Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція

Алгоритм виявлення та ведення осіб, що контактують із хворими на туберкульоз легень

2025-07-27T15:16:54+03:00

Туберкульоз — хвороба, що частіше вражає дихальну систему. Зараження відбувається аерогенним шляхом. Здорові люди, які знаходяться у близькому контакті з хворим на легеневий туберкульоз, наражаються на небезпеку захворіти на туберкульоз.
Виявлення та епідеміологічний нагляд за особами, що контактують із хворим на туберкульоз, слід проводити з метою запобігання виникненню активного туберкульозу, вчасного діагностування та лікування латентної туберкульозної інфекції у них, а також для раннього виявлення активного туберкульозу серед близького оточення хворого. Відстеження контактів треба проводити структуровано, системно і розпочинати від моменту виявлення хворого на активний процес.
В умовах реформування медичної галузі, зокрема оптимізації фтизіатричної служби та розширення функціоналу сімейних лікарів щодо проведення протиепідемічних заходів у вогнищах туберкульозної інфекції, виникає потреба у навчанні усіх надавачів медичних послуг щодо туберкульозу на базі нормативних документів з питань виявлення та ведення цієї категорії хворих. Зміна моделі ведення випадку туберкульозу з акцентом на амбулаторне лікування вимагає відновлення та посилення активної роботи по відстеженню контактних осіб в осередках туберкульозної інфекції, оскільки більшість з них заражаються ще до початку лікування першого хворого в осередку, і у випадку розвитку в них захворювання продовжується поширення інфекції навіть тоді, коли перший хворий перестає вже бути контагіозним.
Таким чином, відстеження осіб, що мали контакт із хворим на туберкульоз, вчасне виявлення та запобігання активному захворюванню на специфічний процес у цієї категорії осіб є важливим моментом у перериванні ланцюга поширення цієї інфекції та посилення контролю за туберкульозом.

Оптимізація вибору антибіотиків: ABC та VED-аналіз препаратів проти внутрішньоклітинних мікроорганізмів

2025-07-27T16:10:13+03:00

нтибіотикотерапія є одним із ключових методів лікування бактеріальних інфекцій, зокрема внутрішньоклітинних збудників та туберкульозу. Вибір ефективних антибактеріальних препаратів значною мірою залежить від їхньої здатності проникати всередину клітин і знищувати патогени, які персистують у макрофагах і тканинах організму.

Мета роботи — провести ABC (Always Better Control) та VED (Vital, Essential, Desirable) аналіз антибіотиків, активних щодо внутрішньоклітинних мікроорганізмів та туберкульозу, схарактеризувати клініко-фармакологічні групи макролідів, фторхінолонів і рифампіцинів, визначити їхню роль у фармакотерапії туберкульозу та інших внутрішньоклітинних інфекцій, оцінити доцільність використання цих антибіотиків з урахуванням їхньої ефективності, безпечності, фармакокінетичних властивостей і відповідності сучасним клінічним рекомендаціям.

Матеріали та методи. Для проведення дослідження зібрано дані про річне споживання та витрати на антибіотики, активні щодо внутрішньоклітинних мікроорганізмів і туберкульозу, у 2020—2024 рр. Отримані дані були систематизовані та внесені в електронну таблицю MS Excel. Статистичний аналіз проведено за допомогою вбудованих статистичних функцій MS Excel.
ABC-аналіз. Розраховано сукупну вартість усіх лікарських засобів, а також їхній відсотковий внесок у загальні витрати. Отриманий список було поділено на три категорії: категорія A — антибіотики, на які припадає близько 70 % від загальної вартості споживання, категорія B — препарати, на які припадає близько 20 % витрат, категорія C — антибіотики з найнижчим рівнем витрат (близько 10 %).
VED-аналіз. Оцінку критичності антибіотиків здійснювали шляхом класифікації препаратів на три групи: життєво важливі (V), необхідні (E) та бажані (D). Для визначення критичності препаратів проведено опитування лікарів, які займаються фармакотерапією пацієнтів із внутрішньоклітинними інфекціями та туберкульозом, опитування фармацевтів щодо наявності препаратів на фармацевтичному ринку України та нормативний аналіз. До групи V віднесено препарати, які є критично важливими для виживання пацієнтів та мають бути доступні в будь-який час, до групи E — препарати, відсутність яких протягом короткого періоду не призведе до серйозних ускладнень, до групи D — антибіотики з найменшою критичністю, відсутність яких не матиме значного впливу на лікувальний процес. Остаточний розподіл антибіотиків за категоріями VED обговорювався експертною групою, до складу якої входили лікарі, хірурги, пульмонологи, фтизіатри та клінічні фармацевти.

Результати та обговорення. Під час проведення ABC та VED-аналізу розглянуто групу антибіотиків, активних щодо внутрішньоклітинних мікроорганізмів і туберкульозу. До цієї групи належать препарати з різних фармакологічних класів, зокрема: макроліди (еритроміцин, спіраміцин, кларитроміцин); фторхінолони (левофлоксацин, моксифлоксацин); рифампіцини (рифампіцин, комбінації). Вибір препаратів для лікування туберкульозу та внутрішньоклітинних інфекцій проводила мультидисциплінарна комісія, що складалася з лікарів і фармацевтів. При виборі препаратів комісія враховувала такі ключові критерії, як наявність державної реєстрації в Україні, форма випуску, концентрація діючої речовини, фармакологічні особливості. Відібрано 42 антибіотики. Для кожного препарату зазначено торговельну назву, лікарську форму, склад активної речовини, виробника та реєстраційне посвідчення в Україні. Усі препарати мають чинні ліцензії та реєстрації, що підтверджує їхню доступність для медичного використання.

Висновки. Аналіз розподілу антибіотиків за категоріями A, B, C та VED дає змогу оцінити ефективність їхнього використання та витрати на фармакотерапію при лікуванні внутрішньоклітинних інфекцій і туберкульозу. Найбільші витрати припадають на препарати категорії A, що підтверджує їхню важливість у лікуванні цих захворювань, середні витрати — на препарати категорії B, мінімальні — на препарати категорії C. Аналіз також показав, що більшість антибіотиків є життєво необхідними, що свідчить про їхню критичну роль у медичному лікуванні. Це дає змогу оптимізувати витрати та поліпшити фармакотерапію в медичних закладах.

Якість лікарняних послуг та задоволеність пацієнтів, інфікованих ВІЛ/СНІДом: поперечне дослідження

2025-07-27T16:56:08+03:00

Попит на медичні послуги зростає разом зі збільшенням випадків ВІЛ/СНІДу. Уряд продовжує контролювати випадки ВІЛ/СНІДу як шляхом профілактики, так і лікування. Державна політика дедалі більше покращує якість обслуговування пацієнтів з ВІЛ/СНІДом.

Мета роботи — визначити зв’язок між якістю послуг лікарні та задоволеністю пацієнтів з ВІЛ/СНІДом.

Матеріали та методи. Це спостережне дослідження проводилося за методом поперечного зрізу із залученням 682 респондентів, відібраних методом цілеспрямованої вибірки. Дослідження проводилося з лютого по грудень 2024 року. Первинні дані були зібрані шляхом безпосереднього інтерв’ю з респондентами за допомогою анкети. Оцінювання проводилося за п’ятьма вимірами моделі SERVQUAL, з коефіцієнтом надійності Кронбаха 0.889. Дані були проаналізовані з використанням критерію хі-квадрат при α = 0.05 та коефіцієнта Фі для визначення сили зв’язку.

Результати та обговорення. Результати статистичного тесту показали значення p = 0.001 (p < 0.05) для виміру надійності послуг та p = 0.000 (p < 0.05) для виміру оперативності. Також отримано значення p = 0.001 (p < 0.05) для виміру гарантій, 0.000 (p < 0.05) для виміру емпатії та 0.000 (p < 0.05) для виміру фізичного вигляду.

Висновки. На основі результатів аналізу встановлено значущий зв’язок між надійністю, оперативністю, гарантіями, емпатією, фізичним виглядом (матеріальністю) та задоволеністю пацієнтів з ВІЛ/СНІДом. Пацієнти, які відчувають, що їх обслуговують оперативно, ставляться до них з гідністю, надають чітку інформацію та забезпечують належні умови, як правило, мають вищий рівень задоволеності. Отже, підвищення якості медичних послуг як у технічному, так і в гуманістичному аспектах є ключем до підвищення задоволеності пацієнтів з ВІЛ/СНІДом і зміцнення безперервності лікування та залученості до медичних послуг.

Державна політика у сфері подолання туберкульозу: консолідація зусиль в умовах повномасштабної війни проти України

2025-07-25T14:05:27+03:00

Легенева гіпертензія, асоційована із системною склеродермією (огляд літератури)

2025-07-27T17:10:52+03:00

Легенева гіпертензія (ЛГ) є однією з провідних причин захворюваності та смертності при системній склеродермії (ССД).

Мета роботи — провести аналіз сучасних літературних даних щодо епідеміології, механізмів розвитку, ризику, клінічних виявів, діагностики, лікування та прогнозу в пацієнтів із ССД та ЛГ різних груп.

Матеріали та методи. Проаналізовано опубліковані за останніх 15 років (2010—2025) статті з баз даних Scopus, MEDLINE, PubMed. Для остаточного аналізу відібрано 71 статтю, опубліковану англійською мовою.

Результати та обговорення. Легеневу гіпертензію діагностують у 7—31 % пацієнтів із ССД. При ССД може розвиватися ЛГ різних груп: легенева артеріальна гіпертензія (ЛАГ), асоційована із системними захворюваннями сполучної тканини, ЛАГ з ознаками ураження вен/капілярів, ЛГ, асоційована із захворюваннями лівих відділів серця, ЛГ, асоційована із захворюванням легень, і хронічна тромбоемболічна ЛГ. Легенева артеріальна гіпертензія розвивається в 12,9—19,7 % пацієнтів. Незважаючи на таргетну терапію, вона залишається основною причиною смертності пацієнтів із ССД. Діагностика ЛГ може бути утруднена через гетерогенність клінічних виявів ССД і неспецифічну клінічну картину ЛГ на ранніх стадіях, що призводить до пізньої діагностики. Для своєчасної діагностики розроблені алгоритми скринінгу ЛАГ, зокрема алгоритми DETECT і ASIG, що дають змогу відібрати пацієнтів для катетеризації правих відділів серця.

Висновки. Легенева гіпертензія є тяжким виявом/ускладненням ССД, що асоціюється з несприятливим прогнозом і погіршенням якості життя пацієнтів. При ССД ЛГ є гетерогенним станом (ЛГ різних груп). Рання діагностика та лікування ЛГ поліпшують прогноз хворих. Пацієнтам із ССД рекомендований скринінг на наявність ЛАГ, оскільки раннє її виявлення дасть змогу зменшити гемодинамічні порушення та поліпшити виживаність.

Діагностика туберкульозу за допомогою швидких молекулярних тестів зразків калу в дорослих із тяжкими психічними захворюваннями (огляд літератури)

2025-07-27T17:18:53+03:00

Туберкульоз є однією з провідних причин смерті у світі. Раннє виявлення туберкульозу дає змогу вчасно розпочати лікування. Особливо важливе раннє виявлення лікарсько-стійких штамів Mycobacterium tuberculosis, щоб запобігти їхньому поширенню. Рання діагностика може бути ускладнена у випадках, коли неможливо отримати респіраторні зразки для дослідження, наприклад, у дітей, людей похилого віку або пацієнтів із тяжкими психічними розладами.

Мета роботи — вивчити ефективність швидких молекулярних тестів зразків калу в дорослих для діагностики лікарсько-стійкого туберкульозу легень.

Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел із бази даних PubMed (23 джерела). Представлено результати власних спостережень щодо ефективності швидких молекулярних тестів зразків калу в 2 дорослих пацієнтів із тяжкими психічними розладами для діагностики лікарсько-стійкого туберкульозу.

Результати та обговорення. У наших клінічних спостереженнях пацієнтам із тяжкими психічними розладами емпірично було призначено протитуберкульозне лікування першої лінії через неможливість отримання респіраторних зразків для дослідження лікарської чутливості. Це лікування виявилося недостатньо ефективним і призвело до раннього рецидиву активного туберкульозу. Отримання респіраторних зразків у пацієнтів із тяжкими психічними розладами часто є неможливим, тому пошук альтернативних неінвазивних методів діагностики для таких хворих є вкрай важливим. Дослідження зразків калу в обох пацієнтів дало змогу діагностувати туберкульоз із множинною лікарською стійкістю. Призначено відповідні схеми протитуберкульозного лікування.

Висновки. Тестування зразків калу із застосуванням швидких молекулярних тестів, зокрема XpertMTB/RIF та XpertMTB/XDR, є ефективною альтернативою для діагностики лікарсько-стійкого туберкульозу в дорослих пацієнтів, в яких неможливе отримання респіраторних зразків, зокрема в пацієнтів із тяжкими психічними розладами.

Лікaрська резистентність вірусу імунодефіциту людини в епоху сучасної антиретровірусної терапії (огляд літератури)

2025-07-27T17:40:57+03:00

Широке використання антиретровірусної терапії (АРТ), зокрема в країнах із низьким та середнім рівнем доходу, з одного боку, зменшило захворюваність та смертність, пов’язану з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), з другого — призвело до зростання кількості випадків ВІЛ-інфекції, асоційованої з варіантом вірусу, резистентного до препаратів АРТ. Проблема лікарської резистентності ВІЛ є актуальною, особливо для країн із низьким та середнім рівнем доходу, оскільки в них широко використовують схеми АРТ із використанням ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ) ВІЛ, до яких рівень резистентності вищий порівняно із сучаснішими схемами АРТ.

Мета роботи — висвітлити важливість профілактики та контролю лікарської резистентності ВІЛ як однієї з причин обмеження можливостей антиретровірусної терапії та її зниження ефективності.

Матеріали та методи. Проведено пошук джерел інформації щодо лікарської резистентності ВІЛ у наукометричних базах даних Scopus, Web of Science, Google Scholar, PubMed за такими ключовими словами, як «резистентність ВІЛ», «тестування на резистентність ВІЛ», «мутації лікарської резистентності ВІЛ». Після опрацювання публікацій для огляду вибрали фахові джерела, що відповідали умовам запиту. Перевагу віддавали джерелам інформації, опублікованим із 2020 до 2024 р.

Результати та обговорення. В основі змін генетичної структури ВІЛ лежать множинні мутації лікарської резистентності, асоційовані з вірусологічною невдачею та обмеженням варіантів АРТ у пацієнтів ще до початку лікування. Аналіз літературних джерел виявив, що поширеність лікарської резистентності відрізняється в різних країнах, але загалом не перевищує 20 % для більшості країн і здебільшого трапляється при застосуванні більш ранніх схем АРТ. З огляду на це важливо враховувати повну історію АРТ та результати поточних і попередніх тестів на резистентність. Однак тестування на лікарську резистентність ВІЛ не є рутинним методом дослідження для країн із низьким та середнім рівнем доходу.
Сучасні схеми АРТ мають вищі бар’єри для розвитку лікарської резистентності. Вибір препаратів АРТ із високим бар’єром резистентності, а також контроль мутацій лікарської резистентності є запорукою запобігання розвитку останньої.
Найпоширенішим способом тестування на резистентність ВІЛ до препаратів АРТ є використання генотипових тестів. Секвенування нового покоління є перспективним методом виявлення мутацій лікарської резистентності, що є необхідним для поліпшення діагностики та нагляду за ВІЛ, особливо при виявленні пацієнтів із ризиком вірусологічної невдачі під час АРТ першої лінії на основі ННІЗТ ВІЛ.

Висновки. Лікарська резистентність ВІЛ не є поширеним явищем, трапляється переважно в країнах із середнім та низьким рівнем доходу, які використовують схеми АРТ з нижчим бар’єром резистентності, такі як ННІЗТ ВІЛ. Вибір сучасних схем АРТ із високим порогом резистентності запобігає розвитку лікарської резистентності ВІЛ. Генотипові тести, такі як секвенування нового покоління, є пріоритетними методами тестування на резистентність ВІЛ. Профілактика та контроль лікарської резистентності ВІЛ мають вирішальне значення для підтримки ефективності сучасних антиретровірусних препаратів.

Тактика ведення пацієнтів із поєднаним перебігом кавернозного туберкульозу з множинною/широкою лікарською стійкістю на тлі синдрому Маклеода (клінічний випадок)

2025-07-25T16:45:25+03:00

Представлено власне спостереження випадку поєднаного перебігу кавернозного туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) та широкою лікарською стійкістю (ШЛС-ТБ) на тлі синдрому Маклеода. У пацієнта 5 років тому уперше виявлено МЛС-ТБ із каверною у верхній частці лівої легені, а у правій легені діагностовано синдром Маклеода (субплеврально у медіастинальній плеврі у верхній третині тонкостінна емфізематозна булла розміром 88,5 × 54,2 × 45,2 мм). По завершенні інтенсивної фази через 6 міс у пацієнта виникло масивне бактеріовиділення та додатково з’явилася резистентність до етамбутолу. Рентгенологічно визначалося формування фіброзно-кавернозного туберкульозу верхньої частки лівої легені (кілька деструкцій із потовщеними стінками, деякі з них деформовані, навколо значні фіброзні зміни), у правій легені — бульозна дистрофія з поодинокими щільними вогнищами. З огляду на негативну динаміку пацієнта прооперовано (лівобічна верхня лобектомія, атипова резекція S6 лівої легені). Пацієнт завершив лікування із залишковими змінами у вигляді метатуберкульозних фіброзно-вогнищевих змін легень, стан після операції. З приводу синдрому Маклеода не вжито жодних заходів. Протягом 5 років у пацієнта визначалася стабільна клінічно-рентгенологічна динаміка, що вказувало на високу ефективність хірургічного втручання, проведеного додатково до антимікобактеріальної терапії. Через 5 років коронавірусна хвороба-2019 спровокувала реактивацію специфічного процесу, який завдяки додатковій резистентності перейшов у ШЛС-ТБ (бактеріовиділення було одноразовим, а рентгенологічно процес виявився вогнищевим). Як і 5 років тому, у пацієнта зберігалася легенева недостатність ІІ ступеня, а в правій легені по переднiй поверхнi кількість емфiзематозних бул збільшилася, вони були дiаметром 7,0 × 46,6 мм. З огляду на негативну динаміку синдрому Маклеода пацієнту необхідно виконати операцію зі зменшення об’єму верхньої третини правої легені.
Отже, у пацієнтів із поєднаним перебігом кавернозного МЛС-ТБ/ШЛС-ТБ на тлі синдрому Маклеода за неефективності антимікобактеріальної терапії, наявності бактеріовиділення через 4—6 міс та кавернозного процесу слід розглянути можливість проведення оперативного втручання (лобектомія, резекція тощо), за наявності синдрому Маклеода — можливість проведення операції зі зменшення об’єму відповідної частини легені.

Екзантема в диференційній діагностиці дитячих інфекційних хвороб. DRESS-синдром у підлітка (клінічний випадок)

2025-07-25T17:33:44+03:00

Серед уражень шкіри при дитячих інфекційних хворобах спостерігається кілька різновидів екзантем: розеольозна, плямиста, папульозна, везикульозна, бульозна, пустульозна, петехіальна, геморагічно-некротична, вузлувата еритема та інші. У значній частині випадків екзантема супроводжується ураженням слизових оболонок — енантемою. Наприклад, при вітряній віспі, ентеровірусних інфекціях, а також при інфікуванні вірусом простого герпесу I типу на слизових формуються пухирці, які досить швидко перетворюються на афти. Енантема при кору зазвичай локалізується навпроти молярів і має вигляд дрібних червоних плям з білуватими нашаруваннями в центрі (плями Копліка).
Однак синдром екзантеми зустрічається і при багатьох неінфекційних захворюваннях, що створює певні діагностичні труднощі, особливо в педіатричній практиці.
Особливої уваги потребують стани, за яких висипання супроводжуються лихоманкою, інтоксикаційним синдромом, змінами з боку внутрішніх органів.
Проведено аналіз літературних джерел щодо основних дерматологічних проявів інфекційних захворювань у дітей, що супроводжуються екзантемою. Проведено систематизацію інфекційних екзантем залежно від морфологічних характеристик елементів висипу, проаналізовано їхній зв’язок з іншими клінічними виявами інфекційних хвороб у дітей.
Представлено клінічний випадок складної діагностики DRESS-синдрому в підлітка з мононуклеозоподібним перебігом і наявністю екзантеми, яку спочатку було помилково класифіковано як вияв інфекційного захворювання. Знання особливостей виникнення та поширення висипу, його поєднання з іншими клінічними симптомами захворювання, ретельно зібраний анамнез життя і хвороби, а також комплексне лабораторне та інструментальне обстеження з подальшим аналізом отриманих результатів є ключовими чинниками для своєчасної діагностики та, як наслідок, призначення адекватного лікування.

Клінічний випадок туберкульозу скроневої кістки при ко-інфекції лікарсько-стійкий туберкульоз/ВІЛ-інфекція: чинники ризику, особливості клінічного перебігу та лікування, наслідки

2025-07-27T14:51:14+03:00

Представлено власне спостереження випадку туберкульозу скроневої кістки в пацієнта при ко-інфекції лікарсько-стійкий туберкульоз/ВІЛ-інфекція. Метою роботи стало встановити чинники ризику, особливості клінічного перебігу та лікування, наслідки туберкульозу скроневої кістки при ко-інфекції лікарсько-стійкий туберкульоз/ВІЛ-інфекція. Установлено, що чинниками ризику розвитку туберкульозу скроневої кістки (середній отит, мастоїдит) у представленому випадку були ін’єкційна наркоманія, самовільно перерване лікування лікарсько-стійкого туберкульозу, нерегулярний прийом антиретровірусної терапії (АРТ). Відсутність інформації в оториноларингологів про наявність туберкульозу з бактеріовиділенням у пацієнта спричинило відсутність настороженості щодо туберкульозної природи хронічного епітимпано-антрального гнійного середнього отиту, що призвело до пізньої діагностики та розвитку запущеної форми туберкульозу скроневої кістки (середній отит, мастоїдит) і паралічу Белла. Наслідками перерваного лікування лікарсько-стійкого туберкульозу та нерегулярного прийому АРТ при ко-інфекції лікарсько-стійкий туберкульоз/ВІЛ-інфекція були розвиток туберкульозу скроневої кістки (середній отит, мастоїдит) і формування фіброзно-кавернозної форми специфічного процесу в легенях. Особливостями клінічного перебігу туберкульозу скроневої кістки при ко-інфекції лікарсько-стійкий туберкульоз/ВІЛ-інфекція було призначення правильного комплексного лікування, що сприяло припиненню бактеріовиділення через 4 міс, позитивній клінічно-лабораторній динаміці, загоєнню туберкульозу скроневої кістки.

Критерії для диференціації легеневого туберкульозу від позалікарняної пневмонії середнього та тяжкого перебігу, пов’язаної з COVID-19. Частина 1

2025-07-25T14:33:41+03:00

Пандемія коронавірусної хвороби-2019 (COVID-19) суттєво змінила спектр легеневої патології. Оскільки легені є основними органами, що вражаються вірусом SARS-CoV-2, позалікарняною інфекцією та інфекцією, спричиненою мікобактеріями туберкульозу, їхня диференціація на основі специфічних клінічних, радіологічних і лабораторних досліджень має бути проведена належним чином для раннього початку лікування та подальшого спостереження.

Мета роботи — визначити клінічні, радіологічні та лабораторні критерії для диференційної діагностики пневмонії, асоційованої з COVID-19, позалікарняної пневмонії середнього й тяжкого ступеня та інфільтративного туберкульозу легень.

Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження типу випадок—контроль з 01.01.2020 р. до 31.12.2022 р. Було залучено 255 пацієнтів, яких розподілили на три групи — 70 хворих на пневмонію, асоційовану з SARS-CoV-2, 65 хворих на позалікарняну пневмонію та 120 хворих на інфільтративний туберкульоз легень. У всіх пацієнтів діагноз етіологічно підтверджено за допомогою звичайних мікробіологічних або молекулярно-генетичних тестів. Хворі отримували лікування в спеціалізованих клінічних установах. Статистичний аналіз проводили за допомогою кількісних і якісних тестів програмного забезпечення SPSS Statistics 23.0 із використанням T-критерію парної вибірки, ANOVA і тесту χ². Відмінності вважали статистично значущими з вірогідністю > 95 % (p < 0,05).

Результати та обговорення. Демографічні характеристики істотно не відрізнялися між групами, але чоловіча стать була визначена як чинник високого ризику розвитку туберкульозу (відношення шансів (ВШ) — 7,6, 95 % довірчий інтервал (ДІ) — 3,7—14,9, різниця ризиків — 46 %; χ2 = 37; p < 0,001), але не пневмонії, асоційованої із SARS-CoV-2. Установлено, що чоловіча стать є також чинником помірного ризику розвитку тяжких позалікарняних пневмоній (ВШ — 2,4; 95 % ДІ — 1,3—4,8, різниця ризиків — 21 %). Молодий вік (< 45 років) визначено як чинник високого ризику розвитку туберкульозу (ВШ — 8,1; 95 % ДІ — 3,6—17,2; різниця ризиків — 20 %), тоді як вік понад 45 років був чинником високого ризику розвитку тяжких позалікарняних пневмоній (ВШ — 6,6; 95 % ДІ — 3,1—14,2; χ² = 32; p < 0,001, різниця ризиків — 41 %) і пневмонії, асоційованої із SARS-CoV-2 (ВШ — 7,4; 95 % ДІ — 3,2—8,1; χ² = 27; p < 0,001; різниця ризиків — 37 %).

Висновки. Вивчення демографічних характеристик пацієнтів у всіх групах показало, що чоловіча стать, імовірно, є чинником високого ризику розвитку туберкульозу, але не пневмонії, асоційованої із SARS-CoV-2. Установлено, що чоловіча стать є чинником помірного ризику розвитку тяжкого перебігу позалікарняної пневмонії. Молодий вік (< 45 років) визначений як чинник високого ризику розвитку туберкульозу, а вік понад 45 років — як чинник високого ризику розвитку тяжких позалікарняних пневмоній і пневмонії, асоційованої із SARS-CoV-2.

Ефективність різних режимів лікування хворих на вперше діагностований чутливий до протитуберкульозних препаратів туберкульоз легень

2025-07-25T15:20:39+03:00

Розробка нових ефективніших методів лікування туберкульозу є одним із пріоритетних напрямів сучасної фтизіатрії. Останніми роками антибактеріальні препарати фторхінолонового ряду почали широко використовувати в лікуванні не лише резистентного, а й чутливого туберкульозу.

Мета роботи — оцінити ефективність 4-місячного режиму хіміотерапії вперше діагностованого чутливого туберкульозу легень із використанням моксифлоксацину та рифапентину.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 65 хворих на вперше діагностований чутливий туберкульоз легень, яких розподілили на дві групи: 33 пацієнти (основна група) отримували лікування за 4-місячною схемою з використанням моксифлоксацину та рифапентину в інтенсивній фазі та фазі продовження лікування (2HPZMfx 2HPMfx), 32 хворих (контрольна група) лікували за стандартною 6-місячною схемою (2HREZ 4HR). Середній вік пацієнтів основної групи становив 45,3 ± 1,3, контрольної — (44,8 ± 1,2; p > 0,05) року, в обох групах переважали особи від 35 до 55 років. Чоловіків в основній групі було 24 (72,73 %), жінок — 9 (27,27%), відповідно в контрольній групі — 23 (71,88 %) і 9 (28,12 %). Пацієнти обох груп були ідентичні за клінічними формами туберкульозу легень, наявністю бактеріовиділення та коморбідними станами.

Результати та обговорення. Аналіз отриманих даних показав, що припинення бактеріовиділення відбулося в усіх хворих основної групи та 30 (93,75 %) пацієнтів контрольної групи. Рентгенологічні зміни в легеневій тканині по завершенні курсу лікування повністю зникли у 29 (87,88 %) хворих основної групи й 27 (84,38 %) осіб контрольної групи, у 2 (6,06 %) і 3 (9,37 %) пацієнтів відповідно патологічні зміни в легенях зменшилися. У 17 (51,5 %) осіб основної групи та 14 (43,75 %) пацієнтів контрольної маса тіла збільшилася в середньому на 2—3 кг. Усі пацієнти основної групи по завершенні повного курсу лікування відновилися клінічно, ознаки хвороби в них зникли. У контрольній групі таких пацієнтів було 30 (93,75 %). У 2 пацієнтів була невдача лікування, тому їхній клінічний стан не поліпшився. У 5 (15,5 %) пацієнтів основної групи без супутньої патології (вірус імунодефіциту людини/синдром набутого імунодефіциту, гепатит) виявлено небажані ефекти на протитуберкульозні препарати різного ступеня тяжкості. У контрольній групі небажані явища не спостерігалися.

Висновки. Отримані результати свідчать про високу ефективність 4-місячного режиму лікування вперше діагностованого чутливого туберкульозу легень із використанням моксифлоксацину та рифапентину в інтенсивній фазі та фазі продовження лікування. Коротший термін лікування позитивно впливає на психологічний стан пацієнта, полегшує контроль прийому препаратів, але частіше призводить до виникнення небажаних явищ і є дорожчим на 45,44 % (3473,6 грн).

Наш досвід діагностики туберкульозного спондиліту

2025-07-25T15:52:32+03:00

Мета роботи — підвищити ефективність діагностики хворих на туберкульозний спондиліт (ТС).

Матеріали та методи. Клінічним матеріалом були протоколи клініко-рентгенологічного обстеження й аналіз даних 30 пацієнтів з активним ТС (основна група). Критерії залучення пацієнтів у дослідження: ТС в активній фазі (верифікований патоморфологічно та/або бактеріологічно). Діагностична група утворена з 20 пацієнтів, направлених у стаціонарний етап обстеження та лікування з підозрою на ТС, але результати детального обстеження дали змогу заперечити цей діагноз.

Результати та обговорення. Із застосуванням хірургічної біопсії було обстежено 45 хворих обох груп, госпіталізованих у стаціонар із підозрою на спондиліт (з них 30 пацієнтів основної групи та 15 діагностичної групи). Методика хірургічної біопсійної діагностики полягала в пункції абсцесів, пункційній і трепанаційній біопсії тіл хребців. Пункцію паравертебральних абсцесів виконано в 21 хворого. Пункційну і трепанаційну біопсію тіл хребців застосовано в 24 хворих. Біопсійним дослідженням із використанням хірургічних методик діагноз ТС в основній групі був підтверджений у 30 хворих. Бактеріологічне підтвердження діагнозу отримано в 12 (39,96 %) хворих, з них у 6 (19,98 %) Mycobacterium tuberculosis (MBT) виявлено лише методом посіву, у решти — лише методом бактеріоскопії, у 2 (6,72 %) — двома методами. У 4 хворих діагностичної групи діагностовано пухлину хребта, ще в 4 — неспецифічний спондиліт, у 7 — остеохондропатію хребта. У жодному випадку використання пункційної і трепанаційної біопсії не зареєстровано будь-яких ускладнень. ДНК MBT-complex виявлена методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у 40 (88,8 %) із 45 зразків операційного матеріалу пацієнтів із гістологічно підтвердженим діагнозом ТС. Загалом діагноз ТС установлено за результатами ПЛР і культуральними методами в 93,7 % випадків.

Висновки. Аналіз результатів бактеріологічного дослідження пацієнтів засвідчив порівняно низьку ефективність бактеріологічних методів діагностики при ТС і високу ефективність ПЛР. Результати біопсійних досліджень підтвердили їхню високу ефективність і доцільність використання в етіологічній діагностиці з обов’язковим дослідженням чутливості MBT до антибактеріальних препаратів. Удосконалення діагностики ТС є важливим чинником поліпшення результатів лікування цього захворювання.

Прогностичне значення ліпокаліну як біомаркера в дітей із COVID-19

2025-07-25T16:24:37+03:00

Мета роботи — вивчити прогностичне значення ліпокаліну як біомаркера ускладненого перебігу коронавірусної хвороби-2019 (COVID-19) у дітей.

Матеріали та методи. Проведено когортне обсерваційне ретроспективне дослідження із залученням 88 пацієнтів віком від 1 міс до 18 років із лабораторно підтвердженим методом полімеразної ланцюгової реакції COVID-19. Діти були госпіталізовані в Київську міську дитячу клінічну інфекційну лікарню. За перебігом захворювання пацієнтів розподілили на основну та контрольну групи. В основну групу залучено 42 пацієнтів з ускладненим перебігом COVID-19, в контрольну — 46 пацієнтів із неускладненим перебігом захворювання. Під час комплексного обстеження хворих протягом першої доби перебування в стаціонарі був відібраний зразок сироватки крові для дослідження на рівень ліпокаліну методом імуноферментного аналізу з використанням набору Human Neutrophil Gelatinase-associated Lipocalin, NGAL (BT-LabKit, Китай) із робочим діапазоном вимірювань 5—600 нг/мл та чутливістю 2,01 нг/мл. Були використані статистичні, аналітичні методи та метод емпіричного дослідження. Для розрахунку отриманих результатів застосовували статистичну програму Statistical software EZR v. 1.54.

Результати та обговорення. Виявлено кореляцію рівня ліпокаліну з ускладненим перебігом. Значення рангового коефіцієнта кореляції 0,409 (р = 0,0000999). Оптимальне порогове значення маркера IFABP для прогнозування ризику розвитку ускладненого перебігу COVID-19 у дітей становить 78,536 нг/мл. Чутливість тесту — 57,4 %, специфічність — 80,6 % (площа під ROC-кривою — 0,746 (95 % довірчий інтервал — 0,64—0,851).

Висновки. Установлено прогностичне значення ліпокаліну щодо ризику виникнення ускладненого перебігу COVID-19 у дітей. Оптимальне порогове значення маркера для прогнозування ризику становить 78,536 нг/мл.