Аналіз ефективності застосування антимікобактеріальних препаратів першої лінії в пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом легень

Анотація

Мета роботи — оцінити частоту конверсії мазка мокротиння та частоту побічних реакцій на тлі застосування антимікобактеріальних препаратів першої лінії (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол).

Матеріали та методи. Проведено вибіркове ретроспективне дослідження з використанням даних медичних карток 120 пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом легень, яким проведено лікування в Київському обласному спеціалізованому медичному центрі.

Результати та обговорення. Наведено результати аналізу ефективності стандартної антимікобактеріальної терапії в пацієнтів із бактеріологічно підтвердженим туберкульозом легень залежно від наявності коморбідного ураження печінки, які свідчать про статистично значуще зниження ефективності антимікобактеріальної терапії та підвищення частоти гепатотоксичних реакцій у пацієнтів із супутнім ураженням печінки. Аналіз ефективності антимікобактеріальної терапії через 2 місяці лікування оцінювали за такими показниками, як термін припинення бактеріовиділення, частота розвитку гепатотоксичності й переривання лікування, що виявив вищу клінічну ефективність лікування в групі пацієнтів без коморбідного ураження печінки.

Висновки. Наявність коморбідної патології печінки суттєво впливає на ефективність лікування туберкульозу через зміну метаболізму антимікобактеріальних препаратів, підвищення ризику побічних ефектів і розвитку гепатотоксичності, що призводить до переривання лікування, формування лікарської стійкості мікобактерій та зниження загальної ефективності антимікобактеріальної терапії загалом. Комплексний підхід до діагностики, моніторингу й корекції лікування дає змогу мінімізувати негативний вплив печінкової дисфункції та підвищити успішність антимікобактеріальної терапії.