Ефективність лікування сімейного туберкульоз

Анотація

Найдавніші знахідки, пов’язані з виявами туберкульозу, датуються IV—V тисячоліттям до н. е. Деякий час здавалося, що інфекція може бути незабаром подолана, але наприкінці 1980-х років зафіксовано значне збільшення захворюваності та смертності від легеневого й позалегеневого туберкульозу. Паралельно зросла кількісно та якісно стійкість мікобактерій до антибактеріальних препаратів, особливо мультирезистентного типу, яка становить 60—65 % через 5—6 міс лікування. Ефективність хіміотерапії цього типу туберкульозу в Україні не перевищує 40—45 %, що свідчить про актуальність проблеми.

Мета роботи — порівняти ефективність лікування хворих-джерел туберкульозної інфекції і контактерів сімейного туберкульозу.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 406 осіб, хворих на туберкульоз сімейного типу, яких розподілили на дві групи: групу порівняння (джерело туберкульозу) — 207 осіб і основну групу (контактери) — 199. Обстеження проводили відповідно до стандартів, лікування — за протоколами МОЗ України.

Результати та обговорення. Джерелами мультирезистентних мікобактерій у групі порівняння було 42,6 % хворих, в основній групі — 39,4 % (p > 0,05), що свідчить про однотипність походження. Чутливі форми мікобактерій туберкульозу в групі порівняння виявлено в 20,0 % пацієнтів, в основній групі — у 20,2 %. Не вдалося абацилювати у групі порівняння 27,8 % хворих, в основній групі — 8,1 %, що менше в 3,5 разу (p < 0,001). Рецидиви впродовж 2 років спостереження в групі порівняння мали місце в 16,4 % осіб, в основній групі — у 9,0 %. Померло відповідно 13,0 і 8,5 % хворих. Соціальна реабілітація в групі порівняння зафіксована у 16,5 % працездатних осіб, в основній групі — у 24,6 %, що більше в 1,5 разу (p < 0,05).

Висновки. Ефективність лікування хворих основної групи значно перевищувала таку в групі порівняння, що підтверджує значення організаційних заходів у фтизіатрії.