Туберкульоз і вагітність (огляд літератури)

Анотація

Мета роботи — провести аналіз сучасної літератури щодо діагностики та лікування туберкульозу у вагітних.

Матеріали та методи. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Пошук у базах даних Google Scholar і PubMed проведено за ключовими словами «туберкульоз», «вагітність», «діагностика туберкульозу у вагітних», «лікування туберкульозу у вагітних».

Результати та обговорення. Туберкульоз є важливою проблемою в галузі охорони здоров’я в усьому світі. Хоча туберкульоз при вагітності не асоціюється з підвищеним ризиком вроджених вад, але може погіршуватися його перебіг під час вагітності та відбуватися прогресування в післяпологовий період через ендокринну перебудову, крововтрату, лактацію, емоційний стрес, неадекватне лікування або повну відсутність лікування туберкульозу під час вагітності. У цей час жінка може захворіти як на легеневий, так і на позалегеневий туберкульоз. Діагностика цього захворювання у вагітних жінок є складною, оскільки деякі неспецифічні симптоми є спільними як для туберкульозу, так і для вагітності — задишка, втома та слабкість. Виявлення випадків туберкульозу у вагітних може бути поліпшене за допомогою нових технологій, таких як цифрова рентгенографія та молекулярна діагностика (Xpert MTB/RIF, Xpert MTB/XDR), оцінки ризиків та початку профілактичного лікування за потреби.
Раннє виявлення та лікування активного захворювання можуть знизити материнську й неонатальну захворюваність і смертність. Установлено, що нелікований туберкульоз у вагітних більш загрозливий для матері та плода, ніж при застосуванні специфічного лікування матері.
Немає єдиної думки щодо оптимального режиму лікування туберкульозу у вагітних жінок, тому необхідно провести дослідження для визначення ефективності, безпечності, переносності лікування та результатів для матері й плода. Відносно безпечними препаратами вважають препарати першого ряду — ізоніазид, рифампіцин, етамбутол, піразинамід. Потенційно небезпечними є препарати другого ряду (протіонамід-етіонамід, претоманід, аміноглікозиди, фторхінолони, лінезолід, клофазимін, теризидон і деламанід) через можливу тератогенність.
Загальновизнано, що у вагітних, хворих на активний туберкульоз, хіміотерапію слід розпочинати негайно, незалежно від терміну вагітності. Рішення про перенесення початку лікування приймають спільно лікар і пацієнт після оцінки ризику та переваг хіміотерапії.

Висновки. Проблема туберкульозу у вагітних залишається актуальною та не має залишатися поза увагою практичних лікарів і науковців. Своєчасна швидка діагностика та лікування допоможуть виявити туберкульоз на ранніх стадіях, а лікування — зменшити шкідливий вплив цієї недуги на здоров’я жінки й дитини.