Асоціації алелей локусів DRB1 класу ІІ із чутливістю ВІЛ-інфікованих пацієнтів до туберкульозу та інших респіраторних інфекцій

Анотація

Мета роботи — вивчити зв’язок між наявністю поліморфізму генів HLA DRB1 та ризиками виникнення асоційованого з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) туберкульозу і рецидивних бактеріальних інфекцій дихальних шляхів з урахуванням відмінності за статтю.

Матеріали та методи. Проведено проспективні дослідження 116 ВІЛ-інфікованих пацієнтів з ІІ—ІV клінічними стадіями ВІЛ-інфекції. Пацієнтів розподілили на три групи: з туберкульозом (n = 35), рецидивними бактеріальними інфекціями дихальних шляхів (n = 39), іншими інфекціями (мікози, персистуюча інфекція, викликана вірусом простого герпесу (ВПГ), токсоплазмоз тощо) (n = 42). Вивчали зв’язок між наявністю алелей генів DRB1 у ВІЛ-ін­фікованих пацієнтів та ймовірністю виникнення де­яких коморбідних інфекцій (туберкульозу та рецидивних бактеріальних інфекцій дихальних шляхів).

Результати та обговорення. Виявлено асоціації між певними локусами та опортуністичними інфекціями, пов’язаними з туберкульозом і рецидивними бактеріальними інфекціями дихальних шляхів. Установлено, що не всі алелі локусів DRB1 вірогідно асоціюються з опортуністичними захворюваннями. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів наявність алелей DRB1*03, DRB1*13 і DRB1*16 статистично значущо пов’язана з імовірністю виникнення або відносною стійкістю до деяких опортуністичних інфекцій (p < 0,05). Аналіз впливу на виникнення деяких опортуністичних інфекцій статі показав, що у чоловіків з алелем DRB1*13 частіше виявляли як рецидивні бактеріальні інфекції дихальних шляхів (25,0 %), так і туберкульоз (29,2 %) (p < 0,05). Це пояснює, чому на туберкульоз частіше хворіють чоловіки та частіше помирають, ніж жінки.

Висновки. Проведене дослідження виявило важливі генетичні маркери, які можуть бути використані для прогнозування ризиків розвитку туберкульозу та інших респіраторних інфекцій у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, що сприятиме розробці ефективніших стратегій лікування та профілактики цих інфекцій з урахуванням індивідуальних генетичних характеристик пацієнтів. Сприйнятливість до туберкульозу пов’язана з наявністю алелей DRB1*03 (22,9 %) і DRB1*13 (31,4 %). Ці алелі значно підвищують ризик розвитку туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Алель DRB1*13 (25,6 %) також асоціюється з частотою виникнення рецидивних бактеріальних інфекцій дихальних шляхів. Носії алеля DRB1*16 (частота виявлення — 19,0 %) мали менший ризик розвитку туберкульозу (11,4 %) та рецидивної бактеріальної інфекції дихальних шляхів (12,8 %), що свідчить про можливу протекторну дію цього алеля. Виявлено вірогідні гендерні відмінності в носіїв зазначених локусів за виникненням туберкульозу та інших респіраторних інфекцій. У жінок з алелем DRB1*03 імовірність розвитку туберкульозу становила 45,5 %, що значно перевищувало частоту інших інфекцій (3,8 %; p < 0,01). У чоловіків з алелем DRB1*13 частіше виявляли як рецидивні бактеріальні інфекції дихальних шляхів (25,0 %), так і туберкульоз (29,2 %). Чоловіки-носії алеля DRB1*11 були менш сприйнятливими до туберкульозу (16,7 %; p = 0,06), що вказує на можливу протекторну роль цього алеля.