Феритин, ІЛ-­6 і бета-­дефензин­-1 як прогностичні маркери тяжкості перебігу та ефективності лікування туберкульозу легень

Анотація

Сучасні методи дослідження у хворих на туберкульоз (мікроскопія мокротиння, культуральні дослідження та молекулярно-генетичні методи) хоча є добре дослідженими, мають низку недоліків, зокрема низьку чутливість, тривалий час, необхідний для отримання результатів, високу вартість. Через це пошук альтернативних діагностичних засобів і методів прогнозування перебігу та ефективності лікування у хворих на туберкульоз є актуальним.

Мета роботи — дослідити динаміку рівня феритину, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), β-дефензину-1 на тлі інтенсивної фази терапії туберкульозу легень та виділити найкращий маркер прогнозування ефективності лікування.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 100 пацієнтів із туберкульозом легень та 20 практично здорових осіб. Обстеження пацієнтів проводили згідно з чинними стандартами надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. Додатково визначали концентрацію феритину, ІЛ-6 та β-дефензину-1 у крові натще на початку лікування і через 60 днів. Практично здоровим особам із групи контролю проводили одноразове визначення рівня феритину, ІЛ-6 та β-дефен­зину-1 у крові натще.

Результати та обговорення. На початку лікування у пацієнтів, які згодом ефективно завершили інтенсивну фазу протитуберкульозного лікування, рівень феритину був статистично значущо нижчим (95,95 ± 8,68) нг/мл, ніж у пацієнтів, у яких інтенсивна фаза протитуберкульозного лікування була неефективною (152,27 ± 8,85) нг/мл. Таку саму тенденцію спостерігали через 60 днів: за ефективної інтенсивної фази лікування — (123,87 ± 13,39) нг/мл, за неефективної — (239,76 ± 12,91) нг/мл (p < 0,05). За ефективної інтенсивної фази протитуберкульозного лікування рівень ІЛ-6 був статистично значущо нижчим. На початку лікування він становив (82,59 ± 6,89) пг/мл у пацієнтів з ефективною інтенсивною фазою лікування та (146,42 ± 8,04) пг/мл — у пацієнтів з неефективною, через 60 днів — відповідно (48,88 ± 4,19) та (142,89 ± 9,11) пг/мл (p < 0,05). Вміст β-дефензину-1 був вищим за неефективної інтенсивної фази протитуберкульозної терапії як на початку лікування (ефективна інтенсивна фаза — (18,71 ± 3,31) пг/мл, неефективна інтенсивна фаза — (32,79 ± 8,31) пг/мл), так і через 60 днів (відповідно (19,93 ± 3,58) і (42,92 ± 12,99) пг/мл, p < 0,05).

Висновки. Рівень феритину, ІЛ-6 та β-дефензину-1 статистично значущо підвищується у хворих на туберкульоз порівняно зі здоровими особами, що дає підставу вважати їх маркерами туберкульозного запалення. Вищі концентрації цих маркерів як на початку лікування, так і через 60 днів є пре­дикторами невдачі протитуберкульозної терапії. Найсильніший взаємозв’язок між досліджуваними маркерами і параметрами тяжкості туберкульозного процесу зареєстровано для β-дефензину-1, що дає підставу вважати його найефективнішим маркером тяжкості перебігу.