Хірургічне лікування хворих із поєднанням туберкульозу і раку легень

Анотація

Мета роботи — підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із поєднаними формами легеневого туберкульозу та недрібноклітинного раку легень шляхом застосування малоінвазивної діагностики, стерно-медіастинального розтину тканин із повною системною білатеральною дисек­цією лімфатичних вузлів межистіння (СБДЛВМ).

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 101 випадку поєднання форм раку легень (стадії І—ІІ—ІІІА) і легеневого туберкульозу. До основної групи залучено 48 пацієнтів, яким виконано 16 лобектомій і 32 пневмонектомії зі стерно-медіастинального доступу. Проведено порівняльний аналіз ефективності системної повної білатеральної дисек­ції лімфатичних вузлів межи­стіння. До групи порівняння залучено 53 хворих, яким виконано 17 лобектомій і 36 пневмонектомій, яким виконано хірургічну операцію з бокової торакотомії та селективної дисекції лімфатичних вузлів межистіння.
Статистична достовірність ефективності результатів операцій представлено в групах порівняння в таблицях.

Результати та обговорення. Проаналізовано морфологічні особливості поєднаних форм легеневого туберкульозу, асоційованого із недрібноклітинною формою раку легень (НДКРЛ) у групах порівняння, яких досліджували ретроспективно. Відзначено тенденцію до поліпшення виживаності хворих із поєднанням туберкульозу і НДКРЛ стадії І—ІІ—ІІІА, яким виконали СБДЛВМ (p = 0,05).Статистична достовірність виживаності відмічена в пацієнтів основної групи (n = 32), яким виконана пневмонектомія з повною СБДЛВМ (p = 0,01). При порівняльному аналізі частоти та характеру інтраопераційних ускладнень виявилося, що в цілому в основній групі вони спостерігалися у 2,1 разу рідше, ніж у групі порівняння (р < 0,05). Інтраопераційні ускладнення у хворих основної групи спостерігали у (11,4 ± 2,6) %, в той час, коли у групі порівняння — у (22,6 ± 4,2) % випадків. Аналіз даних показав, що у хворих з формою аденокарциноми злоякісного утвору легень поліпшення виживаності спостерігається частіше при виконанні стерно-медіастинальної техніки СБДЛВМ (p = 0,12). Отже, пацієнтам з поєднаними формами туберкульозу з НДКРЛ при підозрі на «стрибаючі метастази» ми рекомендуємо проводити операції зі стернотомічного хірургічного доступу із повною системною білатеральною лімфодисекцією та наступною радикальною резекцією патологічно зміненої легені. Все це вимагає подальшого розвитку високих хірургічних технологій в нашій країні.

Висновки. Установлено значний вплив легеневого туберкульозу на хірургічне лікування хворих із поєднанням туберкульозу та раку легень. Збільшення трирічної виживаності у пацієнтів основної групи свідчить про ефективність хірургічної тактики у разі НДКРЛ (стадії І—ІІ—ІІІА) із використанням стерно-медіастинального доступу і радикальної СБДЛВМ. Клінічний ефект у найближчий післяопераційний період досягнуто у 95,7 % пацієнтів основної групи та 80,5 % групи порівняння.