Ефективність лікування хворих на туберкульоз: реалії, проблеми та перспективи (огляд літератури)

Анотація

Проведено аналіз даних світового досвіду та фахових публікацій щодо сучасного лікування хворих на туберкульоз і його ефективності.
Аналіз літературних джерел останніх років свідчить про актуальність проблеми туберкульозу в Україні (особливо в умовах воєнного стану й ведення активних бойових дій). При ранньому діагностуванні та вчасно розпочатій терапії кількість хворих зменшується на 8 %.
Оцінено ефективність лікування хворих на туберкульоз легень і вплив на нього різних чинників. Ефективність лікування вперше діагностованого туберкульозу легень в Україні не перевищує 70 %.
Відзначено зростання рівня резистентності мікобактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Установлено невисоку ефективність лікування туберкульозу в Україні — 40—45 %. Використан­ня препаратів ІІ ряду в терапії хворих на туберкульоз, стійкий до ізоніазиду, підвищує ефективність лікування на 11,8 %. Загальна ефективність лікування хворих на мультирезистентний туберкульоз у світі становить 52 %, виліковуються лише 10 % хворих. Лікування мультирезистентного туберкульозу втричі довше (20 міс), ніж чутливої форми, та є значно дорожчим. Застосовували антимікобактеріальні препарати в індивідуальному режимі (18—20 міс), потім — нові антимікобактеріальні препарати (6 міс), пізніше — варіанти модифікованих стандартизованих короткострокових режимів (9 міс). Упроваджено режим BPaL (бедаквілін, лінезолід, претоманід) у пацієнтів із множинною та преширокою лікарською стійкістю протягом 6 міс (26 тиж або 182 дози), що дало змогу вилікувати 90 % пацієнтів.
Оцінено методи оптимізації ведення хворих на туберкульоз легень (зокрема корекції лікування) в умовах воєнного стану, що можна досягти вдосконаленням антимікобактеріальної та патогенетичної терапії завдяки відкриттю нових механізмів та кращому розумінню відомих закономірностей перебігу хвороби.