Роль відеоторакоскопії в діагностиці саркоїдозу

Анотація

Саркоїдоз — це системне автоімунне захворювання, пов’язане з розвитком неказеозних гранульом. Рання і точна діагностика саркоїдозу є важливим та непростим завданням, оскільки початкові вияви різноманітні, неспецифічні, у багатьох пацієнтів перебігають безсимптомно.

Мета роботи — вивчити роль відеоторакоскопії та представити власний досвід інвазивної діагностики саркоїдозу.

Матеріали та методи. Пацієнтів, залучених у дослідження, розподілили на дві клінічні групи: І група — 74 (41,6 %) хворих, у яких діагноз при госпіталізації (установлений за даними лабораторних і клініко-рентгенологічних методів обстеження) збігався з остаточним клінічним діагнозом (установленим за результатом морфологічного дослідження біоптатів легені); ІІ група — 104 (58,4 %) хворих, у яких діагноз відрізнявся.

Результати та обговорення. Виявлено недостатню діагностику онкологічного ураження легень (канцероматозу легень) — 3 (2,9 %) випадки при госпіталізації та 31 (29,8 %) випадок після біопсії легені. Невеликою була частота діагностики інтерстиційних гранулематозних уражень легень або пневмонітів при системній патології сполучної тканини — 3 (2,9 %) випадки до біопсії легені та 19 (18,3 %) після. У хворих, яким без гістологічного підтвердження встановлений діагноз саркоїдозу легень, траплялися такі патології, як туберкульоз (14 (13,5 %) випадків), онкологічне ураження (23 (22,1 %)), інтерстиційне або гранулематозне ураження разом з пульмонітами при системній патології (7 (16,3 %)) та «інші» (20 (19,2 %)). Нами виконано 178 VATS-біопсій, серед яких переважала біопсія легені — 67 (37,6 %) випадків, найменше виконували біопсію плеври — 18 (10,1 %), оскільки плеврит при саркоїдозі трапляється відносно рідко. Інтраопераційні ускладнення зафіксовано в 2 (1,1 %) випадках у вигляді геморагії з ложа лімфатичного вузла, ліквідація якої потребувала застосування електрокоагуляції, місцевих і системних гемостатичних засобів. Післяопераційні ускладнення, зареєстровані в 5 (2,8 %) випадках, були спричинені відсутністю герметизму легені.

Висновки. Вияви саркоїдозу часто симулюють інші дисеміновані процеси, тому його інвазивна діагностика є ефективним безпечним способом установлення діагнозу, особливо в складних випадках і при нетиповій клінічній і рентгенологічній картині. З інвазивних методів перевагу слід віддавати малоінвазивним методам, тому оптимальним є вибір VATS, що характеризується високою інформативністю, малою частотою післяопераційних ускладнень і дає змогу оцінити широкий спектр тканин, таких як плевра, лімфатичні вузли та легеня.