Утрати потенційних років життя внаслідок передчасної смерті у найбільших містах України: внесок інфекційних хвороб

Анотація

Мета роботи — оцінити демографічні втрати через передчасну смерть унаслідок інфекційних хвороб за показниками втрачених років потенційного життя (ВРПЖ) у п’яти метрополісах України протягом 2005—2019 рр., виявити відмінності у значущості двох основних причин (ВІЛ/СНІДу та туберкульозу) та трансформацію їхніх змін з часом.

Матеріали та методи. Матеріали — дані Державної служби статистики України стосовно розподілу померлих за статтю, віковими групами та причинами смерті за підсумками року у п’яти найбільших містах України (Дніпро, Київ, Львів, Одеса та Харків) у динаміці протягом 2005—2019 рр. Вибрано летальні випадки, віднесені до класу І МКХ-10 «Деякі інфекційні та паразитарні хвороби». Застосовано метод потенціальної демографії та метод стандартизації за віком (європейський стандарт). Розраховано абсолютну кількість втрат років потенційного життя від інфекційної патології до досягнення віку 65 років, стандартизовані показники втрачених років потенційного життя для окремих міст та середнє їхнє значення для всіх п’яти метрополісів (із дезагрегацією за статтю).

Результати та обговорення. Середній сумарний показник ВРПЖ для всіх п’яти міст зменшився за 2005—2019 рр. з 1063,6 до 491,5 людино-років на 100 тис. населення. Найвагомішим внесок інфекційної патології у 2019 р. був в Одесі (12,8 % усіх втрат), а найменшим (3,3 %) — у Харкові. Серед чоловіків утрати більші, середній для всіх п’яти міст показник у 2019 р. був майже вдвічі вищим (в 1,9 разу), ніж серед жінок. Відбулася «ротація» двох основних захворювань інфекційної етіології. У всіх містах за досліджуваний період зросла значущість ВІЛ/СНІДу у формуванні утрат унаслідок передчасної смертності. Частка в обсязі втрат від усіх інфекційних хвороб зросла у чотирьох містах із п’яти (за винятком Харкова) і перевищила частку туберкульозу.

Висновки. Використання методики розрахунку ВРПЖ як інструмента оцінювання тягаря передчасної смертності рекомендовано для вибору пріоритетів діяльності, спрямованої на зниження втрат людського життя та досягнення цілей сталого розвитку, а також для моніторингу й оцінювання її ефективності.