Оцінка рівня сироваткового інтерлейкіну-10 залежно від демографічних та загальних клініко-лабораторних характеристик коронавірусної хвороби-19 у госпіталізованих пацієнтів

Анотація

Мета роботи — визначити в госпіталізованих пацієнтів із коронавірусною хворобою-2019 (COVID-19) вміст інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) та його зв’язок із демографічними та клініко-лабораторними показниками в гостру фазу хвороби.

Матеріали та методи. Обстежено 77 пацієнтів із COVID-19 віком від 29 до 87 років (середній вік — (59,3 ± 12,4) року). Серед пацієнтів було 43 (55,8 %) чоловіки та 34 (44,2 %) жінки. Обстеження проводили наступного дня після госпіталізації. Термін від початку захворювання становив у середньому (9,2 ± 3,5) доби. Середній рівень ІЛ-10 у пацієнтів із COVID-19 у 2,5 разу перевищував аналогічний показник у відносно здорових осіб: 10,7 (6,2; 50,5) і 4,3 (3,8; 4,7) пг/л (p < 0,001). Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакета прикладних програм Statistica v. 6.1.

Результати та обговорення. Установлено, що стать та вік не впливали на рівень ІЛ-10 у сироватці крові госпіталізованих пацієнтів із COVID-19. Зареєстровано значне підвищення вмісту ІЛ-10 у пацієнтів із тяжким перебігом (r_s = 0,242; p = 0,035) та летальним наслідком хвороби (r_s = 0,270; p = 0,018), що свідчить про прозапальну активність зазначеного цитокіну. Показник ІЛ-10 зростає за наявності супутніх захворювань в анамнезі (r_s = 0,271; p = 0,018), з яких найбільш значущими є кардити (r_s = 0,226; p = 0,049), і певних станів, зокрема коагулопатії, що супроводжується підвищенням рівня фібриногену (r_s = 0,249; p = 0,030). Спостерігається тенденція до збільшення рівня ІЛ-10 при цукровому діабеті (r_s = 0,154; p = 0,183) та вмісту аланінамінотрансферази (rs = 0,193; p = 0,094). Відзначено тенденцію до підвищення рівня ІЛ-10 у хворих із наявністю таких респіраторних ознак, як кашель (r_s = 0,169; p = 0,145), задишка (r_s = 0,195; p = 0,091), збільшення частоти дихальних рухів (r_s = 0,189; p = 0,102), зниження сатурації (r_s = – 0,268; р = 0,019), які свідчать про розвиток респіраторної недостатності та відображують тяжкість хвороби. Установлено прямо пропорційний зв’язок між вмістом ІЛ-10 та систолічним артеріальним тиском (r_s = 0,245; p = 0,033) переважно в осіб, які не мали гіпертонічної хвороби в анамнезі, а також між рівнями ІЛ-10 та фібриногену (r_s = 0,268; p = 0,019), що можна використовувати як маркери для раннього визначення ризику розвитку тромботичних ускладнень. Виявлено обернено пропорційний зв’язок із показниками сатурації крові (r_s = – 0,268; p = 0,019).

Висновки. Збільшення рівня ІЛ-10, яке спостерігається у пацієнтів із COVID-19 у гостру фазу захворювання, відображує тяжкість хвороби, ризик летального наслідку і може бути пов’язане з низкою супутньої патології, клінічних станів і змінами загальних лабораторних показників. Це обґрунтовує потребу в подальшому вивченні ІЛ-10 як одного з маркерів прогнозування перебігу COVID-19.