Плевропульмональні ураження у хворих на системний червоний вовчак

Анотація

Мета роботи — вивчити поширеність неінфекційних плевропульмональних уражень у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ), демографічні, клінічні та лабораторні характеристики таких хворих.

Матеріали та методи. У крос-секційному дослідженні взяли участь 435 хворих на СЧВ (87,5 % жінок, середній вік — 37 (26—49) років), із них 200 із плевропульмональними виявами і 235 без них. Проаналізовано демографічні дані, клінічні вияви СЧВ, індекси активності захворювання (SLEDAI-2K) і пошкодження (SLICC/ACR DI). Лабораторні дослідження передбачали загальний аналіз крові з визначенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), вмісту С-реактивного білка (С-РБ), високочутливого С-РБ (вч-С-РБ), інтерлейкіну-6 (IЛ-6), IЛ-10, комплементу C3 і C4, специфічних автоантитіл. Для заперечення інфекцій визначали сироваткові рівні прокальцитоніну та пресепсину.

Результати та обговорення. Щонайменше один плевропульмональний вияв зареєстровано в 46 % пацієнтів із СЧВ, найчастіше — плеврит (24 %). Ураження дихальної системи асоціювалося з чоловічою статтю, більшою тривалістю захворювання та старшим віком на момент дебюту СЧВ. Пацієнти з респіраторними виявами мали вищі значення індексів SLEDAI-2K та SLICC/ACR DI, ніж пацієнти без плевропульмональних уражень. У пацієнтів із плевропульмональними виявами частіше фіксували лімфаденопатію, нефрит, перикардит, інші кардіальні вияви, лихоманку, втрату маси тіла, анемію та тромбоцитопенію, а шкірні вияви виникали рідше. У пацієнтів з ураженням органів дихання зареєстровано вищі рівні ШОЕ, С-РБ, вч-С-РБ та ІЛ-6, частіше виявляли антитіла до La/SSB, хроматину, антифосфоліпідні антитіла.
При проведенні багатофакторного аналізу виявлено, що ураження органів дихання прямо пропор­ційно корелювало зі старшим віком (відношення шансів (ВШ) — 1,03 (95 % довірчий інтервал (ДІ) — 1,01—1,05); р = 0,004), вищими значеннями індексів SLEDAI-2K (ВШ — 1,05 (95 % ДІ — 1,01—1,09); р = 0,030) та SLICC/ACR DI (ВШ — 11,34 (95 % ДІ — 1,03—1,74); р = 0,027), наявністю лімфаденопатії (ВШ —2,27 (95 % ДІ — 1,33—3,88); р = 0,003), перикардиту (ВШ — 4,40 (95 % ДІ — 2,29—8,46); р < 0,001), інших кардіальних виявів (ВШ — 10,1 (95 % ДІ — 5,65—17,9); р < 0,001) та конституційних симптомів (ВШ — 2,14 (95 % ДІ — 1,24—3,70); р = 0,007). Шкірні вияви були пов’язані зі зниженням ризику виникнення плевропульмональних симптомів (ВШ — 0,27 (95 % ДІ — 0,15—0,50); р < 0,001).

Висновки. Плевропульмональні ураження є частим виявом СЧВ, особливо плеврит. Ураження дихальної системи асоціюється з чоловічою статтю, старшим віком, більшою тривалістю захворювання та виникає переважно у хворих з активним і тяжким перебігом СЧВ. Пацієнти з плевропульмональним ураженням мають вищі рівні маркерів запалення та більшу частоту виявлення антитіл до La/SSB, хроматину, антифосфоліпідних антитіл.