Лікaрська резистентність вірусу імунодефіциту людини в епоху сучасної антиретровірусної терапії (огляд літератури)

Анотація

Широке використання антиретровірусної терапії (АРТ), зокрема в країнах із низьким та середнім рівнем доходу, з одного боку, зменшило захворюваність та смертність, пов’язану з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), з другого — призвело до зростання кількості випадків ВІЛ-інфекції, асоційованої з варіантом вірусу, резистентного до препаратів АРТ. Проблема лікарської резистентності ВІЛ є актуальною, особливо для країн із низьким та середнім рівнем доходу, оскільки в них широко використовують схеми АРТ із використанням ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ) ВІЛ, до яких рівень резистентності вищий порівняно із сучаснішими схемами АРТ.

Мета роботи — висвітлити важливість профілактики та контролю лікарської резистентності ВІЛ як однієї з причин обмеження можливостей антиретровірусної терапії та її зниження ефективності.

Матеріали та методи. Проведено пошук джерел інформації щодо лікарської резистентності ВІЛ у наукометричних базах даних Scopus, Web of Science, Google Scholar, PubMed за такими ключовими словами, як «резистентність ВІЛ», «тестування на резистентність ВІЛ», «мутації лікарської резистентності ВІЛ». Після опрацювання публікацій для огляду вибрали фахові джерела, що відповідали умовам запиту. Перевагу віддавали джерелам інформації, опублікованим із 2020 до 2024 р.

Результати та обговорення. В основі змін генетичної структури ВІЛ лежать множинні мутації лікарської резистентності, асоційовані з вірусологічною невдачею та обмеженням варіантів АРТ у пацієнтів ще до початку лікування. Аналіз літературних джерел виявив, що поширеність лікарської резистентності відрізняється в різних країнах, але загалом не перевищує 20 % для більшості країн і здебільшого трапляється при застосуванні більш ранніх схем АРТ. З огляду на це важливо враховувати повну історію АРТ та результати поточних і попередніх тестів на резистентність. Однак тестування на лікарську резистентність ВІЛ не є рутинним методом дослідження для країн із низьким та середнім рівнем доходу.
Сучасні схеми АРТ мають вищі бар’єри для розвитку лікарської резистентності. Вибір препаратів АРТ із високим бар’єром резистентності, а також контроль мутацій лікарської резистентності є запорукою запобігання розвитку останньої.
Найпоширенішим способом тестування на резистентність ВІЛ до препаратів АРТ є використання генотипових тестів. Секвенування нового покоління є перспективним методом виявлення мутацій лікарської резистентності, що є необхідним для поліпшення діагностики та нагляду за ВІЛ, особливо при виявленні пацієнтів із ризиком вірусологічної невдачі під час АРТ першої лінії на основі ННІЗТ ВІЛ.

Висновки. Лікарська резистентність ВІЛ не є поширеним явищем, трапляється переважно в країнах із середнім та низьким рівнем доходу, які використовують схеми АРТ з нижчим бар’єром резистентності, такі як ННІЗТ ВІЛ. Вибір сучасних схем АРТ із високим порогом резистентності запобігає розвитку лікарської резистентності ВІЛ. Генотипові тести, такі як секвенування нового покоління, є пріоритетними методами тестування на резистентність ВІЛ. Профілактика та контроль лікарської резистентності ВІЛ мають вирішальне значення для підтримки ефективності сучасних антиретровірусних препаратів.