Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(20) // 2015

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Геномний аналіз визначає мішені конвергентної позитивної селекції резистентної до протитуберкульозних препаратів мікобактерії туберкульозу

Швидкий розвиток резистентності мікобактерії туберкульозу до більшості препаратів загрожує втратою контролю над епідемією цієї хвороби. Досі не до кінця вивчено механізми резистентності, визначені шляхом відбору резистентних штамів, та їхню генетичну мінливість. За допомогою використання 116 нових послідовностей та 7 рано виявлених послідовностей цільних геномів мікобактерій туберкульозу ми визначили геномні сигнатури позитивної селекції, характерні для 47 лікарсько-стійких штамів мікобактерій. Під час аналізу конвергентної еволюції мікобактерії туберкульозу відкрито 100 % із фрагментів відомих маркерів резистентності. Цей факт підтверджено завдяки незалежній фіксації мутації в одному й тому ж положенні нуклеотида або гена. Також ми знайшли докази позитивної селекції резистентних штамів у додаткових 39 частинах геному. Ці фрагменти кодують біосинтез клітинної стінки, регуляцію транскрипції і репарацію ДНК. Мутації в цих частинах геному можуть безпосередньо зумовлювати стійкість до хіміопрепаратів. Використано функціональний генетичний аналіз мутацій у гені ponA1, який у пробірці демонструє перевагу росту в присутності рифампіцину.

 

Геномный анализ определяет мишени конвергентной положительной селекции резистентной к противотуберкулезным препаратам микобактерии туберкулеза

Быстрое развитие резистентности микобактерии туберкулеза к большинству препаратов грозит потерей контроля над эпидемией этой болезни. До сих пор не до конца изучены механизмы резистентности, определенные путем отбора резистентных штаммов, и их генетическая изменчивость. Посредством использования 116 новых последовательностей и 7 рано выявленных последовательностей цельных геномов микобактерий туберкулеза мы определили геномные сигнатуры положительной селекции, характерные для 47 лекарственно-устойчивых штаммов микобактерий. При анализе конвергентной эволюции микобактерии туберкулеза открыто 100 % из фрагментов известных маркеров резистентности. Этот факт подтвержден благодаря независимой фиксации мутации в одном и том же положении нуклеотида или гена. Также мы нашли доказательства положительной селекции резистентных штаммов в дополнительных 39 частях генома. Эти фрагменты кодируют биосинтез клеточной стенки, регуляцию транскрипции и репарацию ДНК. Мутации в этих частях генома могут непосредственно вызывать устойчивость к химиопрепаратам. Использовано функ­циональный генетический анализ мутаций в гене ponA1, который в пробирке демонстрирует пре­имущество роста в присутствии рифампицина.

2. Оригінальні дослідження

 

Зв’язок поліморфізму C159T-гена рецептора CD14 з антиендотоксиновим імунітетом у дорослих хворих з раннім і пізнім початком бронхіальної астми

Ю.А. Бісюк

Мета роботи — вивчення стану антиендотоксинового імунітету залежно від генотипів поліморфної ділянки C159T-гена рецептора CD14 у хворих з раннім і пізнім початком бронхіальної астми в популяції Криму.
Матеріали та методи. Стан антиендотоксинового імунітету залежно від поліморфізму (C159T) CD14-рецептора вивчено у 262 дорослих хворих з раннім і у 69 з пізнім початком бронхіальної астми. Групу контролю склали 92 практично здорові людини.
Результати та обговорення. У пацієнтів з раннім початком бронхіальної астми і генотипом ТТ промоторної ділянки (159-та позиція) гена CD14 спостерігається найвища активність ендотоксин-залежного хронічного запалення (найвищі рівні анти-ЕТ-IgM і sCD14), а для гетерозиготного генотипу СТ характерне зниження рівнів анти-ЕТ-IgG і анти-ЕТ-sIgA. Для бронхіальної астми з пізнім початком генотип СТ є протекторним у реалізації неспецифічного компонента (рівень sCD14 в сироватці та індукованому мокротинні не відрізняється від контролю) імунного запалення як на системному, так і на місцевому рівнях.
Висновки. Ступінь ендотоксин-опосередкованого хронічного запалення при бронхіальній астмі залежить від раннього або пізнього початку захворювання і C159T поліморфізму CD14-рецептора.

Ключові слова: бронхіальна астма, ендотоксин, поліморфізм C159T рецептора CD14.

 

Связь полиморфизма С159T-гена рецептора CD14 с антиэндотоксиновым иммунитетом у взрослых больных c ранним и поздним началом бронхиальной астмы

Ю.А. Бисюк

Цель работы — изучение состояния антиэндотоксинового иммунитета в зависимости от генотипов полиморфного участка C159T-гена рецептора CD14 у больных с ранним и поздним началом бронхиальной астмы в популяции Крыма.
Материалы и методы. Состояние антиэндотоксинового иммунитета в зависимости от полиморфизма (C159T) CD14-рецептора изучено у 262 взрослых больных c ранним и у 69 с поздним началом бронхиальной астмы. Группу контроля составили 92 практически здоровых людей.
Результаты и обсуждение. У пациентов с ранним началом бронхиальной астмы и генотипом ТТ промоторного участка (159-я позиция) гена CD14 наблюдается самая высокая активность эндотоксин-зависимого хронического воспаления (самые высокие уровни анти-ЭТ-IgM и sCD14), а для гетерозиготного генотипа СТ характерно снижение уровней анти-ЭТ-IgG и анти-ЭТ-sIgA. Для бронхиальной астмы с поздним началом генотип СТ является протекторным в реализации неспецифического компонента (уровень sCD14 в сыворотке и индуцированной мокроте не отличается от контрольного) иммунного воспаления как на системном, так и на местном уровне.
Выводы. Степень эндотоксин-опосредованного хронического воспаления при бронхиальной астме зависит от раннего или позднего начала заболевания и C159T-полиморфизма CD14-рецептора.

Ключевые слова: Бронхиальная астма, эндотоксин, полиморфизм C159T рецептора CD14.

3. Оригінальні дослідження

 

Особливості функціонального стану адренокортикальної системи у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ

Р.Г. Процюк, Ю.Б. Загута, О.Є. Бєгоулєв

Мета роботи — визначити особливості функціонального стану адренокортикальної системи у хворих на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ.
Матеріали та методи. Обстежено 30 дорослих хворих з різними клінічними формами (14 хворих на інфільтративний і 16 – на дисемінований ТБ) вперше діагностованого ТБ легень І категорії (1-ша група) та 81 хворого з уперше діагностованим ТБ легень І категорії у поєднанні з ВІЛ-інфекцією/СНІДом (2-га група відповідно складалася із 37 хворих на інфільтративний та  44 — на дисемінований ТБ) віком від 19 до 50 років. Для оцінки функціонального стану адренокортикальної системи визначали глюкокортикоїдну функцію надниркових залоз за вмістом кортизолу і адренокортикотропного гормона радіоімунологічним методом.
Результати та обговорення. За результатами дослідження встановлено, що у хворих на ко-інфек­цію ТБ/ВІЛ порівняно з ВІЛ-негативними спостерігається нижча активність адренокортикальної системи, що свідчить про вичерпання її функціональних резервних можливостей, більшою мірою, знижується саме функція кіркової речовини надниркових залоз, на кшталт її первинної недостатності. Також виявлено залежність гормональних функцій від поширеності легеневого процесу.
Висновки. У хворих на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ знижена активність адренокортикальної системи, а саме функції кіркової речовини надниркових залоз. Істотно впливала на гормональні показники поширеність процесу.

Ключові слова: Адренокортикальна система, туберкульоз, ВІЛ.

 

Особенности функционального состояния адренокортикальной системы у больных ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ

Р.Г. Процюк, Ю.Б. Загута, О.Е. Бегоулев

Цель работы — определить особенности функционального состояния адренокортикальной системы у больных ко-инфекцией ТБ/ВИЧ.
Материалы и методы. Обследовано 30 взрослых больных с различными клиническими формами (14 больных инфильтративным и 16 — диссеминированным ТБ) впервые диагностированного ТБ легких I категории (1-я группа) и 81 больного с впервые диагностированным ТБ легких I категории в сочетании с ВИЧ-инфекцией/СПИДом (2-я группа соответственно состояла из 37 больных инфильтративным и 44 — диссеминированным ТБ) в возрасте от 19 до 50 лет. Для оценки функционального состояния адренокортикальной системы определяли глюкокортикоидную функцию над­почечниковых желез по содержанию кортизола и адренокортикотропного гормона радиоиммунологическим методом.
Результаты и обсуждение. По результатам исследования установлено, что у больных ко-инфек­цией ТБ/ВИЧ по сравнению с ВИЧ-негативными наблюдается ниже активность адренокортикальной системы, что свидетельствует об исчерпании ее функциональных резервных возможностей, в большей степени, снижается именно функция коры надпочечников, вроде ее первичной недостаточности. Также выявлена зависимость гормональных функций от распространенности легочного процесса.
Выводы. У больных ко-инфекцией ТБ/ВИЧ снижена активность адренокортикальной системы, а именно функции коры надпочечников. Существенно влияла на гормональные показатели распространенность процесса.

Ключевые слова: адренокортикальная система, туберкулез, ВИЧ.

4. Оригінальні дослідження

 

Досвід застосування бактеріального пептидоглікану в комплексній терапії хворих на хіміорезистентний деструктивний туберкульоз легень

О.М. Рекалова, Ю.О. Матвієнко, О.Р. Панасюкова, К.Ф. Чернушенко, Л.П. Кадан, Н.А. Литвиненко, О.А. Рева, С.Г. Ясир, М.Б. Сінгаєвський

Мета роботи — удосконалення методу лікування хворих на туберкульоз шляхом додаткового застосування на тлі специфічної протитуберкульозної терапії препарату з імунотропною дією бактеріального пептидоглікану «Бластомуніл». 
Матеріали та методи. Обстежено 46 хворих на хіміорезистентний деструктивний туберкульоз легень (ХРДТБ) та 20 донорів крові. 22 пацієнтам (основна група) додатково в інтенсивну фазу специфічної протитуберкульозної терапії призначали імуномодулювальний препарат «Бластомуніл». Групу порівняння склали 24 хворі, котрим призначали відповідні режими хіміотерапії без імуномодулювального препарату. Методом двокольорової проточної лазерної цитометрії з використанням моноклональних антитіл проведено фенотипування Т-, В-лімфоцитів, природних кілерів, оцінено стан фагоцитуючих клітин периферичної крові, щільність інтерферонових рецепторів IFN-γR1. Методом імуноферментного аналізу визначено рівні Ig A, M, G, ЦІК. 
Результати та обговорення. У хворих основної групи, на відміну від контрольної, застосування «Бластомунілу» в комплексній терапії сприяло зниженню в периферичній крові кількості лейкоцитів, частково — за рахунок лімфоцитів, що супроводжувалося зростанням відносної кількості Т-хелперних клітин, стимулюванням функціональної активності моноцитів через зростання активних форм кисню, зниженням рівня ЦІК середнього розміру, підвищенням щільності рецепторів до γ-IFN на лейкоцитах крові, максимально — на моноцитах. У основній групі скоротилися строки розсмоктування інфільтративних змін у легенях до (3,8 ± 0,8) міс порівняно з (7,3 ± 0,6) міс у контрольній (р < 0,05), у (57,1 ± 2,3) % хворих зникли каверни в легенях порівняно з (26,3 ± 1,6) % у контролі (р < 0,05), скоротився термін  перебування хворих у стаціонарі до (6,1 ± 0,4) міс порівняно з (7,9 ± 0,5) міс у контролі (р < 0,05).
Висновки. Застосування бактеріального пептидоглікану «Бластомуніл» у комплексній терапії хворих на ХРДТБ легень сприяє зниженню в периферичній крові кількості лейкоцитів та лімфоцитів, що супроводжується перерозподілом субпопуляційного складу Т-лімфоцитів, збільшенням вмісту Т-хелперних клітин, а також зменшенню рівня ЦІК середнього розміру. Ефект препарату виявляється також збільшенням щільності рецепторів до гамма-інтерферону на поверхні моноцитів та стимулюванням функціональної активності їх киснезалежного метаболізму. Позитивний характер змін імунологічної реактивності поєднується з терапевтичним ефектом лікування, а саме: скороченням строків розсмоктування інфільтративних змін у легенях, збільшенням відсотка хворих, у яких зникли каверни в легенях, та зменшенням термінів перебування хворих у стаціонарі.

Ключові слова: Хіміорезистентний деструктивний туберкульоз легень, бактеріальний пептидоглікан, імунна система, гамма-інтерферон.

 

Опыт применения бактериального пептидогликана в комплексной терапии больных химиорезистентным деструктивным туберкулезом легких

Е.М. Рекалова, Ю.А. Матвиенко, О.Р. Панасюкова, Е.Ф. Чернушенко, Л.П. Кадан, Н.А. Литвиненко, Е.А. Рева, С.Г. Ясырь, М.Б. Сингаевский

Цель исследования — усовершенствование метода лечения больных туберкулезом путем допол­нительного применения на фоне специфической противотуберкулезной терапии препарата с иммунотропным действием бактериального пептидогликана «Бластомунил». 
Материалы и методы. Обследовано 46 больных химиорезистентным деструктивным туберкулезом легких (ХРДТБ) и 20 доноров крови. 22 пациентам (основная группа) дополнительно в интенсивную фазу специфической противотуберкулезной терапии назначали иммуномодулирующий препарат «Бласто­мунил». Группу сравнения составили 24 боль­ных, которым назначали соответствующие режимы химио­терапии без иммуномодулирующего препарата. Методом двухцветной проточной лазерной цитометрии с использованием моноклональных антител проведено фенотипирование Т-, В-лим­фоцитов, естественных киллеров, дана оценка состояния фагоцитирующих клеток периферической крови, определена плотность интерфероновых рецепторов IFN-γR1. Методом иммуноферментного анализа установлены уровни Ig A, M, G, ЦИК. 
Результаты и обсуждение. У больных основной группы, в отличие от контрольной, применение  «Бластомунила» в комплексной терапии привело к снижению в периферической крови количества лейкоцитов, частично — за счет лимфоцитов, что сопровождалось повышением относительного количества Т-хелперных клеток, стимуляцией функциональной активности моноцитов за счет увеличения активных форм кислорода, снижением уровня ЦИК среднего размера, повышением плотности рецепторов к γ-IFN на лейкоцитах крови, максимально — на моноцитах. В основной группе сократились сроки рассасывания инфильтративных изменений в легких до (3,8 ± 0,8) мес по сравнению с (7,3 ± 0,6) мес в контрольной (р < 0,05), у (57,1 ± 2,3) % больных исчезли каверны в легких по сравнению с (26,3 ± 1,6) % в контроле (р < 0,05), сократился срок пребывания больных в стационаре до (6,1 ± 0,4) мес по сравнению с (7,9 ± 0,5) мес в контроле (р < 0,05). 
Выводы. Применение бактериального пептидогликана «Бластомунил» в комплексной терапии больных ХРДТБ легких приводит к снижению в периферической крови количества лейкоцитов и лимфоцитов, что сопровождается перераспределением субпопуляционного состава Т-лимфоцитов (повышением содержания Т-хелперных клеток), а также к снижению уровня ЦИК среднего размера. Эффект применения препарата проявляется также увеличением плотности рецепторов к гамма-интерферону на поверхности моноцитов и стимуляцией функ­цио­нальной активности этих клеток, что выражается повышением активности их кислородзависимого метаболизма. Позитивный характер изменений иммунологической реактивности подтверждается терапевтическим эффектом лечения, а именно: сокращением сроков рассасывания инфильтратив­ных изменений в легких, увеличением процента больных, у которых исчезли каверны в легких, и уменьшением сроков пребывания больных в стационаре.

Ключевые слова: химиорезистентный деструктивный туберкулез легких, бактериальный пептидогликан, иммунная система, гамма-интерферон.

5. Оригінальні дослідження

 

Стан функції печінки у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у поєднанні з вірусними гепатитами В і/або С

Г.Ф. Марченко

Мета роботи — оцінити біохімічні показники крові та особливості ультразвукового дослідження печінки у хворих з ко-інфекцією туберкульоз та вірусні гепатити В і/або С.
Матеріали та методи. Обстежено 29 пацієнтів з уперше діагностованим туберкульозом легень у поєднанні з вірусним гепатитом В і/або С. Функціональний стан печінки оцінювали за біохімічними показниками сироватки крові: активністю ферментів — аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ) та гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП), а також за вмістом білірубіну та показниками тимолової проби (ТП). Для оцінки форми, розмірів, щільності і структури паренхіми печінки, виявлення осередкових утворень у ній, діагностики вільної рідини в черевній порожнині, візуалізації конкрементів у жовчовивідних шляхах, зміни великих судин, жовчних проток проводили ульт­развукове дослідження на апараті Voluson 730 Expert (виробництва компанії GE Healthcare).Дослідження проводили в перші 7—10 діб після госпіталізації хворих у протитуберкульозний диспансер, до початку прийому ПТП. У всіх підтверджено діагнози вірусного гепатиту В і/або С.
Результати та обговорення. Виявлено біохімічні та ультразвукові ознаки високої активності порушення функції печінки, а також формування цирозу у пацієнтів з хронічним гепатитом В і/або С. Показники ТП були підвищеними (понад 4 Од) у 78 % хворих та ГГТП (понад 50 Од/л) — у 89,7 %. Найменшим відхиленням від норми було підвищення загального та прямого білірубіну. З великою частотою спостерігалося підвищення активності АЛТ та АСТ, що свідчить про ураження паренхіми печінки.
Висновки. Високі шанси розвитку цирозу печінки помічено у хворих з ко-інфекцією туберкульоз легень та хронічними гепатитами В і/або С, про що свідчать зміни біохімічних показників крові та дані ультразвукового дослідження печінки.

Ключові слова: Уперше діагностований туберкульоз легень, вірусний гепатит В, вірусний гепатит С, ко-інфекція туберкульоз/вірусні гепатити В і/або С.

 

Состояние функции печени у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких в сочетании с вирусными гепатитами В и/или С

Г.Ф. Марченко

Цель работы — оценить биохимические показатели крови и особенности ультразвукового исследования печени у больных с ко-инфекцией туберкулез и вирусные гепатиты В и/или С.
Материалы и методы. Обследовано 29 пациентов с впервые диагностированным туберкулезом легких в сочетании с вирусным гепатитом В и/или С. Оценку функціонального состояния печени проводили по биохимическим показателям сыворотки крови: активность ферментов — аланин­а­минотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (АСТ), щелочной фосфатазы (ЩФ) и гамма-глутамилтранспептидазы (ГГТП), а также по содержанию билирубина и показателям тимоловой пробы (ТП). В целях оценки формы, размеров, плотности и структуры паренхимы печени, выявле­ния очаговых образований в ней, диагностики свободной жидкости в брюшной полости, визуализации конкрементов в желчевыводящих путях, изменения больших сосудов, желчных протоков проводили ультразвуковое исследование на аппарате Voluson 730 Expert (производства компании GE Healthcare).Исследование проводили в первые 7—10 сут после госпитализации больных в противотуберкулез­ный диспансер, до начала приема ПТП. У всех подтверждены диагнозы вирусного гепатита В и/или С.
Результаты и обсуждение. Выявлены биохимические и ультразвуковые признаки высокой активности нарушения функции печени, а также формирование цирроза у пациентов с хроническим гепатитом В и/или С. Показатели ТП были повышены (более 4 Ед) у 78 % больных и ГГТП (более 50 Ед/л) — у 89,7 %. Самым незначительным отклонением от нормы было повышение уровней общего и прямого билирубина. С большой частотой отмечалось повышение активности АЛТ и АСТ, что свидетельствует о поражении паренхимы печени.
Выводы. Высокие шансы развития цирроза печени отмечено у больных с ко-инфекцией туберкулез легких и хроническими гепатитами В и/или С, о чем свидетельствуют изменения биохимических показателей крови и данные ультразвукового исследования печени.

Ключевые слова: впервые диагностированный туберкулез легких, вирусный гепатит В, вирусный гепатит С, ко-инфекция туберкулез/вирусные гепатиты В и/или С.

6. Оригінальні дослідження

 

Можливості ультразвукової діагностики гастроезофагеального рефлюксу у хворих на бронхіальну астму

І.В. Красюк

Мета роботи — визначити можливості ультразвукової діагностики стравоходу в діагностиці гастроезофагеальної рефлюксної хвороби у хворих на бронхіальну астму (БА).
Матеріали та методи. Обстежили 81 хворого на БА. Для діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у хворих  на БА застосовували спеціальні методи, зокрема ультразвукової діагностики (УЗД) стравоходу.
Результати та обговорення. Контрастне УЗД стравоходу в 88,8 % випадків дає змогу виявити патологічний гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР) у пацієнтів з клінічними ознаками ГЕРХ. УЗД стравоходу інформативне також для діагностики грижі стравохідного отвору діафрагми, яку виявлено у 43,8 % обстежених. Порівняння даних УЗД з результатами інших методів інструментальної діагностики засвідчило, що в 3 випадках за нормальних показників ехографічного дослідження зміни виявлено за допомогою ФЕГДС та рентгенографії стравоходу і шлунка. І навпаки, з 4 пацієнтів із нормальними показниками ФЕГДС під час додаткового УЗД у 3 виявлено ознаки ГЕРХ.
Висновки. Ультразвукове дослідження стравоходу має високу інформативність як  додатковий метод первинної діагностики ГЕРХ. У хворих на БА, особливо з тяжкими формами, для виявлення ГЕРХ доцільно проводити комплексне дослідження верхніх відділів травного каналу з використанням ульт­развукового дослідження стравоходу.

Ключові слова: Бронхіальна астма, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, ультразвукова діагностика стравоходу.

 

Возможности ультразвуковой диагностики гастроэзофагеального рефлюкса у больных бронхиальной астмой

И.В. Красюк

Цель работы — определить возможности ультразвуковой диагностики пищевода в диагностике гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у больных бронхиальной астмой.
Материалы и методы. Обследовали 81 больного бронхиальной астмой (БА). Для диагностики гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) у больных БА применяли специальные методы, в том числе ультразвуковой диагностики (УЗИ) пищевода.
Результаты и обсуждение. Контрастное УЗИ пищевода в 88,8 % случаев позволяет выявить патологический гастроэзофагеальный рефлюкс (ГЭР) у пациентов с клиническими признаками ГЭРБ. УЗИ пищевода выступает информативным также для диагностики грыжи пищеводного отверстия диафрагмы, которая была обнаружена в 43,8 % обследованных. Сопоставление данных УЗИ с результатами других методов инструментальной диагностики показало, что в 3 случаях нормальных показателей ехографичного исследования изменения были обнаружены при ФЭГДС и рентгенографии пищевода и желудка. И наоборот, с 4 пациентов с нормальными показателями ФЭГДС при дополнительном УЗИ у 3 выявлены признаки ГЭРБ.
Выводы. Ультразвуковое исследование пищевода имеет высокую информативность в качестве допол­нительного метода первичной диагностики ГЭРБ. У больных бронхиальной астмой, особенно с тяжелыми формами, для выявления ГЭРБ целесообразно проводить комплексное обследование верхних отделов пищеварительного канала с использованием ультразвукового исследования пищевода.

Ключевые слова: бронхиальная астма, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, ультразвуковая диагностика пищевода.

7. Оригінальні дослідження

 

Анемічний синдром як вияв системного впливу гіпофізарно-тиреоїдного дисбалансу при запальних захворюваннях легень специфічного і неспецифічного генезу у хворих старшого віку

Л.Д. Тодоріко

Мета роботи — оцінка тиреоїдного гомеостазу щитоподібної залози, тиреотропної функції гіпофіза та вмісту кортизолу у хворих на туберкульоз легень та хронічні обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ) старшого віку з анемічним синдромом. Визначення ролі гормонального дисбалансу у становленні анемії хронічного легеневого захворювання.
Матеріали та методи. Обстежено 380 пацієнтів з ХОЗЛ віком від 44 до 87 років. Функцію щитоподібної залози (ЩЗ) оцінено шляхом визначення рівня в плазмі крові імуноферментним методом тиреотропного гормона (ТТГ), концентрації антитіл до тиреопероксидази, вільних фракцій тиреоїдних гормонів (трийодтироніну, тироксину), а також індексу периферійної конверсії вільних тиреоїдних гормонів і характеру залежності рівня ТТГ від вмісту тироксину.
Результати та обговорення. Результати дослідження рандомізованої вибірки хворих старшої вікової групи з ХОЗЛ засвідчили, що анемічний синдром розвивається у 55,1 % пацієнтів.
Висновки. Гіпоксія та системне запалення, які розвиваються в разі хронічних захворювань легень, призводять до дисфункції рівня тиреоїдних гормонів та гіперкортизолемії  у хворих старшого віку, що спричинює розвиток анемії хронічного захворювання, яка поглиблює гіпоксично-метаболічний дисбаланс і формує причинне коло ускладнення й прогресування патології.

Ключові слова: Тиреоїдні гормони, хронічні неспецифічні захворювання легень, туберкульоз легень, анемія.

 

Анемический синдром как проявление системного влияния гипофизарно-тиреоидного дисбаланса при воспалительных заболеваниях легких специфического и неспецифического генеза у больных старшего возраста

Л.Д. Тодорико

Цель работы — оценка тиреоидного гомеостаза щитовидной железы, тиреотропной функции гипофиза и содержания кортизола у больных туберкулезом легких и с хроническими обструктив­ными заболеваниями легких (ХОЗЛ) старшего возраста с анемическим синдромом. Определение роли гормонального дисбаланса в становлении анемии хронического легочного заболевания.
Материалы и методы. Обследовано 380 больных с ХОЗЛ в возрасте от 44 до 87 лет. Функция щитовидной железы (ЩЖ) оценена путем определения уровня в плазме крови иммунофермент­ным методом тиреотропного гормона (ТТГ), концентрации антител к тиреопероксидазе, свобод­ных фракций тиреоидных гормонов (трийодтиронина, тироксина), а также индекса периферической конверсии свободных тиреоидных гормонов и характера зависимости уровня ТТГ от содержания тироксина.
Результаты и обсуждение. Результаты исследования рандомизированной выборки больных старшей возрастной группы с ХОЗЛ засвидетельствовали, что анемический синдром развивается у 55,1 % пациентов.
Выводы. Гипоксия и системное воспаление, которые развиваются при хронических заболеваниях легких, приводят к дисбалансу уровня тиреоидных гормонов и гиперкортизолемии у больных старшего возраста, что способствует развитию анемии хронического заболевания, которая усугубляет гипоксично-метаболический дисбаланс и формирует причинный круг осложнений и прогрессирования заболевания.

Ключевые слова: тиреоидные гормоны, хронические неспецифические заболевания легких, туберкулез легких, анемия.

8. Оригінальні дослідження

 

Ефективність застосування актовегіну та імунофану в комплексній терапії хворих на хіміорезистентний туберкульоз

М.І. Сахелашвілі, І.Л. Платонова, Т.М. Балита, Г.Д. Штибель

Мета роботи — вивчити та порівняти клінічну ефективність застосування актовегіну й імунофану в комплексному лікуванні дітей і підлітків, хворих на хіміорезистентний туберкульоз.
Матеріали та методи. Обстежено і проліковано 58 хворих з уперше діагностованим хіміорезистентним туберкульозом легень, із них 49 (84,5 %) підлітків і 9 (15,5 %) дітей. Першу групу пацієнтів (22 особи) лікували за індивідуалізованими режимами антимікобактеріальної терапії (АМБТ) з урахуванням результатів тесту медикаментозної чутливості мікобактерій туберкульозу (МБТ) до антимікобактеріальних препаратів, друга (18 осіб) — отримувала АМБТ з уведенням на початковому етапі інтенсивної фази терапії актовегіну (АМБТ + Ак), третя (18 осіб) — АМБТ, поєднану з актовегіном та імунофаном (АМБТ + Ак + Ім). Результати лікування оцінювали на підставі комплексного вивчення клініко-рентгенологічних, бактеріологічних, загальноприйнятих лабораторних та імунологічних досліджень.
Результати та обговорення. Застосування актовегіну та імунофану на етапі інтенсивної фази АМБТ (АМБТ + Ак; АМБТ + Ак + Ім) підвищувало її ефективність, суттєво скорочувало терміни та збільшувало частоту знебацилення, швидше зникали симптоми інтоксикації, нормалізувалися показники гемограми і ШОЕ, усувалися порушення в системі імунного захисту, розсмоктувалися вогнищеві, інфільтративні зміни та гоїлися порожнини розпаду в легеневій тканині.
Висновки. За клінічною результативністю найефективнішим було лікування хіміорезистентного туберкульозу у дітей та підлітків за схемою АМБТ + Ак + Ім.

Ключові слова: Хіміорезистентний туберкульоз, діти, підлітки, схеми лікування та ефективність.

 

Эффективность применения актовегина и иммунофана в комплексной терапии больных химиорезистентным туберкулезом

М.И. Сахелашвили, И.Л. Платонова, Т.М. Балыта, Г.Д. Штыбель

Цель работы — изучить и сравнить клиническую эффективность применения актовегина и иммунофана в комплексном лечении детей и подростков, больных химиорезистентным туберкулезом.
Материалы и методы. Обследованы и прошли лечение 58 больных с впервые диагностирован­ным химиорезистентным туберкулезом легких, из них 49 (84,5 %) подростков и 9 (15,5 %) детей. Первая группа пациентов (22 человека) получала антимикобактериальную терапию (АМБТ) с учетом результатов теста медикаментозной чувствительности микобактерий туберкулеза (МБТ) к антимикобактериальным препаратам, вторая (18 человек) — АМБТ с введением на начальном этапе интенсивной фазы терапии актовегина (АМБТ + Ак), третья (18 человек) — АМБТ с актовегином и иммунофаном (АМБТ + Ак + Им). Результаты лечения оценивали на основании комплексного изучения клинико-рентге­нологических, бактериологических, общепринятых лабораторных и иммунологических исследований.
Результаты и обсуждение. Применение актовегина и иммунофана на этапе интенсивной фазы АМБТ (АМБТ + Ак; АМБТ + Ак + Им) повышало ее эффективность, существенно сокращало сроки и увеличивало частоту прекращения бактериовыделения, быстрее исчезали симптомы интоксикации, нормализировались показатели гемограммы и СОЭ, устранялись нарушения в системе иммунной защиты, рассасывались очаговые, инфильтративные изменения и заживлялись полости распада в легочной ткани.
Выводы. По клинической результативности самым эффективным было лечение химиорезистентного туберкулеза у детей и подростков по схеме АМБТ + Ак + Им.

Ключевые слова: химиорезистентный туберкулез, дети, подростки, схемы лечения и эффек­тивность.

9. Оригінальні дослідження

 

Стан адаптивного імунітету хворих на деструктивний туберкульоз легень з різною експресією лімфоцитами рецепторів до гамма-інтерферону

І.Ф. Ільїнська, Ю.О. Матвієнко, І.В. Копосова, С.Г. Ясир, М.Б. Сінгаєвський

Мета роботи — вивчення стану адаптивного імунітету у хворих на деструктивний туберкульоз легень з різною експресією IFN-γR1 лімфоцитами (Лф) для подальшого використання даних під час розробки схем раціональної інтерферонотерапії.
Матеріали та методи. Оцінку стану Т- і В-систем імунітету проведено у 30 хворих на деструктивний туберкульоз легень (ДТБЛ ) з високою рецепцією гамма-інтерферону (γ-IFN) Лф і у 38 пацієнтів  з референтною і зниженою рецепцією. Контрольну групу склали 30 здорових волонтерів.
Під час імунологічного дослідження визначали лейкограму, за методом проточної лазерної цитофлюориметрії проводили фенотипування лімфоцитів і встановлювали щільність експресії IFN-γR1. У реакції баластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) оцінювали проліферативну відповідь Лф на фітогемаглютинін (ФГА). Рівні сироваткових IgA, IgM і IgG визначали методом імуноферментного аналізу (ІФА). Рівні середніх і дрібних циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) оцінювали в тесті мікропреципітації в поліетиленгліколі. Специфічну реактивність визначали за результатами РБТЛ з БЦЖ та рівнями протитуберкульозних IgG-антитіл у сироватці ІФА.
Результати та обговорення. Доведено, що у хворих з референтною і низькою рецепцією Лф γ-IFN абсолютний вміст цитотоксичних Т-клітин зменшувався. В обох групах відбувалося майже тотожне пригнічення проліферативної відповіді Т-Лф на ФГА, тоді як зниження проліферативної відповіді на специфічний агент — БЦЖ — зафіксовано тільки у пацієнтів з високою щільністю IFN-γR1 на Лф. У хворих обох груп спостерігалася гіперімуноглобулінемія, яка виявлялася підвищенням рівнів IgM і IgG. Рівні середніх і дрібних ЦІК і протитуберкульозних IgG-антитіл у хворих обох груп теж були високими, але у пацієнтів з високою рецепцією γ-IFN це підвищення було істотнішим.
У пацієнтів з референтною і низькою рецепцією Лф γ-IFN відносний лімфоцитоз виявляли в кожному п’ятому випадку (у хворих з високою рецепцією Лф γ-IFN — у 13,3 %; р > 0,05), абсолютний — у 13,2 %, тоді як у пацієнтів з високою рецепцією Лф γ-IFN — лише в одному випадку з 30. У третини хворих обох груп абсолютний вміст цитотоксичних Т-клітин зменшувався, тоді як його збільшення зареєстровано лише у 13,3 % пацієнтів з високою експресією Лф IFN-γR1 і у 18,4 % — з референтною і низькою (p > 0,05). Також у більшості хворих обох груп відбувалося пригнічення проліферативної відповіді Т-клітин на ФГА, що й зумовлювало негативний результат РБТЛ з БЦЖ — у 52,0 і 44,4 % випадків відповідно. Водночас підйом рівнів протитуберкульозних антитіл зафіксовано лише у 48,0 і 28,9 % хворих цих груп відповідно.
Висновки. У хворих на деструктивний туберкульоз легень не завжди зменшення щільності IFN-γR1 на Лф супроводжується зменшенням вмісту цих клітин та пригніченням їх функціональної активності і навпаки. Про інтерферонову недостатність свідчать: низький вміст Т-клітин і їх субпопуляцій, знижена кількість НК-клітин, пригнічення проліферативної відповіді Лф на ФГА і БЦЖ, а також низькі рівні протитуберкульозних антитіл.
У хворих із пригніченням специфічної Т-клітинної та гуморальної відповіді висока рецепція лімфоцитами γ-IFN може бути зумовлена недостатнім вмістом згаданого цитокіну внаслідок пригнічення його продукції, зв’язування розчинними лігандами або аутоантитілами. Для з’ясування наявності і частоти цих механізмів потрібні подальші дослідження.

Ключові слова: Імунологічна недостатність, рецептори до гамма-інтерферону, туберкульоз легень, лімфоцити, Т-клітини, В-клітини, адаптивний імунітет.

 

Состояние адаптивного иммунитета больных деструктивным туберкулезом легких с различной экспрессией лимфоцитами рецепторов к гамма-интерферону

И.Ф. Ильинская, Ю.О. Матвиенко, И.В. Копосова, С.Г. Ясырь, М.Б. Сингаевский

Цель работы — изучение состояния адаптивного иммунитета у больных деструктивным туберкулезом легких с различной экспрессией IFN-γR1 лимфоцитами (Лф) для дальнейшего использования данных при разработке схем рациональной интерферонотерапии.
Материалы и методы. Оценка состояния Т- и В-систем иммунитета была проведена у 30 боль­ных деструктивным туберкулезом легких (ДТБЛ) с высокой рецепцией γ-IFN Лф и у 38 пациентов с референтной и сниженной рецепцией. Контрольную группу составили 30 здоровых волонтеров.
При иммунологическом обследовании определяли лейкограмму, методом проточной лазерной цитофлюориметрии проводили фенотипирование лимфоцитов и исследовали плотность экспрессии IFN-γR1. В реакции балластной трансформации лимфоцитов (РБТЛ) оценивали пролиферативный ответ Лф на фитогемагглютинин (ФГА). Уровни сывороточных IgA, IgM и IgG определяли иммуноферментным анализом (ИФА). Уровни средних и мелких циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК) оценивали в тесте микропреципитации в полиэтиленгликоле. Специфическую реактивность устанавливали по результатам РБТЛ с БЦЖ и уровням противотуберкулезных IgG-анти­тел в сыворотке ИФА.
Результаты и обсуждение. Было показано, что у больных с референтной и низкой рецепцией Лф γ-IFN абсолютное содержание цитотоксических Т-клеток уменьшалось. В обеих группах происходило почти тождественное угнетение пролиферативной активности Т-Лф при наличии ФГА, тогда как снижение пролиферативного ответа на специфический агент — БЦЖ — было зафиксировано только в группе пациентов с высокой плотностью IFN-γR1 на Лф. В обеих группах наблюдалась гипериммуноглобулинемия, которая проявлялась повышением уровней IgM и IgG. Уровни средних и мелких ЦИК и противотуберкулезных IgG-антител у больных обеих групп тоже были высокими, но у пациентов с высокой рецепцией γ-IFN это повышение было более существенным.
У пациентов с референтной и низкой рецепцией Лф γ-IFN относительный лимфоцитоз встречался в каждом пятом случае (у больных с высокой рецепцией Лф γ-IFN — в 13,3 %; р > 0,05), абсолютный лимфоцитоз — в 13, 2 %, тогда как в группе пациентов с высокой рецепцией Лф γ-IFN — всего в одном случае из 30. У трети больных обеих групп абсолютное содержание цитотоксических Т-клеток уменьшалось, тогда как их увеличение зарегистрировано лишь у 13,3 % пациентов с высокой экспрессией Лф IFN-γR1 и у 18,4 % — с референтной и низкой (p > 0,05). Также у большинства больных обеих групп происходило угнетение пролиферативного ответа Т-клеток на ФГА, что и обусловливало отрицательный результат РБТЛ с БЦЖ — в 52,0 и 44,4 % случаев соответственно. В то же время подъем уровней противотуберкулезных антител был зафиксирован лишь у 48,0 и 28,9 % больных этих групп соответственно.
Выводы. У больных деструктивным туберкулезом легких не всегда уменьшение плотности IFN-γR1 на Лф сопровождается снижением содержания этих клеток и угнетением их функциональной активности и наоборот. Свидетельством интерфероновой недостаточности выступают: низкое содержание Т-кле­ток и их субпопуляций, уменьшение количества НК-клеток, угнетение пролиферативного ответа Лф на ФГА и БЦЖ, а также низкие уровни противотуберкулезных антител.
У больных с угнетением специфического Т-клеточного и гуморального ответа высокая рецепция лимфоцитами γ-IFN может быть обусловлена ​​недостаточным содержанием данного цитокина вследствие угнетения его продукции, связывания растворимыми лигандами или аутоантителами. Для выяснения присутствия и частоты этих механизмов требуются дальнейшие исследования.

Ключевые слова: иммунологическая недостаточность, рецепторы к гамма-интерферону, туберкулез легких, лимфоциты, Т-клетки, В-клетки, адаптивный иммунитет.

10. Оригінальні дослідження

 

Клініко-рентгенологічні вияви патології легень, зумовленої пневмоцистозом, у хворих на СНІД

С.В. Лимарєв, І.О. Крамний, І.О. Вороньжев

Мета роботи — вивчення клініко-рентгенологічних особливостей змін легень при пневмоцистозі у хворих на СНІД.
Матеріали та методи. Вивчено дані рентгенограм грудної клітки в прямій і додаткових проекціях 56 хворих на СНІД віком 18—62 років, виконані у Харківській обласній клінічній інфекційній лікарні. Діагноз верифіковано за результатами клініко-лабораторного дослідження.
Результати та обговорення. На підставі аналізу даних розмежовано зміни при пневмоцистозі й виділено три провідні рентгенологічні синдроми. Перший синдром спостерігається на початку розвитку пневмоцистної пневмонії, не є специфічним, на рентгенограмах виявляється патологією легеневого малюнка — посиленням і збагаченням. У перші 5—8 діб посилення зазвичай починалося з прикореневих відділів (76,8 %) або базально-медіальних, а згодом процес поширювався на обидві легені. Другий синдром характеризував прогресування процесу у вигляді зміни прозорості легень (зниження), що було відображенням запалення протягом наступних 5—10 діб. У наступних 3—4 тиж рентгенологічно виявляли дифузні латеральні прикореневі інтерстиціальні інфільтрати, частіше нижньобазальні, які в подальшому поширювалися від коренів до периферії (симптом «матового скла», «снігової бурі», «ватної» легені). Ці зміни виявляли у 30,4 % хворих, вони відповідали ателектатичній фазі. Пневмонії у хворих на СНІД відрізнялися дифузним ураженням практично обох легень, залученням внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Третій синдром відображав зміни плеври. На рентгенограмах у 33,9 % встановлено ущільнення плеври за ходом додаткової горизонтальної щілини справа. У 8,9 % перебіг двобічної пневмонії ускладнився плевритом з невеликою кількістю рідини, переважно в латеральних синусах.
Висновки. Рентгенографія грудної клітки дала змогу встановити особливості рентгенологічних виявів перебігу пневмоцистної пневмонії у хворих на СНІД у вигляді трьох провідних синдромів: від початкових змін легеневого малюнка до появи виразної картини, зумовленої запальним процесом.

Ключові слова: хворі на СНІД, пневмоцистна пневмонія, рентгенографія органів грудної клітки.

 

Клинико-рентгенологические проявления патологии легких, обусловленной пневмоцистозом, у больных СПИДом

С.В. Лимарев, И.Е. Крамной, И.А. Вороньжев

Цель работы — изучение клинико-рентгенологических особенностей изменений легких при пневмоцистозе у больных СПИДом.
Материалы и методы. Изучены данные рентгенограмм грудной клетки в прямой и дополнительных проекциях у 56 больных СПИДом в возрасте 18—62 лет, выполненных в Харьковской областной клинической инфекционной больнице. Диагноз верифицирован при помощи результатов клинико-лаборатор­ного исследования.
Результаты и обсуждение. На основании результатов анализа данных разграничены выявленные изменения при пневмоцистозе и выделены три ведущие рентгенологические синдромы. Первый синдром наблюдается в начале развития пневмоцистной пневмонии, не является специфическим, на рентгенограммах проявляется патологией легочного рисунка — усилением и обогащением. В первые 5—8 сут усиление, как правило, начиналось с околокорневых отделов (76,8 %) или базально-медиальных, а в дальнейшем распространялось на оба легкие. Второй синдром характеризовал прогрессирование процесса в виде появления изменений прозрачности легких (понижение), что было отражением воспаления в течение следующих 5—10 сут. В последующие 3—4 нед рентгенологически проявлялись диффузные латеральные, околокорневые интерстициальные инфильтраты, чаще нижнебазальные, которые в дальнейшем распространялись от корней к периферии (симптом «матового стекла», «снежной бури», «ватного» легкого). Эти изменения проявлялись у 30,4 % больных, соответствовали ателектатической фазе. Пневмонии у боль­ных СПИДом отличались диффузным поражением практически обоих легких, вовлечением внутри­грудных лимфатических узлов. Третий синдром отражал изменения плевры. На рентгенограммах у 33,9 % установлено уплотнение плевры по ходу дополнительной горизонтальной щели справа. У 8,9 % течение двусторонней пневмонии осложнилось плевритом с небольшим количеством жидкости, преимущественно в латеральных синусах.
Выводы. Рентгенография грудной клетки позволила установить особенности рентгенологических проявлений пневмоцистной пневмонии у больных СПИДом в виде трех ведущих синдромов: от начальных изменений легочного рисунка до появления выраженной картины, обусловленной воспалительным процессом.

Ключевые слова: Больные СПИДом, пневмоцистная пневмония, рентгенография органов грудной клетки.

11. Оригінальні дослідження

 

Фармакокінетичні особливості гатифлоксацину та левофлоксацину залежно від способу введення їх хворим на вперше діагностований туберкульоз легень

О.В. Аврамчук

Мета роботи — визначити фармакокінетичні характеристики фторхінолонів ІІІ—ІV покоління залежно від способу введення їх хворим на вперше діагностований туберкульоз легень.
Матеріали та методи. Обстежено 20 пацієнтів з уперше діагностованим туберкульозом легень: 10 із них отримували левофлоксацин у дозі 1000 мг та 10 — гатифлоксацин у дозі 400 мг. Концентрацію фторхінолонів у сироватці крові визначали 6 разів на добу: до застосування, через 1, 2, 4, 8 та 24 год після застосування.
Результати та обговорення. Внутрішньовенне введення левофлоксацину та гатифлоксацину протягом 1-ї години створює в сироватці крові вірогідно вищу концентрацію — (17,8 ± 1,2) і (5,6 ± 0,2) мкг/мл порівняно із пероральним — (13,7 ± 1,5) та (3,6 ± 0,2) мкг/мл відповідно (р < 0,05). Протягом 2-ї години після застосування зазначених фторхінолонів спостерігається висока біодоступність незалежно від способу введення. Через 24 год після внутрішньовенного та перорального застосування середня концентрація лево­флоксацину становила (0,4 ± 0,1) та (0,5 ± 0,1) мкг/мл відповідно, що менше за мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) препарату. Концентрація гатифлоксацину у крові пацієнтів зберігається протягом доби та значно перевищує МІК — (0,4 ± 0,1) мкг/мл — як за внутрішньовенного, так і перорального застосування (р < 0,05).
Висновки. Високі концентрації фторхінолонів незалежно від способу введення спостерігаються протягом 2 год після застосування. Через 24 год концентрація гатифлоксацину в сироватці крові при per os та внутрішньовенному введенні вища від мінімальної інгібуючої концентрації, на відміну від левофлоксацину, яка через добу вже не створює бактерицидних концентрацій.

Ключові слова: Вперше діагностований туберкульоз легень, левофлоксацин, гатифлоксацин, фармакокінетика.

 

Фармакокинетические особенности гатифлоксацина и левофлоксацина в зависимости от способа введения их больным с впервые диагностированным туберкулезом легких

О.В. Аврамчук

Цель работи — определить фармакокинетические характеристики фторхинолонов III—IV поколения в зависимости от способа введения у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких.
Материалы и методы. Обследованы 20 пациентов с впервые диагностированным туберкулезом легких: 10 из них получали левофлоксацин в дозе 1000 мг и 10 — гатифлоксацин в дозе 400 мг. Концентра­цию фторхинолонов в сыворотке крови определяли 6 раз в сутки: до применения, через 1, 2, 4, 8 и 24 ч после введения.
Результаты и обсуждение. Внутривенное введение левофлоксацина и гатифлоксацина в течение 1-го часа создает в сыворотке крови достоверно высокую концентрацию — (17,8 ± 1,2) и (5,6 ± 0,2) мкг/мл по сравнению с пероральным — (13,7 ± 1,5) и (3,6 ± 0,2) мкг/мл соответственно (р < 0,05). На протяжении 2-го часа после применения указанных фторхинолонов наблюдается высокая биодоступность независимо от способа введения. Через 24 ч после внутривенного и перорального применения средняя концентрация левофлоксацина составляла (0,4 ± 0,1) и (0,5 ± 0,1) мкг/мл соответственно, что меньше минимальной ингибирующей концентрации (МИК) препарата. Содержание гатифлоксацина в крови пациентов сохраняется в течение суток и значительно превышает МИК — (0,4 ± ± 0,1) мкг/мл — как при внутривенном, так и пероральном применении (р < 0,05).
Выводы. Высокие концентрации фторхинолонов независимо от способа введения наблюдаются в течение 2 ч после применения. Через 24 ч уровень гатифлоксацина в сыворотке крови при per os и внутривенном введении выше минимальной ингибирующей концентрации препарата, в отличие от левофлоксацина, который через сутки уже не создает бактерицидных уровней.

Ключевые слова: впервые диагностированный туберкулез легких, левофлоксацин, гатифлоксацин, фармакокинетика.

12. Оригінальні дослідження

 

Якість життя та ризик остеопорозу у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

Н.П. Масік

Мета роботи — вивчення якості життя з визначенням ризику остеопорозу у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ).
Матеріали та методи. Обстежено 696 хворих віком (55,40 ± 14,98) року. Серед них були 391 чоловік, середній вік становив (54,09 ± 14,04) року, та 305 жінок, середній вік яких дорівнював (56,98 ± ± 15,88) року. Супутні захворювання діагностовано у 347 (49,86 %). Якість життя пацієнтів визначали за допомогою опитувальника SF-12 та EuroQol-5D. Оцінку чинників ризику остеопорозу проводили за допомогою хвилинного тесту (one-minute osteoporosis risk test), запропонованого Міжнародною асоціацією остеопорозу.
Результати та обговорення. Особливостями клінічної картини у пацієнтів було нашарування на клініку ХОЗЛ симптомів ураження опорно-рухового апарату (біль у хребті, суглобах, м’язах, зниження зросту, грудний кіфоз). Так, 46,80 % хворих на ХОЗЛ скаржилися на біль/дискомфорт, причому 19,15 % указували на виразний вертебральний біль. У хворих з тяжким перебігом ХОЗЛ удвічі частіше спостерігаються обмеження фізичного статусу, погіршення стану загального здоров’я і соціальної активності. Зниження параметрів психічного статусу встановлено у 85,10 і 65,96 % осіб при І і ІІ стадії, що може вказувати на брак адаптації до хвороби, і у 48,94 % хворих з ІV стадією. Порушення фізичної активності діагностовано у 59,94 %, зміни психічного статусу — у 79,83 % хворих на ХОЗЛ із супутньою патологією. Використання хвилинного тесту оцінки ризику остеопорозу дає змогу виявляти пацієнтів зі структурно-функціональними порушеннями кісткової тканини.
Висновки. Хронічне обструктивне захворювання легень призводить до обмеження всіх складових нормального життя хворих, тобто знижується якість життя, інтенсивність і характер змін визначається особливостями клінічної симптоматики, ступенем бронхіальної обструкції, тривалістю і тяжкістю процесу, наявністю супутньої патології, віком і статтю пацієнтів. Наявність вертебрального больового синдрому у хворих із хронічним обструктивним захворюванням легень свідчить про потребу в подальшому обстеженні.

Ключові слова: Хронічне обструктивне захворювання легень, якість життя, остеопороз, чинники ризику.

 

Качество жизни и риск остеопороза у больных хроническим обструктивным заболеванием легких

Н.П. Масик

Цель работы — изучение качества жизни с определением риска остеопороза у больных хроническим обструктивным заболеванием легких (ХОЗЛ).
Материалы и методы. Обследовано 696 больных в возрасте (55,40 ± 14,98) года. Среди них были 391 мужчина, средний возраст составил (54,09 ± 14,04) года, и 305 женщин, средний возраст равнялся (56,98 ± 15,88) года. Сопутствующие заболевания диагностированы у 347 (49,86 %). Качество жизни определяли с помощью опросника SF-12 и EuroQol-5D. Оценку факторов риска остеопороза проводили с помощью минутного теста (one-minute osteoporosis risk test), предложенного Международной ассоциацией остеопороза.
Результаты и обсуждение. Особенностями клинической картины у пациентов было наслоение на клинику ХОЗЛ симптомов поражения опорно-двигательного аппарата (боль в позвоночнике, суставах, мышцах, снижение роста, грудной кифоз). Так, 46,80 % больных отмечали боль/дискомфорт, причем 19,15 % указывали на выраженную вертебральную боль. У больных с тяжелым течением ХОЗЛ вдвое чаще встречаются снижение физического статуса, ухудшение состояния общего здоровья и социальной активности. Снижение параметров психического статуса установлено у 85,10 и 65,96 % лиц при І и ІІ стадии, что может указывать на отсутствие адаптации к болезни, и у 48,94 % больных ІV стадии. Нарушение физической активности диагностировано у 59,94 %, изменения психического статуса — у 79,83 % больных ХОЗЛ с сопутствующей патологией. Использование минутного теста оценки риска остеопороза дает возможность обнаруживать пациентов со структурно-функцио­нальными нарушениями костной ткани.
Выводы. Хроническое обструктивное заболевание легких приводит к ограничению всех составляющих нормальной жизни больных, то есть снижается качество жизни, интенсивность и характер изменений определяется особенностями клинической симптоматики, степенью бронхиальной обструкции, длительностью и тяжестью процесса, наличием сопутствующей патологии, возрастом и полом пациентов. Наличие вертебрального болевого синдрома у больных хроническим обструктив­ным заболеванием легких требует дальнейшего обследования.

Ключевые слова: хроническое обструктивное заболевание легких, качество жизни, остеопороз, факторы риска.

13. Оригінальні дослідження

 

Вибіркове комп’ютерно-математичне відстеження захворюваності на туберкульоз у системі MS Excel

Я.М. Ільницький, Г.І. Ільницький

Мета роботи — схарактеризувати епідеміологічну ситуацію з туберкульозу в різних вікових групах населення з використанням комп’ютерно-інформаційних технологій.
Матеріали та методи. На підставі цифрових комп’ютерно-інформаційних технологій спостереження проведено вибіркову оцінку захворюваності на туберкульоз у різних вікових групах населення. Використано щорічні форми звітних матеріалів, передбачених МОЗ України, результати власних спостережень і дані банківського нагромадження інформації в системі MS Еxcel.
Результати та обговорення. Вихідні позиції формували з урахуванням епідпоказників по Україні та Львівській області за десятирічний період (2000—2009 рр.), який у зв’язку з різними вихідними характеристиками було розділено на два етапи: перший (2000—2004 рр.) свідчив про прогресуюче погіршення епідситуації з туберкульозу, а на другому (2005—2009 рр.) констатували відносну стабілізацію захворюваності. Результати опрацювали з використанням статистичних і математичних функцій програми MS Еxcel, параметричних і непараметричних характеристик для встановлення кореляційного зв’язку під час оцінки динаміки епідеміологічних параметрів.
Висновки. Отримані дані досліджень серед загальної популяції населення дали підстави стверджувати, що за рівнем середній показник захворюваності на туберкульоз в Україні значно перевищував такий у Львівській області незалежно від вікового цензу. Водночас захворюваність у осередках туберкульозної інфекції свідчила про зростання цього показника у Львівській області як у дитячому й підлітковому віці, так і у дорослих, що обґрунтовувало якіснішу реалізацію лікувально-профілактичних заходів.

Ключові слова: Епідеміологія туберкульозу, інформаційні технології, діти, підлітки, дорослі.

 

Избирательное компьютерно-математическое отслеживание заболеваемости по туберкулезу в системе MS Excel

Я.Н. Ильницкий, Г.И. Ильницкий

Цель работы — охарактеризовать эпидемиологическую ситуацию по туберкулезу в различных возрастных группах населения с использованием компьютерно-информационных технологий.
Материалы и методы. Основываясь на цифровых компьютер­но-информационных технологиях, проведена избирательная оценка заболеваемости туберкулезом в различных возрастных группах населения. Использованы ежегодные формы отчетных метериалов, предусмотренных МЗ Украи­ны, результаты собственных наблюдений и данные банковского накопления информации в системе MS Excel.
Результаты и обсуждение. Исходные позиции формировались с учетом эпидпоказателей в Украине и Львовской области за десятилетний период (2000—2009 гг.), который в связи с различ­ными цифровыми характеристиками был разделен на два этапа: первый (2000—2004 гг.) свидетельствовал о прогрессирующем ухудшении эпидситуации по туберкулезу, а во время второго (2005—2009 гг.) констатировали относительную стабилизацию заболеваемости. Результаты обрабатывали с использованием статистических и математических функций программы MS Excel, параметрических и непараметрических характеристик для установления корреляционной связи при оценке динамики эпидемиологических параметров.
Выводы. Полученные данные исследований среди общей популяции населения  дали основание утверждать, что за уровнем средний показатель заболеваемости по туберкулезу в Украине значительно превышал таковой во Львовской области вне зависимости от возрастного контингента населения. В то же время заболеваемость в очагах туберкулезной инфекции свидетельствовала об увеличении данного показателя во Львовской области как в детском и подростковом возрасте, так и у взрослых, что обосновывает качественную реализацию лечебно-профилактических мероприятий.

Ключевые слова: эпидемиология туберкулеза, информационные технологии, дети, подростки, взрослые.

14. Огляди

 

Лікування як профілактика ВІЛ-інфекції. Кінець епідемії?

А.Г. Дьяченко, С.Л. Грабовий, П.А. Дьяченко, К.М. Горобченко

Багаторічні зусилля зі створення традиційної вакцини проти ВІЛ, яка могла б індукувати продукцію протективних (в ідеалі — віруснейтралізаційних) антитіл, унаслідок структурних і патогенетичних особливостей вірусу не увінчалися успіхом. Водночас розширення глобального доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) сприяло різкому зниженню не тільки смертності від ВІЛ-асоційованих захворювань, а й захворюваності.
У статті розглянуто стратегію «лікування як профілактика» і питання підвищення ефективності окремих складових профілактичного каскаду.

Ключові слова: ВІЛ, СНІД, антиретровірусна терапія, профілактика, шляхи передачі.

 

Лечение как профилактика ВИЧ-инфекции.Конец эпидемии?

А.Г. Дьяченко, С.Л. Грабовый, П.А. Дьяченко, Е.Н. Горобченко

Многолетние усилия по созданию традиционной вакцины против ВИЧ, которая могла бы индуцировать продукцию протективных (в идеале — вируснейтрализующих) антител, из-за структурных и патогенетических особенностей вируса не увенчались успехом. В то же время расширение глобального доступа к антиретровирусной терапии (АРТ) способствовало резкому снижению не только смертности от ВИЧ-ассоциированных заболеваний, но и заболеваемости.
В статье рассматриваются стратегия «лечение как профилактика» и вопросы повышения эф­­фективности отдельных составляющих профилактического каскада.

Ключевые слова: ВИЧ, СПИД, антиретровирусная терапия, профилактика, пути передачи.

15. Огляди

 

Методи генотипування у фтизіатрії

О.О. Ляшенко

Для вирішення епідеміологічних завдань у фтизіатрії потрібні методики, що дають змогу розрізняти M. tuberculosis між собою. Одним із перших способів був поділ мікобактерій на основі їхніх біохімічних властивостей, але через низьку ефективність і неоднозначності результатів методика не знайшла застосування. Пізніше з’явилися методи, засновані на різниці в геномі мікобактерій з більшою дискримінантною можливістю, а дані, які отримують різні вчені, можна порівнювати.
У статті описано основні сучасні методи, що застосовують для генотипування M. tuberculosis, зазначено їхні переваги й недоліки.

Ключові слова: M. tuberculosis, генотипування, фтизіатрія, RFLP, VNTR, споліготипування.

 

Методы генотипирования во фтизиатрии

А.А. Ляшенко

Для решения эпидемиологических задач во фтизиатрии необходимы методики, позволяющие различать M. tuberculosis между собой. Одним из первых способов было деление микобактерий на основе их биохимических свойств, но из-за низкой эффективности и неоднозначности результатов методика не нашла применения. На более позднем этапе появились методы, основанные на различиях в геноме микобактерий с большей дискриминирующей способностью, а данные, полученные различны­ми учеными, сопоставимы.
В статье описаны основные современные методы, применяющиеся для генотипирования M. tuber­culosis, указаны их преимущества и недостатки.

Ключевые слова: M. tuberculosis, генотипирование, фтизиатрия, RFLP, VNTR, сполиготипирование.

16. епідемічна ситуація

 

Особливості позагрудного туберкульозу у дітей з невідомим контактом

Л.І. Миколишин, З.І. Піскур

Мета роботи — вивчити особливості позагрудного туберкульозу у дітей з невідомим контактом.
Матеріали та методи. Проаналізовано 117 історій хвороб дітей, які лікувалися з приводу позагрудного туберкульозу в 1988—2013 рр.
Результати та обговорення. У 66,7 % дітей контакту із хворим не виявлено. В структурі клінічних форм переважали туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів (36,0 %), кісток і суглобів (24,4 %) та мозкових оболонок і ЦНС (18,0 %). У 69,2 % випадків позагрудний туберкульоз поєднувався з туберкульозом органів дихання. У 24,4 % були ускладнені його форми. Важливо, що всі пацієнти належали до груп ризику. У 79,5 % дітей преморбідний стан був обтяженим перенесеними і супутніми хворобами, в 46,2 % випадків вони походили із соціально несприятливих сімей. 70,0 % пацієнтів з тяжкими і ускладненими формами не вакциновані і неефективно вакциновані БЦЖ. Майже у всіх (96,2 %) хворобу виявлено за зверненням по медичну допомогу. Неповний обсяг профілактичних заходів у дітей з груп ризику за невиявленого контакту з хворим на туберкульоз призвів до тяжких і ускладнених форм туберкульозу органів дихання та розвитку позагрудного туберкульозу, а в двох випадках — до летального завершення.
Висновки. Для поліпшення виявлення джерел інфекції конче потрібно активізувати роботу серед дорослого населення щодо своєчасної діагностики туберкульозу та ізолювати бактеріовиділювачів до припинення бактеріовиділення. Серед дітей з груп ризику потрібно інтенсифікувати профілактичні протитуберкульозні заходи.

Ключові слова: Позагрудний туберкульоз, туберкульоз органів дихання, контакт, профілактика.

 

Особенности внелегочного туберкулеза у детей с неизвестным контактом

Л.И. Мыколышин, З.И. Пискур

Цель работы — изучить особенности внелегочного туберкулеза у детей с неизвестным контактом.
Материалы и методы. Проанализировано 117 историй болезней детей, лечившихся по поводу внелегочного туберкулеза в 1988—2013 гг.
Результаты и обсуждение. У 66,7 % детей контакт с больным не установлен. В структуре клинических форм преобладали туберкулез периферических лимфатических узлов (36,0 %), костей и суставов (24,4 %), мозговых оболочек и ЦНС (18,0 %). У 69,2 % детей внелегочный туберкулез сочетался с туберкулезом органов дыхания. У 24,4 % были осложненные его формы. Важно, что все пациенты принадлежали к группам риска. У 79,5 % детей преморбидное состояние было отягощено перенесенными и сопутствующими болезнями, в 46,2 % случаев они были с социально неблагополучных семей. 70,0 % детей c тяжелыми и осложненными формами не вакцинированы и неэффективно вакцинированы БЦЖ. Почти у всех (96,2 %) заболевание выявлено по обращению за медицинской помощью. Непол­ный объем профилактических мероприятий у детей из групп риска при невыявленном контакте с больным на туберкулез привел к развитию тяжелых и осложненных форм туберкулеза органов дыхания и внелегочного туберкулеза, а в двух случаях — к смерти.
Выводы. Для улучшения выявления источников инфекции необходимо активизировать работу среди взрослого населения по своевременному выявлению туберкулеза и изолировать бацило­выделителей до прекращения бациловыделения. Среди детей групп риска необходимо интенсифицировать профилактические противотуберкулезные мероприятия.

Ключевые слова: внелегочный туберкулез, туберкулез органов дыхания, контакт, профилактика.

17. з досвіду роботи

 

Про прихильність до лікування хворих на туберкульоз

І.Т. П’ятночка, С.І. Корнага, Н.В. Тхорик

Мета роботи — підвищити прихильність до лікування хворих на туберкульоз завдяки адекватному індивідуальному підходу з урахуванням можливих нервово-психічних порушень.
Матеріали та методи. Нервово-психічні функціональні розлади вивчали у 153 хворих на туберкульоз легень з використанням психологічної методики РНП (Н.Б. Ласко, 1978). Використано результати анкетування (67 хворих), визначення сатурації крові киснем (485 осіб), а також індивідуальної роботи з урахуванням психологічного стану хворого.
Результати та обговорення. Багаторічні спостереження й дослідження свідчать, що у хворих на туберкульоз легень можливі різноманітні функціональні нервово-психічні порушення, які виникають у зв’язку з діагнозом туберкульозу, внаслідок інтоксикації чи на ґрунті хіміотерапії та інших чинників. Нервово-психічні порушення констатовано у 70,6 % хворих (психопатизація у 30,8 %, невротизація у 23,9 % і поєднання їх у 15,9 %). Усі ці психічні порушення значною мірою можна нівелювати, передусім наполегливим, доброзичливим, індивідуальним впливом на психіку хворого лікарем-фтизіатром, значно підвищити прихильність до лікування на різних його етапах і досягти вагомих позитивних наслідків.
Висновки. У 70,6 % хворих на туберкульоз легень спостерігають функціональні нервово-психічні порушення, зумовлені різними чинниками. Значною мірою їх можна нівелювати, головним чином, доброзичливим індивідуальним впливом на психіку хворого, і значно поліпшити прихильність до лікування та досягти ліпших наслідків.

Ключові слова: Туберкульоз, прихильність, лікування.

 

О благосклонности к лечению больных туберкулезом

И.Т. Пятночка, С.И. Корнага, Н.В. Тхорик

Цель работы — повысить благосклонность к лечению больных туберкулезом благодаря адекватному индивидуальному подходу с учетом возможных нервно-психических нарушений.
Материалы и методы. Нервно-психические функциональные расстройства изучали у 153 боль­ных туберкулезом легких с использованием психологической методики УНП (Н.Б. Ласко, 1978). Использованы результаты анкетирования (67 больных), определения сатурации крови кислородом (485 лиц), а также индивидуальной работы с учетом психологического состояния больного.
Результаты и обсуждение. Многолетние наблюдения и исследования показали, что у больных туберкулезом легких возможны разнообразные функциональные нервно-психические нарушения, которые возникают в связи с диагнозом туберкулеза, в результате интоксикации или на почве химио­терапии и других факторов. Нервно-психические нарушения констатированы у 70,6 % больных (психопатизация у 30,8 %, невротизация у 23,9 % и их сочетание у 15,9 %). Все эти психические нарушения в значительной степени можно нивелировать, прежде всего настойчивым, доброжелатель­ным, индивидуальным влиянием на психику больного врачом-фтизиатром, значительно повысить благосклонность к лечению на разных его этапах и достичь весомых позитивных результатов.
Выводы. У 70,6 % больных туберкулезом легких наблюдают различные функциональные нервно-психические нарушения, которые предопределены различными факторами. В значительной степени их можно нивелировать, главным образом, доброжелательным индивидуальным влиянием на психику больного, и значительно улучшить расположение к лечению и достичь лучших результатов.

Ключевые слова: туберкулез, благосклонность, лечение.

18. ювілеї

 

90 років кафедрі фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

Підготували В.І. Петренко, Р.Г. Процюк, О.Б. Пікас, Д.Г. Донець, В.Е. Красюк

У 2014 р. виповнилося 90 років від дня заснування кафедри фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Створенню кафедри передувала велика робота. Після заснування в 1841 р. медичного факультету в Київському університеті, а потім і Медичного інституту (13 грудня 1921 р.) лекції з туберкульозу читали на кафедрах внут­рішніх хвороб.

Авторизація


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»