Інвазивна діагностика саркоїдозу легень

Автор(и)

  • М.С. Опанасенко ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ, Україна
  • С.М. Шалагай ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ, Україна
  • О.В. Терешкович ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ, Україна
  • Б.М. Конік ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ, Україна
  • Л.І. Леванда ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ, Україна
  • М.Ю. Шамрай ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.30978/TB2021-2-20

Ключові слова:

саркоїдоз; легенева дисемінація; відеоторакоскопія; фібробронхоскопія; EBUS-TBNA; лімфаденопатія

Анотація

Мета роботи — вивчити необхідність проведення та висвітлити власний досвід виконання інвазивної діагностики саркоїдозу.

Матеріали та методи. Проведено аналіз 210 історій хвороби стаціонарних пацієнтів із синдромом легеневої дисемінації, яким виконувалась біопсія легені. Пацієнтів було розділено на 2 клінічні групи залежно від того, чи збігався діагноз при госпіталізації з остаточним діагнозом, встановленим після морфологічного дослідження біоптатів легені, чи ні. Група І — 87 хворих, у яких діагноз збігався, група ІІ — 123 хворих, у яких діагноз не збігався.

Результати та обговорення. У 87 (70,7 %) пацієнтів з ІІ клінічної групи дослідження при госпіталізації встановлено діагноз саркоїдозу легень, і вони отримали певні курси специфічного лікування, тоді як зазначене захворювання після проведення біопсії легені було підтверджено лише в 10 (8,1 %) осіб. Виявлено недостатність діагностики онкологічного ураження легень (канцероматозу легень) у 4 (3,3 %) випадках при госпіталізації, у 37 (30,1 %) випадках — після біопсії легені; інтерстиційних, гранулематозних уражень легень або пневмонітів при системній патології сполучної тканини — у 4 (3,3 %) пацієнтів до біопсії легені і у 23 (18,7 %) — після.
Інформативність фібробронхоскопії склала 87,5 %. При відеоторакоскопії виявлено інтраопераційні ускладнення у 2 (1,4 %) пацієнтів, післяопераційні — у 5 (3,4 %). Інформативність методу склала 94,7 %.

Висновки. Інвазивна діагностика саркоїдозу є ефективним і безпечним способом встановлення діагнозу, особливо у складних випадках і за нетипової клінічної і рентгенологічної картини. Серед інвазивних методів перевагу слід віддавати найменш інвазивним: при саркоїдозі І стадії — фібробронхоскопія, EBUS-TBNA, при ІІ—ІІІ стадії оптимальним є відеоторакоскопія.

Біографії авторів

М.С. Опанасенко, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ

Опанасенко Микола Степанович
д. мед. н., проф., зав. відділення торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики

С.М. Шалагай, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ

Шалагай Сергій Михайлович
к. мед. н., ст. наук. співр. відділення торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики
03038, м. Київ, вул. М. Амосова, 10

О.В. Терешкович, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ

Терешкович Олександр Володимирович
к. мед. н., ст. наук. співр. відділення торакальної хірургії і інвазивних методів діагностики

Б.М. Конік, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ

Конік Богдан Миколайович
к. мед. н., зав. відділення хірургічного лікування туберкульозу і неспецифічних захворювань легень, ускладнених гнійно-септичними інфекціями

Л.І. Леванда, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ

Леванда Лариса Іванівна
зав. відділення анестезіології

М.Ю. Шамрай, ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», Київ

Шамрай Максим Юрійович
лікар-анестезіолог відділення анестезіології

Посилання

Gavrisjuk VK. i dr. Sarkoidoz organov dyhanija: monografija.— K. Veles, 2015:192 (Rus.).

Garisjuk VK. ta іn. Algoritm lіkuvannja hvorih na sarkoidoz legen. Ukraynskij terapevtichnij zhurnal. 2018;1:39-45 (Ukr.).

Aryal S, Nathan S. Contemporary optimized practice in the management of pulmonary sarcoidosis. Ther Advan Resp Dis. 2019;13:1-15.

Bargagli E, Prasse A. Sarcoidosis: a review for the internist. Intern Emerg Med. 2018;13:325-331. doi:10.1007/s11739-017-1778-6.

Baughman RP, Wells A. Advanced sarcoidosis. Cur Opin Pulm Med. 2019;25(5):497-504. doi:10.1097/MC.P.0000000000000612.

Jeny F, Valeyre D. Sarcoidosis. Rev Prat. 2019;69(1):83-95.

Llanos O, Hamzeh N. Sarcoidosis. Med Clin North Am. 2019;103(3):527-534. doi:10.1016/j.mcna.2018.12.011.

Molleretal J. Sarcoidosis. Ugeskr Laeger. 2018;180(34):V10170777.

Salahetal S. Sarcoidosis. J Fr Ophtalmol. 2018;41(10):e451-e467. doi:10.1016/j.jfo.2018.10.002.

Soto-Gomez N, Peters JI, Nambiar AM. Diagnosis and Management of Sarcoidosis. Am Fam Physician. 2016;93(10):840-848.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-06-29

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження