Роль дефіциту клітинного імунітету в клінічній еволюції пацієнтів з туберкульозом, асоційованим з ВІЛ-інфекцією

Анотація

Інфекція, спричинена вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекція) спричиняє найсильнішу імуносупресію, яку вважають основним чинником ризику розвитку туберкульозу (ТБ).

Мета роботи — оцінити клінічні характеристики пацієнтів із коінфекцією ТБ та ВІЛ за рівнем імунодефіциту для розробки рекомендацій щодо поліпшення клінічного ведення пацієнтів.

Матеріали та методи. Проведено проспективне вибіркове дослідження з участю 86 пацієнтів із ТБ. Пацієнтів розподілили на дві групи: дослідну (38 випадків ТБ, що розвинувся на тлі синдрому набутого імунодефіциту (СНІД), діагностованого за рівнем CD4⁺-клітин ≤ 200/мкл), і контрольну (48 випадків ТБ із рівнем CD4⁺-клітин ≥ 200/мкл).

Результати та обговорення. У дослідженні оцінено вплив тяжкості клітинного імунодефіциту, пов’язаного з ВІЛ-інфекцією, на клінічну еволюцію туберкульозу та кінцевий терапевтичний результат. Установ­лено, що лабораторними показниками, які характеризують туберкульоз при СНІДі, є загальний лейкоцитоз із лімфоцитопенією та еозинофілією, анемія, іноді тромбоцитопенія. Усі хворі на СНІД раніше не отримували антиретровірусної терапії і лише третина пацієнтів — на ранніх стадіях симптоматичної ВІЛ-інфекції. Чинниками ризику захворювання на туберкульоз та СНІД були: проживання в сільській місцевості, низький рівень освіти та психічні розлади, пов’язані з кількома причинами (вживання алкоголю, наркотиків і токсоплазмоз центральної нервової системи).
Успіх лікування був низьким, а рівень смертності — високим в обох групах, що свідчить про вплив інших супутніх захворювань. Незважаючи на відмінності в сироваткових рівнях CD4⁺-клітин, рівень ефективності лікування був низьким в обох групах і однаковим у тих, хто продовжував протитуберкульозне лікування (кожен третій). Незначно вищою була смертність у групі хворих на туберкульоз на тлі СНІДу — 9 (23,4 %) проти 9 (18,7 %) випадків на ранніх стадіях ВІЛ, спричинених супутніми захворюваннями, пов’язаними з ВІЛ-інфекцією.

Висновки. Комплексне обстеження на ТБ і ВІЛ-інфекцію слід проводити в усіх соціально вразливих групах. Важливе значення мають первинна профілактика та індивідуальний терапевтичний підхід.