Вплив амбулаторного лікування вперше діагностованого туберкульозу легень на розвиток сімейного туберкульозу (епідемічна ситуація)
DOI:
https://doi.org/10.30978/TB2021-4-16Ключові слова:
бацилярні хворі на туберкульоз; сімейний туберкульозАнотація
Захворюваність на туберкульоз у нашій країні, за статистичними даними, нібито має тенденцію до зниження. Проте потрібно пам’ятати, що із цифрових даних виключено показники АР Крим та тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей. Особливо турбує значна захворюваність дітей у світі та смертність дітей, яка сягає 700 осіб щоденно.
Актуальність проблеми зумовлена наведеними даними та збільшенням кількості хворих на поширені та деструктивні форми туберкульозу легень. Провідним чинником при цьому залишається постійне збільшення кількості хворих на мультирезистентні форми, ефективність лікування яких не досягає 50 %, тоді як ВООЗ критичною межею для досягнення стабілізації епідемічної ситуації вважає «ефективне лікування» на рівні 85 %.
Мета роботи — вивчити особливості сімейного туберкульозу на тлі амбулаторного лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз.
Матеріали та методи. Під нашим спостереженням було 157 сімей із різними формами туберкульозу легень. При обстеженні використано променеві, бактеріологічні, імуногенетичні методи. Членів сімей обстежували кожних 6 міс.
Результати та обговорення. Поміж контактерів після зазначеного терміну туберкульоз виявили у 162 осіб. Джерела туберкульозу (157) були бацилярними в 49,7 % випадків, контактери — у 43,8 %. Поміж хворих у групі джерел туберкульозу було 28 (35,9 %) осіб із мультирезистентним туберкульозом, а у групі контактерів — 32 (45,12 %) особи (р < 0,05). Отже, причиною розвитку туберкульозу в контактерів виявилися не ізольовані від сімейства хворі на вперше виявлений туберкульоз.
Висновки. На підставі отриманих результатів можна з упевненістю констатувати, що якби були госпіталізовані хоча б зафіксовані бацилярні хворі, сімейних контактних хворих могло б не бути. Порівнявши усі джерела хворих на туберкульоз (157), можна уявити, що випадків сімейного туберкульозу (162) можна було б уникнути. На ігнорування однією ланкою епідемічного процесу (передачі інфекції, яка збільшується при контакті) природа «відповіла» збільшенням кількості хворих на сімейний туберкульоз на 5 осіб. Наголошуємо: йшлося лише про Сумський регіон і лише протягом обмеженого терміну.
Посилання
DU «Tsentr hromadskoho zdorovia MOZ Ukrainy». https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/tuberkuloz/statistika-z-tb/analitichno-statistichni-materiali-z-tb.
Duzhyi ID, Oleshchenko HP, Bondarenko LA, Oleshchenko VO. Tuberkuloznyi plevryt i kontaktnyi «simeinyi» tuberkuloz / Tuberkuloz, lehenevi khvoroby, VIL-infektsiia. 2018;2(33):81-82 (Ukr).
Feshchenko YuI, Melnyk VM, Opanasenko MS. Neefektyvne likuvannia khvorykh na tuberkuloz lehen i yoho poperedzhennia K. «Vydavnytstvo Lira-K»;2019:246 (Ukr).
Martinez L, Shen Ye, Mupere E et al. Transmission of Mycobacterium Tuberculosis in Households and the Community: A Systematic Review and Meta-Analysis. Am J Epidemiol. 2017;185(12):1327-1339. doi: 10.1093/aje/kwx025.
Worarat Imsanguan, Surasit Bupachat, Vanichaya Wanchaithanawong et al. Contact tracing for tuberculosis, Thailand. Bull World Health Organ. 2020;98(4):296. doi:10.2471/BLT.20.100420.
World Health Organization (WHO). Global tuberculosis report 2019. Geneva: WHO; 2020. Available from: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/336069/9789240013131-eng.pdf.