Оптимізація лікування хворих на бронхіальну астму похилого віку

Анотація

Поширеність хронічних захворювань в осіб похилого віку, зокрема бронхіальної астми (БА), зростає.

Мета роботи — підвищити ефективність лікування хворих на бронхіальну астму похилого віку із застосуванням у комплексній терапії дихальної гімнастики за Бутейком і сеансів галотерапії.

Матеріали та методи. У дослідження було залучено 50 хворих на легку неконтрольовану БА. Середній вік пацієнтів — ( 62,3 ± 3,2) року. Усі пацієнти отримували стандартну базисну терапію (інгаляційний кортикостероїд з формотеролом 160 мкг/4,5 мкг двічі на добу). Під час загострення терапію збільшували вдвічі (320 мкг/9 мкг). Пацієнтів розподілили на дві групи: перша група (контрольна) отримувала інгаляційний кортикостероїд із формотеролом 320 мкг/9 мкг двічі на добу), друга група (основна) — додатково до базового лікування сеанси галотерапії 1 раз на добу та виконували дихальну гімнастику за Бутейком тричі на добу. Період спостереження становив 14 діб.

Результати та обговорення. В обох групах відзначено суттєве зменшення симптомів після лікування. За опитувальником ACQ-5 (Asthma Control Questionnaire-5) середній бал у хворих основної групи становив 2,2 ± 0,1, після лікування — 0,74 ± 0,23 (р < 0,05), що свідчило про достатній контроль БА, у хворих контрольної групи — відповідно 2,36 ± 0,24 та 0,92 ± 0,19, що відповідало частковому контролю БА (р < 0,05). При опитуванні за шкалою тривоги Бека після лікування у хворих основної групи виявлено суттєве зменшення показника порівняно з хворими контрольної групи (р < 0,05) — відповідно з 32,3 ± 1,18 до 4,6 ± 0,2 (р < 0,05), що відповідає нормальному рівню тривоги, та з 31,72 ± 1,2 до 9,76 ± 0,45, що відповідає середньому рівню тривоги (р < 0,05). При оцінюванні якості життя за допомогою шкали оцінки якості життя (О. Чабан), у хворих основної групи зареєстровано суттєве поліпшення після лікування порівняно з хворими контрольної групи (р < 0,05). Так, загальний бал у хворих основної групи, що отримували комплексну терапію із застосуванням дихальної гімнастики і сеансів галотерапії, становив 32,3 ± 1,8 до лікування та 54,84 ± 1,24 після лікування, у хворих контрольної групи — відповідно 29,68 ± 1,02 і 45,44 ± 1,20. У хворих основної групи відзначено суттєве збільшення об’єму форсованого видиху за першу секунду після лікування — з 68,31 ± 1,8 до 77,4 ± 2,21 (р < 0,05), у хворих контрольної групи — з 67,1 ± 1,69 до 73,6 ± 1,74. Результат проби Генча у хворих основної групи підвищився з 16,1 ± 0,9 до 23,8 ± 1,12 (р < 0,05), тоді як у пацієнтів контрольної групи — мало. Відстань, пройдена за 6 хв, у хворих основної групи збільшилася з (478,26 ± 16,20) до (525,42 ± 20,50) м (р < 0,05), тоді як у хворих контрольної групи — несуттєво.

Висновки. Комплексна терапія із застосуванням курсу галотерапії та лікувальної гімнастики за Бутейком сприяла суттєвому зменшенню симптомів, зниженню рівня тривоги, поліпшенню функціонального стану дихальної системи, підвищенню переносності фізичного навантаження, що поліпшувало якість життя хворих на БА похилого віку.