Антифосфоліпідний синдром як причина грудного болю і синдрому плеврального випоту

Анотація

За даними літератури, антифосфоліпідний синдром є рідкісним автоімунним захворюванням, яке трапляється в осіб обох статей. За перебігом синдром має три типи, в кожного з яких — свої особливості, але для всіх характерним є ураження судин різного типу (артерії та вени) та діаметра. Тому клінічна картина має ознаки ангіопатій різної локалізації. Такими можуть бути периферійні і центральні порушення. Ураження судин малого кола кровообігу можуть супроводжуватися клінікою тромбозу, де провідними бувають біль, випіт у плевральну порожнину, задишка. «Катастрофічна» форма захворювання закінчується поліорганною недостатністю, вивести з якої хворих дуже тяжко, що й визначає актуальність проблеми.
Мета роботи — поділитися з широким медичним загалом досвідом діагностики і ведення таких хворих.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням були дві хворі, в яких після 36-го тижня вагітності розвинулися ознаки токсичного синдрому.

Результати та обговорення. Для запобігання подальшому розвитку ускладнень хворим виконано кесарів розтин, але було запізно. З приводу нагромадження плеврального випоту, що призвело до дихальної недостатності, виконано плевральні пункції, які ускладнилися кровотечею, що на тлі поліорганної недостатності закінчилося летальним наслідком.

Висновки. Вияви судинної недостатності мають наштовхнути лікаря на думку про можливість антифосфоліпідного синдрому з подальшим цілеспрямованим дообстеженням, зокрема й визначенням антитіл до фосфоліпідів. Диспансерне спостереження таких хворих повинно проводитися акушерами-гінекологами у співдружності із суміжними фахівцями, які можуть бути причетними до цього синдрому: торакальними фтизіохірургами, урологами, ангіологами. Кількість тромбоцитів до 50 000 ⋅ 10⁹/л  має бути протипоказанням до плевральної пункції.