Лабораторні маркери ГКС-резистентного саркоїдозу органів дихання ІІ—ІІІ стадії

Автор(и)

  • M.M. Ostrovskyy Івано-Франківський національний медичний університет
  • K.V. Shvets Івано-Франківський національний медичний університет
  • K.M. Ostrovska Івано-Франківський національний медичний університет
  • M.O. Kulinych-Miskiv Івано-Франківський національний медичний університет
  • O.I. Varunkiv Івано-Франківський національний медичний університет
  • I.O. Savelikhina Івано-Франківський національний медичний університет
  • G.Z. Korzh Івано-Франківський національний медичний університет

DOI:

https://doi.org/10.30978/TB2020-4-17

Ключові слова:

саркоїдоз, маркери активності, прогноз

Анотація

Мета роботи — розробити нові прогностичні критерії перебігу саркоїдозу, що базуються на аналізі змін показників С-реактивного білка (С-РБ) та ІЛ-2 в бронхоальвеолярному вмісті.

Матеріали та методи. Обстежено 68 пацієнтів із саркоїдозом легень до моменту початку терапії та після проведеного 3-місячного лікування, середній вік яких склав (35,7 ± 6,6) року. Окрім комплексу загальноклінічних методів обстеження хворих на саркоїдоз (фізикальне обстеження, рентгенографія, мультиспіральна комп’ютерна томографія, спірографія, фібробронхоскопія, клініко-лабораторна діаг­ностика), додатково проводили визначення рівнів С-РБ та ІЛ-2 в бронхоальвеолярному вмісті. Комп­лекс­ну терапію хворих із саркоїдозом органів дихання проводили згідно з матеріалами Уніфі­ко­ваного клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Саркоїдоз» (Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 634 від 08.09.2014 р.).

Результати та обговорення. Концентрація С-РБ у пацієнтів з активним саркоїдозом легень (n = 68) до початку лікування становила (28,34 ± 2,45) мг/л (p < 0,05), що у 17,6 разу вище порівняно з групою контролю (n = 16) — (1,61 ± 0,17) мг/л (p < 0,05). При повторній оцінці цього показника через 3 міс лікування встановлено: у групі пацієнтів, у яких підтверджено успіх терапії (n = 47), рівень С-РБ достовірно знижувався — (10,27 ± 1,18) мг/л (p < 0,05). А в групі пацієнтів, де підтверджено невдачу лікування (n = 21), концентрації С-РБ продовжували залишатися підвищеними — (31,86 ± 2,64) мг/л (p < 0,05). Корелював із цим показником і рівень ІЛ-2, який при активному саркоїдозі легень підвищувався в 2,61 разу порівняно з контролем — (75,46 ± 5,26) пг/л (p < 0,05) і становив (196,72 ± 8,13) пг/л (p < 0,05). Після 3-місячного лікування при проведенні контрольного обстеження встановлено: у групі пацієнтів з позитивною клініко-рентгенологічною динамікою концентрація ІЛ-2 в бронхоальвеолярному вмісті знижувалась у 2,08 разу і становила (94,57 ± 4,23) пг/л (p < 0,05). У групі, де верифіковано недостатність призначеного лікування, цей маркер мав тенденцію до наростання та склав (208,48 ± ± 10,12) пг/л (p < 0,05).

Висновки. Вивчення закономірностей порушень показників С-реактивного білка та ІЛ-2 на молекулярному рівні міжклітинної взаємодії за допомогою сучасних лабораторно-інструментальних методів діагностики, безсумнівно, дасть змогу швидко, зручно і точно визначати активність процесу, формувати обґрунтований прогноз і підбирати адекватну випереджувальну лікувальну тактику для кожного пацієнта індивідуально.

Біографії авторів

M.M. Ostrovskyy, Івано-Франківський національний медичний університет

Островський Микола Миколайович
д. мед. н., проф.

K.V. Shvets, Івано-Франківський національний медичний університет

Швець Костянтин Вікторович
асист. кафедри фтизіатрії і пульмонології з курсом професійних хвороб
76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2

K.M. Ostrovska, Івано-Франківський національний медичний університет

К.М. Островська

M.O. Kulinych-Miskiv, Івано-Франківський національний медичний університет

М.О. Кулинич-Міськів

O.I. Varunkiv, Івано-Франківський національний медичний університет

О.І. Варунків

I.O. Savelikhina, Івано-Франківський національний медичний університет

І.О. Савеліхіна

G.Z. Korzh, Івано-Франківський національний медичний університет

Г.З. Корж

Посилання

Gavrysyuk VK. Pulmonary Sarcoidosis. Health of Ukr. 2010;2:29-31 (Rus.).

Gavrysyuk VK. Pulmonary sarcoidosis: epidemiology, clinical forms and stages, results of treatment. Health of Ukr. 2014;1(25):32-33 (Rus.).

Feshchenko YI, Protsyk LM, Cherednyk YO. Sarcoidosis of respirotary organs: present state of the problem. Ukr Pulmonol J. 2006;3:5-10 (Ukr.).

Ahmadzai H, Loke WSJ, Huang S, et al. Biomarkers in sarcoidosis: a review. Current Biomarker Findings. 2014;14 (4):93-106. doi: 10.2147/cbf.s46196.

Baughman RP, Culver DA, Judson MA. A concise review of pulmonary sarcoidosis. Am J Respir Crit Care Med. 2011;183 (5):573-581.

Baughman RP, Nunes H, Sweiss NJ, et al. Established and experimental medical therapy of pulmonary sarcoidosis. Eur Resp J. 2013;41:1424-1438. doi: 10.1183/09031936.00060612.

Costabel U. Sarcoidosis: clinical update. Eur Respir J. 2001;18:536-568.

Gribbin J, et al. Incidence and mortality of idiopathic pulmonary fibrosis and sarcoidosis in the UK. Thorax. 2006;61(11):980-985. doi: 10.1136/thx.2006.062836.

Hunninghake GW, Costabel U, Ando M. ATS/ERS/WASOG statement on sarcoidosis. American Thoracic Society/European Respiratory Society/World Association of Sarcoidosis and other Granulomatous Disorders. Sarcoidosis Vasc Diffuse Lung Dis. 1999;16(2):149-173.

Karakatsanis A, Papakosta D, Rapti A, et al. Epidemiology of interstitial lung desease in Greece. Respir Med. 2009;103(8):1122-1129.

Mannino DM, Ford ES, Redd SC. Obstructive and restrictive lung disease and markers of inflammation: Data from the Third National Health and Nutrition Examination. Am J Med. 2003;114:758-762. doi: 10.1016/s0002-9343(03)00185-2.

Meyer KC, Raghu G. Bronchoalveolar lavage for the evaluation of interstitial lung disease: is it clinically useful? Eur Respir J. 2011;38:761-769. doi:10.1183/ 09031936.00069509.

Pepys MB, Hirschfield GM. C-reactive protein: a critical update. J Clin Invest. 2003;111:1805-1812. doi:10.1172/jci18921.

Sahoo DH, Bandyopadhyay D, Xu M, Pearson K, et al. Effectiveness and safety of leflunomide for pulmonary and extrapulmonary sarcoidosis. Eur Respir J. 2011;38:1145-1150. doi:10.1183/09031936.00195010.

Sweiss NJ, Curran J, Baughman RP. Sarcoidosis, role of tumor necrosis factor inhibitors and other biologic agents, past, present, and future concepts. Clin Dermatol. 2007;25:341-346. doi:10.1016/j.clindermatol.2007.03.012.

Takahashi T, Azuma F, Abe S, et al. Significance of lympho­cytosis in bronchoalveolar lavage in suspected ocular sarcoidosis. Eur Respir J. 2001;18:515-521.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-17

Номер

Розділ

Оригінальні дослідження