Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(15) // 2013

 

Обкладинка

 

1. ювілеї

 

До 75-річчя Анатолія Григоровича Ярешка

З великою повагою, колеги та учні

У жовтні виповнилося 75 років докторові ме­­дичних наук, професору кафедри фтизіатрії Вищого державного навчального закладу Украї­ни «Українська медична стоматологічна академія» Анатолієві Григоровичу Ярешку.

2. Передова стаття

 

Роль первинної ланки медико-санітарної допомоги населенню в системі протидії поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом в Україні

Н.М. Нізова, К.О. Талалаєв, І.С. Миронюк

У статті аргументовано крайню потребу в активному залученні потенціалу первинної медико-санітарної допомоги до лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, зокрема у представників груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ та людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, з метою впливу на розвиток епідемії ВІЛ-інфекції в Україні.

Ключові слова: первинна медико-санітарна допомога, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД, групи підвищеного ризику, Україна.

 

Роль первичного звена медико-санитарной помощи населению в системе противодействия распространению ВИЧ-инфекции половым путем в Украине

Н.Н. Низова, К.А. Талалаев, И.С. Миронюк

В статье аргументированно доказывается необходимость в активном привлечении потенциала первичной медико-санитарной помощи к лечению инфекций, передаваемых половым путем, в т. ч. у представителей групп повышенного риска инфицирования ВИЧ и людей, живущих с ВИЧ/СПИДом, в целях влияния на развитие эпидемии ВИЧ-инфекции в Украине.

Ключевые слова: Первичная медико-санитарная помощь, инфекции, передаваемые половым путем, ВИЧ/СПИД, группы повышенного риска, Украина.

3. Передова стаття

 

Актуальні питання та практичні підходи до підвищення ефективності Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз в Україні

Г.Г. Ковальова

У статті висвітлено сучасний стан захворюваності на туберкульоз в Україні, питання ефективності протидії захворюваності на туберкульоз, зокрема мультирезистентний та ко-інфекцію ТБ/ВІЛ, забезпечення державного фінансування й відповідність діагностики та лікування сучасним стандартам.

Ключові слова: Захворюваність на туберкульоз, епідемія туберкульозу, Україна, інфікованість, виявлення випадку, мультирезистентний туберкульоз, ко-інфекція ТБ/ВІЛ.

 

Актуальные вопросы и практические подходы к повышению эффективности Государственной программы противодействия заболеванию туберкулезом в Украине

А.Г. Ковалёва

В статье освещено современное состояние заболеваемости туберкулезом в Украине, вопросы эффективности противодействия заболеваемости туберкулезом, в т. ч. мультирезистентным и ко-инфекции ТБ/ВИЧ, обеспечение государственного финансирования и соответствие диагностики и лечения современным стандартам.

Ключевые слова: заболеваемость туберкулезом, эпидемия туберкулеза, Украина, инфицированность, выявление случая, мультирезистентный туберкулез, ко-инфекция ТБ/ВИЧ.

4. Оригінальні дослідження

 

Застосування моксифлоксацину для лікування хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ

С.О. Черенько, Г.М. Роєнко, М.В. Погребна, Ю.О. Сенько, Н.А. Марченко

Мета роботи — вивчення ефективності удосконаленого режиму хіміотерапії із застосуванням моксифлоксацину замість етамбутолу в процесі лікування хворих з новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ.
Матеріали та методи. Контрольоване рандомізоване проспективне дослідження включало 60 хворих із легеневою формою ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ з позитивним мазком мокротиння та новими випадками туберкульозу. За методом випадкових чисел хворих розподілено на групи порівняння по 30 осіб. Хворим із основної групи призначали удосконалений режим хіміотерапії, за яким у інтенсивну фазу вводили моксифлоксацин — 2HRZMfx 4HR; хворих із групи порівняння лікували за стандартним 5-компонентним режимом хіміотерапії для 1-ї категорії — 2HRSEZ 1HREZ 5HRE.
Хворі не відрізнялися за формою недуги і ступенем імунодефіциту: у них з однаковою частотою виявляли деструктивний процес (відповідно у 46,7 та 50,0 % хворих), однак переважала інфільтративна форма (відповідно у 60,0 і 53,3 %). У решти пацієнтів була дисемінована форма туберкульозу (p > 0,05). У всіх був виразний імунодефіцит з кількістю CD4-лімфоцитів < 200 клітин/мкл. У 25 хворих із основної і у 28 з контрольної групи виявлено вірусний гепатит В і/або С (p > 0,05).
Результати та обговорення. Внаслідок застосування удосконаленого режиму хіміотерапії на основі моксифлоксацину ефективність лікування після завершення інтенсивної фази хіміотерапії виявилася вірогідно вищою за частотою припинення бактеріовиділення — 80,0 порівняно з 50,0 % (p < 0,05), зникненням клінічних симптомів і розсмоктуванням інфільтративних змін у легенях — 86,7 порівняно з 56,7 % (p < 0,05), ніж у разі стандартного лікування за 1-ю клінічною категорією. Частота побічних реакцій від протитуберкульозних і антиретровірусних препаратів була вірогідно нижчою — 26,7 порівняно з 50,0 % (р < 0,05). Частота побічних реакцій знизилася за рахунок прийому меншої кількості препаратів (не призначали стрептоміцину) та зменшення тривалості інтенсивної фази від 3 до 2 міс, коли застосовують найбільш гепатотоксичний препарат при супутньому вірусному гепатиті, тобто піразинамід, а також за рахунок меншої кількості протитуберкульозних препаратів у підтримувальну фазу — від 3 до 2 препаратів. Антиретровірусну терапію (АРТ) призначили 28 (93,3 %) хворим з основної групи порівняно з 19 (63,3 %) з контрольної (p < 0,05) через високу ефективність лікування туберкульозу. Після призначення АРТ у більшості пацієнтів із контрольної групи (у 52,6 %) погіршився перебіг туберкульозу, що виявлялося поглибленням клінічних симптомів, інфільтративних та вогнищевих змін у легенях. Із них 2 (10,5 %) пацієнти померли від генералізованого туберкульозу на тлі загострення вірусного гепатиту С. У хворих, яких лікували за удосконаленим режимом хіміотерапії, синдром відновлення імунної системи (СВІС)виник у вірогідно меншій кількості випадків — у 21,4 %. Його вияви не були такими тяжкими, як у пацієнтів із контрольної групи, і маніфестували тільки поглибленням клінічних симптомів та інфільтративних і вогнищевих змін у легенях, загостренням перебігу вірусного гепатиту у 3 хворих. Жоден пацієнт не помер від СВІС.
Висновки. Введення моксифлоксацину замість етамбутолу в режим хіміотерапії для 1-ї категорії хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ із виразним імунодефіцитом дає змогу досягти підвищення частоти припинення бактеріовиділення на момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії на 37,5 %, зниження частоти побічних реакцій на 46,6 % від поєднання протитуберкульозної та АРТ, призначити АРТ більшій кількості пацієнтів з виразним імунодефіцитом після завершення інтенсивної та зменшити частоту й тяжкість виявів СВІС.

Ключові слова: Ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ, лікування, антиретровірусна терапія, моксифлоксацин, синдром відновлення імунної системи.

 

Применение моксифлоксацина для лечения больных с новыми случаями ко-инфекции туберкулез/ВИЧ

С.А. Черенько, Г.Н. Роенко, М.В. Погребная, Ю.А. Сенько, Н.А. Марченко

Цель работы — изучение эффективности усовершенствованного режима химиотерапии с применением моксифлоксацина вместо этамбутола для лечения больных с новыми случаями сочетанной инфекции туберкулез/ВИЧ.
Материалы и методы. Контролируемое рандомизированное проспективное исследование включало 60 больных с легочной формой сочетанной инфекции туберкулез/ВИЧ с позитивным мазком мокроты и новыми случаями туберкулеза. Методом случайных чисел больные были разделены на группы сравнения по 30 человек. Больным основной группы назначали усовершенствованный режим химиотерапии, который включал в интенсивную фазу моксифлоксацин — 2HRZMfx 4HR, пациентам из группы сравнения — стандартный 5-компонентный режим химиотерапии для 1-й категории — 2HRSEZ 1HREZ 5HRE.
Больные в группах сравнения не отличались по форме заболевания и степени иммунодефицита: с одинаковой частотой определяли деструктивный процесс (соответственно у 46,7 и в 50,0 %), одинаково часто преобладала инфильтративная форма (соответственно у 60,0 и 53,3 % больных). У остальных пациентов была диссеминированная форма туберкулеза (p > 0,05). У всех диагностирован выраженный иммунодефицит с количеством CD4-лимфоцитов < 200 клеток/мкл. У 25 больных основной группы и 28 больных контрольной наблюдался вирусный гепатит В и/или С (p > 0,05).
Результаты и обсуждение. В результате применения усовершенствованного режима химиотерапии на основе моксифлоксацина эффективность лечения после завершения интенсивной фазы химиотерапии оказалась достоверно выше по частоте прекращения бактериовыделения — 80,0 против 50,0 % (p < 0,05), исчезновению клинических симптомов и рассасыванию инфильтративных изменений в легких — 86,7 против 56,7 % (p < 0,05), чем при стандартном лечении по 1-й клинической категории. Частота возникновения побочных реакций от противотуберкулезных и анти­ретровирусных препаратов была достоверно ниже — 26,7 против 50,0 % (р < 0,05). Частота побочных реакций снизилась за счет приема меньшего количества препаратов (не назначали стрептомицин) и уменьшения продолжительности интенсивной фазы с 3 до 2 мес, когда применяют наиболее гепатотоксический препарат при сопутствующем вирусном гепатите — пиразинамид, а также за счет меньшего количества противотуберкулезных препаратов в поддерживающую фазу — с 3 до 2 препаратов. Антиретровирусную терапию (АРТ) назначали 28 (93,3 %) больным из основной группы и 19 (63,3 %) из контрольной (p < 0,05) из-за высокой эффективности лечения туберкулеза. После назначения АРТ у большинства пациентов из контрольной группы (52,6 %) ухудшилось течение туберкулеза, что проявлялось усугублением клинических симптомов, инфильтративных и очаговых изменений в легких. Из них 2 (10,5 %) пациента умерли от генерализованного туберкулеза и обострения вирусного гепатита С. У больных, лечившихся по усовершенствованному режиму химиотерапии, синдром восстановления иммунной системы (СВИС) возник у значительно меньшем количестве случаев — у 21,4 %. Его проявления не были такими тяжелыми, как у пациентов контрольной груп­пы, и проявлялись только усугублением клинических симптомов, инфильтративных и очаговых изменений в легких, обострением вирусного гепатита у 3 больных. Ни один пациент не умер от СВИС.
Выводы. Включение моксифлоксацина вместо этамбутола в режим химиотерапии для 1-й категории больных с ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ с выраженным иммунодефицитом позволяет добиться повышения частоты прекращения бактериовыделения на момент завершения интенсивной фазы химиотерапии на 37,5%, снижения частоты побочных реакций на 46,6 % от сочетания противотуберкулезной и АРТ, назначить АРТ большему количеству пациентов с выраженным иммунодефицитом после завершения интенсивной фазы и уменьшить частоту и тяжесть проявлений СВИС.

Ключевые слова: новые случаи ко-инфекции туберкулез/ВИЧ, лечение ко-инфекции туберкулез/ВИЧ, моксифлоксацин, синдром восстановления иммунной системы.

5. Оригінальні дослідження

 

Аналіз хіміорезистентності в Чернівецькій області та дослідження впливу похідних імідазолу на мікобактерії туберкульозу

Л.Д. Тодоріко, І.В. Єременчук

Мета роботи — ретроспективний аналіз стійкості мікобактерій туберкульозу у хворих з вперше діаг­ностованим туберкульозом (ВДТБ) легень у Чернівецькій області та аналіз дії нових синтезованих гетероциклічних сполук на мікобактерії туберкульозу.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз стійкості мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів у хворих з ВДТБ легень, зареєстрованих у 2008—2012 рр. у Чернівецькій області. Досліджували нові синтезовані 22 гетероциклічні сполуки з подальшим вивченням їхнього впливу на M. tuberculosis.
Результати та обговорення. Ретроспективний аналіз поширеності хіміорезистентного туберкульозу в Чернівецькій області за 2008—2012 рр. свідчить про високий рівень резистентності мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів (АМБП). Ми проаналізували ефективність та вплив нових синтезованих гетероциклічних сполук на M. tuberculosis. Доведено, що за протитуберкульозною дією згадані сполуки (ІІ, ІV, V, VІ, VII) у концентрації в живильному середовищі 0,05 мкг/мл у 4 рази активніші, ніж використаний у ролі тест-об’єкта ізоніазид. Вони практично не токсичні, за перорального введення мишам летальна доза (ЛД50) становить 1500 мг/кг (1001 < ЛД50 < 3000 мг/кг), належать до ІV класу токсичності (малотоксичні).
Висновки. У Чернівецькій області за 2008—2012 роки у хворих на ВДТБ легень спостерігається приріст мультирезистентності – з 4,7 % до 35,3 % відповідно. Найбільше полірезистентних штамів виявляли стійкість до препаратів етамбутолу + стрептоміцин (65,3 %); монорезистентних — до стрептоміцину (44,5 %), що є характерно для Чернівецької області. За протитуберкульозною дією синтезовані на основі молекули ізоніазиду гетероциклічних сполук  (ІІ, ІV, V, VІ, VII) у концентрації в живильному середовищі 0,05 мкг/мл у 4 рази активніші, ніж використаний в ролі тест-об’єкта ізоніазид.

Ключові слова: Мікобактерії туберкульозу, мультирезистентний туберкульоз легень, гетероциклічні сполуки, похідні імідазолу, ізоніазид.

 

Анализ химиорезистентности в Черновицкой области и исследование влияния производных имидазола на микобактерии туберкулеза

Л.Д. Тодорико, И.В. Еременчук

Цель работы — провести ретроспективный анализ устойчивости микобактерий туберкулеза у больных с впервые диагностированным туберкулезом (ВДТБ) легких в Черновицкой области и проанализировать эффективность действия новых синтезированных гетероциклических соединений на микобактерии туберкулеза.
Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ устойчивости микобактерий к противотуберкулезным препаратам у больных с ВДТБ легких, зарегистрированных в 2008—2012 гг. в Черновицкой области. В исследование включены 22 новые синтезированные гетероциклические соединения с последующим определением их влияния на M. tuberculosis.
Результаты и обсуждение. Ретроспективный анализ распространенности химиорезистентного туберкулеза в Черновицкой области за 2008—2012 гг. свидетельствует о высоком уровне резистентности микобактерий к противотуберкулезным препаратам. Проведен анализ эффективности и влияния новых синтезированных гетероциклических соединений на M. tuberculesis. Показано, что по противотуберкулезному действию новые синтезированные соединения (II, IV, V, VI, VII) при концентрации в питательной среде 0,05 мкг/мл в 4 раза активнее, чем использованный в качестве тест-объекта общеизвестный препарат изониазид. Синтезированные соединения являются практически нетоксичными, так как при пероральном введении мышам летальная доза (ЛД50) составляет 1500 мг/кг (1001 < ЛД50 < 3000 мг/кг), и относятся к 4-му классу токсичности (малотоксичны).
Выводы. В Черновицкой области за 2008—2012 гг. у больных с ВДТБ легких наблюдается прирост мультирезистентности с 4,7 до 35,3 % соответственно. Полирезистентные штаммы были наиболее устойчивы к препаратам этамбутолу + стрептомицину (65,3 %), монорезистентные — к стрептомицину (44,5 %), что характерно для Черновицкой области. По противотуберкулезному действию новые синтезированные (на основе молекулы изониазида) гетероциклические соединения (II, IV, V, VI, VII) при концентрации в питательной среде 0,05 мкг/мл в 4 раза активне, чем использованный в качестве тест-объекта изониазид.

Ключевые слова: микобактерии туберкулеза, мультирезистентный туберкулез легких, гетероциклические соединения, производные имидазола, изониазид.

6. Оригінальні дослідження

 

Ефективність і безпечність лінезоліду в комплексному лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із розширеною резистентністю

Н.І. Кібізова, С.О. Черенько, Н.А. Литвиненко, М.В. Погребна, Ю.О. Сенько, О.А. Рева, В.В. Давиденко, О.П. Чоботар

Мета роботи — вивчення ефективності і безпечності лінезоліду в дозі 1,2 і 0,6 г на добу у хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю.
Матеріали та методи. У контрольованому дослідженні у 46 хворих на мультирезистентний туберкульоз і у 37 хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю вивчали ефективність індивідуалізованих режимів хіміотерапії, які включали лінезолід. У хворих групи порівняння, яку сформували методом підбирання пари відповідно до випадку захворювання і профілю медикаментозної резистентності, застосовували такі ж самі індивідуалізовані режими хіміотерапії, але без лінезоліду. В кожній групі була однакова кількість хворих з різними випадками мультирезистентного туберкульозу і туберкульозу із розширеною резистентністю: нові випадки — 15 (18,1 %) хворих, після перерваного лікування — 6 (7,2 %), після невдалого І курсу хіміотерапії — 11 (13,2 %), після невдалого повторного курсу хіміотерапії — 16 (19,3 %), у разі рецидиву захворювання — 19 (22,9 %), хронічні випадки — 16 (19,3 %) хворих. Лінезолід застосовували в дозі по 0,6 г 2 рази або раз на добу протягом 3—8 міс — залежно від поширеності туберкульозного процесу. Після припинення бактеріовиділення дозу препарату зменшували до 0,6 г.
Результати та обговорення. В основній групі припинення бактеріовиділення і зникнення клінічних симптомів засвідчено у 80 хворих (96,4 %), в тому числі у 36 (97,3 %) із туберкульозом із розширеною резистентністю і у 44 (95,6 %) хворих на мультирезистентний туберкульоз (p > 0,05). У хворих контрольної групи припинення бактеріовиділення досягли відповідно у 71,1 і 43,2 % випадків, що вірогідно відрізнялося від наслідків лікування пацієнтів основної групи. Побічні реакції від комплексної хіміотерапії спостерігали у 41 (49,4 %) хворого з основної групи і у 31 (37,4 %) з контрольної, у тому числі тяжкі, які вимагали відміни препарату, — відповідно у 18,1 і 10,8 % хворих (р > 0,05). У 16,9 % хворих зареєстрували побічні реакції лінезоліду, які виявлялися гематологічними порушеннями, нашкірними змінами у вигляді макульозно-папульозної екзантеми, периферичною полінейропатією та діареєю.
Висновки. Введення лінезоліду в індивідуалізовані режими хіміотерапії дає змогу досягти після інтенсивної фази хіміотерапії у хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю таких самих високих наслідків лікування щодо припинення бактеріовиділення, як і у хворих на мультирезистентний туберкульоз. Схема застосування лінезоліду протягом інтенсивної фази хіміотерапії в дозі 1,2 г на початку лікування та з подальшим прийомом 0,6 г після припинення бактеріовиділення дає змогу домогтися задовільної переносності препарату з невисокою частотою побічних реакцій у 16,9 % хворих, у тому числі тяжких, що вимагали його відміни, у 10,8 %. Лінезолід найчастіше зумовлював гематологічні побічні реакції (10,8 %), що виявлялися анемією та/або лейкопенією і/або тромбоцитопенією. Після відміни препарату показники крові нормалізувалися.

Ключові слова: Лінезолід, мультирезистентний туберкульоз, туберкульоз із розширеною резистентністю.

 

Эффективность и безопасность линезолида в комплексном лечении больных мультирезистентным туберкулезом и туберкулезом с расширенной резистентностью

Н.И. Кибизова, С.А. Черенько, Н.А. Литвиненко, М.В. Погребная, Ю.А. Сенько, А.А. Рева, В.В. Давыденко, О.П. Чоботар

Цель работы — изучение эффективности и безопасности линезолида в дозе 1,2 и 0,6 г/сут у больных мультирезистентным туберкулезом и туберкулезом с расширенной резистентностью.
Материалы и методы. В контролируемом исследовании у 46 больных мульти­резистентным туберкулезом и 37 пациентов с туберкулезом с расширенной резистентностью изучали эффектив­ность индиви­дуализированных режимов химиотерапии, которые включали линезолид. У больных груп­пы сравнения, которую сформировали методом подбора пары согласно случая заболевания и профиля медикаментозной резистентности, применяли такие же индивидуализированные режимы химиотерапии, но без линезолида. В каждой группе было одинаковое количество больных с различными случаями мультирезистентного туберкулеза и туберкулеза с расширенной резистентностью: новые случаи — 15 (18,1 %) больных, после прерванного лечения — 6 (7,2 %), после неудачи I курса химиотерапии — 11 (13,2 %), после неудачи повторного курса химиотерапии — 16 (19,3 %), при рецидиве заболевания — 19 (22,9 %), хронические случаи — 16 (19,3 %). Линезолид применяли в дозе 0,6 г 2 раза или один раз в сутки в течение 3—8 мес — в зависимости от распространенности туберкулезного процесса. После прекращения бактериовыделения дозу препарата уменьшали до 0,6 г.
Результаты и обсуждение. В основной группе прекращения бактериовыделения и исчезновения клинических симптомов достигли у 80 больных (96,4 %), в том числе у 36 (97,3 %) с туберкулезом с расширенной резистентностью и у 44 (95,6 %) больных с мультирезистентным туберкулезом (p > 0,05). У больных контрольной группы прекращения бактериовыделения достигли соответственно в 71,1 и 43,2 % случаев, что достоверно отличалось от результатов лечения пациентов основной группы. Побочные реакции от комплексной химиотерапии наблюдали у 41 (49,4 %) больного основ­ной группы и у 31 (37,4 %) контрольной, в том числе тяжелые, которые требовали отмены препарата, — соответственно у 18,1 и 10,8 % больных (р > 0,05). У 16,9 % больных зарегистрировали побоч­ные реакции линезолида, которые проявлялись гематологическими нарушениями, кожными проявлениями в виде макулезно-папулезной экзантемы, периферической полинейропатии и диареи.
Выводы. Включение линезолида в индивидуализированные режимы химиотерапии позволяет достичь после интенсивной фазы химиотерапии у больных туберкулезом с расширенной резистентностью таких же высоких результатов лечения относительно прекращения бактериовыделения, как и у больных мульти­резистентным туберкулезом. Схема применения линезолида в течение интенсивной фазы химиотерапии в дозе 1,2 г вначале лечения и с последующим приемом 0,6 г после прекращения бактериовыделения позволяет достичь удовлетворительной переносимости препарата с низкой частотой побочных реакций у 16,9 % больных, в том числе тяжелых, которые требовали его отмены, у 10,8 %. Линезолид чаще вызывал гематологические побочные реакции (10,8 %), которые проявлялись анемией и/или лейкопенией и/или тромбоцитопенией. После отмены препарата показатели крови нормализовывались.

Ключевые слова: линезолид, туберкулез с множественной и широкой резистентностью.

7. Оригінальні дослідження

 

Раціональний вибір індивідуалізованих режимів хіміотерапії для хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю МБТ до протитуберкульозних препаратів

Н.А. Литвиненко, С.О. Черенько, М.В. Погребна, Ю.О. Сенько, В.В. Давиденко, О.А. Рева, Г.І. Барбова, Г.М. Роєнко, С.П. Василенко

Мета роботи — визначити оптимальні індивідуалізовані режими хіміотерапії для хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю мікобактерій туберкульозу (МБТ) до протитуберкульозних препаратів за складом, кількістю протитуберкульозних препаратів для інтенсивної фази хіміотерапії.
Матеріали та методи. У рандомізованому контрольованому проспективному дослідженні проаналізовано результати лікування 140 хворих на мультирезистентний туберкульоз та 60 на туберкульоз із розширеною резистентністю МБТ до протитуберкульозних препаратів. Хворих на мультирезистентний туберкульоз із новими випадками та лікованих у минулому протитуберкульозними препаратами І ряду розподілено на групи: у 1-й (40 хворих) призначали не менше ніж чотири протитуберкульозних препарати І та ІІ ряду, до яких МБТ чутливі, та додатково 1—3 препарати І та ІІ ряду слабкої активності, до яких мікобактерії резистентні; у 2-й (49 хворих) — не менше ніж чотири протитуберкульозних препарати І та ІІ ряду, до яких мікобактерії чутливі. Хворим на мультирезистентний туберкульоз, лікованим у минулому протитуберкульозними препаратами І та ІІ ряду, що належали до 3-ї групи (29 пацієнтів), призначали не менше ніж чотири протитуберкульозних препарати І та ІІ ряду, до яких МБТ чутливі, та додатково 1—3 препарати І та ІІ ряду слабкої активності, до яких МБТ резистентні. Хворі 4-ї групи (22 пацієнти) одержували не менше чотирьох протитуберкульозних препаратів І та ІІ ряду, до яких МБТ чутливі. Хворі на туберкульоз із розширеною резистентністю складали 5-у, 6-у і 7-у групи. Пацієнтам 5-ї групи (34 хворих) призначали 5—6 протитуберкульозних препаратів, до яких збережено чутливість мікобактерій туберкульозу, і додавали до них 1—2 протитуберкульозних препарати, до яких встановлено резистентність МБТ. Пацієнтам 6-ї групи (16 хворих) призначали чотири протитуберкульозних препарати, до яких збережено чутливість МБТ, і 3—4 препарати, до яких вони були резистентні. Хворі 7-ї групи (10 пацієнтів) одержували 5—6 протитуберкульозних препаратів, до яких збережено чутливість МБТ.
Результати та обговорення. Показник припинення бактеріовиділення у хворих на мультирезистентний туберкульоз на момент завершення інтенсивної фази хіміотерапії коливається від 75,9 до 92,5 % і не залежить від інтенсифікації хіміотерапії за рахунок додаткового призначення 1—3 протитуберкульозних препаратів І та ІІ ряду, до яких МБТ резистентні. У хворих на туберкульоз із розширеною резистентністю простежувалася така тенденція: додаткове призначення 1—2 протитуберкульозних препаратів, до яких МБТ резистентні, та додаткове введення в курс лікування до 5—6 протитуберкульозних препаратів, до яких збережено чутливість мікобактерій туберкульозу, підвищує ефективність терапії. Так, у 5-й групі бактеріовиділення припинилося у 52,9 % хворих, у 6-й і 7-й — відповідно у 37,5 і 40,0 % хворих (p > 0,05 ). Вартість—ефективність лікування хворих 5-ї групи становила відповідно 1030,82 грн, тобто була у 1,3 разу меншою порівняно з показником 7-ї (1338,57 грн).
Висновки. Хворим на мультирезистентний туберкульоз достатньо призначати не менше чотирьох препаратів, до яких збережено чутливість МБТ. Хворим на туберкульоз із розширеною резистентністю до мікобактерій слід призначати щодня по 6—7 протитуберкульозних препаратів і до 5 з них повинна бути збережена чутливість мікобактерій. Якщо неможливо призначити хворим на туберкульоз із розширеною резистентністю 5 протитуберкульозних препаратів, до яких збережено чутливість мікобактерій, до режиму хіміотерапії з 3—4 протитуберкульозних препаратів зі збереженою чутливістю мікобактерій потрібно додавати 1—3 препарати, до яких вони резистентні.

Ключові слова: Мультирезистентний туберкульоз, туберкульоз із розширеною резистентністю мікобактерій, режим хіміотерапії, припинення бактеріовиділення.

 

Рациональный выбор индивидуализированных режимов химиотерапии для больных мультирезистентным туберкулезом и туберкулезом с широкой лекарственной устойчивостью МБТ к противотуберкулезным препаратам

Н.А. Литвиненко, С.А. Черенько, М.В. Погребная, Ю.А. Сенько, В.В. Давыденко, А.А. Рева, Г.И. Барбова, Г.М. Роенко, С.П. Василенко

Цель работы — определить оптимальные индивидуализированные режимы химиотерапии для больных мультирезистентным туберкулезом и туберкулезом с расширенной резистентностью микобактерий туберкулеза (МБТ) к противотуберкулезным препаратам по составу, количеству противотуберкулезных препаратов для интенсивной фазы химиотерапии.
Материалы и методы. В рандомизированном контролируемом проспективном исследовании проанализированы результаты лечения 140 больных мультирезистентным туберкулезом и 60 с туберкулезом с расширенной резистентностью к противотуберкулезным препаратам. Больные муль­тирезистентным туберкулезом с новыми случаями и леченные в прошлом противотуберкулезными препаратами I ряда разделены на группы: 1-й (40 больных) назначали не менее четырех про­тивотуберкулезных препаратов I и II ряда, к которым МБТ чувствительны, и дополнительно 1—3 препарата I и II ряда слабой активности, к которым микобактерии резистент­ны; 2-й (49 больных) — не менее четырех противотуберкулезных препаратов I и II ряда, к которым микобактерии чувствительны. Больным мультирезистентным туберкулезом, леченным в прошлом противоту­беркулезными препаратами I и II ряда, принадлежащим к 3-й группе (29 пациентов), назначали не менее четырех противотуберкулезных препаратов I и II ряда, к которым МБТ чувствительны, и дополнительно — 1—3 препарата I и II ряда слабой активности, к которым МБТ резистентны. Больные 4-й группы (22 пациента) получали не менее четырех противотуберкулезных препаратов I и II ряда, к которым МБТ чувствительны. Больные туберкулезом с расширенной резистентностью составляли 5-ю, 6-ю и 7-ю группы. Пациентам 5-й группы (34 больных) назначали 5—6 про­тивотуберкулезных препаратов, к которым сохранена чувствительность МБТ, и добавляли к ним 1—2 про­тивотуберкулезных препарата, к которым определяли резистентность МБТ. Пациентам 6-й группы (16 больных) назначали четыре противотуберкулезные препараты, к которым сохранена чувствительность микобактерий, и 3—4 препарата, к которым определяли резистентность их. Больные 7-й группы (10 пациентов) получали 5—6 противотуберкулезных препаратов, к которым была сохранена чувствительность МБТ.
Результаты и обсуждение. Показатель прекращения бактериовыделения у больных мульти­резистентным туберкулезом на момент завершения интенсивной фазы химиотерапии колеблется от 92,5 до 75,9 % и не зависит от интенсификации химиотерапии за счет дополнительного назначения 1—3 противотуберкулезных препаратов I и II ряда, к которым МБТ резистент­ны. У больных туберкулезом с расширенной резистентностью прослеживалась такая тенденция: дополнительное назначение 1—2 противотуберкулезных препаратов, к которым МБТ резистентны, и дополнительное введение в курс лечения до 5—6 противотуберку­лез­ных препаратов, к которым сохранена чувствительность микобактерий, повышает эффективность терапии. Так, в 5-й группе бактериовыделение прекращается у 52,9 % больных, в 6-й и 7-й — соответственно у 37,5 и 40,0 % (p > 0,05). Показатель стоимость—эффективность лечения больных 5-й группы составил соответственно 1030,82 грн, то есть был в 1,3 раза меньше по сравнению с показателем 7-й (1338,57 грн).
Выводы. Больным мультирезистентным туберкулезом достаточно назначать не менее четырех препаратов, к которым сохранена чувствительность микобактерий. Больным туберкулезом с расширенной резистентностью следует назначать ежедневно по 6—7 противотуберкулезных препаратов и к 5 из них должна быть сохранена чувствительность микобактерий. Если невозможно назначить больным туберкулезом с расширенной резистентностью 5 противотуберкулезных препаратов, к которым сохранена чувствительность микобактерий, к режиму химиотерапии к 3—4 про­ти­вотуберкулезным препаратам с сохраненной чувствительностью микобактерий нужно добавлять 1—3 препарата, к которым они резистентны.

Ключевые слова: мультирезистентный туберкулез, туберкулез с расширенной резистентностью микобактерий, режим химиотерапии, прекращение бактериовыделения.

8. Оригінальні дослідження

 

Основні чинники ризику виникнення рецидивів туберкульозу в Полтавській області

А.Г. Ярешко, М.Г. Бойко, М.В. Куліш, В.Г. Бондаренко, А.К. Вородюхіна

Мета роботи — визначити основні чинники ризику виникнення рецидивів туберкульозу в Полтавській області.
Матеріали та методи. Вивчено історії хвороби та амбулаторні карти 54 пацієнтів із уперше виявленим туберкульозом легень, в яких у подальшому діагностовано рецидив туберкульозу.
Результати та обговорення. Серед основних чинників ризику виникнення рецидивів туберкульозу в Полтавській області слід виділити такі: недбале ставлення до власного здоров’я, зловживання алкоголем, недостатня тривалість лікування в стаціонарі з приводу першого випадку туберкульозу, недостатній об’єм хіміотерапії, раннє переведення хворих у неактивну групу диспансерного обліку, супутня патологія.
Висновки. Результати дослідження засвідчують особливе місце рецидивів у епідемічній ситуації з туберкульозу в Полтавській області. Значна частина хворих є бактеріовиділювачами, а ефективність лікування їх низька, тому ці хворі стають основним джерелом хронічних деструктивних хіміорезистентних форм туберкульозу і поширення його мікобактерій.

Ключові слова: Туберкульоз, рецидив, чинники ризику.

 

Основные факторы риска возникновения рецидивов туберкулеза в Полтавской области

А.Г. Ярешко, Н.Г. Бойко, М.В. Кулиш, В.Г. Бондаренко, А.К. Вородюхина

Цель работы — определить основные факторы риска возникновения рецидивов туберкулеза в Полтавской области.
Материалы и методы. Изучены истории болезни и амбулаторные карты 54 пациентов с впервые выявленным туберкулезом легких, у которых в дальнейшем был диагностирован рецидив туберкулеза.
Результаты и обсуждение. Среди основных факторов риска возникновения рецидивов туберкулеза в Полтавской области следует выделить следующие: небрежное отношение к своему здоровью, зло­употребление алкоголем, недостаточная продолжительность лечения в стационаре по поводу первого случая туберкулеза, недостаточный объем химиотерапии, ранний перевод больных в неактивную группу диспансерного учета, сопутствующая патология.
Выводы. Результаты исследования указывают на особое место рецидивов в эпидемической ситуации по туберкулезу в Полтавской области. Значительная часть больных является бакте­рио­выделителями, а эффективность их лечения низкая, поэтому эти больные становятся основным источником хронических деструктивных химиорезистентных форм туберкулеза и распространения его микобактерий.

Ключевые слова: туберкулез, рецидив, факторы риска.

9. Оригінальні дослідження

 

Аналіз ефективності етіотропної терапії хворих на негоспітальну пневмонію нетяжкого перебігу в терапевтичному відділенні міської лікарні

І.М. Бутвін

Мета роботи — дослідити особливості етіотропної терапії у хворих різних клінічних груп на негоспітальну пневмонію (НП) нетяжкого перебігу в умовах терапевтичного відділення міської лікарні.
Матеріали та методи. Ретроспективно проаналізовано 84 історії хвороби пацієнтів із НП, які перебували на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні міської лікарні. Досліджували анамнестичні дані та попередній прийом антибіотиків, клінічні вияви хвороби, наявність супутньої патології, тривалість етіотропної терапії і її варіабельність та відповідність лікування чинному протоколу надання медичної допомоги хворим на НП.
Результати та обговорення. Хворі належали до II і III клінічних груп з НП, переважно із супутніми захворюваннями. Відповідно до медичної документації, пацієнтам призначали від одного до трьох антибіотиків. Комбінація етіотропних препаратів і тривалість курсу терапії у більшості хворих відповідали нормативній медичній документації. У частини з них зареєстровано нераціональне поєднання антибіотиків та запізнілий контроль ефективності етіотропної терапії.
Висновки. Аналіз ефективності лікування НП з нетяжким перебігом у терапевтичному стаціонарі показав, що етіотропну терапію хворим призначали вчасно і тривалість її курсу була достатньою. Використання нераціональних комбінацій препаратів і дещо запізнілий контроль антибіотикотерапії слід коригувати у подальшій клінічній практиці.

Ключові слова: Негоспітальна пневмонія, клінічні групи, антибіотикотерапія.

 

Анализ эффективности этиотропной терапии больных негоспитальной пневмонией с нетяжелым течением в терапевтическом отделении городской больницы

И.Н. Бутвин

Цель работы — исследовать особенности этиотропной терапии у больных различных клинических групп негоспитальной пневмонией с нетяжелым течением в условиях терапевтического отделения городской больницы.
Материалы и методы. Ретроспективно проанализированы 84 истории болезни пациентов с негоспитальной пневмонией, которые находились на лечении в терапевтическом отделении городской больницы. Исследовали анамнестические данные заболевания и предварительный прием антибиотиков, клинические проявления заболевания, наличие сопутствующей патологии, длительность этиотропной терапии, ее вариабельность и соответствие лечения действующему протоколу оказания медицинской помощи больным негоспитальной пневмонией.
Результаты и обсуждение. Больные относились к II и III клиническим группам с негоспитальной пневмонией, преимущественно с сопутствующими заболеваниями. Согласно медицинской документации, им назначали от одного до трех антибиотиков. Комбинация этиотропных препаратов и длительность курса терапии у большинства больных соответствовала нормативной медицинской документации. У части из них зарегистрировано нерациональное сочетание антибиотиков и запоздалый контроль эффективности этиотропной терапии.
Выводы. Анализ эффективности лечения негоспитальной пневмонии с нетяжелым течением в терапевтическом стационаре показал, что этиотропную терапию больным назначали вовремя и продолжительность ее курса была достаточной. Использование нерациональных комбинаций препаратов и несколько запоздалый контроль антибиотикотерапии следует корректировать в дальнейшей клинической практике.

Ключевые слова: негоспитальная пневмония, клинические группы, антибиотикотерапия.

10. Оригінальні дослідження

 

Порушення метаболізму кісткової тканини у жінок менопаузального періоду, хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

Н.П. Масік

Мета роботи — вивчити характер і глибину порушень метаболізму кісткової тканини у жінок менопаузального віку, хворих на хронічні обструктивні захворювання легень.
Матеріали та методи. Обстежено 253 жінки, хворі на хронічні обструктивні захворювання легень, з них 142 пацієнтки перебували у менопаузальному періоді. Оцінювали показники метаболізму кісткової тканини, зокрема кальцію, фосфору, основної фосфатази, остеокальцину, паратиреоїдного гормона в сироватці крові. Визначали ультразвукові параметри мінеральної щільності кісткової тканини.
Результати та обговорення. Встановлено, що найвиразніші порушення кісткового метаболізму спостерігаються у жінок менопаузального віку і виявляються гіперкальціємією, гіпофосфатемією та пригніченням синтезу паратгормона. Ці процеси перебігали на тлі зниження концентрації основної фосфатази, сироваткового остеокальцину у пацієнток обох груп, що свідчить про пригнічення процесів кісткового формування у хворих на хронічні обструктивні захворювання легень жінок. Остеопенію діаг­ностовано у 65,35 % жінок у менопаузі та у 58,52 % осіб молодого віку, остеопороз — у 18,81 і 18,52 % відповідно.
Висновки. Виразність порушення метаболізму кісткової тканини зумовлена сумацією дисгормональних порушень у жінок віку менопаузи із системним запаленням при хронічних обструктивних захворюваннях легень.

Ключові слова: Хронічні обструктивні захворювання легень, менопауза, системне запалення, метаболізм кісткової тканини, остеопенія, остеопороз.

 

Нарушение метаболизма костной ткани у женщин менопаузального периода, больных хроническим обструктивным заболеванием легких

Н.П. Масик

Цель работы — изучение характера и глубины нарушений метаболизма костной ткани у женщин менопаузального возраста, больных хроническими обструктивными заболеваниями легких.
Материалы и методы. Обследовано 253 женщины, больные хроническими обструктивными заболеваниями легких, из них 142 пациентки находились в менопаузальном периоде. Оценивали показатели метаболизма костной ткани, в частности уровни кальция, фосфора, основной фосфатазы, остеокальцина, паратиреоидного гормона в сыворотке крови. Определяли ультразвуковые парамет­ры минеральной плотности костной ткани.
Результаты и обсуждение. Установлено, что наиболее выраженные нарушения костного метаболизма наблюдаются у женщин менопаузального возраста и проявляются гиперкальциемией, гипофосфатемией и угнетением синтеза паратгормона. Эти процессы протекали на фоне снижения концентрации основной фосфатазы, сывороточного остеокальцина у пациенток обеих групп, что свидетельствует об угнетении процессов костного формирования у больных хроническими обструктив­ными заболеваниями легких женщин. Остеопению диагностировано у 65,35 % женщин в менопаузе и у 58,52 % молодого возраста, остеопороз — у 18,81 и 18,52 % соответственно.
Выводы. Выраженность нарушений метаболизма костной ткани обусловлена суммацией дисгор­мональных нарушений у женщин менопаузального возраста и системного воспаления при хронических обструктивных заболеваниях легких.

Ключевые слова: хронические обструктивные заболевания легких, менопауза, системное воспаление, метаболизм костной ткани, остеопения, остеопороз.

11. Оригінальні дослідження

 

Захворюваність дітей та підлітків із осередків туберкульозної інфекції у Львівській області та її зв’язок із епідемічною ситуацією

І.С. Вівчар

Мета роботи — вивчити епідемічну ситуацію з туберкульозу легень за період від 2006 до 2010 р. та її вплив на захворюваність дітей та підлітків із осередків туберкульозної інфекції у Львівській області.
Матеріали та методи. Проаналізовано дані епідемічного моніторингу захворюваності на туберкульоз дітей та підлітків у Львівській області віком від 0 до 17 років із осередків туберкульозної інфекції за 2006—2010 рр.
Результати та обговорення. Головною причиною захворюваності на туберкульоз дітей та підлітків є соціально-економічні негаразди у родинах хворих. За 2008—2010 рр. зменшилося охоплення профілактичними оглядами дітей: до 59,5 % у 2010 р. у Львівській області та до 71,4 % в Україні. Несприятливими чинниками слід вважати наявність у структурі захворюваності дітей та підлітків позалегеневих і вторинних форм захворювання, туберкульозного менінгоенцефаліту, збільшення кількості хворих із деструктивними змінами в легенях і бактеріовиділенням, появу хіміорезистентних форм.
Висновки. Складна економічна та екологічна ситуація, високий рівень інфікованості дітей та підлітків мікобактеріями туберкульозу, значна кількість бактеріовиділювачів серед дорослого населення не дають змоги прогнозувати значне поліпшення епідемічної ситуації з туберкульозу у дітей та підлітків.

Ключові слова: Туберкульоз легень, діти, підлітки, епідемічна ситуація.

 

Заболеваемость детей и подростков из очагов туберкулезной инфекции во Львовской области и ее связь с эпидемической ситуацией

И.С. Вивчар

Цель работы — изучить эпидемическую ситуацию по туберкулезу легких за период 2006—2010 гг. и ее влияние на заболеваемость детей и подростков из очагов туберкулезной инфекции во Львовской области.
Материалы и методы. Проанализированы данные эпидемического мониторинга туберкулеза у детей и подростков во Львовской области. Изучали заболеваемость туберкулезом детей и подростков из очагов туберкулезной инфекции в возрасте от 0 до 17 лет за 2006—2010 гг.
Результаты и обсуждение. Основной причиной заболеваемости туберкулезом детей и подростков является сложившаяся социально-экономическая нестабильность в семьях больных. В 2010 г. наблюдалось уменьшение охвата профилактическими осмотрами детей: до 59,5 % во Львовской области и до 71,4 % в Украи­не. Неблагоприятными факторами следует считать наличие в структуре заболеваемости детей и подростков внелегочных и вторичных форм заболевания, туберкулезного менингоэнцефалита, увеличение количества случаев распадов и бактериовыделения, возникновение химиорезистентных форм заболевания.
Выводы. Сложная экономическая и экологическая ситуация, высокий уровень инфицирования детей и подростков микобактериями туберкулеза, большое количество бактериовыделителей среди взрослого населения не позволяют прогнозировать значительное улучшение эпидемической ситуации по туберкулезу у детей и подростков.

Ключевые слова: туберкулез легких, дети, подростки, эпидемическая ситуация.

12. Лекції

 

Імунна система легень Лекція 2. Імунологічний аспект

Б.В. Норейко, С.Б. Норейко

Мета лекції полягала в ознайомленні лікарів з багатофункціональними особливостями імунної системи легень. Обговорюються різноманітні імунні функції альвеолярної стінки в нормі та у разі виникнення легеневої патології. Всебічно оцінено альвеолярні макрофаги як основні представники клітинного ланцюга імунітету в бронхолегеневій системі. Обговорюється роль ендоперекисів, лейкотрієнів і простагландинів, які утворюються в процесі ушкодження сурфактанта. Оксидантний вибух, що виникає в разі з’єднання активного кисню з фосфоліпідами сурфактанта, автори розглядають як вияв «блискавичної» форми «мембранної» імунної відповіді альвеолярної стінки, що принципово відрізняється від відомої імунної відповіді негайного типу, яка реалізується опасистими клітинами, імуноглобуліном Е та аероантигенами.

Ключові слова: імунна система легень, легенева патологія, альвеолярні макрофаги, сурфактант.

 

Иммунная система легких Лекция 2. Иммунологический аспект

Б.В. Норейко, С.Б. Норейко

Цель лекции заключалась в ознакомлении врачей с многофункциональными особенностями иммунной системы легких. Обсуждаются различные иммунные функции альвеолярной стенки в норме и в случае возникновения легочной патологии. Всесторонне оценено альвеолярные макрофаги как основные представители клеточного цепи иммунитета в бронхолегочной системе. Обсуждается роль эндоперекисей, лейкотриенов и простагландинов, которые образуются в процессе повреждения сурфактанта. Оксидант­ный взрыв, возникающий в случае соединения активного кислорода с фосфолипидами сурфактанта, авторы рассматривают как проявление «молниеносной» формы «мембранного» иммунного ответа альвеолярной стенки, что принципиально отличается от известного иммунного ответа немедленного типа, реализуется тучными клетками, иммуноглобулином Е и аероантигенамы.

Ключевые слова: Иммунная система легких, легочная патология, альвеолярные макрофаги, сурфактант.

13. Огляди

 

ВІЛ-інфекція і мукозний імунітет

А.Г. Дьяченко, С.Л. Грабовий, П.А. Дьяченко

Останніми роками значно зросла цікавість до патогенезу природної ВІЛ-інфекції, і передусім — до мукозного імунітету. Лімфоїдна тканина кишечнику містить основну частину CD4+ T-клітин організму, оскільки є провідним «сайтом» реплікації вірусу. Антиретровірусна терапія зазвичай супроводжується неповною супресією реплікації ВІЛ і лише повільною та частковою регенерацією мукоз­них CD4+ T-клі­тин. Патологія, асоційована з ВІЛ-інфекцією, включає визначену ентеропатію з порушенням цілісності кишкового бар’єра, подальшу мікробну транслокацію, котра зрештою призводить до хронічного запалення та персистентної активізації (локальної та системної) імунної відповіді.

Ключові слова: вірус імунодефіциту людини/мавпи (ВІЛ/ВІМ), ВІЛ/ВІМ-інфекція, депле­ція CD4+ Т-лімфоцитів, мікробна транслокація, імунна активізація.

 

ВИЧ-инфекция и мукозный иммунитет

А.Г. Дьяченко, С.Л. Грабовый, П.А. Дьяченко

В последние годы резко возрос интерес к патогенезу природной ВИЧ-инфекции, и прежде всего к роли мукозного иммунитета. Лимфоидная ткань кишечника содержит основное количество CD4+ T-клеток организма и является главным «сайтом» репликации вируса. Антиретровирусная терапия ведет, как правило, к неполной супрессии репликации ВИЧ и лишь к замедленной и частичной регенерации мукозных CD4+ T-клеток. Патология, ассоциированная с ВИЧ-инфекцией, включает выражен­ную энтеропатию с нарушением проницаемости кишечного барьера, последующую микробную транслокацию, которая в итоге приводит к хроническому воспалению и персистентной активизации (локальной и системной) иммунного ответа.

Ключевые слова: Вирус иммунодефицита человека/обезьян (ВИЧ/ВИО), ВИЧ/ВИО-инфекция, деплеция CD4+ T-лимфоцитов, микробная транслокация, иммунная активизация.

14. Огляди

 

Характеристика M. tuberculosis родини Beijing

О.К. Асмолов, М.М. Чеснокова, О.А. Бабуріна, О.К. Лобанов

В огляді висвітлено основні властивості мікобактерій туберкульозу родини Beijing, яка значно поширилася у різних географічних регіонах. Головними негативними властивостями штамів цієї родини є їхня висока вірулентність, трансмісивність і здатність до швидкого формування лікарської стійкості, що має велике значення в умовах епідемії туберкульозу.

Ключові слова: Мікобактерії туберкульозу, сімейство Beijing, лікарська стійкість.

 

Характеристика M. tuberculosis семейства Beijing

А.К. Асмолов, М.М. Чеснокова, Е.А. Бабурина, А.К. Лобанов

В обзоре освещены основные свойства микобактерий туберкулеза семейства Beijing, которое значительно распространилось в различных географических регионах. Главными негативными свойствами штаммов этого семейства является их высокая вирулентность, трансмиссивность и способ­ность к быстрому формированию лекарственной устойчивости, что имеет большое значение в условиях эпидемии туберкулеза.

Ключевые слова: микобактерии туберкулеза, семейство Beijing, лекарственная устойчивость.

15. епідемічна ситуація

 

Динаміка та особливості епідеміологічних показників щодо ВІЛ-асоційованого туберкульозу у дітей в Україні за період від 2006 до 2011 р.

О.І. Білогорцева, Я.І. Доценко, О.В. Стополянський, О.Є. Сиваченко, М.А. Садловська, І.Є. Шехтер

Наведено динаміку епідеміологічних показників ВІЛ-інфекції та ВІЛ-асоційованого туберкульозу в Україні протягом 2006—2011 рр. і проаналізовано основні тенденції. Простежено поширення ВІЛ-ін­фекції серед вагітних. Зафіксовано збільшення смертності від хвороб, зумовлених СНІДом, у 2011 р. порівняно із попередніми роками. На тлі збільшення кількості ВІЛ-інфікованих в Україні щороку зростає кількість хворих із ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ, а також смертність від неї. Щороку зростає частка дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями. Найбільш уразливими до туберкульозної інфекції ВІЛ-інфіковані діти раннього віку, для них характерне швидке поширення туберкульозного процесу з гематогенною дисемінацією та ускладненнями.

Ключові слова: Діти, туберкульоз, ВІЛ-інфекція.

 

Динамика и особенности эпидемиологических показателей по ВИЧ-ассоциированному туберкулезу у детей в Украине за период 2006—2011 гг.

О.И. Белогорцева, Я.И. Доценко, А.В. Стополянский, О.Е. Сиваченко, М.А. Садловская, И.Е. Шехтер

Представлена динамика эпидемиологических показателей ВИЧ-инфекции и ВИЧ-ассоци­иро­ванного туберкулеза в Украине на протяжении 2006—2011 гг. и сделан анализ основных тенденций. Прослежен уровень распространения ВИЧ-инфекции среди беременных. Указано на увеличение смертности от болезней, обусловленных СПИДом, в 2011 г. по сравнению с предыдущими годами. На фоне увеличения количества ВИЧ-инфицированных в Украине каждый год возрастает количество больных с сочетанным заболеванием туберкулез/ВИЧ, а также смертность от него. Ежегодно возрастает доля детей, рожденных ВИЧ-инфицированными матерями. Наиболее восприимчивы к туберкулезной инфекции ВИЧ-инфицированные дети раннего возраста, для них характерно быстрое распространение туберкулезного процесса с гематогенной диссеминацией и осложнениями.

Ключевые слова: дети, туберкулез, ВИЧ-инфекция.

16. на допомогу практичному лікарю

 

Рекомендації щодо консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію хворих на туберкульоз

О.О. Недужко, Л.Г. Авербух, О.В. Постнов, Т.Х. Кірьязова, С.В. Єсипенко

Мета роботи — визначити особливості та надати рекомендації стосовно консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію хворих на туберкульоз.
Матеріали та методи. Проаналізовано основні міжнародні рекомендації щодо надання послуг із консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію хворих на туберкульоз.
Результати та обговорення. Консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію є важливим структурним компонентом надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. Своєчасне встановлення ВІЛ-статусу підвищує ефективність медичної допомоги хворим та забезпечує доступ до ВІЛ-сервісів у разі позитивного результату тестування.
Висновки. Надання комплексної медичної допомоги з використанням консультування і тестування з ініціативи медичного працівника є пріоритетною комбінацією в організації лікування хворих на поєднану патологію. Консультування і тестування хворих на туберкульоз передбачає певні додаткові вимоги, особливо під час післятестового консультування.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, туберкульоз, консультування і тестування, рекомендації.

 

Рекомендации по консультированию и тестированию на ВИЧ-инфекцию больных туберкулезом

А.А. Недужко, Л.Г. Авербух, А.В Постнов, Т.Х. Кирьязова, С.В. Есипенко

Цель работы — определить особенности и предоставить рекомендации в отношении консультирования и тестирования на ВИЧ-инфекцию больных туберкулезом.
Материалы и методы. Проанализированы основные международные рекомендации по предоставлению услуг по консультированию и тестированию на ВИЧ-инфекцию больных туберкулезом.
Результаты и обсуждение. Консультирование и тестирование на ВИЧ-инфекцию является важным структурным компонентом оказания медицинской помощи больным туберкулезом. Свое­временное установление ВИЧ-статуса повышает эффективность оказания медицинской помощи больным и обеспечивает доступ к ВИЧ-сервисам в случае положительного результата тестирования.
Выводы. Предоставление комплексной медицинской помощи с использованием консультирования и тестирования по инициативе медицинского работника является приоритетной комбинацией в организации лечения больных сочетанной патологией. Консультирование и тестирование больных туберкулезом предусматривает определенные дополнительные требования, особенно во время послетестового консультирования.

Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, туберкулез, консультирование и тестирование, рекомендации.

17. випадок із практики

 

Псевдопухлинна форма інфільтративного туберкульозу легень

О.М. Разнатовська, А.О. Михайлова, В.В. Фоменко, Г.В. Зубов

У статті представлено клінічний випадок рідкісної форми інфільтративного туберкульозу — псевдопухлинної.

Ключові слова: інфільтративний туберкульоз, псевдопухлинна форма, клінічний випадок.

 

Ложноопухолевая форма инфильтративного туберкулеза легких

Е.Н. Разнатовская, А.А. Михайлова, В.В. Фоменко, Г.В. Зубов

В статье представлен клинический случай крайне редкой формы инфильтративного туберкулеза – ложноопухолевой.

Ключевые слова: Инфильтративный туберкулез, ложноопухолевая форма, клинический случай.

18. випадок із практики

 

Особливості перебігу вродженої ко-інфекції ВІЛ/ТБ у новонароджених і дітей грудного віку

Н.В. Римаренко

У статті наведено два випадки спостереження за дітьми з вродженою ко-інфекцією ВІЛ і туберкульозу (ВІЛ/ТБ). Проаналізовано основні клініко-лабораторні ознаки і динаміку перебігу захворювань.

Ключові слова: вроджений туберкульоз, ВІЛ-інфекція, діти.

 

Особенности течения врожденной ко-инфекции ВИЧ/ТБ у новорожденных и детей грудного возраста

Н.В. Рымаренко

В статье представлены два случая наблюдения детей с врожденной ко-инфекцией ВИЧ и туберкулеза (ВИЧ/ТБ). Проанализированы основные клинико-лабораторные признаки и динамика течения заболеваний.

Ключевые слова: Врожденный туберкулез, ВИЧ-инфекция, дети.

Авторизація


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»