Сучасні підходи до класифікації туберкульозу легень — чи варто недооцінювати традиційну клініко-морфологічну класифікацію? (Огляд літератури)

Анотація

Мета роботи — провести аналіз класифікацій туберкульозу (ТБ), які застосовували в останні десятиліття в різних країнах, з урахуванням оцінки патологічних змін легеневої паренхіми у випадках легеневого ТБ.

Матеріали та методи. Для аналізу наукових даних використано пошукові системи PubMed, Google Scholar, Web of Science та вітчизняні розробки класифікації ТБ. Проаналізовано статистичні дані, отримані в останні роки, щодо світової ситуації боротьби з ТБ, які слугують базисом для розробки класифікаційних підходів до різних випадків захворювання, а також запропоновані національними товариствами різних країн класифікації ТБ, зокрема ТБ легень.

Результати та обговорення. Згідно із сучасною анатомічною класифікацією ВООЗ виділяють легеневий і позалегеневий ТБ. З урахуванням результатів досліджень застосування цієї класифікації проведено її порівняння із запропонованими робочими вдосконаленими клініко-рентгенологічною й анатомічною класифікаціями ТБ і вітчизняним проєктом розширеної класифікації ТБ легень, які різною мірою враховують локалізацію та поширення специфічного запалення в легенях, тип і фазу процесу тощо. Продемонст­ро­вано переваги й недоліки окремих класифікацій. Особливу увагу приділено особливостям гістологічної перебудови легень у перебігу ТБ, що безпосередньо впливає на особливості розвитку хвороби, можливості лікування, ризики ускладнень і прогноз щодо відновлення функціональних характеристик легень.

Висновки. Особливості анатомо-гістологічної перебудови легень у перебігу ТБ, аналіз їхньої локалізації та поширення дають змогу об’єктивніше оцінити стан легень, що дає можливість визначити показання для подальшого ведення пацієнтів і надання найбільш оптимальних та раціональних медичних послуг.
Недооцінка або нехтування патоморфологічними змінами легень при застосуванні лише класифікації ВООЗ призводить до відсутності або втрати даних щодо об’єктивного стану легень при перебігу ТБ або в результаті його медикаментозного лікування, що утруднює визначення подальших лікувальних дій, прогнозування ризику рецидиву ТБ, розвитку респіраторних порушень і неспецифічних захворювань легень, а також якості життя пацієнтів загалом.