Тактика ведення пацієнтів із поєднаним перебігом кавернозного туберкульозу з множинною/широкою лікарською стійкістю на тлі синдрому Маклеода (клінічний випадок)

Анотація

Представлено власне спостереження випадку поєднаного перебігу кавернозного туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (МЛС-ТБ) та широкою лікарською стійкістю (ШЛС-ТБ) на тлі синдрому Маклеода. У пацієнта 5 років тому уперше виявлено МЛС-ТБ із каверною у верхній частці лівої легені, а у правій легені діагностовано синдром Маклеода (субплеврально у медіастинальній плеврі у верхній третині тонкостінна емфізематозна булла розміром 88,5 × 54,2 × 45,2 мм). По завершенні інтенсивної фази через 6 міс у пацієнта виникло масивне бактеріовиділення та додатково з’явилася резистентність до етамбутолу. Рентгенологічно визначалося формування фіброзно-кавернозного туберкульозу верхньої частки лівої легені (кілька деструкцій із потовщеними стінками, деякі з них деформовані, навколо значні фіброзні зміни), у правій легені — бульозна дистрофія з поодинокими щільними вогнищами. З огляду на негативну динаміку пацієнта прооперовано (лівобічна верхня лобектомія, атипова резекція S6 лівої легені). Пацієнт завершив лікування із залишковими змінами у вигляді метатуберкульозних фіброзно-вогнищевих змін легень, стан після операції. З приводу синдрому Маклеода не вжито жодних заходів. Протягом 5 років у пацієнта визначалася стабільна клінічно-рентгенологічна динаміка, що вказувало на високу ефективність хірургічного втручання, проведеного додатково до антимікобактеріальної терапії. Через 5 років коронавірусна хвороба-2019 спровокувала реактивацію специфічного процесу, який завдяки додатковій резистентності перейшов у ШЛС-ТБ (бактеріовиділення було одноразовим, а рентгенологічно процес виявився вогнищевим). Як і 5 років тому, у пацієнта зберігалася легенева недостатність ІІ ступеня, а в правій легені по переднiй поверхнi кількість емфiзематозних бул збільшилася, вони були дiаметром 7,0 × 46,6 мм. З огляду на негативну динаміку синдрому Маклеода пацієнту необхідно виконати операцію зі зменшення об’єму верхньої третини правої легені.
Отже, у пацієнтів із поєднаним перебігом кавернозного МЛС-ТБ/ШЛС-ТБ на тлі синдрому Маклеода за неефективності антимікобактеріальної терапії, наявності бактеріовиділення через 4—6 міс та кавернозного процесу слід розглянути можливість проведення оперативного втручання (лобектомія, резекція тощо), за наявності синдрому Маклеода — можливість проведення операції зі зменшення об’єму відповідної частини легені.