Особливості легеневої реабілітації у пацієнтів із хронічними респіраторними захворюваннями у межах паліативної та хоспісної допомоги (огляд літератури)

Анотація

Легенева реабілітація — це міждисциплінарна програма догляду за пацієнтами з хронічними порушеннями дихання, що розробляється індивідуально та призначена для оптимізації фізичних та соціальних показників і автономії. Фізичні терапевти у міждисциплінарній команді паліативної допомоги відіграють ключову роль в успішній легеневій реабілітації паліативних пацієнтів, яка зосереджена на фізичному функціонуванні.
Мета роботи — провести огляд даних літературних джерел щодо особливостей та частоти застосування легеневої реабілітації у пацієнтів з респіраторними захворюваннями, які потребують паліативної та хоспісної допомоги, а також визначити, при яких саме респіраторних захворюваннях у паліативних хворих на сьогодні використовується легенева реабілітація.
Аналіз літературних джерел виявив, що легенева реабілітація у пацієнтів з хронічними респіраторними захворюваннями, які потребують паліативної та хоспісної допомоги, навіть на пізніх стадіях хвороби спрямована на поліпшення легеневих симптомів (задухи) і функціонального стану, зменшення інтенсивності супутніх симптомів, що сприяє підвищенню якості життя та виживання пацієнтів, а також зниженню навантаження на осіб, які здійснюють за ними догляд. Однак на практиці доступ до фізичної (легеневої) реабілітації у пацієнтів із хронічними респіраторними захворюваннями, які потребують паліативної та хоспісної допомоги, в усьому світі не є рутинним і використовується недостатньо. Установлено, що нині легенева реабілітація у паліативних пацієнтів застосовується лише при хронічних обструктивних та інтерстиціальних захворюваннях легень, муковісцидозі, саркоїдозі, ідіопатичному легеневому фіброзі та бронхоектатичній хворобі. У літературі не описано використання методів фізичної терапії, зокрема легеневої реабілітації, у хворих з бронхіальною астмою, які потребують паліативного лікування.
Легенева реабілітація у пацієнтів із хронічними респіраторними захворюваннями, які потребують паліативної та хоспісної допомоги, є актуальним та ефективним методом лікування, але потребує ширшого впровадження в сучасну систему охорони здоров’я.