Сучасний стан розробок та досліджень нових вакцин-кандидатів проти туберкульозу (огляд літератури)

Анотація

Для системного аналізу наукової літератури щодо сучасного стану розробки нових протитуберкульозних вакцин розглянуто 147 літературних джерел за запитами Tuberculosis vaccine, Vaccine prevention of tuberculosis, детально вивчено 33 із них.
За даними звіту ВООЗ, на стадії клінічних випробувань перебувають 14 кандидатів на вакцину проти туберкульозу: вакцини AEC/BC02, Ad5 Ag85A та ChAdOx185A-MVA85A — у фазі 1, MTBVAC, ID93+GLA-SE, TB/FLU-04L і GamTBvac — у фазі 2a, підсилювачі DAR-901, H56:IC31, M72/AS01, ревакцинація БЦЖ та вакцини RUTI — у фазі 2б, VPM1002 та MIP/Immuvac — у фазі 3. Про­титуберкульозні вакцини-кандидати різноманітні за типом і призначенням. За типом вакцини бувають: субодиничні, векторні, генетично модифіковані живі рекомбінантні, призначені для поліпшення існуючої вакцини БЦЖ, живі ослаблені, які містять Mycobacterium tuberculosis, інактивовані.
Субодиничні протитуберкульозні вакцини — містять очищені імуноактивні білкові компоненти, виділені від M. tuberculosis, з додаванням ад’юванта, для посилення їхніх імуногенних властивостей.
Рекомбінантні живі вакцини — використовують живий вектор для доставки гетерологічних антигенів, які викликають імунну відповідь.
Ослаблені живі вакцини — містять варіант живого патогенного організму, який був ослаблений, для попередження виникнення серйозних захворювань при введенні.
Інактивовані вакцини проти туберкульозу — створені для профілактики та лікування ТБ, та продов­жують досліджуватися. Це вакцини з інактивованими цілими бактеріями або їхніми фрагментами розщеплення, підготовлені фізично або хімічно.
Вакцини-кандидати вивчають у різних цільових групах для доконтактної та післяконтактної профілактики, протирецидивної профілактики і терапевтичної вакцинації, а також для запобігання активації латентної туберкульозної інфекції у інфікованих вірусом імунодефіциту людини та контактних осіб.
Результати останніх клінічних досліджень мають важливе значення для усунення прогалин у знан­нях і демонструють цінність нових стратегій вакцинації проти туберкульозу для ендемічних країн.