Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція

Електромагнітне поле як чинник універсальної патогенетичної терапії туберкульозу легень

2026-05-03T16:53:05+03:00

Незважаючи на те, що сучасні режими хіміотерапії туберкульозу дали змогу суттєво підвищити ефективність його лікування, патогенетична терапія залишається резервом для поліпшення результатів лікування як чутливого, так і резистентного туберкульозу.

Мета роботи — клінічно обґрунтувати ефективність електромагнітного поля фізіологічного діапазону як важливого енергетичного чинника в патогенетичному лікуванні хворих на чутливий і резистентний туберкульоз легень.

Матеріали та методи. Проведено дослідження ефективності лікування 200 хворих на деструктивний туберкульоз легень із бактеріовиділенням. За характером лікування розподілили на дві групи: 1-ша група — 88 хворих, яким протокольну антибактеріальну терапію доповнювали інформаційно-хвильовою терапією (ІХТ) як патогенетичним засобом за допомогою апарата ІХТ «Поріг», що генерує електромагнітні хвилі наднизької інтенсивності з частотою 0,1—100,0 ГГц із середнім значенням спектральної щільності потужності потоку 10–17—10–18 (Вт · Гц)/см2. Експозицію проводили дистанційно над визначеними на поверхні шкіри рефлексогенними зонами. Хворі отримали ≥ 20 процедур ІХТ; 2-га група — 112 хворих, які завершили курс антибактеріальної терапії за протоколом. За статтю, віком, клінічними формами туберкульозу легень і спектром резистентності збудника групи не відрізнялися.

Результати та обговорення. Після курсу лікування в 1-й групі бактеріовиділення припинилось у 62 (96,88 %) хворих на вперше діагностований туберкульоз легень, розсмоктування інфільтрації досягнуто в 58 (90,63 %), закриття порожнин розпаду — у 56 (87,5 %), у 2-й групі — у 60 (68,97 %), 66 (75,86 %) та 54 (62,07 %; р < 0,05) відповідно. По завершенні курсу лікування хворих із рецидивом туберкульозу об’єктивні показники ефективності лікування суттєво відрізнялися залежно від режиму лікування. У 1-й групі припинення бактеріовиділення зареєстрували в 21 (87,5 %) випадку, у 2-й групі — у 12 (48,0 %; р < 0,01), розсмоктування інфільтрації — у 17 (70,83 %) та 15 (60,0 %) відповідно, закриття порожнин розпаду — у 17 (70,83 %) і 10 (40,0 %; p < 0,01).

Висновки. Застосування ІХТ у поєднанні з протоколами антибактеріального лікування чутливого і резистентного туберкульозу легень дає змогу значно підвищити ефективність антибактеріальної терапії, скорочує тривалість лікування та підвищує надійність досягнення вилікування, а також суттєво знижує витрати на лікування хворих із резистентним туберкульозом. Використання цього методу дає змогу досягти рівня ефективності лікування туберкульозу, рекомендованого ВООЗ, до 2035 р. Інформаційно-хвильова терапія має виразний дезінтоксикаційний ефект, підвищує переносність хіміотерапевтичного навантаження і як енергетичний засіб не має протипоказань.

Досвід клініки Національного наукового центру фтизіатрії, пульмонології та алергології: пневмонектомія та плевропневмонектомія при аспергільозі легень

2026-05-07T11:12:50+03:00

Мета роботи — оцінити власний досвід застосування пневмонектомії та плевропневмонектомії при аспергільозі легень та порівняти наші результати з даними інших авторів.

Матеріали та методи. За останніх 18 років спостерігали 30 хворих на аспергільоз легень і плеври, які були прооперовані в нашій клініці. Із них 5 (16,6 %) хворим виконано пневмонектомію та плевропневмонектомію. Середній вік прооперованих — 34,6 року. У 3 (60,0 %) випадках аспергільозна інфекція виявлялася повторним кровохарканням і легеневими кровотечами. Основою для виникнення аспергіломи в усіх хворих (100 %) був туберкульоз легень або посттуберкульозні зміни. У всіх хворих діагностована ускладнена аспергілома, в одного пацієнта — у поєднанні з аспергільозною емпіємою. Усі пацієнти мали хірургічний ризик ASA III. Тривалість основного захворювання до операції становила в середньому 48,8 міс (від 4 до 108 міс). У 2 (40 %) хворих діагностовано тяжкий перебіг хронічного обструктивного захворювання легень: в одного — хворобу Бехтерєва з гепатитом С, в іншого — хронічний алкоголізм. Усі пацієнти з діагнозом «дисемінований аспергільоз» отримували специфічну протигрибкову терапію до та після операції.

Результати та обговорення. Середня тривалість перебування хворого у відділенні в післяопераційний період становила 30,4 доби. Двом (40,0 %) пацієнтам виконано плевропневмонектомія, 3 (60 %) — пневмонектомію, з них у двох випадках — відеоасистовану операцію. Середня тривалість операції становила 308 хв, середня інтраопераційна крововтрата — 408,0 мл. Серед інтраопераційних ускладнень заслуговує на увагу пошкодження лівої підключичної артерії у хворого на хворобу Бехтерєва, якому виконано лівобічну плевропневмонектомія з приводу аспергіломи верхньої частки лівої легені, ускладненої рецидивним кровохарканням) і хронічної емпієми лівої плеври. У цього хворого післяопераційний період ускладнився внутрішньоплевральною кровотечею, розвитком емпієми лівої плевральної порожнини з бронхіальною норицею та інфікуванням післяопераційної рани. У 2 (40 %) хворих у ранній післяопераційний період зареєстровано внутрішньоплевральну кровотечу, яка потребувала підсилення гемостатичної терапії та яку вдалося усунути консервативними методами. Післяопераційної смертності не було. Усіх хворих виписано в задовільному стані. При тривалому спостереженні (від 1 до 11 років) усі хворі живі, рецидивів аспергільозу не відзначено.

Висновки. Хірургічне лікування аспергільозу легенів і плеври є досить складним завданням з багатьма невирішеними питаннями, проте систематизація власного досвіду в поєднанні з досягненнями інших клінік дозволяє покращити надання допомоги цій групі пацієнтів. Передопераційна підготовка повинна включати інтенсивну протигрибкову терапію, корекцію анемії та нутритивну підтримку пацієнта, а мультидисциплінарна команда (хірурги, інфекціоністи та пульмонологи) повинна визначити обсяг операції.

Інсулінорезистентність як основа виникнення коморбідності в реконвалесцентів після COVID-19 і хворих на хронічне обструктивне захворювання легень: особливості проявів та зміни під впливом відновного лікування

2026-05-04T14:08:10+03:00

Наслідки коронавірусної інфекції мають значний вплив на стан здоров’я людства, що пов’язано з розвитком постковідного синдрому.

Мета роботи — вивчити порушення вуглеводного обміну в реконвалесцентів після коронавірусної хвороби-2019 (COVID-19), зокрема у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), та їхню корекцію під впливом реабілітаційного лікування на основі галоаерозольтерапії (ГАТ).

Матеріали та методи. Обстежено 87 реконвалесцентів після COVID-19, які не мали в анамнезі патологій підшлункової залози та бронхолегеневої системи, в терміни до 1-го місяця після гострого періоду (52 особи) та через 2—3 міс (35 хворих). Також обстежено 116 хворих на ХОЗЛ ІІ—ІІІ ступеня тяжкості, з них 43 пацієнти були реконвалесцентами після COVID-19, та 12 практично здорових осіб як контрольну групу. Визначали рівень глюкози крові, інсуліну та С-пептиду, розраховували індекс НОМА-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance). Дослідження проводили на початку реабілітації та перед випискою (через 21—22 дні). Основним компонентом лікування було застосування ГАТ (аерозольних середовищ кам’яної солі певної концентрації та дисперсності). Хворі на ХОЗЛ отримували необхідну базову бронхолітичну й протизапальну терапію.

Результати та обговорення. До лікування в реконвалесцентів після COVID-19 були виявлені порушення вуглеводного обміну з розвитком інсулінорезистентності (ІР), які не мали схильності до самокомпенсації протягом 2—3 міс. Виявлено залежність між виразністю ІР і тяжкістю хвороби. При порівнянні показників реконвалесцентів після COVID-19 (1-ша група), хворих на ХОЗЛ (2-га група) і хворих на ХОЗЛ, які були реконвалесцентами після COVID-19 (3-тя група), виявлено, що порушення вуглеводного обміну були найбільш вираженими в пацієнтів 3-ї групи. Під впливом лікування зареєстровано позитивну динаміку досліджуваних показників, але їхня нормалізація мала місце лише в реконвалесцентів після легкого перебігу COVID-19. Після курсу реабілітації найбільш виражені порушення вуглеводного обміну зберігались у хворих 3-ї групи.

Висновки. У реконвалесцентів після COVID-19 зареєстровано порушення вуглеводного обміну з розвитком ІР, вираженість яких асоціювалася з тяжкістю COVID-19, причому ці зміни не мали схильності до самокомпенсації. Під впливом лікування на основі ГАТ у всіх групах відзначено зменшення проявів ІР, але нормалізацію досліджуваних показників — лише в реконвалесцентів після легкого перебігу COVID-19. Це зумовлює необхідність у вдосконаленні реабілітаційних програм в інших групах хворих.

Аналіз ефективності застосування антимікобактеріальних препаратів першої лінії в пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом легень

2026-05-04T14:21:13+03:00

Мета роботи — оцінити частоту конверсії мазка мокротиння та частоту побічних реакцій на тлі застосування антимікобактеріальних препаратів першої лінії (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол).

Матеріали та методи. Проведено вибіркове ретроспективне дослідження з використанням даних медичних карток 120 пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом легень, яким проведено лікування в Київському обласному спеціалізованому медичному центрі.

Результати та обговорення. Наведено результати аналізу ефективності стандартної антимікобактеріальної терапії в пацієнтів із бактеріологічно підтвердженим туберкульозом легень залежно від наявності коморбідного ураження печінки, які свідчать про статистично значуще зниження ефективності антимікобактеріальної терапії та підвищення частоти гепатотоксичних реакцій у пацієнтів із супутнім ураженням печінки. Аналіз ефективності антимікобактеріальної терапії через 2 місяці лікування оцінювали за такими показниками, як термін припинення бактеріовиділення, частота розвитку гепатотоксичності й переривання лікування, що виявив вищу клінічну ефективність лікування в групі пацієнтів без коморбідного ураження печінки.

Висновки. Наявність коморбідної патології печінки суттєво впливає на ефективність лікування туберкульозу через зміну метаболізму антимікобактеріальних препаратів, підвищення ризику побічних ефектів і розвитку гепатотоксичності, що призводить до переривання лікування, формування лікарської стійкості мікобактерій та зниження загальної ефективності антимікобактеріальної терапії загалом. Комплексний підхід до діагностики, моніторингу й корекції лікування дає змогу мінімізувати негативний вплив печінкової дисфункції та підвищити успішність антимікобактеріальної терапії.

Оптимізація лікування хворих на бронхіальну астму похилого віку

2026-05-04T14:42:03+03:00

Поширеність хронічних захворювань в осіб похилого віку, зокрема бронхіальної астми (БА), зростає.

Мета роботи — підвищити ефективність лікування хворих на бронхіальну астму похилого віку із застосуванням у комплексній терапії дихальної гімнастики за Бутейком і сеансів галотерапії.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 50 хворих на легку неконтрольовану БА. Середній вік пацієнтів — ( 62,3 ± 3,2) року. Усі пацієнти отримували стандартну базисну терапію (інгаляційний кортикостероїд з формотеролом 160 мкг/4,5 мкг двічі на добу). Під час загострення терапію збільшували вдвічі (320 мкг/9 мкг). Пацієнтів розподілили на дві групи: перша група (контрольна) отримувала інгаляційний кортикостероїд із формотеролом 320 мкг/9 мкг двічі на добу), друга група (основна) — додатково до базового лікування сеанси галотерапії 1 раз на добу та виконували дихальну гімнастику за Бутейком тричі на добу. Період спостереження становив 14 діб.

Результати та обговорення. В обох групах відзначено суттєве зменшення симптомів після лікування. За опитувальником ACQ-5 (Asthma Control Questionnaire-5) середній бал у хворих основної групи становив 2,2 ± 0,1, після лікування — 0,74 ± 0,23 (р < 0,05), що свідчило про достатній контроль БА, у хворих контрольної групи — відповідно 2,36 ± 0,24 та 0,92 ± 0,19, що відповідало частковому контролю БА (р < 0,05). При опитуванні за шкалою тривоги Бека після лікування у хворих основної групи виявлено суттєве зменшення показника порівняно з хворими контрольної групи (р < 0,05) — відповідно з 32,3 ± 1,18 до 4,6 ± 0,2 (р < 0,05), що відповідає нормальному рівню тривоги, та з 31,72 ± 1,2 до 9,76 ± 0,45, що відповідає середньому рівню тривоги (р < 0,05). При оцінюванні якості життя за допомогою шкали оцінки якості життя (О. Чабан), у хворих основної групи зареєстровано суттєве поліпшення після лікування порівняно з хворими контрольної групи (р < 0,05). Так, загальний бал у хворих основної групи, що отримували комплексну терапію із застосуванням дихальної гімнастики і сеансів галотерапії, становив 32,3 ± 1,8 до лікування та 54,84 ± 1,24 після лікування, у хворих контрольної групи — відповідно 29,68 ± 1,02 і 45,44 ± 1,20. У хворих основної групи відзначено суттєве збільшення об’єму форсованого видиху за першу секунду після лікування — з 68,31 ± 1,8 до 77,4 ± 2,21 (р < 0,05), у хворих контрольної групи — з 67,1 ± 1,69 до 73,6 ± 1,74. Результат проби Генча у хворих основної групи підвищився з 16,1 ± 0,9 до 23,8 ± 1,12 (р < 0,05), тоді як у пацієнтів контрольної групи — мало. Відстань, пройдена за 6 хв, у хворих основної групи збільшилася з (478,26 ± 16,20) до (525,42 ± 20,50) м (р < 0,05), тоді як у хворих контрольної групи — несуттєво.

Висновки. Комплексна терапія із застосуванням курсу галотерапії та лікувальної гімнастики за Бутейком сприяла суттєвому зменшенню симптомів, зниженню рівня тривоги, поліпшенню функціонального стану дихальної системи, підвищенню переносності фізичного навантаження, що поліпшувало якість життя хворих на БА похилого віку.

Аналіз динаміки застосування озельтамівіру та вакцинації проти грипу в Україні у 2019—2025 роках

2026-05-04T15:00:42+03:00

Мета роботи — оцінити динаміку застосування озельтамівіру в Україні у 2019—2025 роках та проаналізувати її взаємозв’язок із рівнем вакцинації проти грипу й показниками захворюваності та госпіталізації.

Матеріали та методи. Використано дані аналітичної системи PharmXplorer компанії Proxima Research щодо щоквартального відпуску озельтамівіру (у визначених добових дозах (DDD)) та вакцин проти грипу в аптечному сегменті України, офіційні дані Центру громадського здоров’я МОЗ України щодо захворюваності та вакцинації, а також статистику госпіталізації пацієнтів із грипом до інфекційного відділення однієї з клінічних лікарень м. Києва у 2023—2025 роках. Застосовано трендовий і кореляційний аналіз.

Результати та обговорення. Установлено експоненціальне зростання споживання озельтамівіру після 2023 р. із піковим значенням у І кварталі 2025 р. (3170,48 тис. DDD), що в 6,5 разу перевищило показник аналогічного періоду 2020 р. Натомість обсяг відпуску вакцин проти грипу в IV кварталі 2024 р. зменшився в 3,5 разу порівняно з аналогічним періодом 2019 р. Також спостерігалася тенденція до зростання кількості госпіталізацій пацієнтів із грипом у 2024—2025 рр. Виявлено сезонну кореляцію між піками відпуску вакцин у IV кварталі та зростанням споживання озельтамівіру в І кварталі наступного року (r = 0,3; p < 0,05). Обговорено клінічну ефективність, фармакокінетичні особливості та потенційні ризики надмірного застосування озельтамівіру, зокрема побічні реакції та формування резистентності.

Висновки. Різке зростання використання озельтамівіру на тлі зниження рівня специфічної вакцинації проти грипу може свідчити про недостатнє профілактичне охоплення населення та реактивний характер етіотропної терапії. Отримані дані обґрунтовують необхідність підсилення програм вакцинації, особливо в групах ризику, та оптимізації призначення противірусної терапії відповідно до національних клінічних настанов.

Генеративний штучний інтелект у медичних наукових дослідженнях: можливості та ризики

2026-05-07T13:30:59+03:00

Штучний інтелект (ШІ) протягом останніх років продемонстрував здатність швидко адаптуватися до широкого спектра завдань і підвищувати продуктивність людини в різних сферах сучасного життя. Наукові дослідження не стали винятком: нині ШІ активно інтегрується на різних етапах дослідницького процесу — від формування гіпотез і розробки методології до аналізу даних та інтерпретації результатів. Використання ШІ відрізняється залежно від країни, наукового середовища та галузі досліджень.

Мета роботи — оцінити особливості використання генеративного штучного інтелекту медичними науковцями в Україні.

Матеріали та методи. Використовуючи дизайн поперечного дослідження, ми розповсюдили спеціально розроблену за допомогою сервісу Google Forms онлайн-анкету серед українських науковців у галузі медицини. Анкета містила 11 запитань про демографічні дані, наукову діяльність і використання генеративного ШІ в науковій роботі. У деяких запитаннях використовували шкалу Лайкерта для оцінки ставлення респондентів до певних тверджень, в інших — кілька варіантів відповідей. Анкета була розповсюджена через соціальні мережі (Instagram, Facebook, Telegram та Viber) у спеціалізованих групах дослідників у Вінницькій області, а також через загальнодоступне оголошення про набір респондентів. Дослідження проведено під час війни з середини грудня 2024 р. до середини січня 2025 р.

Результати та обговорення. У дослідженні взяли участь 56 респондентів. Найбільшу групу складали студенти (35,7 %) та молоді науковці (аспіранти — 10,7 %, асистенти — 26,8 %, доценти — 17,9 %). Середній вік респондентів становив (31,7 ± 13,0) років, серед них переважали жінки. Більшість респондентів (85,7 %) підтримували використання генеративного ШІ в наукових дослідженнях. Лише 23,2 % ніколи не використовували генеративного ШІ у своїх дослідженнях. Серед респондентів, які повідомили про використання генеративного ШІ у дослідженнях, ми визначили такі найпопулярніші цілі його застосування: генерування ідей (48,7 %), аналіз даних (48,7 %), редагування тексту рукопису (41,8 %), редагування списку використаної літератури (41,8 %), підготовка презентацій і конспектів доповідей (41,8 %). Більшість дослідників (76,7 %) повідомили, що задоволені та дуже задоволені результатами залучення ШІ до наукових досліджень. Основними перевагами використання ШІ, за описом респондентів, були: економія часу (74,1 %), підвищення продуктивності (57,4 %) та генерування ідей (53,7 %). Водночас респонденти виділили кілька ризиків, пов’язаних із використанням генеративної ШІ в наукових дослідженнях: втрата навичок наукового письма (66,7 %), ризик порушення академічної доброчесності (57,4 %), залежність від технологій (57,4 %). Незважаючи на це, більшість респондентів (58,9 %) планують і надалі використовувати генеративну ШІ у майбутніх дослідженнях.

Висновки. Наше дослідження показало, що генеративний ШІ широко використовується в наукових дослідженнях у галузі медицини українськими вченими завдяки його можливості економити час і підвищувати продуктивність роботи, а також як інструмент інтелектуальної підтримки для генерування ідей для дослідження та попереднього аналізу даних. Однак, незважаючи на високий рівень задоволеності результатами використання генеративного ШІ, респонденти висловили занепокоєння щодо втрати професійних навичок як науковців і технологічної залежності. Це свідчить про те, що генеративний ШІ є лише корисним інструментом, який слід застосовувати в наукових дослідженнях у медицині, але він не може замінити дослідників. Уся етична й наукова відповідальність за точність, цілісність та остаточні висновки досліджень залишається за людьми.

Чинники ризику, пов’язані з хронічністю патології гортані

2026-05-04T15:51:54+03:00

Хронічний ларингіт — це стійке запальне захворювання слизової оболонки гортані, що характеризується тривалою дисфонією та порушенням голосової функції, що значно погіршує якість життя пацієнтів. Захворювання має багатофакторну етіологію (куріння, ларингофарингеальний рефлюкс, професійне опромінення та перенапруження голосу) і без лікування може призвести до передракових або злоякісних уражень.

Мета роботи — проаналізувати й узагальнити наукову літературу для виявлення основних чинників ризику, пов’язаних із хронічним ларингітом, і визначення їхньої ролі в персистенції та прогресуванні захворювання.

Матеріали та методи. Проведено комплексний огляд наукових публікацій, індексованих у PubMed, HINARI, Cochrane Library, Google Scholar і ScienceDirect. Відповідні епідеміологічні, клінічні та етіопатогенетичні дані проаналізовано за допомогою порівняльних й аналітичних методів.

Результати та обговорення. За даними епідеміологічних досліджень, хронічний ларингіт уражає приблизно 3—4 % дорослих, вища поширеність спостерігається серед курців, осіб із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою та тих, хто зазнає впливу професійних подразників. Куріння є основним етіологічним чинником, що значно підвищує ризик розвитку патології гортані. Гастроезофагеальний і ларингофарингеальний рефлюкс є провідними причинами у некурців. Поліпшення симптомів спостерігається в 96 % пацієнтів, які отримують відповідну терапію. Професійний вплив забруднювальних речовин та інтенсивна голосова активність також тісно пов’язані з розвитком і персистенцією захворювання. Хронічне запалення може призвести до гіперплазії епітелію, метаплазії та підвищення ризику злоякісної трансформації.

Висновки. Хронічний ларингіт є багатофакторним захворюванням, що потребує ранньої діагностики й комплексного лікування. Усунення чинників ризику, контроль рефлюксу, гігієна голосу та професійний захист є необхідними для поліпшення клінічних результатів, запобігання ускладненням і збереження здоров’я голосу.

Штучний інтелект у менеджменті пацієнтів із бронхіальною астмою: сучасні можливості та перспективи (огляд літератури)

2026-05-04T16:59:56+03:00

Мета роботи — проаналізувати й узагальнити сучасні дані про можливості застосування штучного інтелекту у веденні пацієнтів із бронхіальною астмою та перспективи розвитку.

Матеріали та методи. Для аналізу наукових даних проведено пошук у базах даних PubMed, Google Scholar, Web of Science.

Результати та обговорення. Технологічні рішення на основі штучного інтелекту підвищують точність діагностики й дають змогу проводити персоналізований моніторинг стану здоров’я пацієнтів з астмою. Алгоритми машинного та глибокого навчання інтегрують клінічні, функціональні, лабораторні й генетичні дані, сприяючи точнішому фенотипуванню та прогнозуванню загострень. Моделі на основі аналізу дихальних звуків і спірометрії демонструють високу точність та допомагають автоматизувати оцінку легеневої функції. Прогностичні моделі машинного навчання ефективно оцінюють ризик загострень і стратифікують пацієнтів за ймовірністю нападів задишки. Мобільні додатки, смарт-інгалятори й носильні сенсори забезпечують безперервний моніторинг симптомів, прихильності до терапії та впливу зовнішніх чинників. Чат-боти й цифрові системи підтримки рішень поліпшують комунікацію пацієнта з лікарем, освіту та отримання персоналізованих рекомендацій. Генотипові й комплексні моделі прогнозують відповідь на терапію та ризик загострень, сприяючи персоналізації менеджменту бронхіальної астми.

Висновки. Штучний інтелект відкриває нові можливості для менеджменту пацієнтів із бронхіальною астмою, забезпечуючи точнішу діагностику, фенотипування та прогнозування загострень. Алгоритми машинного та глибокого навчання дають змогу аналізувати великий обсяг клінічних, лабораторних і функціональних даних, що сприяє персоналізації терапії та стратифікації ризику. Використання мобільних додатків, смарт-інгаляторів і носильних сенсорів забезпечує безперервний моніторинг симптомів, прихильності до лікування та впливу зовнішніх чинників, підвищуючи ефективність контролю астми. Незважаючи на високий потенціал, впровадження штучного інтелекту в клінічну практику менеджменту бронхіальної астми потребує додаткової валідації моделей, стандартизації методик та інтеграції в робочі процеси медичних закладів.

Роль алармінів IL-25, IL-33, TSLP у патогенезі та лікуванні бронхопульмональної патології (огляд літератури)

2026-05-04T17:36:26+03:00

Бронхолегеневі захворювання нині є однією з провідних причин смертності у світі. За прогнозами, захворюваність на цю патологію зростатиме через довгостроковий вплив чинників ризику та старіння населення. Тому дуже важливо досліджувати патологію легень на клітинному рівні та вивчати молекулярні взаємозв’язки в патологічній реакції. Одним з основних компонентів, що безпосередньо бере участь у патогенезі імунного запалення, є цитокіни-аларміни. Оцінка рівнів цитокінів як маркерів запалення в різних біологічних матеріалах пацієнтів надає інформацію про інтенсивність запального процесу, прогноз і терапевтичну ефективність. На підставі вивчення сучасних літературних джерел висвітлено особливості залучення в механізм бронхолегеневої патології плейотропних цитокінів- алармінів IL-25, IL-33 і TSLP.

Мета роботи — проаналізувати наукові дані про аларміни IL-25, IL-33 та TSLP і продемонструвати важливість вивчення їхньої реакції на пошкодження в бронхолегеневій системі відповідно до оновленої номенклатури алергійних захворювань, використовуючи різні методи дослідження для визначення перспектив подальших досліджень у цій галузі.

Матеріали та методи. Для проведення систематичного огляду автори дотримувалися рекомендацій PRISMA (Preferred Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses).

Результати та обговорення. На підставі результатів огляду можна стверджувати, що проведено мало експериментальних та клінічних досліджень молекули IL-25, тоді як цитокіни IL-33 і TSLP вивчають у низці клінічних досліджень лікарських засобів.

Висновки. Можна стверджувати, що клінічні рандомізовані дослідження медикаментозної терапії моноклональними антитілами до IL-33, IL-25, TSLP при бронхолегеневій патології, спричиненій використанням кисню з високим потоком, COVID-19, ХОЗЛ, неконтрольованій астмі, гострому респіраторному дистрес-синдромі, бронхіолітом і легеневим фіброзом, є найперспективнішим напрямом сучасних клінічних досліджень, оскільки результати продемонстрували ефективність лікування.

Вплив ВІЛ-стигми на психічне здоров’я та соціальну поведінку: концептуалізація підходу до паліативної допомоги

2026-05-07T12:06:22+03:00

Висвітлено сучасні концептуальні положення, що визначають вплив стигми вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) на психічне здоров’я та соціальну поведінку в контексті надання паліативної допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам і розуміння соціальних аспектів паліативної допомоги в цій сфері.
Мета роботи — розгляд фактичних і потенційних концептуальних положень, що визначають вплив ВІЛ-стигми на психічне здоров’я та соціальну поведінку для вдосконалення підходу до паліативної допомоги.
Багато ВІЛ-інфікованих осіб приховують свій стан через страх стигматизації та дискримінації. Для них ВІЛ-стигматизація поступається місцем сильній самозневазі. Як наслідок, активно формується тенденція до розвитку інсайт-стигми. У концепції інсайт-стигми ми об’єднуємо та визначаємо всі внутрішні стани, що є мотиваторами розвитку психологічних проблем і розладів, насамперед на рівні самосвідомості та самосприйняття, оскільки процес стигматизації не лише впливає на соціальний статус і поведінку стигматизованих осіб, а й формує їхнє самосприйняття, що може призвести до психологічних проблем, таких як депресія та низька самооцінка — психічних катастроф загалом. ВІЛ-стигма як зовнішній (насамперед соціальний) стресор провокує епізоди психічного розладу або може спровокувати його. Надання соціальної підтримки фахівцями в поєднанні з лікуванням та оцінкою ментального здоров’я, а також розробка методів виявлення стигми на різних стадіях ВІЛ є необхідними. Це дає змогу розробити перспективні стратегії боротьби зі стигмою, які враховують основні рухи, пов’язані з етикою догляду. Пріоритети цієї етики визначаються загальним підходом до паліативної та хоспісної допомоги, орієнтованим на ВІЛ-інфікованих осіб із ВІЛ-стигмою з їхнім власним світоглядом та пріоритетами, що може сприяти розвитку міждисциплінарного підходу до догляду за ними загалом.

Атипова флора при негоспітальній пневмонії: огляд літератури з акцентом на Україну та Європу

2026-05-07T12:20:44+03:00

Негоспітальна пневмонія (НП) залишається критичною проблемою глобальної охорони здоров’я. Класична парадигма, згідно з якою Streptococcus pneumoniae є основним етіологічним чинником, втратила актуальність у постпандемічну еру. Натомість зростає значення атипових патогенів (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Legionella pneumophila), що потребує перегляду діагностичних і терапевтичних алгоритмів. Для України ця ситуація ускладнюється чинником війни, який суттєво трансформував епідеміологічний ландшафт.

Мета роботи — систематизувати сучасні дані про епідеміологію, клініку та резистентність атипових збудників НП, порівняти постпандемічні тренди Європи з викликами воєнного часу в Україні.
В європейському регіоні частка атипової флори становить 40 %, особливо під час спалахів. Після періоду «тиші» (2020—2022) спостерігається різкий сплеск захворюваності на мікоплазмову інфекцію, зумовлений феноменом «імунного боргу», з обтяженням перебігу в дітей. Chlamydia pneumoniae залишається стабільним чинником ризику для закритих колективів, тоді як Legionella pneumophila асоціюється з високою смертністю у літніх пацієнтів.
Відсутність системного моніторингу та масове емпіричне лікування ускладнюють оцінку реальної ситуації в Україні. Війна сформувала специфічні чинники ризику: перенаселеність укриттів, стрес і пошкодження критичної інфраструктури. Особливе занепокоєння викликає ризик легіонельозу через застій води в пошкоджених мережах і проблема ко-інфекції з туберкульозом.
Окрім природної стійкості до β-лактамів, зростає набута резистентність атипових збудників до макролідів і фторхінолонів. В Європі рівень макролід-резистентної Mycoplasma pneumoniae сягає 40 %, що ставить під загрозу ефективність стандартних протоколів лікування.

Висновки. Поєднання постпандемічних і воєнних чинників створює в Україні зону високого епідеміологічного ризику щодо атипової пневмонії. Вирішення проблеми потребує раціоналізації антибіотикотерапії та впровадження сучасних методів верифікації збудника.

Пневмомікози в клінічній практиці (огляд)

2026-05-07T13:09:36+03:00

Мета роботи — провести аналіз особливостей клінічного перебігу та сучасної діагностики пневмомікозів.

Матеріали та методи. Проведено системний огляд та контент-аналіз наукових публікацій, індексованих у міжнародних наукометричних базах PubMed, Web of Science та Google Scholar. Глибина пошуку охопила період 2022 – 2025 рр.

Результати та обговорення. У роботі проведена детальна систематизація сучасних уявлень про клінічну маніфестацію та діагностичні стратегії при легеневих мікозах. Основний акцент зроблено на трьох найбільш поширених нозологіях: інвазивному аспергільозі, актиномікозі (як специфічному бактеріальному процесу, який імітує мікоз) та гістоплазмозі. Деталізовано роль візуалізаційних методів, зокрема комп’ютерної томографії (КТ) високої роздільної здатності та позитронно-емісійної томографії, поєднаної з КТ (ПЕТ-КТ), а також діагностичну цінність бронхоальвеолярного лаважу та трансторакальної біопсії. Висвітлено переваги молекулярно-генетичних досліджень (полімеразна ланцюгова реакція, секвенування нового покоління (NGS)) та визначення серологічних маркерів (галактоманан, β-D-глюкан) для ранньої верифікації збудника.
Встановлення своєчасного діагнозу мікозного ураження легень може бути складним через відсутність специфічних симптомів і часту наявність супутнього інфекційного процесу, що може призвести до значної затримки початку етіотропного лікування.

Висновки. Діагностика легеневих мікозів повинна ґрунтуватись на виявленні факторів ризику захворювання, оцінці результатів візуалізації (КТ, ПЕТ-КТ), аналізі даних гістологічного дослідження та показників неінвазивних біомаркерів (β-D-глюкан, галактоманан). Невчасно діагностовані пневмомікози можуть призвести до дисемінації процесу, кавернізації, прогресування дихальної недостатності та летальності. Враховуючи зростання резистентності грибкової інфекції до протигрибкових засобів, існує нагальна потреба в впровадженні в клінічну практику сучасних стандартів лікування легеневих мікозів.

Цифрові технології підтримки прихильності до лікування туберкульозу в Україні в 2018—2025 роках: програмний аналіз впровадження смартбоксів і відеопідтримки лікування

2026-05-03T16:27:44+03:00

Мета роботи — узагальнити досвід поширення цифрових технологій підтримки прихильності до лікування туберкульозу (DAT) в Україні в 2018—2025 рр. у межах проєкту «Підтримка зусиль із протидії туберкульозу в Україні» (Support TB Control Efforts in Ukraine (STBCEU)), що фінансується Урядом США та реалізується американською організацією PATH (Програма оптимальних технологій в охороні здоров’я) у співпраці з національною програмою протидії туберкульозу, і проаналізувати охоплення, результати лікування, використання в умовах повномасштабної війни й перспектив подальшої інтеграції та сталості.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний описовий аналіз агрегованих програмних даних платформи Everwell Hub (2021—2025) і звітів про впровадження DAT у 2018—2025 рр. Інтервенція передбачала використання смартбоксів evriMEd та відеопідтримки лікування (VST) через застосунки SureAdhere (до 2024 р.) і Hub Health Companion (з 2024 р.). Дані аналізували описовими методами.

Результати та обговорення. У 2018—2025 рр. DAT були впроваджені в 11 областях України. Загалом 6245 осіб із туберкульозом скористалися цифровими технологіями підтримки прихильності до лікування, із них 5345 пацієнтів були зареєстровані в системі Everwell Hub у період впровадження, підтриманого проєктом. Серед зареєстрованих користувачів 5295 осіб отримували лікування активного туберкульозу, 50 — профілактичне лікування туберкульозу. У 2024—2025 рр. 1731 користувач DAT завершив лікування, із яких 90 % досягли успішного результату. Показники успішності лікування серед користувачів смартбоксів становили 93,1 % для чутливого туберкульозу та 86,7 % — для лікарсько-стійкого туберкульозу, серед користувачів VST — 90,9 і 94,6 % відповідно. DAT також застосовували для моніторингу профілактичного лікування в Кіровоградській області.

Висновки. Масштабування DAT в Україні продемонструвало можливість інтеграції цифрових технологій у рутинну протитуберкульозну допомогу. Подальша сталість інтервенції потребує повної інтеграції в національні інформаційні системи, оптимізації робочих процесів і забезпечення тривалого фінансування.

Науковець, педагог, лікар, громадський діяч. До 100-річчя від дня народження професора Миколи Степановича Пилипчука

2026-05-10T10:49:29+03:00

Актуальні проблеми викладання фтизіатрії майбутнім медичним кадрам у надзвичайних умовах

2026-05-07T13:22:31+03:00

Нині в багатьох країнах світу і зокрема в Україні спостерігається не зовсім сприятлива ситуація щодо туберкульозу. Незважаючи на певний прогрес у боротьбі з цим захворюванням, туберкульоз залишається однією з основних проблем у нас в країні і у світі. На жаль, захворювання на туберкульоз у більшості виявлених пацієнтів діагностується несвоєчасно, що знижує ефективність лікування, навіть при застосуванні сучасних методів хіміотерапії. Такі хворі створюють велику епідемічну небезпеку для оточуючих, особливо дітей. Ситуацію ускладнюють соціально-економічні чинники, міграційні процеси, поширення ВІЛ-інфекції та зростання випадків лікарсько-стійких форм туберкульозу.
Підготовка лікаря-спеціаліста, який розуміє ситуацію з фтизіатрією, є важливою складовою її реформи. Своєчасне виявлення туберкульозу дає змогу ефективно його лікувати й запобігає подальшому поширенню захворювання. Формування професійних компетентностей майбутнього лікаря повинно включати знання сучасних методів діагностики, принципів раціональної терапії та профілактики розвитку хіміорезистентності.
Для цього необхідно контроль за туберкульозом (зокрема створення міждисциплінарних моделей лікування та догляду, оскільки пацієнт, який страждає на туберкульоз, може мати багато супутніх захворювань, які можуть спричинити тяжкий перебіг. Також необхідна співпраця медичних закладів різних направлень для надання медичної допомоги й залучення неурядових організацій.
Питання підготовки спеціалістів для боротьби з туберкульозом є актуальним, оскільки велика кількість несприятливих чинників призводить до збереження, а іноді – збільшення ризиків інфікування туберкульозом і трансформації поетапного процесу у «відкриту», активну форму.
Своєчасно встановлений діагноз і правильне контрольоване лікування сприяють подоланню недуги. Реалізувати це можуть добре підготовлені спеціалісти.
Мета роботи — обґрунтувати необхідність викладання фтизіатрії в закладах вищої медичної освіти України.