Дослідження видів клітинної смерті та стадій апоптозу лейкоцитів у хворих на туберкульоз легень на тлі антимікобактеріальної терапії

Анотація

Мета роботи — оцінити стан цитоплазматичних мембран лейкоцитів та дослідити їхню життєздатність, визначити різновиди та стадії клітинної смерті лейкоцитів крові хворих на туберкульоз (ТБ) легень з різною ефективністю лікування в інтенсивну фазу (ІФ) антимікобактеріальної терапії (АМБТ).

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 30 пацієнтів зі встановленим діагнозом ТБ легень, що лікувалися в Обласній туберкульозній лікарні № 1 м. Харкова. Пацієнтів поділено на групи залежно від ефективності лікування в ІФ АМБТ. Першу групу склали 12 пацієнтів з ефективним лікуванням. У них після 60 доз ІФ АМБТ спостерігалася конверсія бактеріовиділення. Позитивну динаміку визначено за результатами клінічних та променевих досліджень. Другу групу склали 18 пацієнтів зі сповільненим та/або негативним результатом лікування, в яких після 60—90—120 доз ІФ АМБТ зберігалося бактеріовиділення. Визначалася стабільна або негативна динаміка та/або було зафіксовано невдачу лікування. Контрольну групу склали 12 практично здорових донорів. Дослідження проводили за методом проточної цитометрії на проточному цитофлуометрі FACS Calibur. Оцінку стадій клітинної смерті проводили шляхом додавання маркерів CD45+, Annexin V FITC detection KIT I, 7AAD.

Результати та обговорення. Частка непошкоджених лейкоцитів у крові хворих на ТБ легень становила (71,05 ± 3,66) %. У контрольній групі — (91,8 ± 0,1) %, тобто на 20,75 % менше. У хворих на ТБ було більше клітин як на початковій стадії апоптозу ((14,7 ± 1,47) порівняно з (3,8 ± 0,16) % у конт­рольній групі), так і на пізній стадії апоптозу/некрозу ((12,35 ± 2,36) порівняно з (3,08 ± 0,3) % у конт­рольній групі), що вказує на зменшення активного лейкоцитарного пулу. В крові хворих на ТБ легень кількість мертвих некротичних клітин зменшується у 1,8 разу ((0,95 ± 0,07) порівняно з (1,78 ± 0,32) % у контрольній групі), що може свідчити про увімкнення компенсаторних механізмів імунної системи організму. Кожен показник вірогідно значущо (p < 0,05) відрізняється між групами. У жодному з аналізованих станів лейкоцитів не виявлено вірогідної (p > 0,05) різниці між групами порівняння за вірогідної (p < 0,05) різниці щодо контрольної групи.

Висновки. Туберкульоз супроводжується глибокими порушеннями імунної відповіді, оскільки спостерігається екстерналізація фосфоліпіду фосфатидилсерину в фосфоліпідному бішарі цитоплазматичної мембрани лейкоцитів периферійної крові. Кількість абсолютно живих, функціонально спроможних лейкоцитів на 20,75 % менша у хворих на ТБ, ніж у практично здорових донорів. Оскільки дослідження проводили на тлі АМБТ, причиною такого дефіциту клітин лейкоцитарного пулу може бути не тільки прогресування захворювання, а й використання АМБТ, що потребує подальшого вивчення. Вірогідної різниці між станом цитоплазматичних мембран лейкоцитів у групах хворих на ТБ з різною ефективністю лікування в ІФ АМБТ не зауважено. У периферійній крові хворих на ТБ легень (27,1 ± 1,9) % лейкоцитів перебували в стані апоптозу, з них (14,7 ± 1,47) % — на початковій стадії, що вказує на терапевтичну потребу у використанні додаткових імуномодулювальних засобів з метою кількісного та якісного відновлення імунокомпетентних клітин.