Клінічний випадок успішного лікування вентилятор-асоційованої пневмонії, спричиненої полірезистентними збудниками, у хворого із тяжким синдромом дихальних розладів

Анотація

Вентилятор-асоційована пневмонія (ВАП) — це форма госпітальної пневмонії, яка розвивається в пацієнтів, які перебувають на штучній вентиляції легень (ШВЛ) щонайменше 48 год. Інтубація вірогідно підвищує ризик розвитку пневмонії, оскільки вона порушує нормальні фізіологічні захисні механізми, які запобігають бактеріальному забрудненню дихальних шляхів. Вентилятор-асоційована пневмонія розвивається в 5—15 % хворих, які перебувають на ШВЛ, її діагностика та лікування потребують постійного оновлення.
Клінічний випадок. Хворий, військовик віком 43 роки, був госпіталізований у відділення реанімації та інтенсивної терапії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» із приводу ожиріння ІІІ ступеня аліментарно-конституційного генезу (індекс маси тіла — 49,1 кг/м²), синдрому альвеолярної гіповентиляції зі значним порушенням функції зовнішнього дихання, хронічної гіперкапнії. З огляду на значну некориговану гіпоксію (SaО₂ — 75—77 %, розвиток метаболічного ацидозу, рН — 7,20, рСО₂ — 90 мм рт. ст., pO₂ — 55 мм рт. ст., НСО — 35,2 ммоль/л, BEecf — 7,2 ммоль/л, BE (B) — 2,8 ммоль/л, SO2c — 80 %) пацієнта переведено на ШВЛ. На 6-й день перебування на ШВЛ відзначено збільшення температури тіла до 38,5 °С, появу слизово-гнійних виділень із легень, нові вогнищево-інфільтративні зміни в легенях, значний лейкоцитоз і зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищення рівня прозапальних маркерів (С-реактивний білок — 288,9 мг/мл, прокальцитонін — 1,44 нг/мл). Установ­лено діагноз: нозокоміальна двобічна нижньочасткова пневмонія (ВАП), пізня. Призначено стартову емпіричну антибіотикотерапію препаратами меропенем й амікацин, яка через 72 год виявилася неефективною. Проведено заміну на тайгециклін. Однак на тлі застосування препарату відзначено негативну динаміку у вигляді збільшення розмірів інфільтрації та зниження пневматизації легень. При бактеріологічному дослідженні мокроти виявлено Acinetobacter baumannii 10⁶ КУО/мл, резистентний до іміпенему, меропенему, амікацину, гентаміцину, тобраміцину, ципрофлоксацину та левофлоксацину, чутливий лише до колістину. Призначення колістину дало змогу провести ефективне лікування ВАП. Після обстежень та лікування пацієнта визнано непридатним до військової служби.
Описаний клінічний випадок має кілька особливостей. По-перше, тривалий перебіг синдрому альвеолярної гіповентиляції призвів до декомпенсації серцево-судинних і легеневих захворювань. Нозо­коміальна пневмонія (ВАП) виникла на тлі синдрому обструктивного апное сну із тяжкими порушеннями функції зовнішнього дихання, декомпенсованої серцевої недостатності, набрякового синдрому, легеневої гіпертензії. По-друге, зазвичай мультирезистентний A. baumannii відіграє провідну роль у розвитку ВАП у поранених, коли спостерігаються множинні ушкодження голови, грудної та черевної порожнини. Унаслідок цього стартова та альтернативна емпірична антибактеріальна терапія були неефективними.

Висновки. Описаний клінічний випадок є ілюстрацією успішної діагностики та лікування ВАП у хворого із тяжкою коморбідною патологією, мультирезистентним етіологічним чинником Acinetobacter baumannii, який був чутливим лише до колістину.