Розроблено приклади кейсів: симуляція спалаху туберкульозу в умовах міграції, робота з віртуальними пацієнтами, аналіз епідеміологічних даних, моделювання наслідків відмови від вакцинації. Використання таких підходів сприяє формуванню клінічного мислення, розвитку навичок роботи з даними, підвищенню цифрової грамотності студентів та їхній мотивації до проведення наукових досліджень.

Висновки. Використання ШІ при викладанні дисципліни «Фтизіатрія» є перспективним напрямом розвитку медичної освіти. Інтеграція моделей поширення туберкульозу в навчальний процес сприяє глибшому засвоєнню матеріалу, міждисциплінарній інтеграції та підготовці студентів до роботи в сучасних умовах доказової медицини. Перспективи подальшого розвитку полягають у створенні спеціалізованих освітніх платформ, застосуванні мультимодальних моделей ШІ та розробці етичних стандартів їхнього використання.

Наночастинки металів як нова антропогенна небезпека в гігієні довкілля, пульмонології та громадському здоров’ї

2025-10-21T17:02:32+03:00

Мета роботи — узагальнити власні натурні гігієнічні, клініко-статистичні й експериментально-токсикологічні дослідження новосинтезованих вітчизняних наночастинок металів (9 наноматеріалів) та експериментально вивчити гострі й хронічні зміни в ультраструктурі легень щурів після одноразового інтратрахеального введення нано-Ag.

Матеріали та методи. Матеріалами досліджень слугували 9 марок вітчизняних нанопорошків металів (нано-Ag, нано-BaTiO₃, нано-CrSi₂, нано-TiN, нано-CrSi, нано-MoSi, нано-TaSi, нано-TiO₂, нано-TiO₂-Ag). Результати й методи власних виробничо-гігієнічних, клініко-статистичних і експериментально-токсикологічних досліджень подразнювальних, загальнотоксичних, генотоксичних та імунотоксичних ефектів, які узагальнюються в статті, описані у відповідних джерелах. Умови постановки експерименту з вивчення ультраструктурних змін у легенях щурів при інтратрахеальному введенні 50 мг нано-Ag у матриці NaCl докладно описані в цій статті.

Результати та обговорення. Показано, що при синтезі наночастинок металів та їхніх сполук із використанням різних технологій повітря робочої зони забруднюється наночастинками в концентраціях від десятих частин до десятків мг на 1 м³. Значна частина наночастинок надходить із витяжними вентиляційними виходами в атмосферу.
Вивчення стану здоров’я операторів синтезу наноматеріалів за матеріалами періодичних медичних оглядів та в умовах поглибленого клінічного обстеження показало, що за рівнем захворюваності перше місце посідає патологія органів дихання, часто із симптоматикою хронічного обструктивного захворювання легень.
Експериментальні дослідження дали змогу встановити, що для наночастинок металів характерна загальнотоксична політропна дія (наночастинки потрапляють у печінку, селезінку, нирки, легені, головний мозок, серце) у поєднанні з легкою подразнювальною, генотоксичною та імунотоксичною дією. Наночастинки металів мають здатність потрапляти в легені та накопичуватися в них незалежно від шляху введення (у наших дослідженнях внутрішньоочеревинне введення).
Результати морфологічних досліджень свідчать, що одноразове інтратрахеальне введення наночастинок срібла, конденсованих у матрицю NaCl, у концентрації 0,5 мг/мл дистильованої води призводить до структурних змін у життєво важливих органах. У легенях інстальований матеріал накопичується в макрофагах інтерстицію міжальвеолярних перетинок уже в 1-шу добу після введення з поступовим зменшенням його кількості в динаміці експерименту. Інтратрахеальне введення наносрібла в соляній матриці спричинює розвиток у легенях гострого й хронічного пневмоніту, хронічного катарального бронхіту, вогнищ емфізематозних та склеротичних змін, що підсилюються з часом.

Висновки. Одержані результати свідчать про виразну біологічну активність металевих наночастинок і необхідність проведення досліджень для токсиколого-гігієнічного обґрунтування допустимого вмісту наночастинок металів в об’єктах довкілля.

Значимість впливу супутніх захворювань або небажаних явищ на ефективність лікування та якість життя людей, що стикнулися з туберкульозом, в умовах військового часу

2025-10-23T18:09:59+03:00

Мета роботи — дослідити вплив супутніх захворювань і небажаних явищ (НЯ) на ефективність короткострокових режимів лікування лікарсько-стійкого туберкульозу (ЛС-ТБ) під час війни в Україні.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 337 пацієнтів із ЛС-ТБ (123 із множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) та 214 з пре-широкою лікарською стійкістю (пре-ШЛС-ТБ)), які отримували 6—9-місячні режими лікування (BdqLzdMfxhdCsDlm, BPaLM, BPaL, BdqLzdCfz(Mrp)CsDlm) із січня 2022 р. до грудня 2024 р.

Результати та обговорення. У групі МЛС-ТБ режим BPaLM продемонстрував значно кращий профіль безпечності порівняно з режимом BdqLzdMfxhdCsDlm: супутні захворювання та НЯ виявлено в 14,9 і 31,7 % пацієнтів відповідно, тяжкі НЯ (≥ 3-го ступеня виразності) — у 4,3 та 15,8 % (p < 0,05). Найчастіше реєстрували неврологічні (10,5 %), гематологічні (9,2 %) та гепатотоксичні (7,9 %) реакції переважно на 2—3-й місяць лікування. У групі пре-ШЛС-ТБ при застосуванні BPaL частота супутніх захворювань та НЯ становила 55,4 % порівняно з 28,3 % у групі BdqLzdCfz(Mrp)CsDlm (p < 0,001), тяжких НЯ — 48,2 і 17,4 % відповідно (p < 0,001). Найчастішими ускладненнями на BPaL були гематологічні (27,4 %), неврологічні (21,4 %) та гепатотоксичні (14,9 %) реакції, пов’язані з високою дозою лінезоліду (1200 мг/добу).

Висновки. Режим BPaLM є кращим вибором для лікування МЛС-ТБ завдяки меншій частоті НЯ та кращому профілю безпечності порівняно з BdqLzdMfxhdCsDlm. Для пре-ШЛС-ТБ режим BPaL асоціюється з вищою частотою НЯ через дозозалежну токсичність лінезоліду. Оптимізація дозування та ретельний моніторинг на ранніх етапах терапії є критично важливими для підвищення ефективності й безпечності лікування в умовах воєнного часу.

Дапагліфлозин у стратегії вторинної профілактики ішемічної хвороби серця: клінічні результати у хворих із постінфарктним кардіосклерозом

2025-10-23T17:50:54+03:00

Проблема вторинної профілактики в пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом (ПІКС) залишається актуальною, адже ця категорія хворих має високий ризик повторних кардіоваскулярних подій, прогресування серцевої недостатності та смертності.

Мета роботи — оцінити ефективність використання дапагліфлозину в багатокомпонентній терапевтичній стратегії вторинної профілактики у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та його вплив на ліпідний профіль, біомаркери судинного ремоделювання (матриксні металопротеїнази 2 і 9), запалення (інтерлейкін-1β, фактор некрозу пухлини-α) та фібринолізу (інгібітор активатора плазміногену-1, тканинний активатор плазміногену).

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 60 пацієнтів із ПІКС. Середній вік — (74,7 ± 8,5) року. Пацієнти були розподілені на дві групи: 1-ша група (n = 29) отримувала стандартну терапію при ішемічній хворобі серця, 2-га група (n = 31) — стандартну терапію з додаванням інгібітора натрій-залежного котранспортера глюкози 2 типу (НЗКТГ-2) (дапагліфлозин). Обстеження пацієнтів передбачало проведення 24-годинного холтерівського моніторування електрокардіограми, трансторакальної ехокардіографії, допплерографію судин шиї та нижніх кінцівок, визначення показників ліпідного профілю (загальний холестерин (ЗХС), ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), тригліцериди (ТГ)), а також лабораторну оцінку рівня матриксних металопротеїназ (ММП-2, MMП-9), інгібітор активатора плазміногену-1 (РАІ-1), тканинний активатор плазміногену (ТАП), інтерлейкін-1β (IЛ-1β) і фактор некрозу пухлини-α (ФНП-α). Курс лікування тривав 3 міс.

Результати та обговорення. Проаналізовано ефективність стандартної терапії та комбінованого лікування з додаванням дапагліфлозину в пацієнтів із ПІКС. Отримані результати продемонстрували статистично значуще зниження рівня ЗХС, ТГ і ЛПНЩ в обох групах без значущих міжгрупових відмінностей. У групі дапагліфлозину відзначено виразнішу тенденцію до зниження рівня ММП-2 та ММП-9, що може свідчити про протективний вплив на протеолітичний каскад. Також установлено статистично значуще зменшення вмісту прозапальних цитокінів (ФНП-α та ІЛ-1β) з виразнішим ефектом у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин. Показники фібринолізу (ТАП та РАІ-1) поліпшувалися в обох групах без статистично значущих міжгрупових відмінностей.

Висновки. У пацієнтів із ПІКС додавання інгібітора НЗКТГ-2 до стандартної терапії асоціювалося з виразнішим зниженням рівня прозапальних маркерів (ФНП-α, ІЛ-1β), ММП-2 і ММП-9, тоді як вплив на ліпідний профіль та систему фібринолізу (ТАП, РАІ-1) був порівнянним в обох групах. Це свідчить про потенційні переваги дапагліфлозину в підсиленні протизапального захисту та зменшенні протеолітичної активності, що може мати значення для оптимізації вторинної профілактики ІХС.

Напрями оптимізації антибіотикотерапії пацієнтів похилого віку з коронавірусною хворобою

2025-10-22T17:03:21+03:00

Перебіг коронавірусної хвороби-2019 (COVID-19) в осіб похилого віку часто супроводжується розвитком пневмонії з приєднанням вторинної бактерійної інфекції, що потребує додаткового призначення антибактеріальних препаратів.

Мета роботи — оцінити ризики та визначити напрями оптимізації застосування антибактеріальних препаратів у пацієнтів похилого віку з COVID-19, які потребували госпіталізації через розвиток пневмонії та наявну дихальну недостатність.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби 29 пацієнтів віком 70—94 роки (середній вік — (79,7 ± 7,5) року), які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні з підтвердженим діагнозом COVID-19 і негоспітальною вірусно-бактеріальною пневмонією. У всіх пацієнтів була наявна коморбідна патологія серцево-судинної системи, у 8 — цукровий діабет 2 типу. Проведено оцінку ризиків використання антибактеріальних препаратів за допомогою шкали FORTA (Fit fOR The Aged), а також класифікації AWaRe у редакції МОЗ України.

Результати та обговорення. Виявлено високу частоту (41,4 %) вживання пацієнтами похилого віку фторхінолонових антибіотиків, які за шкалою FORTA належать до груп С (моксифлоксацин) або D (ципрофлоксацин), що асоціюється зі зниженням безпечності фармакотерапії особливо в умовах поліфармації. Жоден пацієнт не отримував безпечніші антибактеріальні засоби класу А. Був призначений лише один препарат групи доступу за класифікацією AWaRe — кліндаміцин. Установлено 28 призначень антибактеріальних препаратів групи спостереження; 12 — препаратів групи резерву (цефтріаксон).

Висновки. Половині пацієнтів похилого віку з коронавірусною хворобою та негоспітальною вірусно-бактеріальною пневмонією призначали антибактеріальні препарати з високим ризиком небажаних реакцій. Одним із напрямів оптимізації терапії є мінімізація застосування фторхінолонів, заміна цефтріаксону на цефотаксим.

Cтратифікація груп пацієнтів залежно від перебігу COVID-19 з урахуванням рівня інтерлейкінів-10 і -6 та їхнього співвідношення

2025-10-22T16:46:18+03:00

Мета роботи — визначити групи високого ризику щодо тяжкого перебігу коронавірусної хвороби-2019 (COVID-19) серед госпіталізованих пацієнтів за рівнем інтерлейкінів-10 (ІЛ-10) та ІЛ-6 і величиною їхнього співвідношення.

Матеріали та методи. Дослідження вмісту ІЛ-10 та ІЛ-6 проведене в 77 пацієнтів із COVID-19, госпіталізованих до стаціонарних відділень філії за напрямом «Інфекційні хвороби» МКЛ № 4 Дніпровської міської ради, віком від 45 до 87 років (середній вік — (59,3 ± 12,4) року), серед яких було 43 (55,8 %) чоловіки та 34 (44,2 %) жінки, та в 17 відносно здорових донорів віком від 45 до 68 років (середній вік — (55,9 ± 17,3) року), з них 8 (47,1 %) чоловіків і 9 (52,9 %) жінок. Обидві групи були статистично порівнянними за віком (р = 0,347 за t-критерієм) і статтю пацієнтів (р = 0,51 за критерієм χ²). Обстеження проводили наступного дня після госпіталізації, яка переважно відбувалася на 8-му— 11-ту добу від початку захворювання. Діагноз COVID-19 підтверджений визначенням РНК SARS-CoV-2 у назофарингеальному й орофарингеальному слизу методом полімеразної ланцюгової реакції. Визначення рівнів ІЛ-10 та ІЛ-6 проводили за допомогою імуноферментного аналізу кількісним методом. Пацієнтів розподілили на групи за результатами кластерного аналізу.

Результати та обговорення. Визначено три кластери пацієнтів, які описують усю вибірку. У 1-му кластері (12 (15,6 %) пацієнтів) на відміну від 2-го кластера виявлено низькі показники співвідношення ІЛ-10/ІЛ-6 — 0,41 (0,24; 0,52) за рахунок значного переважання продукції ІЛ-6 над ІЛ-10. З 1-м кластером асоціювалися: вік 70—79 років (r_S = +0,340; p = 0,007), наявність у пацієнтів ожиріння (r_S = +0,295; p = 0,020), середньотяжкий і тяжкий перебіг захворювання (r_S = +0,21; p = 0,099) на тлі зниженої сатурації (r_S = –0,365; p = 0,004), лейкоцитоз (r_S = +0,299; p = 0,018), підвищені рівні азоту сечовини (r_S = +0,295; p = 0,020), залишкового азоту (r_S = +0,299; p = 0,018) та креатиніну (r_S = +0,345; p = 0,006), а також несприятливий прогноз (r_S = +0,373; p = 0,003). Найсприятливіший перебіг COVID-19 зареєстровано в пацієнтів 2-го кластера, до якого було віднесено 50 (64,9 %) пацієнтів із медіанним значенням співвідношення ІЛ-10/ІЛ-6 — 1,82 (1,09; 3,05), який не відрізнявся від показників здорових осіб (p = 1,0). Представниками цього кластера були переважно пацієнти молодше 60 років (56,0 %) із легким (32,0 %) і середньотяжким (46,0 %) перебігом захворювання, без летальних наслідків. Третій кластер (15 (19,5 %) пацієнтів) характеризувався високими показниками співвідношення ІЛ-10/ІЛ-6 за рахунок суттєвого переважання продукції ІЛ-10 над ІЛ-6 — 41,88 (21,95; 94,65), асоціацією з групою хворих віком понад 60 років (rS = +0,247; p = 0,047), наявністю в них ожиріння ІІ—ІІІ ступеня (r_S = +0,204; p = 0,10), тяжкого перебігу захворювання (r_S = +0,347; p = 0,005) на тлі зниженої сатурації (r_S = –0,347; p = 0,005) та ускладненого дихання (r_S = +0,228; p = 0,068), а також з несприятливим прогнозом (r_S = +0,402; p = 0,001).

Висновки. Співвідношення ІЛ-10/ІЛ-6 має прогностичні можливості щодо оцінки ризику несприятливого перебігу COVID-19. З урахуванням демографічних, клініко-анамнестичних характеристик та загальних лабораторних показників, співвідношення ІЛ-10/ІЛ-6 дає змогу провести стратифікацію груп пацієнтів відповідно до тяжкості хвороби та обґрунтувати вибір імуномодулювальної терапії.

Системна модуляція запалення та судинного ремоделювання у стабільній постінфарктній когорті під впливом лозартану

2025-10-23T17:10:20+03:00

Мета роботи — оцінити ефективність додавання лозартану до стандартної терапії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця та поліваскулярним атеросклерозом після інфаркту міокарда в межах багатокомпонентної стратегії вторинної профілактики під час 4-місячного курсу лікування.

Матеріали та методи. У проспективне контрольоване дослідження було залучено 59 пацієнтів із підтвердженим діагнозом інфаркту міокарда, яких розподілили на дві групи: перша група — стандартна терапія (антитромбоцитарні засоби, статини, антигіпертензивні препарати, контроль чинників ризику), друга група — стандартна терапія + лозартан. Усім пацієнтам проводили визначення ліпідограми, рівня матриксних металопротеїназ (MMP-2, MMP-9), інтерлейкіну-1β, інгібітора активатора плазміногену-1 (РАІ-1), інгібітора фібринолізу, що активується тромбінами (TAFI), і фактора некрозу пухлин-α на початку та через 4 міс терапії.

Результати та обговорення. Додавання лозартану до стандартної терапії в стабільних постінфарктних пацієнтів супроводжується багаторівневою модуляцією запальних, протеолітичних і фібринолітичних каскадів, що формує фенотип зниженої залишкової вразливості судинної стінки. Зареєстровано статистично значуще зниження рівня фактора некрозу пухлин-α (p < 0,001), інтерлейкіну-1β (p < 0,001) і ММП-9 (p < 0,001), що свідчить про виразне пригнічення прозапальної та протеолітичної активності. Вміст ММП-2 продемонстрував лише трендову динаміку (p = 0,09), що узгоджується з її повільнішими ремоделювальними властивостями. Показники PAI-1 зменшувалися (p < 0,05), тоді як TAFI — статистично значущо підвищувалися (p < 0,05), що свідчить про нормалізацію фібринолітичного балансу. Сукупність зазначених змін підкреслює потенціал ренін-ангіотензин-альдостеронової системної (РААС) модуляції як ключового елементу персоналізованої стратегії вторинної профілактики кардіоцереброваскулярних подій.

Висновки. Додавання лозартану до стандартної терапії забезпечує багаторівневу корекцію запальних, протеолітичних та фібринолітичних механізмів, сприяє стабілізації атеросклеротичних бляшок і формує фенотип зниженої залишкової судинної вразливості, що потенційно зменшує ризик повторних кардіоцереброваскулярних подій.

Шкала радіологічного скринінгу легеневого фіброзу як структурований діагностичний інструмент аналізу радіологічних патернів комп’ютерної томографії при пост-COVID-19 інтерстиційних захворюваннях легень

2025-10-26T17:58:53+02:00

Мета роботи — розробити шкалу радіологічного скринінгу легеневого фіброзу для оцінки радіологічних патернів легеневого фіброзу у пацієнтів з пост-COVID-19 інтерстиційним захворюванням легень та на основі розробленої шкали покращити діагностику легеневого фіброзу.

Матеріали та методи. В дослідження увійшли пацієнти (n = 257), які перенести тяжкий COVID-19 в 2020 та 2021 р. та яким був виставлений діагноз постковідного синдрому з проявом пост-COVID-19 інтерстиційного захворювання легень (ПК-ІЗЛ).

Результати та обговорення. В 40,8 % випадків (n = 105, жінок 58 %, чоловіків 42 %, середній вік — (62,45 ± 2,01) року) пацієнтам був виставлений діагноз ПК-ІЗЛ з легеневим фіброзом за даними комп’ютерної томографії легень високої роздільної здатності в технічному режимі інспіраторної КТ із використанням тонкої колімації (0,6—1,5 мм) без уведення контрастної речовини. Пацієнтам з цієї досліджуваної групи (n = 105) на основі розробленої шкали радіологічного скринінгу легеневого фіброзу по локалізації та ідентифікації радіологічних патернів була проведена інтерпретація радіологічних патернів комп’ютерної томографії легень.
Згідно зі структурованим та послідовним аналізом комп’ютерних томограм пацієнтів з ПК-ІЗЛ із установленим легеневим фіброзом (n = 105), за шкалою радіологічного скринінгу легеневого фіброзу, діагноз був підтверджений лише в 11,43 % випадків на підставі виявлених радіологічних патернів, що може свідчити про гіпердіагностику легеневого фіброзу при цій патології.

Висновки. Дана шкала потенційно може бути використана як додатковий діагностичний інструмент пульмонологами та радіологами для встановлення радіологічного діагнозу легеневого фіброзу при ПК-ІЗЛ та інших інтерстиційних захворюваннях легень з проявом легеневого фіброзу, а також як алгоритм дій для програм штучного інтелекту з інтерпретації радіологічних патернів інтерстиційних захворювань легень, проте отримані результати є попередніми та остаточно не підтвердженими.

Психоемоційний стан пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень із різною масою тіла

2025-10-21T17:18:11+03:00

Мультидисциплінарний підхід є актуальним при веденні пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ). Виділення груп ризику розвитку тривожно-депресивних розладів серед пацієнтів із різною масою тіла допоможе забезпечити комплексний підхід до діагностики й лікування.

Мета робота — визначити рівні тривоги й депресії в пацієнтів із загостренням ХОЗЛ із різною масою тіла.

Матеріали та методи. Обстежено 40 пацієнтів із загостренням ХОЗЛ (19 жінок та 21 чоловік, медіана віку — 60 років), яких розподілили на групи з нормальною масою тіла (n = 15), надмірною масою тіла (n = 10) та ожирінням (n = 15). Виразність тривоги та депресії визначали за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS). Результати опрацьовано статистично.

Результати та обговорення. Установлено, що рівень депресії в пацієнтів із ХОЗЛ перевищував рівень тривоги (11,0 (9,0; 13,0) і 9,5 (6,5; 11,0) бала; р < 0,05. Симптоми тривоги відзначали (67,5 ± 9,0) % пацієнтів із ХОЗЛ, симптоми депресії — (90,0 ± 4,7) % (р < 0,05). Виразність депресії в пацієнтів з ожирінням була істотно вищою, ніж в осіб з нормальною масою тіла (12,0 (10,0; 14,0) і 9,0 (8,0; 11,0) балів; р = 0,003). Субклінічно виразні тривогу й депресію зафіксували в (30,0 ± 7,2) та (35,0 ± 7,5) % обстежених, клінічно виразні — у (37,5 ± 7,6) і (55,0 ± 7,9) %. Клінічно виразна тривога спостерігалась істотно частіше в пацієнтів із надмірною масою тіла порівняно з особами з нормальною масою тіла, а клінічно виразна депресія — у пацієнтів з ожирінням (60,0 ± 15,5) і (20,0 ± 10,3) % та (73,3 ± 11,4) і ( 33,3 ± 12,2) %; обидва р < 0,05. Індекс маси тіла обстежених пацієнтів прямо корелював із виразністю депресії (τ = 0,3; р = 0,005).

Висновки. Симптоми тривоги та депресії виявлено в більшості пацієнтів із ХОЗЛ (67,5 і 90,0 %), а їхній клінічно виразний варіант — у 37,5 та 55,0 %. Пацієнти з ХОЗЛ та ожирінням належать до групи ризику виникнення депресії, що вказує на потребу проведення діагностичних заходів для її виявлення в цієї категорії пацієнтів і вчасної корекції.

Аналіз епідеміологічної ситуації з туберкульозу в Дніпровському регіоні за 2018—2023 роки

2025-10-22T17:22:47+03:00

Дослідження ґрунтується на оцінці та інтерпретації епідеміологічних показників захворюваності на туберкульоз у Дніпровському регіоні в 2018—2023 рр.

Мета роботи — оцінити динаміку захворюваності на туберкульоз у Дніпропетровській області в 2018—2023 рр.

Матеріали та методи. За даними, отриманими з електронного реєстру хворих на туберкульоз, у медичних закладах Дніпропетровської області під наглядом у 2018—2023 рр. перебувало 12 382 хворих. Для подальшого аналізу хворих розподілили на дві групи: 1-ша група — 5622 осіб, які перебували під наглядом у 2018—2020 рр., 2-га група — 6760 осіб, які перебували під наглядом у 2021—2023 рр. У м. Дніпро в 1-шу групу потрапили 1597 осіб, у 2-гу групу — 3004 осіб.

Результати та обговорення. Аналіз даних виявив, що найбільша захворюваність на туберкульоз у м. Дніпро та Дніпропетровській області була зареєстрована в 2022 р. — відповідно 156,2 та 92,6 випадку на 100 тис. населення, що можна пояснити значним збільшенням міграції населення на тлі військової агресії росії. З 2021 до 2023 р. кількість хворих на туберкульоз у м. Дніпро зросла на 30,6 %, у Дніпропетровській області — на 9,2 %. У віковій структурі хворих у м. Дніпро переважала частка дорослого населення (96,5 %). Позалегеневий туберкульоз виявлено в 7,3 % хворих. Летальність від усіх форм туберкульозу в м. Дніпро у 2018—2023 рр. становила 9,4 %, у Дніпропетровській області — 16,1 %.

Висновки. В останні (2021—2023) роки спостерігається тенденція до збільшення кількості хворих із деструктивними формами туберкульозу легень на 18,4 %, але в 1,4 разу зменшилася кількість хворих із відкритими формами туберкульозу легень порівняно з попереднім 3-річним періодом. Виявлено збільшення кількості випадків туберкульозу в 1,7 разу та захворюваності на туберкульоз у 1,8 разу серед дітей віком 0—14 років, тоді як серед підлітків (15—17 років) відзначено зменшення кількості випадків у 1,5 разу та захворюваності на туберкульоз у 1,8 разу в 2021—2023 рр. Вірогідно зменшилася летальність від туберкульозу в м. Дніпро в 2,2 разу, у Дніпропетровській області — у 1,6 разу порівняно з попереднім 3-річним періодом, незважаючи на суттєве збільшення кількості хворих на туберкульоз у Дніпровському регіоні.

Оцінка рівня адипокінів (бетатрофіну, ендотрофіну та білка, подібного до метеорину) та їхній взаємозв’язок із репродуктивними й метаболічними порушеннями в жінок із синдромом полікістозних яєчників залежно від індексу маси тіла

2025-10-20T20:19:16+03:00

Мета роботи — вивчити порушення репродуктивної та метаболічної функції, а також рівні адипокінів (бетатрофіну, ендотрофіну та білка, подібного до метеорину) у жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) залежно від їхнього індексу маси тіла (ІМТ).

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 160 жінок, обстежених на кафедрі хімії Наукового коледжу Університету Аль-Мустансирія, яких розподілили на чотири групи: 40 жінок із ожирінням і СПКЯ, 40 жінок із надмірною масою тіла та СПКЯ, 40 жінок із нормальною масою тіла та СПКЯ, а також 40 здорових жінок без СПКЯ. Усім жінкам проведено обстеження, яке передбачало визначення антропометричних, репродуктивних і метаболічних показників та рівня адипокінів.

Результати та обговорення. Рівні бетатрофіну й ендотрофіну були статистично значуще підвищені в жінок із СПКЯ порівняно зі здоровими жінками, тоді як рівень білка, подібного до метеорину, був значуще зниженим. Із підвищенням ступеня ожиріння в підгрупах СПКЯ рівень бетатрофіну та ендотрофіну зростав, а білка, подібного до метеорину, — знижувався. Установлено прямий зв’язок між бетатрофіном і ендотрофіном та індексом маси тіла, інсуліном і моделлю оцінки гомеостазу–інсулінорезистентності у жінок із надмірною масою тіла й ожирінням і СПКЯ. Натомість білок, подібний до метеорину, мав зворотний зв’язок із зазначеними показниками в підгрупах.

Висновки. Отримані результати свідчать про те, що контроль маси тіла суттєво впливає на порушення системи адипокінів, пов’язані з ожирінням і його ускладненнями при СПКЯ.