Досвід клініки Національного наукового центру фтизіатрії, пульмонології та алергології: пневмонектомія та плевропневмонектомія при аспергільозі легень

Анотація

Мета роботи — оцінити власний досвід застосування пневмонектомії та плевропневмонектомії при аспергільозі легень та порівняти наші результати з даними інших авторів.

Матеріали та методи. За останніх 18 років спостерігали 30 хворих на аспергільоз легень і плеври, які були прооперовані в нашій клініці. Із них 5 (16,6 %) хворим виконано пневмонектомію та плевропневмонектомію. Середній вік прооперованих — 34,6 року. У 3 (60,0 %) випадках аспергільозна інфекція виявлялася повторним кровохарканням і легеневими кровотечами. Основою для виникнення аспергіломи в усіх хворих (100 %) був туберкульоз легень або посттуберкульозні зміни. У всіх хворих діагностована ускладнена аспергілома, в одного пацієнта — у поєднанні з аспергільозною емпіємою. Усі пацієнти мали хірургічний ризик ASA III. Тривалість основного захворювання до операції становила в середньому 48,8 міс (від 4 до 108 міс). У 2 (40 %) хворих діагностовано тяжкий перебіг хронічного обструктивного захворювання легень: в одного — хворобу Бехтерєва з гепатитом С, в іншого — хронічний алкоголізм. Усі пацієнти з діагнозом «дисемінований аспергільоз» отримували специфічну протигрибкову терапію до та після операції.

Результати та обговорення. Середня тривалість перебування хворого у відділенні в післяопераційний період становила 30,4 доби. Двом (40,0 %) пацієнтам виконано плевропневмонектомія, 3 (60 %) — пневмонектомію, з них у двох випадках — відеоасистовану операцію. Середня тривалість операції становила 308 хв, середня інтраопераційна крововтрата — 408,0 мл. Серед інтраопераційних ускладнень заслуговує на увагу пошкодження лівої підключичної артерії у хворого на хворобу Бехтерєва, якому виконано лівобічну плевропневмонектомія з приводу аспергіломи верхньої частки лівої легені, ускладненої рецидивним кровохарканням) і хронічної емпієми лівої плеври. У цього хворого післяопераційний період ускладнився внутрішньоплевральною кровотечею, розвитком емпієми лівої плевральної порожнини з бронхіальною норицею та інфікуванням післяопераційної рани. У 2 (40 %) хворих у ранній післяопераційний період зареєстровано внутрішньоплевральну кровотечу, яка потребувала підсилення гемостатичної терапії та яку вдалося усунути консервативними методами. Післяопераційної смертності не було. Усіх хворих виписано в задовільному стані. При тривалому спостереженні (від 1 до 11 років) усі хворі живі, рецидивів аспергільозу не відзначено.

Висновки. Хірургічне лікування аспергільозу легенів і плеври є досить складним завданням з багатьма невирішеними питаннями, проте систематизація власного досвіду в поєднанні з досягненнями інших клінік дозволяє покращити надання допомоги цій групі пацієнтів. Передопераційна підготовка повинна включати інтенсивну протигрибкову терапію, корекцію анемії та нутритивну підтримку пацієнта, а мультидисциплінарна команда (хірурги, інфекціоністи та пульмонологи) повинна визначити обсяг операції.