Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№2(21) // 2015

 

Обкладинка

 

1. Ювілеї

 

До 65-річчя Михайла Михайловича Кужка

Виповнилося 65 ро­­ків від дня народження завідувача відділення фтизіопульмонології ДУ «Національний інс­титут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновсь­кого Національної академії медичних наук Ук­­раї­ни», доктора медичних наук, професора Ми­­хайла Михайловича Кужка.

2. Ювілеї

 

До 60-річчя Алли Кирилівни Вородюхіної

У травні виповнилося 60 років кандидатові медичних наук, доценту кафедри фтизіатрії Вищого державного навчального закладу Украї­ни «Українська медична сто­матологічна академія» Вородюхіній Аллі Кирилівні, яка працює на кафедрі фтизіатрії від 1989 року.

3. Передова стаття

 

Моделювання епідемії мультирезистентного туберкульозу з урахуванням гетерогенного пристосування мікобактерії

T. Cohen, M. Murray

Останнім часом математичні моделі використовують для прогнозування майбутньої мультирезистентності туберкульозу. За цими моделями вираховують ступінь загрози мультирезистентності для служб контролю туберкульозу залежно від відносного пристосування мультирезистентних штамів. Якщо середня пристосованість мультирезистентних штамів буде значно меншою від чутливих, тоді утворення резистентних штамів не ставитиме під загрозу успішність боротьби та контролю  туберкульозу.
Мультирезистентність туберкульозу формується шляхом послідовно набутої низки різних однолокусних мутацій, які матимуть гетерогенні фенотипічні ефекти.
У пропонованому дослідженні модулюють вплив початкових пристосувань, які оцінюють за появою мультирезистентного туберкульозу за умови, що відносна пристосованість мультирезистентних штамів є гетерогенною.
Ми виявили, що навіть тоді, коли середня відносна пристосованість штамів із мультирезистентністю низька та наявні програми контролю за туберкульозом ефективні, маленькі субпопуляції відповідних мультирезистентних штамів можуть витіснити інші штами, як чутливі, так і стійкі. Це означає, що поточні епідеміологічні та короткострокові заходи з контролю туберкульозу на тлі загального тягаря мультирезистентності не доводять, що кількість мультирезистентних штамів може бути знижена без застосування специфічних зусиль із обмеження передачі інфекції від хворих на мультирезистентний туберкульоз.

Ключові слова: туберкульоз, пристосованість, мультирезистентність, штам.

 

Моделирование эпидемии мультирезистентного туберкулеза с учетом гетерогенной приспособленности микобактерии

T. Cohen, M. Murray

В последнее время математические модели часто используют для прогнозирования будущей мультирезистентности туберкулеза. Эти модели примерно высчитывают угрозу мультирезистентности для служб контроля туберкулеза в зависимости от относительной приспособленности мульти­резистентных штаммов. Имеется в виду, что если средняя приспособленность мультирезистентных штаммов будет значительно меньше, чем у чувствительных, тогда создание резистентных штаммов не будет ставить под угрозу успех борьбы и контроля туберкулеза.
Мультирезистентность туберкулеза образуется путем последовательно приобретенного ряда различных однолокусных мутаций, которые будут иметь гетерогенные фенотипические эффекты.
В данном исследовании модулируется влияние начальных приспособлений, которые оцениваются появлением мультирезистентного туберкулеза при условии, что относительная приспособленность штаммов с мультирезистентностью является гетерогенной.
Мы обнаружили, что даже тогда, когда средняя относительная приспособленность штаммов с мультирезистентностью низкая и существующие программы контроля над туберкулезом эффектив­ны, маленькие субпопуляции соответствующих мультирезистентных штаммов имеют возможность  вытеснить другие штаммы, как чувствительные, так и устойчивые. Это означает, что текущие эпидемиологические и краткосрочные меры по контролю туберкулеза на фоне общего бремени мультирезистентности не обеспечивают доказательства того, что количество мультирезистентных штаммов может быть снижено без применения специфических усилий по ограничению передачи инфекции от больных мультирезистентным туберкулезом.

Ключевые слова: туберкулез, приспособленность, мультирезистентность, штамм.

4. Передова стаття

 

Проблема туберкульозу в Україні

В.І. Петренко, Р.Г. Процюк

Проаналізовано епідемічну ситуацію щодо туберкульозу в Україні. Зроблено висновок, що досягнуто зниження захворюваності та смертності від туберкульозу. Найнижчі показники захворюваності та смертності в Україні зареєстровано в 1990 р. — відповідно 32 та 8,1 випадку на 100 тис. населення. Захворюва­ність на туберкульоз в Україні від 1990 р. до 2005 р. збільшилася в 2,4 разу (від 32 на 100 тис. населення в 1990 р. до 84,1 в 2005 р.). Показник смертності зріс у 2,7 разу (від 8,1 випадку на 100 тис. населення у 1990 р. до 25,3 на 100 тис. населення у 2005 р.). Від 2006 р. спостерігається зменшення захворюваності та смертності від туберкульозу. В 2013 р. захворюваність на туберкульоз становила 67,9 випадку на 100 тис. населення, що на 19,3 % менше порівняно з 2005 р., а рівень смертності знизився за цей період на 44,1 % (від 25,3 випадку на 100 тис. населення у 2005 р. до 14,1 у 2013 р.). 

Ключові слова: Туберкульоз, захворюваність, смертність.

 

Проблема туберкулеза в Украине

В.И. Петренко, Р.Г. Процюк

Проанализирована эпидемическая ситуация по туберкулезу в Украине. Сделано вывод, что достигнут успех по снижению заболеваемости и смертности от туберкулеза. Наиболее низкие показатели заболеваемости и смертности в Украине были зарегистрированы в 1990 г. — соответственно 32 и 8,1 случая на 100 тыс. населения. Заболеваемость туберкулезом в Украине с 1990 г. по 2005 г. увеличилась в 2,4 раза (с 32 на 100 тыс. населения в 1990 г. до 84,1 в 2005 г.). Показатель смертности увеличился в 2,7 раза (с 8,1 на 100 тыс. населения в 1990 г. до 25,3 на 100 тыс. населения в 2005 г.). С 2006 г. отмечается уменьшение заболеваемости и смертности от туберкулеза. В 2013 г. заболеваемость туберкулезом составила 67,9 на 100 тыс. населения, что на 19,3 % меньше по сравнению с 2005 г., а уровень смертности снизился за этот период на 44,1 % (с 25,3 случая на 100 тыс. населения в 2005 г. до 14,1 в 2013 г.).

Ключевые слова: туберкулез, заболеваемость, смертность.

5. Передова стаття

 

Актуальні питання впровадження замісної підтримувальної терапії в Україні

М.В. Зеленська, О.Г. Єщенко, І.Л. Демченко

У статті наведено інформацію про актуальні питання впровадження замісної підтримувальної терапії в Україні.

Ключові слова: Групи ризику, споживачі опіатних ін’єкційних наркотиків, замісна підтримувальна терапія, вагітні, моніторинг та оцінка ефективності заходів, законодавчі та нормативні акти, координаційні ради, сайти замісної підтримувальної терапії.

 

Актуальные вопросы внедрения заместительной поддерживающей терапии в Украине

М.В. Зеленская, Е.Г. Ещенко, И.Л. Демченко

В статье приведена информация об актуальных вопросах внедрения заместительной поддерживающей терапии в Украине.

Ключевые слова: группы риска, потребители опиатных инъекционных наркотиков, заместительная поддерживающая терапия, беременные, мониторинг и оценка эффективности мероприятий, законодательные и нормативные акты, координационные советы, сайты заместительной поддерживающей

6. Оригінальні дослідження

 

Токсичний вплив протитуберкульозних засобів на життєво важливі органи та дослідження протектної дії піридоксину в разі інтоксикації протитуберкульозними засобами

Л.В. Гайова

Мета роботи — провести морфологічну оцінку ураження внутрішніх органів (легень, печінки, нирок, селезінки) після лікування експериментального туберкульозу морських свинок різними співвідношеннями доз ізоніазиду та піридоксину гідрохлориду (вітаміном В6) з метою виявлення оптимального поєднання препаратів, при лікуванні якими досягається якнайменше залишкове ураження внутрішніх органів.
Матеріали та методи. Для відтворення експериментального туберкульозу можна використовувати різні види тварин: морських свинок, кролів, білих мишей, пацюків, собак, мавп та ін. З діагностичною метою частіше використовують морських свинок, оскільки вони мають високу чутливість до мікобактерій туберкульозу людського та бичачого типу. Морські свинки є найбільш зручними об’єктами для експериментального вивчення питань імунітету та алергії при туберкульозі. За характером вияви реакцій на туберкульозну інфекцію у собак подібні до реакції людини, тому вони також є важливими об’єктами для досліджень. Пацюків та мишей застосовують як тварин, дещо резистентних до туберкульозу. Для хіміотерапії найбільш зручними тваринами є білі миші, для яких є можливість застосування препаратів у малій кількості та за короткі терміни досліду. Для відтворення експериментального туберкульозу використовують той тип мікобактерій туберкульозу, який є вірулентним для цього виду тварин.
Результати та обговорення. На підставі аналізу даних, які наведені в табл. 5, можна простежити такі тенденції: по-перше, збільшення доз ізоніазиду призводить до збільшення ступеня ураженості тканини печінки; по-друге, сумісна дія ізоніазиду та вітаміну В6 в цілому сприяє зменшенню індексу ураженості печінки; по-третє, найменша вираженість ураження печінки має місце у випадку хіміотерапії тільки ізоніазидом у дозі 10 мг/кг та ізоніазидом у дозі 10 мг/кг та вітаміну В6 у дозі 50 мг/кг; по-четверте, у разі припинення ізоніазиду та вітаміну В6 у дозах (10 і 5) мг/кг, (32 і 50) мг/кг, (100 і 5) мг/кг та (100  і 50) мг/кг відповідно мав місце однаковий рівень ураженості тканин печінки (9,8 у. о.), і таким чином стан тканин печінки не залежав від змін величин доз препаратів.
Висновки. Наведені приклади представляють результати гістологічних досліджень ознак туберкульозного запалення та неспецифічних змін в органах морських свинок з експериментальною моделлю туберкульозу при лікуванні різними співвідношеннями доз ізоніазиду з піридоксину гідрохлоридом. В умовах експерименту сполучення «ізоніазид — піридоксину гідрохлорид» 32 та 5 мг/кг, відповідно, призводить до відсутності специфічних та неспецифічних виявів запалення в легенях, печінці, нирках та селезінці.

Ключові слова: Туберкульоз легень, індекси ураженості, ізоніазид, вітамін В6, оптимальне співвідношення, математична модель.

 

Токсическое воздействие противотуберкулезных средств на жизненно важные органы и исследование протектного действия пиридоксина при интоксикации противотуберкулезными средствами

Л.В. Гаевая

Цель работы — провести морфологическую оценку поражения внутренних органов (легких, печени, почек, селезенки) после лечения экспериментального туберкулеза морских свинок различными соотношениями доз изониазида и пиридоксина гидрохлорида (витамина В6) с целью выявления оптимального сочетания препаратов, при лечении которыми достигается меньшее остаточное поражения внутренних органов.
Материалы и методы. Для воспроизведения экспериментального туберкулеза можно использовать различные виды животных: морских свинок, кроликов, белых мышей, крыс, собак, обезьян и др. С диагностической целью чаще используют морских свинок, поскольку они обладают высокой чувствительностью к микобактериям туберкулеза человеческого и бычьего типа. Морские свинки являются наиболее удобными объектами для экспериментального изучения вопросов иммунитета и аллергии при туберкулезе. По характеру проявления реакций на туберкулезную инфекцию реакции у собак подобны реакциям человека, поэтому они также являются важными объектами для исследований. Крысы и мыши используются как животные, несколько резистентные к туберкулезу. Для химиотерапии наиболее удобными животными являются белые мыши, для которых есть возможность применения препаратов в малом количестве и за короткие сроки опыта. Для воспроизведения экспериментального туберкулеза используют тот тип микобактерий туберкулеза, который является вирулентным для данного вида животных.
Результаты и обсуждение. На основании анализа данных, приведенных в табл. 5, можно проследить такие тенденции: во-первых, увеличение доз изониазида приводит к увеличению степени пораженности ткани печени; во-вторых, совместное действие изониазида и витамина В6 в целом способствует уменьшению индекса пораженности печени; в-третьих, наименьшая выражен­ность поражения печени имеет место в случае химиотерапии только изониазидом в дозе 10 мг/кг и изониазидом в дозе 10 мг/кг и витамином В6 в дозе 50 мг/кг; в-четвертых, в случае прекращения изониазида и витамина В6 в дозах (10 и 5) мг/кг, (32 и 50) мг/кг, (100 и 5) мг/кг и (100 и 50) мг/кг соответственно имел место одинаковый уровень пораженности тканей печени (9,8 в. о.), и таким образом состояние тканей печени не зависело от изменений величин доз препаратов.
Выводы. Приведенные примеры представляют результаты гистологических исследований признаков туберкулезного воспаления и неспецифических изменений в органах морских свинок с экспериментальной моделью туберкулеза при лечении различными соотношениями доз изониазида и пиридоксина гидрохлорида. В условиях эксперимента соединение «изониазид — пиридоксина гидрохлорид» 32 и 5 мг/кг, соответственно, приводит к отсутствию специфических и неспецифических проявлений воспаления в легких, печени, почках и селезенке.

Ключевые слова: туберкулез легких, индексы поражения, изониазид, витамин В6, оптимальное соотношение, математическая модель.

7. Оригінальні дослідження

 

Вплив поліморфізму Asp299Gly гена TLR-4 на стан антиендотоксинового імунітету у пацієнтів із загостренням бронхіальної астми

Ю.А. Бісюк, А.І. Курченко

Мета роботи — вивчити поліморфізм Asp299Gly гена TLR-4 і стан антиендотоксинового імунітету у пацієнтів з частими і рідкісними загостреннями бронхіальної астми в популяції АР Крим.
Матеріали та методи. Поліморфізм Asp299Gly і стан антиендотоксинового імунітету вивчено у 219 пацієнтів з рідкісними і у 112 з частими загостреннями бронхіальної астми (БА). Групу контролю склали 285 практично здорових осіб.
Результати та обговорення. У контрольній групі частота розподілу генотипів (AA — 242, або 85 %, AG — 40, або 14 %, GG — 3, або 1 %) вірогідно не відрізнялася від такої у разі БА з частими (AA — 87, або 78 %, AG — 24, або 21 %, GG — 1, 1 %, χ2 = 3,254; p = 0,197) і рідкісними (AA — 174, або 80 %, AG — 42, або 19 %, GG — 3, або 1 %, χ2 = 2,565; p = 0,277) загостреннями. Під час аналізу ризику за алелем G виявлено, що частота генотипу AG + GG у хворих з частими загостреннями (22 %) має тенденцію до збільшення (відношення шансів = 1,617; p = 0,085) порівняно з контролем (15 %). У пацієнтів із частими загостреннями БА і генотипом AG + GG порівняно з АА рівні анти-ЕТ-IgM і сироваткового sCD14 вірогідно (p > 0,05) не відрізняються від контролю.
Висновки. Фенотипова різниця у пацієнтів з рідкісними та частими загостреннями БА в популяції АР Крим може бути пов’язана з тенденцією до переважання генотипу AG + GG поліморфної ділянки TLR-4.

Ключові слова: бронхіальна астма, ендотоксин, поліморфізм Asp299Gly гена TLR-4.

 

Влияние полиморфизма Asp299Gly гена TLR-4 на состояние антиэндотоксинового иммунитета у пациентов с обострениями бронхиальной астмы

Ю.А. Бисюк, А.И. Курченко

Цель работы — изучить полиморфизм Asp299Gly гена TLR-4 и состояние антиэндотоксинового иммунитета у пациентов с частыми и редкими обострениями бронхиальной астмы в популяции АР Крым.
Материалы и методы. Полиморфизм Asp299Gly и состояние антиэндотоксинового иммунитета изучено у 219 пациентов с редкими и 112 с частыми обострениями бронхиальной астмы (БА). Группу контроля составили 285 практически здоровых лиц.
Результаты и обсуждение. В контрольной группе частота распределения генотипов (AA — 242, или 85 %, AG — 40, или 14 %, GG — 3, или 1 %) достоверно не отличалась от таковой при БА с частыми (AA — 87, или 78 %, AG — 24, или 21 %, GG — 1, или 1 %, χ2 = 3,254; p = 0,197) и редкими (AA — 174, или 80 %, AG — 42, или 19 %, GG — 3, или 1 %, χ2 = 2,565; p = 0,277) обострениями. При анализе риска по аллелю G выявили, что частота генотипа AG + GG у больных с частыми обострениями (22 %) имеет тенденцию к увеличению (отношение шансов = 1,617; p = 0,085) по сравнению с контролем (15 %). У пациентов с частыми обострениями БА и генотипом AG + GG по сравнению с АА уровни анти-ЭТ-IgM и сыво­роточного sCD14 достоверно (p > 0,05) не отличаются от контроля.
Выводы. Фенотипические отличия у пациентов с редкими и частыми обострениями БА в популяции АР Крым могут быть связаны с тенденцией к превалированию генотипа AG + GG полиморфного участка TLR-4.

Ключевые слова: Бронхиальная астма, эндотоксин, полиморфизм Asp299Gly генаTLR-4.

8. Оригінальні дослідження

 

Чинники ризику гепатотоксичних реакцій у хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ із супутніми вірусними гепатитами В і/або С

С.О. Черенько, Л.Я. Манів

Мета роботи — встановити чинники ризику гепатотоксичних реакцій протягом інтенсивної фази протитуберкульозної хіміотерапії у хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ у поєднанні з вірусними гепатитами В і/або С.
Матеріали та методи. Зв’язок між функціональним станом печінки на початку лікування та розвитком гепатотоксичних реакцій протягом інтенсивної фази антимікобактеріальної терапії вивчали у проспективному дослідженні, в якому взяли участь 58 хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ у поєднанні з вірусними гепатитами В і/або С. Біохімічне дослідження крові з визначенням аланін- і аспартатамінотрансферази (АЛТ/АСТ), білірубіну, γ-глутамілтранспептидази (ГТП), лужної фосфатази (ЛФ), альбуміну проводили до початку та протягом інтенсивної фази протитуберкульозної хіміотерапії (раз на місяць і, за показаннями, після виникнення симптомів гепатотоксичних реакцій).
Результати та обговорення. Протягом інтенсивної фази хіміотерапії гепатотоксичні реакції ви­­ник­ли у 27 (46,6 %) хворих, у тому числі тяжкі, які призвели до відміни протитуберкульозної хіміотерапії, — у 16 (27,6%). Високий ризик виникнення гепатотоксичних реакцій встановлено у пацієнтів із початковим підвищенням рівня АЛТ/АСТ, зниженням вмісту альбуміну в крові або з УЗД-ознаками ураження печінки. Не встановлено вірогідного зв’язку між виникненням гепатотоксичних реакцій та початковим підвищенням рівня ГТП і ЛФ, прийомом антиретровірусних препаратів, а також ступенем імунодефіциту за кількістю CD4+-лімфоцитів.
Висновки. У хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ у поєднанні з вірусними гепатитами В і/або С реєструють високу частоту гепатотоксичних побічних реакцій за наявності одного та більше несприятливих чинників (початкового підвищення рівнів АЛТ/АСТ, білірубіну; зниження вмісту альбуміну в крові, УЗД-ознаках ураження печінки).

Ключові слова: Нові випадки ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ, вірусні гепатити В і/або С, гепатотоксичні побічні реакції.

 

Факторы риска гепатотоксичеcких реакций у больных с новыми случаями ко-инфекции туберкулез/ВИЧ в сочетании с вирусными гепатитами В и/или С

С.А. Черенько, Л.Я. Манив

Цель работы — определить факторы риска гепатотоксических реакций в течение интенсивной фазы противотуберкулезной химиотерапии у больных с новыми случаями ко-инфек­ции туберкулез/ВИЧ в сочетании с вирусными гепатитами В и/или С.
Материалы и методы. Связь между функциональным состоянием печени в начале лечения и развитием гепатотоксических реакций в течение интенсивной фазы антимикобактериальной терапии изучали в проспективном исследовании, которое включало 58 больных с новыми случаями ко-инфекции туберкулез/ВИЧ в сочетании с вирусными гепатитами В и/или С. Биохимическое исследование крови с определением аланин- и аспартатаминотрансфе­разы (АЛТ/АСТ), билирубина, γ-глутамилтранспептидазы (ГТП), щелочной фосфатазы (ЩФ), альбумина проводилось до начала и в течение интенсивной фазы противотуберкулезной химиотерапии (раз в месяц и, по показаниям, при возникновении симптомов гепатотоксических реакций).
Результаты и обсуждение. В течение интенсивной фазы химиотерапии гепатотоксические реакции возникли у 27 (46,6 % ) больных, в том числе тяжелые, которые привели к отмене противотуберкулезной химиотерапии, — в 16 (27,6 %). Высокий риск гепатотоксических реакций установлен у пациентов с исходным повышением уровня АЛТ/АСТ, снижением уровня альбумина в крови или УЗИ-признаках поражения печени. Не установлена достоверная связь между возникновением гепатотоксических реакций и исходным повышением уровней ГТП и ЩФ, антиретровирусной терапией, а также степенью иммунодефицита по количеству CD4+-лимфоцитов.
Выводы. У больных с новыми случаями ко-инфекции туберкулез/ВИЧ в сочетании с вирусными гепатитами В и/или С регистрируют высокую частоту гепатотоксических побочных реакций при наличии одного и более неблагоприятных факторов (начального повышения уровня АЛТ/АСТ, билирубина, снижения содержания альбумина в крови, УЗИ-признаках поражения печени).

Ключевые слова: новые случаи ко-инфекции туберкулез/ВИЧ, вирусные гепатиты В и/или С, гепатотоксические побочные реакции.

9. Оригінальні дослідження

 

Вміст незамінних амінокислот у крові хворих на туберкульоз органів дихання в процесі лікування

І.О. Галан

Мета роботи — вивчення динаміки вмісту незамінних амінокислот крові у хворих на туберкульоз органів дихання в процесі лікування.
Матеріали та методи. Обстежено 50 хворих з вперше діагностованим туберкульозом легень (основ­на група) і 30 практично здорових осіб, порівнюваних за статтю та віком (контрольна група). Визначали вміст незамінних амінокислот у крові до початку лікування в перші дні госпіталізації та через 2 міс після лікування.
Результати та обговорення. У всіх пацієнтів основної групи з виразними симптомами інтоксикації та поширеним специфічним процесом у легенях до початку лікування помічено досить значні зміни в амінокислотному спектрі і загальній кількості амінокислот, що виявилося в зниженні вмісту переважної частини їх та загальної суми. У процесі терапії порівняно з показниками до лікування спостерігалося статистично значуще підвищення концентрації деяких амінокислот, а саме: лізину, аргініну, гістидину, ізолейцину. Але при цьому концентрація лізину, аргініну, ізолейцину все ж таки не досягла показників норми. За рахунок зростання концентрації окремих амінокислот загальна сума амінокислот зрівнялася з показником у здорових осіб, хоча у хворих продовжував зберігатися дисбаланс амінокислотного спектра.
Висновки. Застосування антимікобактеріальної терапії протягом 2 міс сприяло підвищенню вмісту деяких незамінних амінокислот у крові. Але повної нормалізації їх не відбулося. Перспективи досліджень полягають у подальшому вивченні стану білкового обміну у хворих на туберкульоз органів дихання, впливу його на клінічний перебіг туберкульозного процесу і тривалість лікування та розробки нових методів корекції його порушень для підвищення ефективності лікування туберкульозу.

Ключові слова: Незамінні амінокислоти крові, туберкульоз.

 

Содержание незаменимых аминокислот в крови больных туберкулезом органов дыхания в процессе лечения

И.О. Галан

Цель работы — изучение динамики содержания незаменимых аминокислот крови у больных туберкулезом органов дыхания в процессе лечения.
Материалы и методы. Обследовано 50 больных с впервые диагностируемым туберкулезом легких (основная группа) и 30 практически здоровых лиц сопоставимого пола и возраста (контрольная группа). Определяли содержание незаменимых аминокислот в крови до начала лечения в первые дни госпитализации и через 2 мес после лечения.
Результаты и обсуждение. У всех пациентов основной группы с выраженными симптомами интоксикации и распространенным специфическим процессом в легких до начала лечения определяются достаточно значительные изменения в аминокислотном спектре и общем количестве аминокислот, которые выразились в снижении содержания отдельных аминокислот и общей суммы. В процессе лечения по сравнению с показателями до лечения наблюдалось статистически значимое повышение концентрации некоторых аминокислот, в частности лизина, аргинина, гистидина, изолейцина. Но при этом концентрация лизина, аргинина, изолейцина все же не достигла показателей нормы. За счет роста концентрации отдельных аминокислот общая сумма аминокислот сравнялась с показателем у здоро­вых лиц, хотя у больных продолжал сохраняться дисбаланс аминокислотного спектра.
Выводы. Применение антимикобактериальной терапии в течение 2 мес способствовало повыше­нию содержания некоторых незаменимых аминокислот в крови. Но полной нормализации их не произошло. Перспективы исследований заключаются в дальнейшем изучении состояния белкового обмена у больных туберкулезом органов дыхания, влияния его на клиническое течение туберкулезного процесса и продолжительность лечения и разработке новых методов коррекции его нарушений с целью повышения эффективности лечения туберкулеза.

Ключевые слова: незаменимые аминокислоты крови, туберкулез.

10. Оригінальні дослідження

 

Ефективність лікування хворих із новими випадками мультирезистентного туберкульозу, діагностованого за молекулярно-генетичним або фенотиповим методом

С.О. Черенько, Г.О. Варицька

Мета роботи — вивчити ефективність лікування за динамікою припинення бактеріовиділення у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ), діагностований молекулярно-генетичним або фенотиповим методом, для визначення впливу терміну діагностики мультирезистентності мікобактерій туберкульозу на ефективність лікування.
Матеріали та методи. У проспективному дослідженні, яке охопило 68 хворих із новими випадками МРТБ, вивчали частоту та динаміку припинення бактеріовиділення протягом інтенсивної фази 8-місячної тривалості. Пацієнтів розподілено на дві групи: основну (34 особи), в якій МРТБ діагностували за допомогою молекулярно-генетичного методу (GeneXpert), та контрольну, в якій МРТБ діагностували за фенотиповим методом (на рідкому або твердому живильному середовищі). Хворих лікували за індивідуалізованими режимами хіміотерапії, які передбачали призначення 6 ефективних препаратів, згідно з результатами тесту на медикаментозну чутливість.
Результати та обговорення. Затримка діагностики мультирезистентності в разі використання фенотипових методів становить у середньому (54,1 ± 3,7) доби від моменту виявлення туберкульозу. На кінець інтенсивної фази бактеріовиділення припинилося у 33 (97,1 %) хворих основної групи і у 26 (76,5 %) контрольної, що на 20,6 % більше та вірогідно відрізняється (p < 0,05). У термін до 1 міс бактеріовиділення припинялося в 2,8 разу частіше у хворих основної групи, до 2 міс — у 2,5 разу. Після 2 міс лікування бактеріовиділення в основній групі припиняється у 14,6 % хворих, у контрольній — у 20,6 %. 
Висновки. Затримка діагностики нових випадків МРТБ на 20,6 % знижує ефективність лікування.

Ключові слова: Мультирезистентний туберкульоз, молекулярно-генетична і бактеріологічна діагностика туберкульозу.

 

Эффективность лечения больных с новыми случаями мультирезистентного туберкулеза, диагностированного молекулярно-генетическим или фенотипическим методом

С.А. Черенько, А.А. Варицкая

Цель работы — изучить эффективность лечения по динамике прекращения бактериовыделения у больных мультирезистентным туберкулезом (МРТБ), диагностированным молекулярно-гене­тическим или фенотипическим методом, для определения влияния срока диагностики мультирезистентности микобактерий туберкулеза на эффективность лечения.
Материалы и методы. В проспективном исследовании, которое включало 68 больных с новыми случаями МРТБ, изучали частоту и динамику прекращения бактерио­выделения в течение интенсивной фазы 8-месячной продолжительности. Пациентов распределили на две группы: основную (34 человека), в которой МРТБ диагностировали с помощью молекулярно-генетического метода (GeneXpert), и контрольную группу, в которой МРТБ диагностировали фенотипическим методом (на жидкой или твердой питательной среде). Больных лечили по инди­видуализированным режимам химиотерапии, включающих 6 эффективных препаратов, согласно тесту медикаментозной чувствительности.
Результаты и обсуждение. Задержка диагностики мультирезистентности при использовании фенотипических методов составляет в среднем (54,1 ± 3,7 ) сут с момента диагностирования случая туберкулеза. На конец интенсивной фазы бактериовыделение прекратилось у 33 ( 97,1 %) больных основной группы и у 26 ( 76,5% ) контрольной, что на 20,6 % больше и достоверно отличается (p < 0,05). В срок до 1 мес бактериовыделение прекращается в 2,8 раза чаще у больных основной группы, в срок до 2 мес — в 2,5 раза чаще. После 2 мес бактериовыделение в основной группе прекращается у 14,6 % больных, в контрольной — у 20,6 %.
Выводы. Задержка диагностики новых случаев мультирезистентного туберкулеза на 20,6 % снижает эффективность лечения.

Ключевые слова: мультирезистентный туберкулез, молекулярно-генетическая и бактериологическая диагностика туберкулеза.

11. Оригінальні дослідження

 

Цитологічна структура крові у хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень та її значення для оцінки інтенсивності ендогенної інтоксикації

І.Л. Платонова, Є.І. Писаренко, К.Д. Мажак, О.А. Ткач, Г.Д. Штибель, О.В. Павленко, О.В. Омелян, Т.В. Турчина, Н.І. Кіромасова, Л.Г. Божко

Мета роботи — вивчити особливості цитологічної структури крові у хворих із вперше діагностованим деструктивним туберкульозом легень (ВДТБ) та з рецидивом (РТБ) хіміорезистентного деструктивного туберкульозу легень. Обчислити інтегральні лейкоцитарні індекси та схарактеризувати виразність ендогенної інтоксикації (ЕІ) у цієї категорії хворих.
Матеріали та методи. Визначено гемограму крові та проведено математичне обчислення інтегральних лейкоцитарних індексів у 84 хворих на хіміорезистентний деструктивний туберкульоз легень. Із них — 33 пацієнти із ВДТБ легень та 51 — з його рецидивом.
Результати та обговорення. У 77,2 % хворих із ВДТБ та у 55,6 % осіб з РТБ констатували помірно виражений лейкоцитоз нейтрофільного типу зі зсувом формули крові вліво до паличкоядерних нейтрофілів. У 64,4 та 58,8 % виявлено лімфопенію. Лімфоцитоз був у 4,0 і 5,9 % обстежених, анеозинофілія — у 50,0 і 47,1 % відповідно. Еозинофілію виявили тільки у 12,5 % пацієнтів із ВДТБ легень. У 76,0 % хворих із ВДТБ легень показники еритроцитів (Er), а  у 44,0 % гемоглобіну (Hb) не виходили за довірчий інтервал норми. В осіб із РТБ легень питома вага нормальних значень Er і Hb становила — 84,3 і 52,9 % відповідно. ЕІ легкого та середнього ступенів тяжкості констатували у 96,0 % хворих із ВДТБ та у 83,4 % з РТБ, тяжкий у стадії декомпенсації — у 4,0 і 5,6 % осіб відповідно.
Висновки. За показниками гемограми та лейкоцитарних індексів ЕІ тяжчий і реактивний перебіг специфічного процесу характерний для ВДТБ легень.

Ключові слова: Гемограма крові, індекси ендогенної інтоксикації, хіміорезистентний туберкульоз (уперше діагностований, рецидив).

 

Цитологическая структура крови у больных химиорезистентным туберкулезом легких и ее значение для оценки интенсивности эндогенной интоксикации

И.Л. Платонова, Е.И. Писаренко, К.Д. Мажак, Е.А. Ткач, Г.Д. Штибель, А.В. Павленко, О.В. Омелян, Т.В. Турчина, Н.И. Киромасова, Л.Г. Божко

Цель работы — изучить особенности цитологической структуры крови у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких (ВДТБ) и рецидивом (РТБ) химиорезистентного деструктивного туберкулеза легких. Провес­ти расчет интегральных лейкоцитарных индексов и охарактеризовать выраженность эндогенной интоксикации (ЭИ) у данной категории больных.
Материалы и методы. Проведены определение гемограммы крови и математический рассчет интегральных лейкоцитарных индексов у 84 больных химиорезистентным деструктивным туберкулезом легких. Из них — 33 пациента с ВДТБ легких и 51 — с его рецидивом.
Результаты и обсуждение. У 77,2 % больных с ВДТБ и у 55,6 % с РТБ констатировали умеренно выраженный лейкоцитоз нейтрофильного типа со сдвигом формулы крови влево до палочкоядер­ных нейтрофилов. У 64,4 и 58,8 % определяли лимфопению. Лимфоцитоз наблюдался у 4,0 и 5,9 % обследованных, анэозинофилия — у 50,0 и у 47,1 % соответственно. Эозинофилия выявлена только у 12,5 % пациентов с ВДТБ легких. У 76,0 % больных с ВДТБ показатели эритроцитов (Er), а у 44,0 %  гемоглобина (Hb) не выходили за доверительный интервал нормы. У пациентов с РТБ легких удельный вес нормальных значений Er и Hb был 84,3 и 52,9 % соответственно. ЭИ легкой и средней степеней тяжести констатировали у 96,0 % больных с ВДТБ и у 83,4 % с РТБ, тяжелую на стадии декомпенсации — у 4,0 и у 5,6 % соответственно.
Выводы. Показатели гемограммы и лейкоцитарных индексов ЭИ указыва­ли на более тяжелое и реактивное течение специфического процесса у больных с ВДТБ легких.

Ключевые слова: гемограмма крови, индексы эндогенной интоксикации, химиорезистентный туберкулез (впервые диагностированный, рецидив).

12. Оригінальні дослідження

 

Особливості порушення біохімічних показників функції печінки у хворих на деструктивний туберкульоз легень та їхня корекція

В.І. Зозуляк, Н.В. Зозуляк, І.І. Пилипенко

Мета роботи — встановити особливості порушення біохімічних показників функції печінки у хворих на деструктивний туберкульоз  легень.
Матеріали та методи. Обстежено 136 хворих на вперше виявлений деструктивний туберкульоз легень за допомогою епідеміологічних, загально-клінічних, лабораторних і біохімічних методик. Встановлювали проби Вельтмана, тимолову, визначали активність аспартатамінотрансферази, аланін­амінотрансферази, вміст білірубіну, сечовини, креатиніну. У 21 хворого досліджували аргіназу, холінестеразу, орнітинкарбомоїлтрансферазу, сорбітолдегідрогеназу.
Результати та обговорення. Встановлено, що у  хворих на деструктивний туберкульоз легень за стандартної хіміотерапії спостерігається токсичне ураження печінки, яке виявляється як у клінічній симптоматиці, так і порушенні біохімічних показників її функції. Ранніми критеріями діагностики розвитку токсичного гепатиту є зміни не менше двох біохімічних показників функції печінки.
Висновки. Інфекційний туберкульозний процес та тривала хіміотерапія призводять до появи ознак токсичного гепатиту, погіршують перебіг патологічного процесу, а також  знижують ефективність лікування.

Ключові слова: Туберкульоз, деструкція, мікобактеріовиділення, біохімічні показники функції печінки.

 

Особенности нарушения биохимических показателей функции печени у больных деструктивным туберкулезом легких и их коррекция

В.И. Зозуляк, Н.В. Зозуляк, И.И. Пилипенко

Цель работы — изучить особенности нарушения биохимических показателей функции печени у больных деструктивным туберкулезом легких.
Материалы и методы. Обследовано 136 больных с впервые выявленным деструктивным туберкулезом легких при помощи эпидемиологических, общеклинических, лабораторных и биохимических методик. Определяли пробы Вельтмана, тимоловую, изучали активность аспартатаминотранс­фе­разы, аланинаминотрансферазы, содержание билирубина, мочевины, креатинина. У 21 больного исследовали аргиназу, холинэстеразу, орнитинкарбомоилтрансферазу, сорбитолдегидрогеназу.
Результаты и обсуждение. Установлено, что у больных с деструктивным туберкулезом легких при стандартной химиотерапии наблюдается токсическое поражение печени, которое проявляется как в клинической симптоматике, так и нарушении биохимических показателей ее функции. Ранними критериями диагностики развития токсического гепатита служат изменения не менее двух биохимических показателей функции печени.
Выводы. Инфекционный туберкулезный процес и длительная химиотерапия приводят к появлению признаков токсического гепатита, ухудшают развитие патологического процеса, а также снижают эффективность лечения.

Ключевые слова: туберкулез, деструкция, микобактериовыделение, биохимические показатели функции печени.

13. Оригінальні дослідження

 

Реабілітація пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень та супутньою патологією хребта

І.П. Гуменюк

Мета роботи — оцінити вплив травмівних елементів, що виникають унаслідок патології хребта, на перебіг хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та дослідити реабілітаційний потенціал пацієнтів з ХОЗЛ та супутньою патологією хребта.
Матеріали та методи. Нами досліджено 137 хворих на ХОЗЛ із супутньою патологією хребта (67 чоловіків, 70 жінок). Середній вік пацієнтів складав (50,6 ± 10,3) року. Основну групу склали 73 особи, середній вік — (49,3 ± 3,7) року. У контрольній групі було 64 особи, середній вік — (49,7 ± 4,2) року. Здійснювали обстеження функціональної здатності дихальної системи за допомогою спірографії, оцінку мікроциркуляції легень та бронхів проводили за допомогою вимірювання температури повітря, що видиху­ється, та латеральної реограми легень, визначали рівень насичення крові киснем. Проводили рентгенологічне та МРТ-дослідження хребта, соматографію.
Результати та обговорення. Встановлено, що комплексна терапія, яка спрямована на лікування вторинних травмівних елементів при супутній патології хребта у пацієнтів з ХОЗЛ, покращує функціональний стан бронхів, про що свідчить динаміка спірографічних показників: життєва ємність легень збільшується з (64,9 ± 3,4) до (70,8 ± 3,1) % (p < 0,05); ОФВ1 — з (62,8 ± 4,9) до (70,3 ± 4,2) % (p < 0,05), температура повітря, яке видихається, також збільшується, ∆t о при цьому зменшується з (2,0 ± 0,3) до (1,61 ± 0,2) о (p < 0,001), сатурація кисню зростає з (95,5 ± 0,3) до (97,3 ± 0,3) % (p < 0,001).
Висновки. Використання методів профілактики, лікування та реабілітації коморбідної патології, яка включає ХОЗЛ та супутню патологію хребта, призводить до подолання наслідків фармакорезистентності, ускладнень та покращує перебіг як основного захворювання, так і супутньої патології. Ця проблема потребує подальшого вивчення та включення реабілітаційних заходів у комплексну терапію захворювань внут­рішніх органів. 

Ключові слова: Хронічне обструктивне захворювання легень, травмівні елементи, реабілітація.

 

Реабилитация пациентов с хроническим обструктивным заболеванием легких и сопутствующей патологией позвоночника

И.П. Гуменюк

Цель работы — оценить влияние травмирующих элементов, возникающих вследствие патологии позвоночника, на течение хронического обструктивного заболевания легких (ХОЗЛ) и исследовать реаби­литационный потенциал пациентов с ХОЗЛ и сопутствующей патологией позвоночника.
Материалы и методы. Нами исследовано 137 больных ХОЗЛ с сопутствующей патологией позвоночника (67 мужчин, 70 женщин). Средний возраст пациентов составлял (50,6 ± 10,3) года. Основную группу составили 73 человека, средний возраст — (49,3 ± 3,7) года. Контрольную группу составили 64 человека, средний возраст — (49,7 ± 4,2) года. Осуществляли обследование функциональной способности дыхательной системы с помощью спирографии, оценку микроциркуляции легких и бронхов проводили с помощью измерения температуры выдыхаемого воздуха и латеральной реограммы легких, определяли уровень насыщения крови кислородом. Проводили рентгенологическое и МРТ-исследования позвоночника, соматографию.
Результаты и обсуждение. Установлено, что комплексная терапия, направленная на лечение вторичных травмирующих элементов при сопутствующей патологии позвоночника у пациентов с ХОЗЛ, улучшает функциональное состояние бронхов, о чем свидетельствует динамика спирографических показателей: ЖЕЛ увеличивается с (64,9 ± 3,4) до (70 8 ± 3,1) % (p < 0,05); ОФВ1 с (62,8 ± 4,9) до (70,3 ± 4,2) % (p < 0,05), температура выдыхаемого воздуха также увеличивается, Δtо при этом уменьшается с (2,0 ± 0,3) до (1,61 ± 0,2) о (p < 0,001), сатурация кислорода возрастает с (95,5 ± 0,3) до (97,3 ± 0,3) % (p < 0,001).
Выводы. Использование методов профилактики, лечения и реабилитации коморбидной патологии, включая ХОЗЛ и сопутствующую патологию позвоночника, приводит к преодолению последствий фармакорезистентности, осложнений и улучшает течение как основного заболевания, так и сопутствующей патологии. Данная проблема требует дальнейшего изучения и включения реаби­литационных мероприятий в комплексную терапию заболеваний внутренних органов.

Ключевые слова: хроническое обструктивное заболевание легких, травмирующие элементы, реабилитация.

14. Оригінальні дослідження

 

Чинники ризику розвитку тяжких форм інфільтративного туберкульозу легень за сучасної епідемічної ситуації

Л.Д. Тодоріко, Е.В. Лєсник, С. Гінда, О. Караяні

Мета роботи — оцінка ролі чинників ризику у розвитку тяжких форм інфільтративного туберкульозу легень.
Матеріали та методи. Проведено аналіз соціальних, економічних, епідеміологічних і медичних чинників ризику у хворих на туберкульоз легень з різним ступенем тяжкості перебігу основного процесу.
Результати та обговорення. Розраховано відносний ризик (RR) для кожного чинника, який продемонстрував, наскільки частіше розвиваються тяжкі форми легеневого туберкульозу у хворих, які зазнали впливів факторів ризику. Виявлено, що значущими чинниками ризику є такі: безробіття — RR = 1,424 (95 % СI 1,078—1,882), неповна освіта — RR = 1,565 (95 % СI 1,239—1,979), статус самот­ньої людини — RR = 1,752 (95 % СI 1,396—2,201), низький рівень життя — RR = 1,531 (95 % СI 1,187—1,975), міграція — RR = 1,603 (95 % СI 1,28—2,007), туберкульозний контакт — RR = 1,341 (95 % СI 1,055—1,704), хронічне споживання алкоголю — RR = 1,962 (95 % СI 1,574—2,446) і супутні захворювання — RR = 1,851 (95 % СI 1,38—2,481). Нейтральними факторами є: чоловіча стать — RR = 1,044 (95 % СI 0,726—1,264) і проживання в сільській місцевості — RR = 1,0778 (95 % СI 0,841—1,382). Оцінка «менеджменту випадку» встановила, що виявлення пасивним шляхом «нового випадку», згідно зі стратегією DOTS, було значущим чинником ризику — RR = 1,664 (95 % СI 0,991—2,729). Своєю чергою пізнє виявлення й установлення діагнозу туберкульозу легень у вперше виявлених хворих сприяли розвитку тяжких форм, що було підтверджено високим відносним ризиком — RR = 1,491 (95 % СI 1,019—2,179).
Висновки. Порівняльний аналіз ролі чинників ризику в розвитку інфільтративного легеневого туберкульозу з різним ступенем тяжкості перебігу засвідчив, що безробіття, цивільний статус самот­ньої людини, погані умови життя, міграція, хронічне вживання алкоголю, туберкульозний контакт і супутні захворювання є значущими факторами щодо розвитку тяжких форм захворювання.

Ключові слова: туберкульоз, чинники ризику.

 

Факторы риска развития тяжелых форм инфильтративного туберкулеза легких в современной эпидемиологической ситуации

Л.Д. Тодорико, Э.В. Лесник, С. Гинда, О. Караяни

Цель работы — оценка факторов риска развития тяжелых форм инфильтративного туберкулеза легких.
Материалы и методы. Проведен анализ социальных, экономических, эпидемиологических и медицинских факторов риска у больных туберкулезом легких с разной степенью тяжести течения основного процесса.
Результаты и обсуждение. Был рассчитан относительный риск (RR) для каждого фактора, который продемонстрировал, насколько чаще развиваются тяжелые формы легочного туберкулеза у больных, подвергшихся воздействию факторов риска. Выявлено, что значимыми факторами риска являются: безработица — RR = = 1,424 (95 % СI 1,078—1,882), неполное образование — RR = 1,565 (95  % СI 1,239—1,979), статус одинокого человека — RR = 1,752 (95 % СI 1,396—2,201), низкий уровень жизни — RR = 1,531 (95 % СI 1,187—1,975), миграция — RR = 1,603 (95 % СI 1,28—2,007), туберкулезный контакт — RR = 1,341 (95 % СI 1,055—1,704), хроническое потребление алкоголя — RR = 1,962 (95 % СI 1,574—2,446) и сопутствующие заболевания — RR = 1,851 (95 % СI 1,38—2,481). Нейтральными факторами являются: мужской пол — RR = 1,044 (95 % СI 0,726—1,264) и проживание в сельской местности — RR = 1,0778 (95 % СI 0,841—1,382). Оценка «менеджмента случая» установила, что выявление пассивным путем «нового случая», согласно стратегии DOTS, являлось значимым фактором риска — RR = 1,664 (95 % СI 0,991—2,729). В свою очередь позднее выявление и установление диагноза туберкулеза легких у впервые выявленных больных способствовали развитию тяжелых форм, что подтверждено высоким относительным риском — RR = 1,491 (95 % СI 1,019—2,179).
Выводы. Сравнительный анализ факторов риска в развитии инфильтративного легочного туберкулеза с различной степенью тяжести течения определил, что безработица, гражданский статус одинокого человека, плохие условия жизни, миграция, хроническое употребление алкоголя, туберкулезный контакт и сопутствующие заболевания являются значимыми факторами риска развития тяжелых форм заболевания.

Ключевые слова: Туберкулез, факторы риска.

15. Оригінальні дослідження

 

Структура захворюваності на туберкульоз медичних працівників Вінницької області

О.П. Литвинюк, С.В. Зайков, О.О. Захарченко, Т.І. Клименко

Мета роботи — аналіз структури захворюваності на туберкульоз медичних працівників протитуберкульозних закладів (ПТЗ) та установ загальної лікувальної мережі (ЗЛМ) Вінницької області в 2007—2012 рр.
Матеріали та методи. Аналіз показників захворюваності на туберкульоз (ТБ) медичних працівників Вінницької області в 2007—2012 рр., згідно з офіційними даними про діяльність протитуберкульозної служби регіону за згаданий період.
Результати та обговорення. Від 2007 до 2012 р. захворюваність на ТБ медичних працівників закладів ЗЛМ та ПТЗ зросла від 50,5 до 51,5 на 100 тис. медичних працівників на тлі зниження захворюваності населення Вінницької області (від 60,0 до 55,3 на 100 тис. населення). Тому проблема захворюваності на ТБ медичного персоналу залишається актуальною і потребує подальшого вивчення. Про неналежну якість лікування та диспансерного спостереження свідчить і велика кількість рецидивів (14,3 %) ТБ у медичних працівників. Серед захворілих медичних працівників 21,8 % працювали в ПТЗ. 75,0 % випадків ТБ припадає на жінок, що пов’язано з високим рівнем захворюваності середнього медичного персоналу. Основна частина випадків ТБ у медичних працівників спостерігалася у жителів міст. Частіше хворіли люди молодого та середнього віку. Найвищий ризик захворіти на ТБ мають медичні працівники зі стажем роботи до трьох років.
Висновки. На тлі зниження захворюваності на ТБ серед населення України та Вінницької області в 2007—2012 рр. спостерігалося її підвищення у медичних працівників ЗЛМ та ПТЗ. Найчастіше хворів середній медичний персонал. П’ята частина захворілих на ТБ медичних працівників області за вказаних шість років працювала в ПТЗ. Серед них основну частку склали жінки, котрі проживають у містах та мають стаж роботи до трьох років.

Ключові слова: Туберкульоз, медичні працівники, захворюваність, Вінницька область, Україна.

 

Структура заболеваемости туберкулезом медицинских работников Винницкой области

О.П. Литвинюк, С.В. Зайков, Е.А. Захарченко, Т.И. Клименко

Цель работы — анализ структуры заболеваемости туберкулезом медицинских работников противотуберкулезных учреждений (ПТУ) и общей лечебной сети (ОЛС) Винницкой области в 2007—2012 гг.
Материалы и методы. Анализ заболеваемости туберкулезом (ТБ) медицинских работников Винницкой области в 2007—2012 гг., по официальным показателям деятельности противотуберкулезной службы региона за указанный период.
Результаты и обсуждение. С 2007 по 2012 г. заболеваемость ТБ медицинских работников учреждений ОЛС и ПТУ возросла с 50,5 до 51,5 % на 100 тыс. медицинских работников на фоне снижения заболеваемости населения Винницкой области (с 60,0 до 55,3 % на 100 тыс. населения). Поэтому проб­лема заболеваемости ТБ медицинского персонала остается весьма актуальной и требует дальнейшего изучения. О ненадлежащем качестве лечения и диспансерного наблюдения свидетельствует и большое количество рецидивов (14,3 %) ТБ у медицинских работников. Среди заболевших медицинских работников 21,8 % работали в ПТУ. 75,0 % случаев ТБ составили женщины, что связано с высоким уровнем заболеваемости среднего медицинского персонала. Основная часть случаев ТБ у медицинских работников наблюдалась у горожан. Чаще болели люди молодого и среднего возраста. Самый высокий риск заболевания ТБ имеют медицинские работники со стажем работы до трех лет.
Выводы. На фоне снижения заболеваемости ТБ среди населения Украины и Винницкой области в 2007—2012 гг. наблюдался ее рост у медицинских работников ПТУ и учреждений ОЛС. Наиболее часто болел средний медицинский персонал. Пятая часть заболевших ТБ медицинских работников области за указанные шесть лет работали в ПТУ. Среди них основную часть составили живущие в городах женщины со стажем работы менее трех лет.

Ключевые слова: туберкулез, медицинские работники, заболеваемость, Винницкая область, Украина.

16. випадок із практики

 

Синдром плеврального випоту — маніфестація туберкульозного спондиліту

І.Д. Дужий, Г.П. Піддубна, Л.А. Бондаренко, І.Я. Гресько, А.В. Юрченко

Мета роботи — ознайомити фахівців фтизіопульмонологічного і суміжних профілів з особливостями клінічного перебігу туберкульозного плевриту, зумовленого первинно резистентними формами мікобактерій туберкульозу (МБТ), який нерідко ускладнюється туберкульозним спондилітом. Діагностика останнього може затягнутися до кількох місяців з наступним неефективним лікуванням.
Матеріали та методи. Під спостереженням авторів у 2013 р. було 97 хворих на туберкульозний плеврит і 9 (9,27%) — на туберкульозний спондиліт.
Результати та обговорення. Серед хворих на туберкульозний спондиліт 6 осіб за 4—6 міс до захворювання хребта перенесли плеврит. Лікували лише двох хворих, але в обох випадках незадовільно. В одного з них після плевриту розвинувся туберкульозний спондиліт. Через 3 міс терапії з’явилося харкотиння, в якому виявлено мультирезистентні форми МБТ. Діагностовано інфільтративний туберкульоз правої легені.
Висновки. Плеврит у хворого спричинений первинно резистентними МБТ, а лікували його протягом 3 міс протитуберкульозними препаратами першого ряду, що спричинило пролонгацію процесу: плеврит — спондиліт — туберкульоз легень.

Ключові слова: Туберкульозний плеврит, туберкульозний спондиліт, діагностика.

 

Синдром плеврального выпота — манифестация туберкулезного спондилита

И.Д. Дужий, Г.П. Поддубная, Л.А. Бондаренко, И.Я. Гресько, А.В. Юрченко

Цель работы — ознакомить специалистов фтизиопульмонологического и смежных профилей с особенностями клинического течения туберкулезного плеврита, вызванного первично резистентны­ми формами микобактерий туберкулеза (МБТ), который может осложниться туберкулезным спондилитом. Диагностика последнего может затянуться на несколько месяцев с последующей неудачей лечения.
Материалы и методы. Под наблюдением авторов в 2013 г. было 97 больных туберкулезным плевритом и 9 (9,27 %) — туберкулезным спондилитом.
Результаты и обсуждение. Среди больных туберкулезным спондилитом 6 человек за 4—6 мес до заболевания позвоночника перенесли плеврит. Лечили только двоих больных, но в обоих случаях неудовлетворительно. У одного из них после лечения развился туберкулезный спондилит. Через 3 мес лечения спондилита появилась мокрота, в которой обнару­жены мультирезистентные МБТ. Диагностирован инфильтративный туберкулез правого легкого.
Выводы. Плеврит у больного был вызван первично резистентными МБТ, а лечили его на протяжении 3 мес противотуберкулезными препаратами первого ряда, что стало причиной пролонгации процесса: плеврит — спондилит — туберкулез легких.

Ключевые слова: туберкулезный плеврит, туберкулезный спондилит, диагностика.

17. Точка зору

 

Кістково-суглобовий туберкульоз як складова частина проблеми хвороби

Г.Г. Голка, О.Г. Фадєєв, Д.А. Істомін, В.В. Веснін

Мета дослідження — підвищення ефективності діагностики кістково-суглобового туберкульозу.
Проаналізовано проблему діагностики та лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз в Україні. Виявлено труднощі і причини несвоєчасної діагностики.
Встановлено, що труднощі діагностики його початкових форм зумовлені не стільки прихованим характером розвитку специфічного процесу і безсимптомністю його виявів, скільки неправильним трактуванням клініко-рентгенологічних ознак хвороби, а також даних лабораторних досліджень і патоморфозом захворювання.
Запропоновано шляхи розв’язання наявних проблем.

Ключові слова: Діагностика кістково-суглобового туберкульозу, методи променевого дослідження, вдосконалення діагностики.

 

Костно-суставной туберкулез как составная часть проблемы болезни

Г.Г. Голка, О.Г. Фадеев, Д.А. Истомин, В.В. Веснин

Цель исследования — улучшение эффективности диагностики костно-суставного туберкулеза.
Проанализировано состояние проблемы диагностики и лечения больных костно-суставным туберкулезом в Украине. Выявлены сложности и причины несвоевременной диагностики.
Установлено, что сложности диагностики его начальных форм обусловлены не столько скрытым характером развития специфического процесса и безсимптомностью его проявлений, сколько неправильной трактовкой клинико-рентгенологических признаков болезни, а также данных лабораторных исследований и патоморфозом заболевания.
Предложены пути решения существующих проблем.

Ключевые слова: диагностика костно-суставного туберкулеза, методы лучевой диагностики, усовершенствование диагностики.

18. НЕКРОЛОГ

 

Світлій пам’яті Юрія Вікторовича Покалюхіна

23 березня 2015 року передчасно пішов із життя Юрій Вікторович Покалюхін, головний лікар комунального закладу «Кіровоградський обласний протитуберкульозний диспансер».

Авторизація


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»