Роль алармінів IL-25, IL-33, TSLP у патогенезі та лікуванні бронхопульмональної патології (огляд літератури)

Анотація

Бронхолегеневі захворювання нині є однією з провідних причин смертності у світі. За прогнозами, захворюваність на цю патологію зростатиме через довгостроковий вплив чинників ризику та старіння населення. Тому дуже важливо досліджувати патологію легень на клітинному рівні та вивчати молекулярні взаємозв’язки в патологічній реакції. Одним з основних компонентів, що безпосередньо бере участь у патогенезі імунного запалення, є цитокіни-аларміни. Оцінка рівнів цитокінів як маркерів запалення в різних біологічних матеріалах пацієнтів надає інформацію про інтенсивність запального процесу, прогноз і терапевтичну ефективність. На підставі вивчення сучасних літературних джерел висвітлено особливості залучення в механізм бронхолегеневої патології плейотропних цитокінів- алармінів IL-25, IL-33 і TSLP.

Мета роботи — проаналізувати наукові дані про аларміни IL-25, IL-33 та TSLP і продемонструвати важливість вивчення їхньої реакції на пошкодження в бронхолегеневій системі відповідно до оновленої номенклатури алергійних захворювань, використовуючи різні методи дослідження для визначення перспектив подальших досліджень у цій галузі.

Матеріали та методи. Для проведення систематичного огляду автори дотримувалися рекомендацій PRISMA (Preferred Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses).

Результати та обговорення. На підставі результатів огляду можна стверджувати, що проведено мало експериментальних та клінічних досліджень молекули IL-25, тоді як цитокіни IL-33 і TSLP вивчають у низці клінічних досліджень лікарських засобів.

Висновки. Можна стверджувати, що клінічні рандомізовані дослідження медикаментозної терапії моноклональними антитілами до IL-33, IL-25, TSLP при бронхолегеневій патології, спричиненій використанням кисню з високим потоком, COVID-19, ХОЗЛ, неконтрольованій астмі, гострому респіраторному дистрес-синдромі, бронхіолітом і легеневим фіброзом, є найперспективнішим напрямом сучасних клінічних досліджень, оскільки результати продемонстрували ефективність лікування.