Досвід лікування туберкульозного спондиліту з урахуванням чутливості мікобактерій туберкульозу до антибактеріальних препаратів

Анотація

Мета роботи — підвищити ефективність лікування хворих на туберкульозний спондиліт (ТС), удосконалити етіологічну діагностику та оперативне лікування хворих на ТС.

Матеріали та методи. Досліджено дані 60 пацієнтів з активним ТС грудних і поперекових хребців, прооперованих у відділеннях кістково-суглобового туберкульозу Харківського обласного протитуберкульозного диспансеру № 1 і травматології та ортопедії міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені професора О.І. Мещанінова у 2014—2019 рр. Пацієнтів розподілили на дві групи. В основну групу (n = 30) залучено пацієнтів із ТС, прооперованих із застосуванням телескопічного титанового кейджа для вентрального міжтілового спондилодезу після проведення некрсеквестректомії. У контрольній групі (n = 30) застосовано традиційні підходи до лікування ТС.

Результати та обговорення. Бактеріологічно підтверджено діагноз у 40,0  % хворих контрольної групи, з них у 20,0  % МБТ виділено лише методом посіву, у 13,3 % — лише методом бактеріо­скопії, у 6,7  % — позитивні результати отримано двома методами.
У пацієнтів контрольної групи найбільша кількість позитивних результатів отримана із вмісту абсцесів — у 30,0 % хворих, з гною на тампонах та виділень з нориць — у 6,7  % (p < 0,01), з операційного матеріалу (грануляції та казеозні маси) — у 16,7 %.
В основній групі бактеріологічне підтвердження отримано у 10 (33,3 %) хворих. Діагностич­на пункційна біопсія тіл хребців, застосована у 17 хворих, дала змогу в 1 (5,9 %) випадку діагностувати метастаз раку в тіло хребця, в 3 (17,6 %) — первинні пухлини хребта, у 9 (52,9 %) — туберкульоз, у 4 (23,6 %) — неспецифічний остеомієліт хребта. Це дослідження виконували методом діагностичної черезшкірної трепанобіопсії тіл хребців за допомогою електронно-оптичного перетворювача заднім доступом крізь корінь дуги враженого хребця.
Віддалені результати лікування ТС вивчено у 26 (86,7 %) хворих основної групи і 25 (83,3 %) — контрольної групи у терміни від 1 до 10 років.

Висновки. Нова методика лікування ТС порівняно з традиційними стандартами хірургічних втручань дала змогу: 1) уникнути прогресування ТС, розвитку ускладнень захворювання (p < 0,05) та ускладнень, пов’язаних із трансплантатом (переломи, зміщення автотрансплантата і кейджа) (p < 0,05), у ранній післяопераційний період; 2) суттєво підвищити ефективність лікування за рахунок збільшення відмінних результатів (46,7 і 26,7 % відповідно) та зменшення задовільних (13,3 і 23,3 %) і незадовільних (0,0 і 10,0 %; p < 0,05) результатів у віддалений період; 3) cуттєво скоротити стаціонарний етап лікування ((96 ± 12) і (190 ± 21) ліжко-день; p < 0,001).