Діагностика туберкульозу легень у першій половині ХІХ століття: випадок Фредеріка Шопена

Анотація

Відомий польський композитор Фредерік Шопен (1810—1849) більшу частину життя страждав на туберкульоз легень, від якого помер у віці 39 років. Протягом усього життя Шопен неодноразово звертався по медичну допомогу до провідних європейських лікарів, які володіли найбільш передовими для того часу знаннями та діагностичними методиками. Метою дослідження було отримання об’єктивного уявлення про можливості діагностики туберкульозу легень в Європі в першій половині ХІХ століття на основі часткової реконструкції історії хвороби Фредеріка Шопена. Нами були вивчені кореспонденція Фредеріка Шопена та його близьких, спогади сучасників Шопена, праці його найавторитетніших біографів, провідні трактати з діагностики захворювань легень, надруковані у першій половині ХІХ століття.
Установлено, що у зазначений період справжня природа туберкульозу ще не була відома, у зв’язку з цим уявлення лікарів про етіологію та патогенез хвороби були далекі від істинних. Лікарі Шопена вважали, що туберкульоз виникає внаслідок спадкової або набутої схильності. Однак техніка та методика фізичних методів дослідження (перкусія й аускультація) у Франції досягли межі діагностичної можливості. Фізичні ознаки порушення прохідності бронхів, ущільнення або деструкції легеневої тканини були ретельно описані в клінічних посібниках. Із певних об’єктивних та суб’єктивних умов багато лікарів-практиків взагалі не використовували перкусію і аускультацію або не володіли відповідними навичками достатньою мірою. Водночас найпередовіші європейські лікарі впевнено діагностували інфільтративну і кавернозну форму туберкульозу, використовуючи набір найхарактерніших ознак, виявлених під час аналізу скарг, анамнезу та даних фізикального обстеження.