Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(16) // 2014

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

До міжнародного дня боротьби з туберкульозом: «Охопити три мільйони: виявити, лікувати, вилікувати туберкульоз»

В.І. Петренко

У 2015 р. завершується один із термінів поставленої ООН Цілі тисячоліття 6 стосовно зменшення захворюваності на туберкульоз та смертності від нього, і вже сьогодні нам потрібно оцінювати реальні здобутки та прогалини для подальшого удосконалення нашої діяльності. У кінці минулого року ВООЗ опуб­лікувала Звіт по боротьбі з туберкульозом у світі за 2013 рік, до якого ввела у додатку розділ «Зворотний відлік до 2015 року», де де­­тально проаналізувала перспективу щодо по­­ставлених цілей. Аналіз цих даних свідчить, що, попри істотне зниження порівняно з 1990 роком показників захворюваності та смертності від туберкульозу (смертність знизилася на 45 %), у 2012 р. у світі вони все ще надто високі (8,6 млн нових випадків та 1,3 млн смертей), що змушує замислитися над запобіжними заходами. Адже з шести регіонів ВООЗ лише у двох (Північна та Пів­денна Америки і Західний тихоокеанський регіон) вже досягнуто поставленої мети, а в інших двох (Африка та Європа), за прогнозами, так і не вдасться виконати намічені цілі до 2015 р.

2. Оригінальні дослідження

 

Причини порушення тиреоїдного гомеостазу при ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ

С.О. Черенько, С.Л. Матвєєва

Стан тиреоїдного гомеостазу впливає на наслідки протитуберкульозної хіміотерапії. Відомо про дисфункцію щитоподібної залози у ВІЛ-інфікованих. Оскільки даних про стан тиреоїдного гомео­стазу у хворих з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ бракує, мета дослідження — порівняльне вивчення змін тиреоїдного гомеостазу у хворих з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ порівняно з хворими на ВІЛ-не­гатив­ний туберкульоз.
Матеріали та методи. У 90 хворих з уперше діагностованим деструктивним туберкульозом ле­­гень та у 30 хворих з ко-інфекцією ВІЛ/туберкульоз вивчено тиреоїдний статус: досліджували ехоструктуру щитоподібної залози, імуноферментативним методом у системному кровоплині визначали рівні вільного тироксину, тиреотропного гормона та антитіл до тиреоглобуліну й тиреопероксидази.
Результати та обговорення. Встановлено різні зміни об’єму та структури щитоподібної залози у 51,11% хворих на туберкульоз та у 60,33 % хворих із ко-інфекцією. Субклінічний гіпотиреоз, діаг­ностований у разі підвищення рівня тиреотропного гормона понад 4,2 мкгМО/л, встановлено у 13,33 % хворих на туберкульоз та у 17,64 % хворих з ко-інфекцією. Автоімунний тиреоїдит, діагностований за наявності гетерогенності структури залози та підвищення титру антитіл до тиреопероксидази понад 30 Од/мл, встановлено у 13,33 % хворих на туберкульоз та у 33,33 % пацієнтів з ко-інфекцією.
До причин зміни тиреоїдного гомеостазу у хворих з ко-інфекцією можна зарахувати зниження індексу маси тіла, виснаження, білкову недостатність, зменшення кількості клітин CD4, а також вплив високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ), протитуберкульозної хіміотерапії, роз­виток синдрому реконституції імунітету, залучення у запальний процес гіпоталамічних структур мозку.
Висновки. Висока частота субклініч­ного гіпотиреозу у хворих з ко-інфекцією свідчить про потре­бу в скринінгу тиреоїдної функції та її корекції у цих хворих у період поєднаної ВААРТ та протитуберкульозної хіміотерапії.

Ключові слова: туберкульоз, ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ, тиреоїдний гомеостаз, субклінічний гіпотиреоз, автоімунний тиреоїдит.

 

Причины нарушения тиреоидного гомеостаза при ко-инфекции туберкулез/ВИЧ

С.А. Черенько, С.Л. Матвеева

Состояние тиреоидного гомеостаза влияет на исходы противотуберкулезной химиотерапии. Известно о дисфункции щитовидной железы у ВИЧ-инфицированных. Так как данных о состоянии тиреоидного гомеостаза у лиц с ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ вообще нет, цель исследования — сравнительное изучение изменений тиреоидного гомеостаза больных при ко-инфекции туберкулез/ВИЧ в сравнении с больными ВИЧ-негативным туберкулезом.
Материалы и методы. У 90 больных с впервые диагностированным деструктивним туберкулезом легких и у 30 больных с ко-инфекцией ВИЧ/туберкулез изучен тиреоидный статус: исследована эхоструктура щитовидной железы, иммуноферментативным методом в системном кровотоке определены уровни свободного тироксина, тиреотропного гормона и антитела к тиреоглобулину и тиреопероксидазе.
Результаты и обсуждение. Установлены различные изменения объема и структуры щитовидной железы у 51,11 % больных туберкулезом и у 60,33 % больных с ко-инфекцией. Субклинический гипотиреоз, который устанавливали при превышении уровня тиреотропного гормона 4,2 мкгМЕ/л, диагностирован у 13,33 % больных туберкулезом и у 17,64 % пациентов с ко-инфекцией. Аутоиммун­ный тиреоидит, который диагностировали при гетерогенности структуры железы и увеличении титра антител к тиреопероксидазе выше 30 Eд/мл, установлен у 13,33 % больных туберкулезом и у 33,33 % пациентов с ко-инфекцией. К причинам изменения тиреоидного гомеостаза при ко-инфек­ции можно отнести снижение индекса массы тела, истощение, белковую недостаточность, уменьшение количества клеток CD4, а также влияние высокоактивной антиретровирусной терапии, противотуберкулезной химиотерапии, развитие синдрома реконституции иммунитета, вовлечение в воспалительный процесс гипоталамических структур мозга. 
Выводы. Высокая частота субклинического гипотиреоза при ко-инфекции предполагает необходимость в скрининге тиреоидной функции и ее коррекцию у этих больных в период сочетанной ВААРТ и противотуберкулезной химиотерапии.

Ключевые слова: Туберкулез, ко-инфекция туберкулез/ВИЧ, тиреоидный гомеостаз, субклинический гипотиреоз, аутоиммунный тиреоидит.

3. Оригінальні дослідження

 

Особливості морфологічної картини туберкульозного менінгоенцефаліту у ВІЛ-інфікованих

О.В. Корж, Т.В. Тлустова, Т.В. Джеджеіа, Є.Є. Садовнік

Мета дослідження — вивчити особливості морфологічних виявів туберкульозного менінгоенцефаліту (ТМ) у ВІЛ-інфікованих.
Матеріали та методи. Досліджено 45 померлих від ТМ, з яких 36 були ВІЛ-позитивними: 27 осіб з кількістю CD4-лімфоцитів до 100 кл/мкл (медіана 32,0 кл/мкл) та 9 — з рівнем CD4 понад 100 кл/мкл (медіана 126,0 кл/мкл). Групу порівняння складали 9 ВІЛ-негативних хворих на ТМ.
Результати та обговорення. У 100,0 % ВІЛ-інфікованих незалежно від ВІЛ-статусу на автопсії виявлено генералізований туберкульоз. За рівня CD4 < 100 кл/мкл у 92,6 % хворих на м’яких оболонках основи мозку визначали гнійно-фібринозні відкладення, у 77,8 % — просоподібні висипання, характерні для гострого міліарного туберкульозу. У 100,0 % хворих з CD4 > 100 кл/мкл виявлено гнійно-фібринозні відкладення, просоподібні висипання на основі мозку — у 44,4 %. Під час автопсії міліарний туберкульоз визначено у 44,4 % ВІЛ-негативних, просоподібні висипання на основі мозку — у 33,3 %. У 85,2 % ВІЛ-позитивних хворих з рівнем CD4 < 100 кл/мкл основним морфологічним виявом ТМ були осередки казеозного некрозу без периферичної клітинної реакції, туберкульозні гранульоми утворювалися у 22,2 % осіб, у всіх хворих спостерігалися васкуліти та тромбоваскуліти. У 77,8 % осіб із кількістю CD4 > 100 кл/мкл помічено туберкульозні гранульоми та осередки казеозного некрозу, у 88,9 % — поширені васкуліти та тромбоваскуліти. Незалеж­но від ВІЛ-статусу та стану імунної системи в усіх померлих спостерігалися повнокров’я та набряк головного мозку, периваскулярна лімфоїдна інфільтрація, значні дистрофічні зміни нервових клітин. У мозку ВІЛ-ін­фікованих туберкульозних гранульом не знайдено, у ВІЛ-не­гативних вони зустрічалися вкрай рідко (11,1 %). Ділянки демієлінізації та розм’якше­ння мозкової тканини у 3,5—4,5 разу частіше зауважували у ВІЛ-інфікованих, що ми пояснювали наслідком тромбоваскулітів.
Висновки. Особливостями морфологічної картини ТМ у ВІЛ-інфікованих були наявність у м’яких мозкових оболонках і головному мозку численних васкулітів та тромбоваскулітів, фібриноз­но-гнійних нашарувань на мозкових оболонках. У разі рівня CD4 < 100 кл/мкл організм втрачає здатність до клітинних реакцій, і морфологічним виявом туберкульозного ураження мозкових оболонок були переважно осередки казеозного некрозу, проте за CD4 > 100 кл/мкл у більшості хворих визначали туберкульозні гранульоми. Відмітною рисою ураження головного мозку у ВІЛ-інфікова­них хворих був частий розвиток васкулітів та тромбоваскулітів і як наслідок — зон демієлінізації та розм’якшення мозкової тканини.

Ключові слова: Морфологічна картина, туберкульозний менінгоенцефаліт, ВІЛ-інфекція.

 

Особенности морфологической картины туберкулезного менингоэнцефалита у ВИЧ-инфицированных

Е.В. Корж, Т.В. Тлустова, Т.В. Джеджеиа, Е.Е. Садовник

Цель исследования — изучить особенности морфологических проявлений туберкулезного ме­­нингоэнцефалита (ТМ) у ВИЧ-инфицированных.
Материалы и методы. Обследовано 45 больных, умерших от ТМ, из которых 36 были ВИЧ-ин­­фицированны: 27 лиц с количеством CD4-лимфоцитов менее 100 кл/мкл (медиана 32,0 кл/мкл) и 9 — с уровнем CD4 свыше 100 кл/мкл (медиана 126,0 кл/мкл). Группу сравнения составили 9 ВИЧ-не­­гативных больных ТМ.
Результаты и обсуждение. У 100,0 % ВИЧ-инфицированных независимо от ВИЧ-статуса на аутопсии был выявлен генерализованный туберкулез. При уровне CD4 < 100 кл/мкл у 92,6 % больных на мягких оболочках основания мозга определялись гнойно-фибринозные наложения, у 77,8 % — просовидные высыпания, характерные для острого милиарного туберкулеза. У 100,0 % больных с CD4 > 100 кл/мкл определялись гнойно-фибринозные наложения, просовидные высы­пания на основании мозга — в 44,4 %. При вскрытии милиарный туберкулез обнаружен в 44,4 % случаях ВИЧ-негативных, просовидные высыпания на основании мозга — в 33,3 %. У 85,2 % ВИЧ-ин­фицированных больных с уровнем CD4 < 100 кл/мкл основным морфологическим проявлением ТМ были очаги казеозного некроза без периферической клеточной реакции, туберкулезные гранулемы выявлены у 22,2 % лиц, у всех больных наблюдались васкулиты и тромбоваскулиты. У 77,8 % лиц с количеством CD4 > 100 кл/мкл встречались туберкулезные гранулемы и очаги казеоз­ного некроза, у 88,9 % — распространенные васкулиты и тромбоваскулиты. Независимо от ВИЧ-ста­­туса и состояния иммунной системы у всех умерших наблюдались полнокровие и отек головного мозга, периваскулярная лимфоидная инфильтрация, значительные дистрофические изменения нервных клеток. В мозге ВИЧ-инфицированных туберкулезных гранулем не найдено, у ВИЧ-не­­гативных они встречались очень редко (11,1 %). Участки демиелинизации и размягчения мозговой ткани в 3,5—4,5 раза чаще определялись у ВИЧ-инфицированных, что мы объясняли следствием тромбоваскулитов.
Выводы. Особенностями морфологической картины ТМ у ВИЧ-инфицированных было наличие в мягких мозговых оболочках и головном мозге многочисленных васкулитов и тромбоваскулитов, фибринозно-гнойных наслоений на мозговых оболочках. При уровне CD4 < 100 кл/мкл организм теряет способность к клеточным реакциям, и морфологическим проявлением туберкулезного поражения мозговых оболочек были преимущественно очаги казеозного некроза, однако при CD4 > > 100 кл/мкл у большинства больных определялись туберкулезные гранулемы. Отличитель­ной чертой поражения головного мозга у ВИЧ-инфицированных больных было частое развитие васкулитов и тромбоваскулитов и как следствие — зон демиелинизации и размягчения мозговой ткани.

Ключевые слова: морфологическая картина, туберкулезный менингоэнцефалит, ВИЧ-ин­­фекция.

4. Оригінальні дослідження

 

Вплив індуктора інтерферону на клінічні показники у хворих на інфільтративний уперше діагностований туберкульоз легень

В.І. Петренко, Ю.А. Варченко, С.С. Грицай, Т.В. Малиновська, В.В. Коваленко, О.Г. Мацьков, О.Є. Харламова

Мета дослідження — оцінити вплив індуктора інтерферону кагоцелу на динаміку припинення бактеріовиділення, біохімічні та рентгенологічні показники у хворих на інфільтративний уперше діаг­ностований туберкульоз легень (ВДТБ).
Матеріали та методи. Проаналізовано динаміку закриття порожнин розпаду, біохімічних показників та припинення бактеріовиділення у 58 пацієнтів з інфільтративним ВДТБ легень. Основна група, що отримувала індуктор інтерферону кагоцел, складалася з 28 пацієнтів із ВДТБ, контрольна нараховувала 30 пацієнтів, яких лікували за стандартним режимом.
Результати та обговорення. Виявлено позитивний вплив індуктора інтерферону на частоту закриття порожнин розпаду після 4 міс лікування на 32,2% та на момент завершення його — на 29,8 % порівняно із хворими контрольної групи. Частота припинення бактеріовиділення у пацієнтів основ­ної групи зросла на 21,15 % на 2-му місяці лікування порівняно із контрольною. Під впливом кагоцелу поліпшилася функціональна активність печінки, що виявлялося у вірогідному зниженні рівнів АЛТ та білірубіну.
Висновки. Застосування індуктора інтерферону (кагоцелу) протягом 4 тиж на першому місяці лікування у хворих на ВДТБ сприяє прискоренню закриття порожнин розпаду на 4-му місяці лікування, підвищує частоту припинення бактеріовиділення після 2 міс терапії, стимулює функціональну активність печінки.

Ключові слова: Туберкульоз, індуктор інтерферону, клінічна ефективність.

 

Влияние индуктора интерферона на клинические показатели у больных инфильтративным впервые диагностированным туберкулезом легких

В.И. Петренко, Ю.А. Варченко, С.С. Грицай, Т.В. Малиновская, В.В. Коваленко, А.Г. Мацьков, Е.Е. Харламова

Цель исследования — оценить влияние индуктора интерферона кагоцела на динамику прекращения бактериовыделения, биохимические и рентгенологические показатели у больных инфиль­т­ративным впервые диагностированным туберкулезом (ВДТБ) легких.
Материалы и методы. Проанализирована динамика закрытия полостей распада, биохимических показателей и прекращения бактериовыделения у 58 пациентов с инфильтративным ВДТБ легких. Основная группа, которая получала индуктор интерферона кагоцел, состояла из 28 пациентов с ВДТБ, контрольная группа, которую лечили по стандартному режиму, состояла из 30 лиц.
Результаты и обсуждение. Выявлено положительное влияние индуктора интерферона на частоту закрытия полостей распада после 4 мес лечения на 32,2 % и на момент окончания терапии — на 29,8 % по сравнению с больными из контрольной группы. Частота прекращения бактериовыделения у пациентов основной группы возросла на 21,15 % на 2-м месяце лечения в сравнении с контрольной группой. Кагоцел улучшает функциональную активность печени, что проявляется в достоверном снижении уровней АЛТ и билирубина.
Выводы. Использование индуктора интерферона (кагоцела) на протяжении 4 нед на первом месяце лечения у больных с ВДТБ легких способствует ускорению закрытия полостей распада на 4-м месяце лечения, повышает частоту прекращения бактериовыделе­ния после 2 мес лечения, стимулирует функциональную активность печени.

Ключевые слова: туберкулез, индуктор интерферона, клиническая эффективность.

5. Оригінальні дослідження

 

Ефективність застосування L-аргініну для корекції первинних ниркових порушень у хворих з уперше діагностованим туберкульозом легень

О.К. Асмолов, С.О. Полякова, Я.В. Бєсєда

У статті проаналізовано ефективність застосування L-аргініну для корекції первинних ниркових порушень у хворих з вперше діагностованим туберкульозом легень (ВДТБЛ).
Мета роботи — оцінити ефективність застосування L-аргініну для корекції первинних ниркових порушень у хворих з ВДТБЛ.
Матеріали та методи. Всіх хворих з ВДТБЛ (30 пацієнтів) розподілено на дві групи: 1-ша, основна (n = 20), — пацієнти, котрим одночасно з протитуберкульозними препаратами призначали L-аргінін по 100 мл 4,2 % розчину, який уводили внутрішньовенно крапельно раз на добу через добу (5 процедур); 2-га, контрольна (n = 10), — пацієнти, яким L-аргініну не призначали.
Результати та обговорення. Уведення в курс терапії L-аргініну сприяло зниженню рівня мікроальбумінурії у хворих 1-ї групи до середніх значень — (18,0 ± 0,8) мг/л, що вірогідно відрізняється від аналогічного початкового показника — (40,0 ± 0,8) мг/л (р < 0,05). У хворих 2-ї групи без додавання до терапії L-аргініну не зауважено позитивної динаміки рівня мікроальбумінурії, а у двох пацієнтів цей показник навіть підвищився. На другому тижні протитуберкульозної терапії у двох пацієнтів з 2-ї групи без використання L-аргініну підвищився рівень добової протеїнурії, а у хворих з 1-ї цей показник залишався в межах норми.
Висновки. Використання L-аргініну по 100 мл 4,2 % розчину, який уводили внутрішньовенно крапельно раз на добу через добу (5 процедур) як патогенетичний засіб у комплексі лікування хворих з уперше діагностованим деструктивним туберкульозом легень, дає змогу запобігти розвитку значних ниркових порушень та має хорошу переносність.

Ключові слова: Вперше діагностований туберкульоз легень, первинні ниркові порушення, мікроальбумінурія, L-аргінін.

 

Эффективность применения L-аргинина для коррекции первичных почечных нарушений у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких

А.К. Асмолов, С.А. Полякова, Я.В. Беседа

Цель работы — оценить эффективность применения L-аргинина для коррекции первичных почечных нарушений у больных с ВДТБЛ.
Материалы и методы. Все больные с ВДТБЛ (30 человек) были разделены на две группы: 1-я, основная (n = 20), — пациенты, которым одновременно с противотуберкулезными препаратами назначали L-аргинин по 100 мл 4,2 % раствора внутривенно капельно раз в сутки через сутки (5 процедур); 2-я, контрольная (n = 10), — пациенты, которым L-аргинин не назначали.
Результаты и обсуждение. Исследования доказывают, что включение в терапию L-аргинина привело к снижению уровня микроальбуминурии у больных 1-й группы до средних значений — (18,0 ±  0,8) мг/л, что достоверно отличается от аналогичного исходного показателя — (40,0 ±  0,8) мг/л (р < 0,05). У больных 2-й группы без добавления к терапии L-аргинина не отмечено положительной динамики уровня микроальбуминурии, а у двух пациентов возрос этот показатель. На второй неделе противотуберкулезной терапии у двух пациентов 2-й группы без использования L-аргинина повысился уровень суточной протеинурии, а у больных 1-й он оставался в пределах нормы.
Выводы. Использование L-аргинина в виде 100 мл 4,2 % раствора внутривенно капельно раз в сутки через сутки (5 процедур) в качестве патогенетического средства для комплексной терапии больных с ВДТБЛ позволяет предупредить развитие значительных почечных нарушений и имеет хорошую переносимость.

Ключевые слова: впервые диагностированный туберкулез легких, первичные почечные нарушения, микроальбуминурия, L-аргинин.

6. Оригінальні дослідження

 

Вплив Ретаболілу на гематологічні і біохімічні показники хворих з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ

Ю.Б. Загута

Мета роботи — вивчити вплив Ретаболілу на гематологічні й біохімічні показники у хворих з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ.
Матеріали та методи. В 1-шу групу увійшло 20 хворих з різними клінічними формами вперше діагностованого туберкульозу легень І категорії в поєднанні з ВІЛ-інфекцією, в 2-гу — 31 хворий з аналогічними формами ТБ. Хворі 1-ї групи отримували тільки стандартизовану антимікобактеріальну терапію, хворим 2-ї в комплекс лікування додатково вводили Ретаболіл за такою методикою: під час госпіталізації на початку інтенсивної фази лікування по 50 мг внутрішньом’язово раз на 2 тиж. Курс лікування тривав 2 міс. Оцінювали клінічні симптоми, дані загального аналізу крові та біохімічні показники крові: рівні загального білка, білірубіну, АсАТ, АлАТ, глюкози, сечовини, креатиніну, результати тимолової проби.
Результати та обговорення. У 2-й групі після лікування спостерігалося значніше підвищення рівнів гемоглобіну та еритроцитів. У хворих 1-ї групи після лікування відбулося вірогідне підвищення концентрації білірубіну і залишилися практично незмінними рівні трансаміназ, що можна пояснити негативним впливом антимікобактеріальної терапії на функцію печінки (посилення цитолізу і холестазу). У хворих 2-ї групи концентрація білірубіну теж підвищилася порівняно з показником до лікування, проте рівень АсАТ знизився. Також значніше знизився вміст сечовини і креатиніну. У хворих 2-ї групи вдвічі рідше спостерігалися токсичні побічні реакції на антимікобактеріальні препарати. Цитопротекторні властивості Ретаболілу відносно побічних реакцій хіміотерапії можна пояснити підвищенням білковосинтетичної функції печінки, антиоксидативної активності, поліпшенням енергетичного статусу клітин, мембранного транспорту і структури мембран, що не могло не позначитися і на гепатопротекторному ефекті, особливо детоксикаційних можливостях печінки.
Висновки. У хворих з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ наявні значні гематологічні і біохімічні розлади, насамперед анемія, зниження рівня загального білка плазми, підвищення рівня сироваткових трансаміназ, а також тимолової проби, що свідчить про незадовільний функціональний стан паренхіми печінки, підвищений вміст сечовини і креатиніну в крові, тобто про посилення розпаду білків у організмі. Введення в стандартизовану антимікобактеріальну терапію хворих з ко-інфекцією Ретаболілу сприяє значному зменшенню виявів анемії, вірогідному підвищенню вмісту загального білка з одночасним зниженням рівнів сечовини і креатиніну, що свідчить про посилення процесів білкового анаболізму. Ретаболіл також сприяє поліпшенню окремих показників функціонального стану печінки (зниження рівня АсАТ) на тлі ослаблення токсичних виявів побічних реакцій на антимікобактеріальні препарати.

Ключові слова: Туберкульоз, ВІЛ, Ретаболіл.

 

Влияние Ретаболила на гематологические и биохимические показатели больных с ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ

Ю.Б. Загута

Цель работы — изучить влияние Ретаболила на гематологические и биохимические показатели у больных с ко-инфекцией ТБ/ВИЧ.
Материалы и методы. Исследование включало 51 больного з разными клиническими формами впервые выявленного туберкулеза легких в сочетании с ВИЧ-инфекцией. Больные были разделены на 2 группы: в 1-й группе (20 больных) получали стандартизированную антимикобактериальную терапию, во 2-й группе (31 больной) был включен Ретаболил по следующей методике: при поступлении в стационар в начале интенсивной фазы лечения по 50 мг внутримышечно раз в 2 нед. Курс лечения длился 2 мес. Оценивали клинические симптомы, данные общего анализа крови и биохимические показатели крови: уровни общего белка, билирубина, АсАТ, АлАТ, глюкозы, мочевины, креатинина, результаты тимоловой пробы.
Результаты и обсуждение. Во 2-й группе после лечения более значительно повысились уровни гемоглобина и эритроцитов. У больных 1-й группы после лечения достоверно повысились концент­рации билирубина и остались практически неизменными уровни трансаминаз, что можно объяс­нить негативным влиянием антимикобактериальной терапии на функцию печени (усиление цитолиза и холестаза). У больных 2-й группы концентрация билирубина тоже повысилась по сравнению с показателем до лечения, но уровень АсАТ снизился. Также произошло более значительное снижение уровней мочевины и креатинина. У больных 2-й группы в 2 раза реже наблюдались токсические побочные реакции на антимикобактериальные препараты. Цитопротекторные свойства Ретаболила относительно побочных реакций химиотерапии можно объяснить повышением белковосинтетической функции печени, антиоксидантной активности, энергетического статуса клеток, улучшением мембранного транспорта и структуры мембран, что не могло не проявиться и в гепатопротекторном эффекте, особенно в детоксикационных возможностях печени.
Выводы. У больных с ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ наблюдаются значительные гематологические и биохимические нарушения, прежде всего анемия, снижение уровня общего белка плазмы, повышение уровня сывороточных трансаминаз, а также тимоловой пробы, что свидетельствует о неудовлетворительном функциональном состоянии паренхимы печени, повышенной концентрации мочевины и креатинина в крови, то есть об усилении распада белков. Включение в стандартизированную антимикобактериальную терапию больных с ко-инфекцией Ретаболила способствует значительному уменьшению анемии, достоверному повышению содержания общего белка с одновре­менным снижением концентрации мочевины и креатинина, что отражает усиление процессов белкового анаболизма. Ретаболил также способствует улучшению отдельных показателей функционального состояния печени (снижение  концентрации АсАТ) на фоне ослабления токсических проявлений побочных реакций на антимикобактериальные препараты.

Ключевые слова: туберкулез, ВИЧ, Ретаболил.

7. Оригінальні дослідження

 

Особливості перебігу туберкульозу легень залежно від генотипу NAT2

П.Б. Антоненко

Мета дослідження — визначити особливості перебігу туберкульозу (ТБ) легень на стаціонарному етапі лікування залежно від генотипу N-ацетилтрансферази 2 (NAT2).
Матеріали та методи. Проаналізовано медичні карти 84 хворих на ТБ легень, що вперше діагностований, наприкінці стаціонарного лікування в Одеському обласному протитуберкульозному диспансері у 2012 р. з урахуванням генотипу NAT2.
Результати та обговорення. На початку лікування у хворих на ТБ з генотипом швидких ацетиляторів (RA) в 3 рази частіше спостерігалися ознаки дисемінації, ніж із повільними ацетиляторами (SA), водночас у останніх туберкульозний процес частіше мав вогнищевий характер. Під час стаціонарного лікування у SA відносно RA в 1,3 разу швидше припинявся процес деструкції і в 1,2 разу — бактеріовиділення, за даними культурального методу. На момент виписування зі стаціонару RA в 2,2 разу частіше належали до 4-ї категорії хворих на ТБ і мали мультирезистентну його форму, ніж SA.
Висновки. Встановлення генотипу NAT2 у хворих на ТБ може бути предиктором перебігу і наслідків лікування.

Ключові слова: Туберкульоз, N-ацетилтрансфераза 2, наслідки лікування.

 

Особенности течения туберкулеза легких в зависимости от генотипа NAT2

П.Б. Антоненко

Цель исследования — определить особенности течения туберкулеза (ТБ) легких на стационарном этапе лечения в зависимости от генотипа N-ацетилтрансферазы 2 (NAT2).
Материалы и методы. Проведен анализ медицинских карт 84 больных с впервые диаг­ностированным ТБ легких в конце стационарного лечения в Одесском областном противотуберкулезном диспансере в 2012 г. с учетом генотипа NAT2.
Результаты и обсуждение. В начале лечения у больных ТБ с генотипом быстрых ацетиляторов (RA) в 3 раза чаще наблюдались признаки диссеминации, чем с медленными ацетиляторами (SA), в то же время у последних туберкулезный процесс чаще имел очаговый характер. Во время стационарного лечения у SA по сравнению с RA в 1,3 раза быстрее прекращался процесс деструкции и в 1,2 раза — бактериовыделения, по данным культурального метода. На момент выписки со стационара RA в 2,2 раза чаще принадлежали к 4-й категории больных ТБ и имели мультирезистентную его форму, чем SA.
Выводы. Установление генотипа NAT2 у больных ТБ может служить предиктором течения и исхода лечения.

Ключевые слова: туберкулез, N-ацетилтрансфераза 2, исход лечения.

8. Оригінальні дослідження

 

До питання патогенезу гемодинамічного набряку легень

В.І. Коржов, І.В. Ліcкіна, Т.В. Лоза, О.О. Олексинська, Н.Г. Паливода

Мета роботи — вивчення рівня вмісту малонового діальдегіду (МДА) в еритроцитах та основних структурно-морфологічних змін у легенях у динаміці розвитку гемодинамічного набряку легень (НЛ).
Матеріали та методи. Дослідження виконано на 75 білих щурах масою 180—200 г. Гемодинаміч­ний НЛ відтворювали шляхом одноразового внутрішньом’язового введення тваринам розчину адреналіну тартрату в дозах 2,5 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1 мг/кг та 0,5 мг/кг. Щурів виводили з експерименту декапітацією під легким ефірним наркозом через 1 і 11 діб.
В еритроцитах визначали концентрацію МДА. Для гістологічних досліджень брали тканину легень.
Результати та обговорення. Результати досліджень свідчать про те, що едемогенна дія адреналіну залежить від його дози та періоду після введення. Після летальної дози адреналіну (2,5 мг/кг) тварини гинуть у середньому через 15 хв. Після дози адреналіну 1,5 мг/кг виживаність становила 40 %.
Через 1 і 11 діб після введення препарату в дозі 1,5 мг/кг, 1 мг/кг та 0,5 мг/кг в еритроцитах вірогідно збільшується вміст МДА. Тимчасові зміни морфології легень залежать від початкової дози препарату. Слід зазначити, що за НЛ структурні пошкодження тканин легень хоча й мають переважно зворотний характер, але повністю не відновлюються. Ймовірно, з цим пов’язана й дестабілізація системи перекисного окиснення ліпідів.
Висновки. Едемогенний процес у легенях через 1 та 11 діб після введення адреналіну тваринам у дозі 1,5 мг/кг, 1 мг/кг та 0,5 мг/кг супроводжується вірогідним збільшенням вмісту МДА в еритроцитах та морфологічними змінами в легенях, виразність та характер яких залежать від дози адреналіну та тривалості періоду після його введення.

Ключові слова: набряк легень, малоновий діальдегід, еритроцити, морфологія.

 

К вопросу о патогенезе гемодинамического отека легких

В.И. Коржов, И.В. Лиcкина, Т.В. Лоза, О.А. Олексинская, Н.Г. Паливода

Цель работы — изучение содержания малонового диальдегида (МДА) в эритроцитах и основных структурно-морфологических изменений в легких в динамике развития гемодинамического отека легких (ОЛ).
Материалы и методы. Исследование выполнено на 75 белых крысах массой 180—200 г. Гемодинамический ОЛ воспроизводили путем однократного внутримышечного введения живот­ным раствора адреналина тартрата в дозах 2,5 мг/кг, 1,5 мг/кг, 1 мг/кг и 0,5 мг/кг. Крыс выводили из опыта декапитацией под легким эфирным наркозом через 1 и 11 сут.
В эритроцитах определяли концентрацию МДА. Для гистологических исследований брали ткань легких.
Результаты и обсуждение. Результаты исследований свидетельствуют о том, что эдемогенное действие адреналина зависит от его дозы и времени после введения. После летальной дозы адреналина (2,5 мг/кг) животные гибнут в среднем через 15 мин. При дозе адреналина в 1,5 мг/кг выживаемость составила 40 %. Через 1 и 11 сут после введения препарата в дозе 1,5 мг/кг, 1 мг/кг и 0,5 мг/кг в эритроцитах достоверно увеличивается содержание МДА. Временные изменения морфологии легких зависели от исходной дозы препарата. Следует отметить, что при ОЛ структурные повреждения тканей легких хотя и имеют преимущественно обратимый характер, но полностью не восстанавливаются. Вероятнее всего, с этим связана и дестабилизация системы перекисного окисления липидов.
Выводы. Эдемогенный процесс в легких через 1 и 11 сут после введения адреналина животным в дозе 1,5 мг/кг, 1 мг/кг и 0,5 мг/кг сопровождается достоверным увеличением содержания МДА в эритроцитах и морфологическими изменениями в легких, выраженность и характер которых зависят от дозы адреналина и периода времени после его введения.

Ключевые слова: Отек легких, малоновый диальдегид, эритроциты, морфология.

9. Оригінальні дослідження

 

Застосування передньо-верхньої екстраплевральної торакопластики з метою ліквідації верхівкової залишкової плевральної порожнини

І.Д. Дужий, О.В. Кравець, Н.І. Глазунова

Мета роботи — вивчити можливості втілення у ранній післяопераційний період власної методики передньо-верхньої екстраплевральної торакопластики.
Матеріали та методи. Серед 170 оперованих хворих у ранній післяопераційний період виявлено залишкову плевральну порожнину у 7 (3,9 %). З метою ліквідації залишкових порожнин застосована передньо-верхня екстраплевральна торакопластика за модифікацією авторів [6].
Результати та обговорення. Виконували операцію на 12—18-ту добу з хорошими близькими і віддаленими результатами. Справа операцію виконували у 5 хворих, зліва — у 2.
Висновки. Як малотравматичне оперативне втручання, яке виконують у фізіологічному положенні хворого, операцію рекомендовано для застосування у будь-який близький післяопераційний період.

Ключові слова: Сповільнене розправлення легені, залишкова плевральна порожнина, передньо-верхня екстраплевральна торакопластика.

 

Применение передне-верхней экстраплевральной торакопластики с целью ликвидации верхушечной остаточной плевральной полости

И.Д. Дужий, А.В. Кравец, Н.И. Глазунова

Цель работы — изучить возможности внедрения в близкий послеоперационный период собственной модификации передне-верхней экстраплевральной торакопластики.
Материалы и методы. Среди 170 оперированных в ранний послеоперационный период остаточную плевральную полость констатировано у 7 (3,9 %) больных. С целью ликвидации остаточных полостей применена передне-верхняя экстраплевральная торакопластика в модификации авторов [6].
Результаты и обсуждение. Выполняли операцию на 12—18-е сутки с хорошими близкими и отдаленными результатами. Справа операция выполнена у 5 больных, слева — у 2.
Выводы. Как малотравматичное оперотивное вмешательство, которое выполняют в физиологическом положении больного, операцию рекомендовано к использованию в ранний послеоперацион­ный период.

Ключевые слова: замедленное расправление легкого, остаточная плевральная полость, передне-верхняя экстраплевральная торакопластика.

10. Оригінальні дослідження

 

Ефективність психологічного супроводу прихильності до лікування туберкульозу на стаціонарному етапі

Д.А. Ясинов, І.О. Половинко, Л.Т. Смагіна

У проблемі зниження захворюваності на туберкульоз та ефективності терапії хвороби провідне значення має прихильність хворих до лікування. Удосконалення системи підвищення прихильності до лікування є ключовим питанням боротьби з епідемією туберкульозу. У статті проаналізовано досвід використання моделі психологічного супроводу прихильності до лікування хворих на туберкульоз в умовах стаціонару із залученням психологів.
Мета дослідження — порівняти показники відриву від лікування хворих на туберкульоз легень за період, що передує роботі психологів, у стаціонарних відділеннях диспансеру з показниками за аналогічний період роботи їх з хворими.
Матеріали та методи. Клінічні історії хвороби 321 хворого на туберкульоз легень, яких лікували в стаціонарних відділеннях диспансеру 9 міс 2011 р. без супроводу психологів, та 550 аналогічних хворих, які перебували на лікуванні в тих самих відділеннях 9 міс 2012 р. і з якими працювали психологи.
Результати та обговорення. Порівняльне дослідження продемонструвало достовірність зниження показників відриву від лікування хворих за період психологічного супроводу на рівні
p < 0,001. 
Висновки. Отримані дані свідчать про значне зниження відривів від лікування в разі застосування описаної моделі психологічного супроводу прихильності хворих до лікування туберкульозу на стаціонарній фазі.

Ключові слова: вперше діагностований туберкульоз, хіміорезистентний туберкульоз, рецидивний туберкульоз, прихильність до лікування туберкульозу, відрив від лікування, динамічний процес, психологічний супровід, стаціонарний етап лікування.

 

Эффективность психологического сопровождения приверженности к лечению туберкулеза на стационарном этапе

Д.А. Ясинов, И.А. Половинко, Л.Т. Смагина

В проблеме снижения заболеваемости туберкулезом и эффективности терапии болезни ведущую роль играет приверженность больных к лечению. Совершенствование системы повышения приверженности к лечению является ключевым вопросом борьбы с эпидемией туберкулеза. В статье рассматривается опыт использования модели психологического сопровождения приверженности к лечению больных туберкулезом в условиях стационара с привлечением психологов.
Цель исследования — сравнить показатели отрыва от лечения больных туберкулезом легких за период, предшествующий работе психологов, в стационарных отделениях диспансера с показателями за аналогичный период их бесед с больными.
Материалы и методы. Клинические истории болезни 321 больного туберкулезом легких, лечившегося в стационарных отделениях диспансера 9 мес 2011 г. без сопровождения психолога, и 550 аналогич­ных больных, лечившихся в тех же отделениях диспансера 9 мес 2012 г., с которыми работали психологи.
Результаты и обсуждение. Сравнительное исследование продемонстрировало достоверность снижения показателей отрыва от лечения больных за период психологического сопровождения на уровне ρ < 0,001.
Выводы. Полученные данные свидетельствуют о значительном снижении отрывов от лечения при осуществлении описанной модели психологического сопровождения приверженности больных к лечению туберкулеза на стационарной фазе.

Ключевые слова: Впервые диагностированный туберкулез, химиорезистентный туберкулез, рецидивирующий туберкулез, приверженность к лечению туберкулеза, отрыв от лечения, динамический процесс, психологическое сопровождение, стационарный этап лечения.

11. Огляди

 

Резистентність мікобактерій туберкульозу: міфи та реальність

Л.Д. Тодоріко, В.І. Петренко, М.М. Гришин

В огляді проаналізовано дослідження молекулярно-генетичних аспектів формування резистентності у хворих на туберкульоз з метою запобігання їй у разі застосування сучасних програм лікування. Акцентовано увагу на питаннях генетичних аспектів формування лікарської стійкості M. tuberculosis і вивченні ролі поліморфних варіантів генів системи метаболізму ксенобіотиків при туберкульозі легень для розуміння механізмів взаємодії в процесі реалізації спадкової інформації на рівні організму з метою підвищення ефективності лікування.

Ключові слова: Мікобактерія туберкульозу, резистентність, молекулярно-генетичні аспекти, лікарсько-стійкий, мультирезистентний.

 

Резистентность микобактерий туберкулеза: мифы и реальность

Л.Д. Тодорико, В.И. Петренко, Н.М. Гришин

В обзоре приведен анализ исследований молекулярно-генетических аспектов формирования резистентности у больных туберкулезом в целях предупреждения ее возникновения при использовании современных программ лечения. Акцентируется внимание на вопросах генетических аспектов формирования лекарственной устойчивости M. tuberculosis и изучении роли полиморфных вариантов генов системы метаболизма ксенобиотиков при туберкулезе легких для понимания механизмов взаимодействия в процессе реализации наследственной информации на организменном уровне для повышения эффективности лечения.

Ключевые слова: микобактерии туберкулеза, резистентность, молекулярно-генетические аспек­ты, лекарственно-устойчивый, мультирезистентный.

12. Огляди

 

Антиретровірусна терапія ВІЛ-інфекції: що, коли й чому?

А.Г. Дьяченко, С.Л. Грабовий, П.А. Дьяченко, О.М. Горобченко

Досягнення антиретровірусної терапії (АРТ) різко поліпшили якість життя ВІЛ-інфікованих. Проте хоча потужна комбінована терапія зазвичай знижує вірусне навантаження в плазмі ВІЛ-1 пацієнтів понад рівень, який визначають рутинними клінічними методами, чутливіші методи часто дають змогу виявити низький рівень віремії. Крім того, у багатьох пацієнтів спостерігаються транзиторні епізоди віремії понад рівень детекції навіть на тлі АРТ, що триває багато років. Нездатність АРТ елімінувати ВІЛ навіть у тих пацієнтів, у яких вірус протягом багатьох років не виявляють, пов’язана з наявністю персистентної інфекції в деяких клітинних і анатомічних резервуарах. Очевидно, латентні резервуари є головною перешкодою щодо ерадикації ВІЛ. Прогрес в ерадикації інфекції вимагає нових підходів у боротьбі з латентністю, яка зберігається навіть в умовах повного припинення реплікації вірусу. Пропонований огляд присвячено обговоренню цих перспектив і можливостей клінічного застосування.

Ключові слова: вірус імунодефіциту людини, антиретровірусна терапія, латентність.

 

Антиретровирусная терапия ВИЧ-инфекции: что, когда и почему?

А.Г. Дьяченко, С.Л. Грабовый, П.А. Дьяченко, Е.Н. Горобченко

Достижения антиретровирусной терапии (АРТ) резко улучшили качество жизни ВИЧ-ин­фицированных. Однако, несмотря на то что мощная комбинированная терапия обычно снижает вирусную нагрузку в плазме ВИЧ-1 пациентов ниже уровня обнаружения рутинными клиническими методами, более чувствительные методы часто выявляют низкий уровень виремии. Кроме того, у многих пациентов наблюдаются транзиторные эпизоды виремии выше уровня детекции даже на фоне продолжающейся многие годы АРТ. Неспособность АРТ элиминировать ВИЧ даже у тех пациентов, у которых вирус в течение многих лет не обнаруживают, связана с наличием персистентной инфекции в некоторых клеточных и анатомических резервуарах. Очевидно, латентные резервуары являются главным препятствием эрадикации ВИЧ. Прогресс в эрадикации инфекции требует новых подходов в борьбе с латентностью, которая сохраняется даже в условиях полного прекращения репликации вируса. Настоящий обзор посвящен обсуждению этих перспектив и возможностей клинического применения.

Ключевые слова: Вирус иммунодефицита человека, антиретровирусная терапия, латентность.

13. Огляди

 

Сучасний погляд на перебіг та лікування ко-інфекції ВІЛ і ВГС

Е.С. Мамедова, О.А. Голубовська, Х.О. Пронюк

Спільні шляхи передачі ВІЛ-інфекції та вірусу гепатиту С (ВГС), збільшення кількості осіб, що вживають внутрішньовенні наркотичні речовини, призводять до зростання кількості хворих із поєднаною патологією ВІЛ/ВГС. За даними ВООЗ, у світі нараховують майже 200 млн хворих на хронічний гепатит С (ХГС). Від 4 до 5 млн людей ко-інфіковані з ВІЛ. У США та Західній Європі серед ВІЛ-інфікованих поширення ВГС у внутрішньовенних споживачів наркотичних речовин становить 72—95 %. Ко-інфекція асоціюється з вищою смертністю, ніж моноінфекція кожним з вірусів. Лікування ВГС-інфекції у ВІЛ-інфікованих є пріоритетним завданням з огляду на швидкі темпи прогресування до термінальних стадій хвороб печінки, гіршу переносність АРТ та вищий ризик гепатотоксичності.

Ключові слова: Хронічний гепатит С, ВІЛ-інфекція, антиретровірусна терапія.

 

Современный взгляд на течение и лечение ко-инфекции ВИЧ и ВГС

Э.С. Мамедова, О.А. Голубовская, Х.О. Пронюк

Общие пути передачи ВИЧ-инфекции и вируса гепатита С (ВГС), увеличение количества лиц, употребляющих внутривенные наркотические вещества, приводят к возрастанию количества боль­ных с сочетанной патологией ВИЧ/ВГС. По данным ВОЗ, в мире насчитывается около 200 млн больных хроническим гепатитом С (ХГС). От 4 до 5 млн ко-инфицированы с ВИЧ. В США и Западной Европе у ВИЧ-инфицированных распространенность ВГС среди внутривенных потребителей наркотических веществ составляет 72—95 %. Ко-инфекция ассоциируется с более высокой смертностью, чем моноинфекция при каждом из вирусов. Лечение ВГС-инфекции у ВИЧ-инфи­цированных — приоритетное задание из-за более быстрых темпов прогрессирования к терминаль­ным стадиям заболевания печени, худшей переносимости АРТ и высокого риска гепатотоксичности.

Ключевые слова: хронический гепатит С, ВИЧ-инфекция, антиретровирусная терапия.

14. епідемічна ситуація

 

Туберкульоз у медичних працівників (огляд літератури і результати власних досліджень)

О.П. Литвинюк, М.А. Тхоровський, Н.М. Гончар, І.О. Палій

Мета роботи — аналіз захворюваності на туберкульоз (ТБ) медичних працівників у різних країнах світу та у Вінницькій області України.
Матеріали та методи. Аналіз літературних даних щодо захворюваності на ТБ медичних працівників різних країн світу, вивчення офіційних показників діяльності протитуберкульозної служби Вінницької області за останніх 6 років.
Результати та обговорення. Захворювання на ТБ медичних працівників є актуальною проблемою для багатьох країн, особливо СНД. Ситуація із захворюваністю на ТБ медичних працівників Вінницької області серйозна. За 2007—2012 рр. захворюваність на ТБ медичних працівників Вінницької області зросла від 50,5 до 51,5 на 100 тис. медичних працівників. Основна частка випадків ТБ припадає на середній медичний персонал. Спостерігається також високий рівень (18,8 %) рецидивів ТБ. Понад п’яту частину (21,8 %) випадків ТБ у медичних працівників зареєстровано у працівників протитуберкульозних закладів (ПТЗ). Основна частина (78,2 %) захворілих — жінки, що пов’язано із високим рівнем захворюваності середнього медичного персоналу. Серед захворілих лікарів 75 % були чоловіки. Все це можна вважати особливостями ТБ у медичних працівників області.
Висновки. Найвища захворюваність на ТБ спостерігається в країнах Африки, Латинської Америки, Південно-Східної Азії. Значну кількість випадків ТБ реєструють і в країнах Східної Європи, особливо СНД. Саме там висока захворюваність на ТБ медичних працівників. На тлі зменшення захворюваності на ТБ серед загальної популяції населення України та Вінницької області протягом останніх 6 років зросла захворюваність медичних працівників загальної лікувальної мережі та ПТЗ. Найчастіше хворіють медичні сестри. Значну частку випадків ТБ у медичних працівників становлять рецидиви хвороби. Високою залишається захворюваність на ТБ працівників ПТЗ. Серед медичних працівників, котрі захворіли на ТБ, більшу частину складають жінки.

Ключові слова: Туберкульоз, медичні працівники, захворюваність, Вінницька область, Україна.

 

Туберкулез у медицинских работников (обзор литературы и собственные данные)

О.П. Литвинюк, М.А. Тхоровский, Н.Н. Гончар, И.О. Палий

Цель работы — анализ заболеваемости туберкулезом (ТБ) медицинских работников в разных странах мира и в Винницкой области Украины.
Материалы и методы. Анализ литературных данных заболеваемости ТБ медицинских работников разных стран мира, изучение официальных показателей деятельности противотуберкулезной службы Винницкой области за последние 6 лет.
Результаты и обсуждение. Заболеваемость ТБ медицинских работников является актуальной проблемой для многих стран, особенно для СНГ. Ситуация с заболеваемостью ТБ медицинских работников Винницкой области серьезная. В течение 2007—2012 гг. заболеваемость ТБ медицинских работников Винницкой области выросла с 50,5 до 51,5 на 100 тыс. медицинских работников. Основную часть случаев ТБ регистрировали у среднего медицинского персонала. Отмечается также высокий уровень (18,8 %) рецидивов ТБ. Более пятой части (21,8 %) случаев ТБ у медицинских работников зарегистрировано у работников противотуберкулезных учреждений (ПТУ). Основная часть (78,2 %) заболевших — женщины, что связано с высоким уровнем заболеваемости среднего медицинского персонала. Среди заболевших врачей 75 % — мужчины. Все это можно отнести к особенностям ТБ у медицинских работников области.
Выводы. Самая высокая заболеваемость ТБ наблюдается в странах Африки, Латинской Америки, Юго-Восточной Азии. Значительное количество случаев ТБ регистрируется и в странах Восточной Европы, особенно СНГ. Именно там высокая заболеваемость ТБ медицинских работников. На фоне уменьшения заболеваемости ТБ в общей популяции населения Украины и Винницкой области на протяжении последних 6 лет возросла заболеваемость медицинских работников общей лечебной сети и ПТС. Наиболее часто болеют медицинские сестры. Значительную долю всех случаев ТБ у медицинских работников составляют рецидивы заболевания. Высокая заболеваемость ТВ работников ПТУ. Среди медицинских работников, заболевших ТВ, большую часть составляют женщины.

Ключевые слова: туберкулез, медицинские работники, заболеваемость, Винницкая область, Украина.

15. на допомогу практичному лікарю

 

Сучасні аспекти діагностики і лікування хронічного обструктивного захворювання легень у світлі нових міжнародних рекомендацій GOLD

М.О. Кулінич-Міськів, М.М. Островський, О.І. Варунків, І.О. Савеліхіна, Г.З. Корж, А.Б. Зубань

Наведено літературний огляд із проблем лікування хронічного обструктивного захворювання легень. Наведено рекомендації «Глобальна стратегія: діагностика, лікування і профілактика ХОЗЛ (GOLD)» Європейського респіраторного товариства (ERS) та «Протокол надання медичної допомоги з діагностики і лікування ХОЗЛ». Наголошено на важливості використання сучасних технологій для лікування хронічного обструктивного захворювання легень.

Ключові слова: Хронічне обструктивне захворювання легень, рекомендації, лікування.

 

Современные аспекты диагностики и лечения хронического обструктивного заболевания легких в свете новых международных рекомендаций GOLD

М.О. Кулинич-Миськив, Н.Н. Островский, О.И. Варункив, И.О. Савелихина, Г.З. Корж, А.Б. Зубань

Приведен литературный обзор по проблемам лечения хронического обструктивного заболевания легких. Представлены рекомендации «Глобальная стратегия: диагностика, лечение и профилактика ХОЗЛ (GOLD)» Европейского респираторного общества (ERS) и «Протокол оказания медицинской помощи по диагностике и лечению ХОЗЛ». Отмечена важность использования современных технологий при лечении хронического обструктивного заболевания легких.

Ключевые слова: хроническая обструктивная болезнь легких, рекомендации, лечение.

16. Лекції

 

Спонтанний пневмоторакс при туберкульозі органів дихання: патогенез, патоморфологія, клінічні вияви, діагностика та невідкладна допомога

Н.А. Гріцова, О.М. Разнатовська

У статті представлено патогенез, патоморфологічні зміни, клінічні вияви, діагностику та невідкладну допомогу в разі спонтанного пневмотораксу у хворих на туберкульоз органів дихання. Скла­дено алгоритми діагностики та надання невідкладної допомоги за такої патології.

Ключові слова: Cпонтанний пневмоторакс, туберкульоз органів дихання.

 

Спонтанный пневмоторакс при туберкулезе органов дыхания: патогенез, патоморфология, клинические проявления, диагностика и неотложная помощь

Н.А. Грицова, Е.Н. Разнатовская

В статье представлены патогенез, патоморфология, клинические проявления, диагностика и неот­ложная помощь при спонтанном пневмотораксе у больных туберкулезом органов дыхания. Составле­ны алгоритмы диагностики и оказания неотложной помощи при такой патологии.

Ключевые слова: спонтанный пневмоторакс, туберкулез органов дыхания.

17. Лекції

 

Імунізація ВІЛ-інфікованих дітей

Н.В. Котова

У статті наведено дані про ефективність і безпечність вакцинації ВІЛ-інфікованих дітей до лікування та під час високоактивної антиретровірусної терапії. Описано причини недостатньої післявакцинальної відповіді при ВІЛ-інфекції у дітей. Дано рекомендації щодо застосування різних вакцин та імуноглобулінів.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція у дітей, вакцинація, імунізація.

 

Иммунизация ВИЧ-инфицированных детей

Н.В. Котова

В статье представлены данные об эффективности и безопасности вакцинации ВИЧ-инфицирован­ных детей до лечения и при высокоактивной антиретровирусной терапии. Описаны причины недостаточного поствакцинального ответа при ВИЧ-инфекции у детей. Даны рекомендации по применению различных вакцин и иммуноглобулинов.

Ключевые слова: ВИЧ-инфекция у детей, вакцинация, иммунизация.

18. освіта

 

Досвід впровадження Стоп-ТБ-стратегії боротьби з туберкульозом у Автономній Республіці Крим 

М.М. Гришин, Є.А. Охота, О.І. Хрипунов, О.О. Корчагіна, І.В. Польський, А.В. Аухадієва, Н.Н. Аухадієв

Досвід впровадження Стоп-ТБ-стратегії в АРК свідчить, що цей процес потрібно проводити у два етапи. Спочатку формують громадську медичну думку, яка обґрунтовує крайню потребу в реорганізації протитуберкульозної допомоги, а далі впроваджують елементи нової системи в медичні установи регіону. Для формування громадської думки найефективнішим є проведення тренінгів із фтизіат­рами, лаборантами, лікарями і фельдшерами загальної лікувальної мережі. До складу тренінгової групи слід увести викладачів профільної кафедри, а також авторитетних фтизіатрів регіону. У період проведення тренінгу доцільно організувати зустріч з керівниками регіону, які курують установи охорони здоров’я, та регіональними органами масової інформації. Для контролю за впровад­женням слід регулярно здійснювати моніторингові візити в регіони. До складу моніторингових груп доцільно вводити представника профільної кафедри — учасника тренінгової групи. Це дасть змогу співробітникам кафедри бути компетентними щодо епідеміологічної ситуації, активно брати участь у підготовці програм і наказів, що стосуються протитуберкульозної допомоги, проводити тренінги та семінари зі співробітниками фондів і організацій, що займаються соціальними питаннями допомоги населенню, на якісному рівні здійснювати викладання фтизіатрії студентам, інтернам і лікарям — слухачам ФПО, пропонувати для колегії Міністерства охорони здоров’я повноцінні, науково обґрунтовані рекомендації щодо поліпшення роботи медичних закладів.

Ключові слова: туберкульоз, впровадження стратегії, навчання.

 

Опыт внедрения Cтоп-ТБ-стратегии по борьбе с туберкулезом в Автономной Республике Крым

М.Н. Гришин, Е.А. Охота, А.И. Хрипунов, Е.О. Корчагина, И.В. Польский, А.В. Аухадиева, Н.Н. Аухадиев

Опыт внедрения Стоп-ТБ-стратегии в АРК показал, что этот процесс нужно проводить в два этапа. Сначала формируют общественное медицинское мнение, обосновывающее необходимость в реорганизации противотуберкулезной помощи, а далее внедряют элементы новой системы в медицинские учреждения региона. Для формирования общественного мнения наиболее эффективным является проведение тренингов с фтизиатрами, лаборантами, врачами и фельдшерами общей лечебной сети. В сос­тав тренинговой группы необходимо ввести преподавателей профильной кафедры, а также авторитет­ных фтизиатров региона. В период проведения тренинга целесообразно организовать встречу с руководителями региона, курирующими здравоохранение, и региональными органами массовой информации. Для контроля над внедрением необходимо регулярно осуществлять мониторинговые визиты в регионы. В состав мониторинговых групп целесообразно включать представителя профильной кафедры — участника тренинговой группы. Это позволяет сотрудникам кафедры быть в курсе эпидемиологической ситуации, плодотворно участвовать в подготовке программ и приказов, касающихся противотуберкулезной помощи, проводить тренинги и семинары с сотрудниками фондов и организаций, занимающихся социальными вопросами помощи населению, на качественном уровне осуществлять преподавание фтизиатрии студентам, интернам и врачам — слушателям ФПО, предлагать для коллегии Министерст­ва здравоохранения полноценные, научно обоснованные рекомендации по улучшению работы медицинских учреждений.

Ключевые слова: Туберкулез, внедрение стратегии, обучение.

19. некролог

 

Світлій пам’яті вчителя

Редакційна колегія журналу «Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція», колеги та учні

Пішов із життя завідувач кафедри фтизіопульмонології Одеського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член Європейського респіраторного товариства та редакційної ради науково-практичного журналу «Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція» Олександр Костянтинович Асмолов.
Життя професора обірвалося в повному розквіті сил і творчих планів. Тяжкої, непоправної втрати зазнали університет, сім’я, друзі, колеги, учні.

Авторизація


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»