Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№3(14) // 2013

 

Обкладинка

 

1. ювілеї

 

К юбилею Надежды Ивановны Фомичёвой

Коллектив кафедры фтизиатрии, клинической иммунологии, аллергологии и медицинской генетики ГЗ «Луганский государственный медицинский университет»

Если бы не юбилей, может, мы и не узнали бы много интересных фактов из биографии Надежды Ивановны. Уж очень скромный она человек. И есть в этой скромности, как истина в простоте, настоящее обаяние, которое раскры­вает глубину ее личности.

2. ювілеї

 

К 75-летию со дня рождения Веры Григорьевны Бондаренко

ВГУЗУ «Украинская медицинская стоматологическая академия», кафедра фтизиатрии, правление Полтавской областной ассоциации фтизиатров и пульмонологов

Бондаренко Вере Григорьевне, кандидату ме­­дицинских наук, доценту кафедры фтизиат­рии ВГУЗУ «Украинская медицинская стоматологическая академия», в июне 2013 г. исполнилось 75 лет со дня рождения. У Веры Гри­горьевны 50 лет трудового стажа и 40 лет педагогической деятельности.

3. ювілеї

 

До 75-річчя від дня народження Олександра Костянтиновича Германа

Запорізька обласна асоціація фтизіатрів і пульмонологів

Двадцять четвертого липня 2013 року випов­нилося 75 років від дня народження вченого, досвідченого педагога, висококваліфікованого лікаря і прекрасної людини Олександра Кос­тянтиновича Германа.

4. Передова стаття

 

Кроки держави щодо формування та подальшої реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу

Т.А. Александріна

У травні нинішнього року розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено Кон­цепцію Загальнодержавної програми з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014—2018 рр. Цей документ визначає базові положення проекту Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014—2018 рр. Його підготовці передували вивчення вітчизняного та світового досвіду з урахуванням ключових чинників розвитку українського суспільства і впливу їх на епідемію і незалежна оцінка виконання чинної Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-ін­фекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-ін­фікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 рр.

5. Оригінальні дослідження

 

Вплив антиретровірусної терапії на перебіг туберкульозу у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ залежно від стану імунітету та періоду призначення її відносно основного курсу хіміотерапії

С.О. Черенько, Н.А. Марченко, Л.Я. Манів

Мета дослідження — встановити частоту та тяжкість синдрому відновлення імунної системи під випливом антиретровірусної терапії хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ.
Матеріали та методи. У проспективному контрольованому дослідженні, в якому взяли участь 128 хворих із новими випадками ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ, 64 особам призначено антиретровірусну терапію. Методом підбору пари за статтю, віком, характером туберкульозного процесу та ступенем імунодефіциту, наявністю опортуністичних захворювань було сформовано групу порівняння хворих, які не отримували антиретровірусної терапії. У кожній групі у 44 (68,7 %) пацієнтів був туберкульоз легень. У 20 (31,3 %) пацієнтів із позалегеневим туберкульозом був міліарний туберкульоз із ураженням легень та внутрішньогрудних і черевних лімфатичних вузлів, туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів. Опортуністичні хвороби діагностовано у 51 хворого кожної групи: орофаренгіальний кандидоз, вірусний гепатит В та/або С. У 32 хворих кожної групи виявлено виразний імунодефіцит (CD4+ було менше 50 в 1 мкл, у решти пацієнтів — > 50 < 200 клітин в 1 мкл).
Результати та обговорення. Після призначення антиретровірусної терапії у більшості пацієнтів погіршився перебіг туберкульозу або захворювання на туберкульоз, що визначалося як синдром відновлення функції імунної системи (СВІС): у 33 (51,6 %) із 64 пацієнтів, з яких 5 (7,8 %) померли від генералізації туберкульозного процесу та інших опортуністичних хвороб. У контрольній групі погіршення або стан без змін на тлі протитуберкульозного лікування спостерігали у 45,3 % хворих (р > 0,05), 29,7 % пацієнтів померли протягом основного курсу хіміотерапії від генералізованого туберкульозу (р < 0,05). СВІС спостерігали з 2-го тижня від початку антиретровірусної терапії до 3 міс її проведення — в середньому через (5,1 ± 0,5) тиж. СВІС частіше розвивається в 2—4 тиж, коли кількість CD4+-лімфоцитів становить 1—20 клітин/мкл (у 76,5 % хворих порівняно з 9,1 %, в яких кількість CD4-лімфоцитів перевищувала 50 клітин/мкл; p < 0,05).
Висновки. Розвиток синдрому відновлення імунної сис­теми та тяжкість його перебігу зумовлені малою кількістю (до 50 клітин/мкл) CD4+-лімфоцитів, позалегеневою формою туберкульозу. Синдром відновлення імунної системи розвивається в будь-який період протитуберкульозної хіміо­терапії у пацієнтів із виразним імунодефіцитом, а тяжкість його перебігу з ризиком летального наслідку визначається низьким рівнем CD4-лім­фоцитів (до 50 клітин/мкл).

Ключові слова: Ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ, синдром відновлення імунної системи.

 

Влияние антиретровирусной терапии на течение туберкулеза у больных ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ в зависимости от состояния иммунитета и периода назначения ее в процессе основного курса химиотерапии

С.А. Черенько, Н.А. Марченко, Л.Я. Манив

Цель исследования — установить частоту и тяжесть синдрома восстановления иммунной системы под влиянием антиретровирусной терапии больных ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ.
Материалы и методы. В проспективном контролируемом исследовании, которое включало 128 больных с новыми случаями сочетанной инфекции туберкулез/ВИЧ, 64 пациента получали антиретровирусную терапию. Методом подбора пары по полу, возрасту, характеру туберкулезного процесса и степени иммунодефицита, наличием оппортунистических заболеваний была сформирована группа сравнения больных, не получавших антиретровирусную терапию. В каждой группе у 44 (68,7%) пациентов был туберкулез легких. У 20 (31,3 %) пациентов с внелегочным туберкулезом был милиарный туберкулез с поражением легких, внутригрудных и брюшных лимфатических узлов, туберкулез периферических лимфатических узлов. Оппортунистические заболевания были у 51 больного каждой группы: орофаренгиальний кандидоз, вирусный гепатит В и/или С. У 32 боль­ных каждой группы был выраженный иммунодефицит — количество CD4 было меньше 50 клеток/мкл, у остальных — > 50 < 200 клеток/мкл.
Результаты и обсуждение. После назначения АРТ у 33 (51,6 %) из 64 пациентов отмечали ухудшение течения туберкулеза или заболевание туберкулезом, что определялось как синдром восстановления иммунной системы. Из них 5 (7,8 %) умерли от генерализации туберкулезного процесса и других оппортунистических заболеваний. У 45,3 % больных (р > 0,05) контрольной группы наблюдали ухудшение или состояние без изменений на фоне противотуберкулезного лечения, 29,7 % умерли в течение основного курса химиотерапии от генерализованного туберкулеза (р < 0,05), что в 3 раза больше, чем в основной группе. Синдром наблюдали со 2-й недели от начала антиретровирусной терапии до 3 мес ее проведения — в среднем через (5,1 ± 0,5) нед. Чаще он развивался в сроки 2—4 нед, когда количество CD4-лимфоцитов составляет 1—20 клеток/мкл (у 76,5 % больных по сравнению с 9,1 % при их количестве больше 50 клеток/мкл; p < 0,05). У пациентов с выраженным иммунодефицитом под влиянием антиретровирусной терапии указанный синдром развивается в любой период противотуберкулезной химиотерапии, а тяжесть его проявления с риском летального исхода определяется низким уровнем CD4-лим­фоцитов (менее 50 клеток/мкл).
Выводы. У пациентов с выраженным иммунодефицитом под влиянием антиретровирусной терапии указанный синдром развивается в любой период противотуберкулезной химиотерапии, а тяжесть его проявления с риском летального исхода определяется низким уровнем CD4-лимфоцитов (менее 50 клеток/мкл).

Ключевые слова: ко-инфекция туберкулез/ВИЧ, синдром восстановления иммунной системы.

6. Оригінальні дослідження

 

Пролонгована інфузія карбапенемів як альтернативний метод антибактеріальної терапії нозокоміальної пневмонії, спричиненої полірезистентною госпітальною флорою

С.О. Дубров, О.О. Гавриленко, О.І. Бугайова, Т.О. Любицька

Мета дослідження — визначити клінічну і мікробіологічну ефективність постійної інфузії антибактеріального препарату іміпенему/циластатину при лікуванні тяжкої поєднаної травми, ускладненої нозокоміальною пневмонією, викликаною полірезистентними штамами Pseudomonas aeruginosa.
Матеріали та методи. У проспективне нерандомізоване когортне дослідження ввійшли 39 пацієнтів з тяжкою поєднаною травмою, що перебували на тривалій (понад 120 год) штучній вентиляції легень (ШВЛ), ускладненою розвитком вентилятор-асоційованої пневмонії, що викликана полірезистентними штамами Pseudomonas aeruginosa та/або мікробними асоціаціями в поєднанні з MDR- шта­мами Pseudomonas aeruginosa.
Результати та обговорення. Усього в дослідження ввійшли 39 пацієнтів, з них 32 (82 %) чоловіків і 7 (18 %) жінок. Середній вік склав (41,7 ± 11,2) року. Вони не відрізнялися за ступенем тяжкості травми (шкала ISS від 22 до 51 бала), загального стану (за шкалою APACHE-II від 16 до 21 бала), ступеня порушення свідомості (за ШКГ від 5 до 9 балів). Середня тривалість ШВЛ у пацієнтів, включених у дослідження, за час перебування у ВАІТ склала (283,6 ± 75,1) год. Діагноз пневмонії у всіх пацієнтів встановлений з використанням об’єктивізованої бальної шкали CPIS. Тяжкість пневмонії за шкалою CPIS склала в середньому (8,2 ± 1,6) бала. Результати бактеріологічного дослідження мокротиння отримані через 72—96 год від моменту забору матеріалу. При першому посіві мокротиння виділені штами полірезистентної Pseudomonas aeruginosa, з них у 21 (53,8 %) пацієнтів — з проміжною чутливістю і у 18 (46,2 %) — з резистентністю до карбапенемів ІІ групи (іміпенем/циластатин, меропенем і доріпенем). Мікробні асоціації MDR-бактерій відзначені у 16 (41,0 %) пацієнтів, при цьому асоціації з двох патогенів були виявлені у 11, а з трьох бактерій — у 5 хворих. Згідно з протоколом дослідження всім пацієнтам проводилася пролонгована інфузія карбапенему іміпенему/циластатину. Тривалість курсу постійної інфузії іміпенему/циластатину у пацієнтів становила від 9 до 15 діб (12,7 ± 3,1) доби. Клінічний ефект спостерігався у всіх хворих. Ерадикація збудника мала місце у 12 (30,8 %) хворих на 8—10-у добу АБТ в режимі постійної інфузії.
Висновки. Застосування постійної інфузії карбапенемів у пацієнтів з вентилятор-асоційованою пневмонією, викликаною резистентними штамами Pseudomonas aeruginosa або мікробними асоціаціями, може бути шляхом до покращення результатів лікування тяжкої нозокоміальної інфекції.

Ключові слова: полірезистентна інфекція, вентилятор-асоційована пневмонія, пролонгована інфузія антибіотиків, карбапенеми, іміпенем/циластатин.

 

Пролонгированная инфузия карбапенемов как альтернативный метод антибактериальной терапии нозокомиальной пневмонии, вызванной полирезистентной гоcпитальной флорой

С.А. Дубров, О.А. Гавриленко, Е.И. Бугаева, Т.А. Любицкая

Цель исследования — определить клиническую и микробиологическую эффективность постоянной инфузии антибактериального препарата имипенема/циластатина при лечении тяжелой сочетанной травмы, осложненной нозокомиальной пневмонией, вызванной полирезистентными штаммами Pseudomonas aeruginosa.
Материалы и методы. В проспективное нерандомизированное когортное исследование вошли 39 пациентов с тяжелой сочетанной травмой, пребывающие на длительной (более 120 ч) искусственной вентиляции легких (ИВЛ), осложненной развитием вентилятор-ассоциированной пневмонии, вызванной полирезистентными штаммами Pseudomonas aeruginosa и/или микробными ассоциациями в сочетании с MDR-штаммами Pseudomonas aeruginosa.
Результаты и обсуждение. Всего в исследование вошли 39 пациентов, из них 32 (82 %) мужчин и 7 (18 %) женщин. Средний возраст составил (41,7 ± 11,2) года. Они не отличались по степени тяжести травмы (шкала ISS от 22 до 51 балла), общему состоянию (по шкале APACHE II от 16 до 21 балла), степени нарушения сознания (по ШКГ от 5 до 9 баллов). Средняя продолжительность ИВЛ у пациентов, включенных в исследование, за время пребывания в ОРИТ составила (283,6 ± 75,1) ч. Диагноз пневмонии у всех пациентов установлен с использованием объективизированной балльной шкалы CPIS. Тяжесть пневмонии по шкале CPIS составила в среднем (8,2 ± 1,6) балла. Результаты бактериологического исследования мокроты получены через 72—96 ч от момента забора материала. При первом посеве мокроты выделены штаммы полирезистентной Pseudomonas aeruginosa, из них у 21 (53,8 %) — с промежуточной чувствительностью и у 18 (46,2 %) — с резистентностью к карбапенемам ІІ группы (имипенем/циластатин, меропенем и дорипенем). Микробные ассоциации MDR-бактерий отмечены у 16 (41,0 %) пациентов, при этом ассоциации из двух патогенов были обнаружены у 11, а из трех бактерий — у 5 больных. Согласно протоколу исследования всем пациентам проводилась пролонгированная инфузия карбапенема имипенема/циластатина. Продолжительность курса постоянной инфузии имипенема/циластатина у пациентов составляла от 9 до 15 сут (12,7 ± 3,1) сут. Клинический эффект наблюдался у всех больных. Эрадикация возбудителя имела место у 12 (30,8 %) больных на 8—10-е сутки АБТ в режиме постоянной инфузии.
Выводы. Применение постоянной инфузии карбапенемов у пациентов с вентилятор-ассоциирован­ной пневмонией, вызванной резистентными штаммами Pseudomonas aeruginosa или микробными ассоциациями, может быть путем к улучшению результатов лечения тяжелой нозокомиальной инфекции.

Ключевые слова: Полирезистентная инфекция, вентилятор-ассоциированная пневмония, постоянная/пролонгированная инфузия антибиотиков, карбапенемы, имипенем/циластатин.

7. Оригінальні дослідження

 

Динаміка імунологічних гострофазових показників крові у хворих з рецидивом туберкульозу легень у процесі лікування

Д.О. Бутов

Мета роботи — вивчення змін динаміки імунологічних гострофазових показників крові у хворих з рецидивом туберкульозу легень у процесі лікування.
Матеріали та методи. Досліджували динаміку С-реактивного білка, сіалових кислот, інтерлейкі­ну-2 та інтерлейкіну-8 й інтерферону-γ сироватки крові у 250 хворих з рецидивом та вперше діагностованим туберкульозом легень (ВДТБЛ) і 30 відносно здорових донорів. У всіх хворих спостерігався інфільтративний туберкульоз легень. Дослідження проводили до початку лікування та через 2 міс терапії.
Результати та обговорення. Під час дослідження у хворих на туберкульоз легень спостерігалося вірогідне підвищення наведених показників порівняно з відносно здоровими донорами. Після 2 міс вони вірогідно знизилися. Виявлено вірогідну різницю показників С-реактивного білка, сіалових кислот, інтерлейкіну-2, інтерлейкіну-8 та інтерферону-γ як до початку лікування, так і після 2 міс терапії у хворих з рецидивом та ВДТБЛ. Згадані показники були вищими у хворих з рецидивом туберкульозу легень, ніж з уперше діагностованим туберкульозом. Зафіксовано невірогідну різницю показників С-реак­тив­ного білка, сіалових кислот, інтерлейкіну-2, інтерлейкіну-8 та інтерферону-γ у хворих з деструкцією і без цього ускладнення туберкульозу легень як до лікування, так і через 2 міс терапії.
Висновки. У хворих з рецидивом туберкульозу легень та вперше діагностованим захворюванням дослід­жувані показники були вірогідно вищими, ніж у здорових донорів. У разі рецидиву хвороби спостерігалася вірогідно вища різниця показників С-реактивного білка, сіалових кислот, інтерлейкіну-2, інтерлейкіну-8 та інтерферону-γ, ніж у хворих з ВДТБЛ, як до початку лікування, так і через 2 міс протитуберкульозної терапії. Розглянуто можливість використання наведених показників для оцінки ефективності терапії.

Ключові слова: Туберкульоз легень, рецидив туберкульозу легень, вперше діагностований туберкульоз легень, імунітет, гострофазові показники, цитокіни.

 

Динамика иммунологических острофазовых показателей крови у больных с рецидивом туберкулеза легких в процессе лечения

Д.А. Бутов

Цель работы — изучение изменений динамики иммунологических острофазовых показателей крови у больных с рецидивом туберкулеза легких в процессе лечения.
Материалы и методы. Исследовали динамику С-реактивного белка, сиаловых кислот, интер­лейкина-2 и интерлейкина-8, а также интерферона-γ сыворотки крови у 250 больных с рецидивом и впервые диагностированным туберкулезом легких (ВДТБЛ) и у 30 относительно здоровых доноров. У всех больных наблюдался инфильтративный туберкулез легких. Исследования проводили до начала лечения и через 2 мес терапии.
Результаты и обсуждение. В ходе исследования у больных туберкулезом легких наблюдалось достоверное повышение приведенных показателей по сравнению с относительно здоровыми донорами. После 2 мес они достоверно снизились. Выявлено достоверную разницу показателей С-реактив­ного белка, сиаловых кислот, интерлейкина-2, интерлейкина-8 и интерферона-γ как до начала лечения, так и после 2 мес терапии у больных с рецидивом и ВДТБЛ. Упомянутые показатели были выше у больных с рецидивом туберкулеза легких, чем с впервые диагностированной болезнью. Зафикси­ро­вано недостоверную разницу показателей С-реак­тивного белка, сиаловых кислот, интерлейкина-2, интерлейкина-8 и интерферона-γ у больных с деструкцией и без этого осложнения туберкулеза легких как до лечения, так и через 2 мес терапии.
Выводы. У больных с рецидивом ВДТБЛ исследуемые показатели были достоверно выше, чем у здоровых доноров. В случае рецидива болезни разница показателей С-реактивного белка, сиаловых кислот, интерлейкина-2, интерлейкина-8 и интерфе­рона-γ была достоверно выше, чем у больных с ВДТБЛ, как до начала лечения, так и через 2 мес противотуберкулезной терапии. Рассмотрена возможность использования приведенных показателей для оценки эффективности терапии.

Ключевые слова: туберкулез легких, рецидив туберкулеза легких, впервые диагностированный туберкулез легких, иммунитет, острофазовые показатели, цитокины.

8. Оригінальні дослідження

 

Оцінка кардіо- та гемодинаміки за даними прямих методів дослідження у клінічно вилікуваних від туберкульозу легень хворих

Р.М. Шевченко

Мета роботи — встановити стан легеневого та внутрішньосерцевого кровообігу в клінічно вилікуваних від туберкульозу легень осіб.
Матеріали та методи. У 11 клінічно вилікуваних від туберкульозу легень хворих з метатуберкульозним пневмосклерозом і клінічними ознаками легенево-серцевої недостатності IIА стадії вивчення кардіо- і гемодинаміки малого кола кровообігу проведене за допомогою методу зондування системи легеневої артерії та порожнин правої половини серця.
Результати та обговорення. У цих хворих є вірогідне підвищення як систолічного, так і діастолічного тиску в легеневій артерії, правих шлуночку і передсерді. Легенева гіпертензія у цих хворих має переважно легенево-судинний генез. Встановлені зміни при пробі Вальсальві та після фізичного навантаження вказують на значні порушення кардіо- і гемодинаміки малого кола кровообігу та зниження компенсаторних резервів.
Висновки. Існує необхідність ранньої діагностики легеневої гіпертензії та своєчасного її лікування у клінічно вилікуваних від туберкульозу легень осіб з метою профілактики передчасної легенево-серцевої недостатності.

 

Оценка кардио- и гемодинамики по данным прямых методов исследования у клинически излеченных от туберкулеза легких больных

Р.Н. Шевченко

Цель работы — установить состояние легочного и внутрисердечного кровообращения у клинически излеченных от туберкулеза легких лиц.
Материалы и методы. У 11 клинически излеченных от туберкулеза легких больных с мета­тубер­кулезным пневмосклерозом и клиническими признаками легочно-сердечной недостаточности IIА стадии изучение кардио- и гемодинамики малого круга кровообращения проведено с помощью метода зондирования системы легочной артерии и полостей правой половины сердца.
Результаты и обсуждение. У этих больных имеется достоверное повышение как систолического, так и диастолического давления в легочной артерии, правых желудочке и предсердии. Легочная гипертензия у этих больных носит преимущественно легочно-сосудистый генез. Установленные изменения при пробе Вальсальви и после физической нагрузки указывают на значительные нарушения кардио- и гемодинамики малого круга кровообращения и снижение компенсаторных резервов.
Выводы. Существует необходимость ранней диагностики легочной гипертензии и своевременного ее лечения у клинически излеченных от туберкулеза легких лиц с целью профилактики преждевременной легочно-сердечной недостаточности.

9. Оригінальні дослідження

 

Результати поліхіміотерапії з використанням ізоніазиду в підвищених дозах у хворих на мультирезистентний деструктивний туберкульоз легень із розширеною стійкістю мікобактерій туберкульозу

Й.Б. Бялик

Мета роботи — вивчення результатів застосування ізоніазиду в підвищених дозах при поліхіміотерапії хворих на мультирезистентний туберкульоз легень із розширеною стійкістю мікобактерій.
Матеріали та методи. У 63 хворих на мультирезистентний деструктивний туберкульоз легень із розширеною стійкістю мікобактерій у режими поліхіміотерапії із 4—7 протитуберкульозних препаратів, переважно II ряду і резервних, вводили від 6 до 12 міс ізоніазид у дозах 0,45—0,9 г/добу. Досягнуті результати порівнювали з такими в контрольній групі з аналогічним процесом, інтен­сивністю і строками хіміотерапії, але без ізоніазиду.
Результати та обговорення. У хворих на мультирезистентний деструктивний туберкульоз із розширеною стійкістю мікобактерій уведення ізоніазиду в підвищених дозах у режими поліхіміотерапії підвищувало частоту припинення бактеріовиділення на 9,5 % (до 50,8 %) і часткової і повної регресії каверн — на 15,7 % (до 73,0 %). Середні строки абацилювання скорочувалися на 0,95 міс, а загоєння каверн — на 1,03 міс. Переносність ізоніазиду в дозах 0,45—0,9 г/добу була хорошою або задовільною.
Висновки. Ізоніазид у добових дозах 0,45—0,9 г може бути застосований як резервний протитуберкульозний препарат вибору для тривалої поліхіміотерапії хворих на мультирезистентний туберкульоз легень із розширеною стійкістю мікобактерій.

Ключові слова: мультирезистентний деструктивний туберкульоз легень, розширена стійкість мікобактерій туберкульозу, ізоніазид в дозах 0,45—0,9 г, припинення бактеріовиділення, регресія каверн.

 

Результаты полихимиотерапии с использованием изониазида в повышенных дозах у больных мультирезистентным деструктивным туберкулезом легких с расширенной устойчивостью микобактерий туберкулеза

И.Б. Бялик

Цель работы — изучение результатов применения изониазида в повышенных дозах при полихимиотерапии больных мультирезистентным деструктивным туберкулезом легких с расширенной устойчивостью микобактерий туберкулеза.
Материалы и методы. У 63 больных мультирезистентным деструктивным туберкулезом легких с расширенной устойчивостью микобактерий туберкулеза в режимы полихимиотерапии из 4—7 противотуберкулезных препаратов, преимущественно II ряда и резервных, включали на период от 6 до 12 мес изониазид в дозах 0,45—0,9 г/сут. Результаты сопоставляли с таковыми в контрольной группе с аналогичным процессом, интенсивностью и сроками химиотерапии, но без изониазида.
Результаты и обсуждение. У больных мультирезистентным деструктивным туберкулезом с расширенной устойчивостью микобактерий туберкулеза включение изониазида в повышенных дозах в режимы полихимиотерапии повышало частоту прекращения бактериовыделения на 9,5 % (до 50,8 %) и частоту частичной и полной регрессии каверн – на 15,7 % (до 73,0 %). Средние сроки абациллирования сокращались на 0,95 мес, а заживления каверн – на 1,03 мес. Переносимость изониазида в дозах 0,45—0,9 г/сут была хорошей или удовлетворительной.
Выводы. Изониазид в суточных дозах 0,45—0,9 г может быть применен в качестве резервного противотуберкулезного препарата выбора для длительной полихимиотерапии больных мульти­ре­­зистентным туберкулезом легких с расширенной устойчивостью микобактерий туберкулеза.

Ключевые слова: Мультирезистентный деструктивный туберкулез легких, расширенная устойчивость микобактерий туберкулеза, полихимиотерапия, изониазид в дозах 0,45—0,9 г/сут, прекращение бактериовыделения, регрессия каверн.

10. Оригінальні дослідження

 

Ефективність ранньої комплексної терапії ендогенного виснаження у хворих на деструктивний туберкульоз легень

В.П. Дубров, П.В. Герасименко, В.С. Зуб

Мета роботи — вивчення ефективності ранньої комплексної терапії ендогенного виснаження у хворих на туберкульоз в інтенсивну фазу лікування.
Матеріали та методи. Обстежено 10 хворих на деструктивний туберкульоз легень із ендогенним виснаженням. Моніторували рівні маркерів ендотоксикозу, білкового статусу та індексу маси тіла. Проводили ентеросорбцію, плазмаферез, замісну інфузію, нутритивну підтримку.
Результати та обговорення. До лікування виявлено підвищений вміст ендотоксинів, гіпопротеїнемію з гіпоальбумінемією та знижений індекс маси тіла. Терапія сприяла стабілізації соматичного статусу. Динаміка маркерів ендотоксикозу виявила суттєве зниження їх після курсу комбінованої активної детоксикації. Лейкоцитарний індекс інтоксикації та вміст молекул середньої маси зменшилися більше ніж у 2 рази. Замісна інфузія 5 % альбуміну під час плазмоексфузії дала змогу запобігти білковим утратам і супроводжувалася зростанням вмісту альбуміну на 8,8 %, а загального білка на 10,7 % (р > 0,05). За період спостереження в групі хворих отримано середній приріст маси тіла у (2,4 ± 0,16) кг за збільшення її індексу на 4,6 % (р > 0,05).
Висновки. Ранній початок активної комбінованої детоксикації забезпечує зниження рівня маркерів ендотоксикозу у понад 2 рази, що сприяє поліпшенню соматичного статусу пацієнтів. Замісна інфузія та нутритивна підтримка протягом детоксикації запобігають поглибленню білково-енергетичної недостатності й супроводжуються позитивною динамікою індексу маси тіла. Лікування підвищувало показники загального білка й альбуміну, що є оптимістичною прогностичною ознакою перебігу хвороби та лікування.

Ключові слова: Ендогенне виснаження, туберкульоз, детоксикація, гіпопротеїнемія.

 

Эффективность ранней комплексной терапии эндогенного истощения у больных деструктивным туберкулезом легких

В.П. Дубров, П.В. Герасименко, В.С. Зуб

Цель работы — изучение эффективности ранней комплексной терапии эндогенного истощения у больных туберкулезом в интенсивную фазу лечения.
Материалы и методы. Обследовано 10 больных деструктивным туберкулезом легких и с эндогенным истощением. Мониторили уровни маркеров эндотоксикоза, белкового статуса и индекса массы тела. Проводили энтеросорбцию, плазмаферез, заместительную инфузию, нутритивную поддержку.
Результаты и обсуждение. До лечения выявлены повышенное содержание эндотоксинов, гипопротеинемию с гипоальбуминемией и сниженный индекс массы тела. Терапия способствовала стабилизации соматического статуса. Динамика маркеров эндотоксикоза показала их существенное снижение после курса комбинированной активной детоксикации. Лейкоцитарный индекс интоксика­ции и содержание молекул средней массы уменьшились больше чем в 2 раза. Заместительная инфузия 5 % альбумина во время плазмоэксфузии позволила избежать белковых потерь и сопровожда­лась ростом содержания альбумина на 8,8 %, а общего белка — на 10,7 % (р > 0,05). За период наблюдения в группе больных был получен средний прирост массы тела на (2,4 ± 0,16) кг при увеличении ее индекса на 4,6 % (р > 0,05).
Выводы. Раннее начало активной комбинированной детоксикации обеспечивает снижение уровня маркеров эндотоксикоза больше чем в 2 раза, что способствует улучшению соматического статуса пациентов. Заместительная инфузия и нутритивная поддержка при детоксикации предотвращает углубление белково-энергетической недостаточности и сопровождается позитивной динамикой индекса массы тела. Лечение повышало показатели общего белка и альбумина, что является оптимистичным прогностическим признаком течения болезни и ее лечения.

Ключевые слова: эндогенное истощение, туберкулез, детоксикация, гипопротеинемия.

11. Оригінальні дослідження

 

Тиреоїдна активність за специфічних і неспецифічних інфільтративних змін у легенях

Л.Д. Тодоріко, Л.Д. Мигайлюк

Мета роботи — вивчити функціональну активність щитоподібної залози у хворих на позагоспітальну пневмонію, пневмонію при ВІЛ-інфекції та інфільтративному туберкульозі легень.
Матеріали та методи. В основу клінічного дослідження покладено комплексне вивчення і спостереження за 18 пацієнтами із позагоспітальною пневмонією, 19 пацієнтами із уперше діагностованим інфільт­ративним туберкульозом легень та 9 ВІЛ-позитивними пацієнтами із пневмонією. У всіх хворих на момент госпіталізації поряд із загальноприйнятими методами дослідження вивчали в комплексі функціональну активність гіпофіза, тиреоїдну функцію щитоподібної залози із застосуванням імуноферментного аналізу.
Результати та обговорення. Результати дослідження засвідчили, що тиреоїдна дисфункція у хворих із інфільтративними змінами у легенях залежить від природи бактеріального збудника, поширення інфільтративних змін та ступеня метаболічної імунодепресії загалом. Це підтверджують показники тиреоїдної активності в разі розвитку позагоспітальної пневмонії, пневмонії у ВІЛ-позитивних та у пацієнтів з уперше діагностованим інфільтративним туберкульозом легень.
Висновки. За інфільтративних процесів у легенях спостерігаються істотні множинні вірогідні зміни тиреоїдного гомеостазу різноспрямованого характеру, які залежать від етіології запального процесу і свідчать про приховані порушення функції щитоподібної залози. Дезадаптаційний тиреоїдний синдром у всіх групах хворих супроводжувався вірогідним зростанням периферійної конверсії йодотиронінів на тлі ослаблення тиреотропної функції гіпофіза (майже 99,1 %).

Ключові слова: Позагоспітальна пневмонія, вперше діагностований туберкульоз легень, ВІЛ-інфекція, тиреоїдна активність, інфільтрація.

 

Тиреоидная активность при специфических и неспецифических инфильтративных изменениях в легких

Л.Д. Тодорико, Л.Д. Мигайлюк

Цель работы — изучить функциональную активность щитовидной железы у больных с внегоспитальной пневмонией, пневмонией при ВИЧ-инфекции и при инфильтративном туберкулезе легких.
Материалы и методы. В основу клинического исследования положено комплексное изучение и наблюдение за 18 пациентами с внегоспитальной пневмонией, 19 пациентами с впервые диаг­нос­тированным инфильтративным туберкулезом легких и 9 ВИЧ-положительными пациентами с пневмонией. У всех больных на момент поступления в стационар изучали в комплексе функциональную активность гипофиза, тиреоидную функцию щитовидной железы с использованием иммуноферментного анализа.
Результаты и обсуждение. Тиреоидная дисфункция у больных с инфильтративными изменениями в легких зависит от природы возбудителя, распространения инфильтративных изменений и степени метаболической иммунодепрессии в целом, о чем свидетельствуют показатели тиреоидной активности при розвитии внегоспитальной пневмонии, пневмонии у ВИЧ-положительных и больных с впервые диагностированным инфильтративным туберкулезом легких.
Выводы. При инфильтративных процессах в легких наблюдаются существенные множественные достоверные изменения тиреоидного гомеостаза, которые имеют разносторонний характер, зависят от этиологии воспалительного процесса и свидетельствуют о скрытых нарушениях функции щитовидной железы. Дезадаптационный тиреоидный синдром во всех группах больных сопровождался достоверным увеличением периферической конверсии йодотиронинов на фоне снижения тиреотропной функции гипофиза (почти 99,1 %).

Ключевые слова: внегоспитальная пневмония, впервые диагностированный туберкулез легких, ВИЧ-инфекция, тиреоидная активность, инфильтрация.

12. Оригінальні дослідження

 

Особливості клінічної картини туберкульозного менінгоенцефаліту у ВІЛ-інфікованих

О.В. Корж, Т.В. Тлустова

Мета роботи — визначити особливості клінічної картини туберкульозного менінгоенцефаліту (ТМ) у ВІЛ-інфікованих.
Матеріали та методи. Обстежували 78 ВІЛ-інфікованих хворих на ТМ, яких розподілили на групи залежно від стану імунітету: 1-ша — 52 особи із кількістю CD4 до 100 кл/мкл; 2-га — 26 осіб — понад 100 кл/мкл. Оцінювали скарги пацієнтів, стан свідомості, визначали кількість CD4-лім­фоцитів, наявність симптомів натягнення та ураження черепно-мозкових нервів.
Результати та обговорення. У 56,4 % ВІЛ-інфікованих рівень CD4-лімфоцитів був нижчим за 50 кл/мкл, а у 66,7 % кількість CD4 не перевищувала 100 кл/мкл. Не виявлено статистично значущої різниці між групами як за частотою туберкульозного ураження легень та інших внутрішніх органів, так і окремими симптомами менінгоенцефаліту, за винятком частоти виникнення блювання, яку реєстрували вірогідно рідше у хворих 1-ї групи (p < 0,03). Туберкульоз легень виявлено у 92,3 та 84,6 % хворих. Найчастішими клінічними симптомами незалежно від ступеня імуносупресії були тривалий головний біль, лихоманка та порушення свідомості. У переважної кількості пацієнтів 1-ї і 2-ї груп спостерігалися класичні неврологічні ознаки менінгоенцефаліту, проте у разі значного імунодефіциту у 3,5 разу частіше реєстрували випадки ТМ без симптомів роздратування черепно-мозкових нервів (p < 0,03), а також простежувалася тенденція до збільшення кількості пацієнтів без симптомів натягнення і/або ригідності потиличних м’язів. Загалом у разі виразної імуносупресії атиповий перебіг ВІЛ-асоційованого ТМ за різними поєднаннями вказаних особливостей неврологічного статусу спостерігався у 40,4 % хворих.
Висновки. ТМ у ВІЛ-інфікованих осіб практично завжди перебігає на тлі туберкульозу легень, а також супроводжується залученням у процес інших внутрішніх органів, особливо внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, що посилюється у міру прогресування імуносупресії. Головними симптомами ТМ у ВІЛ-ін­фікованих хворих незалежно від ступеня пригнічення імунітету були тривалий головний біль, лихоманка та порушення свідомості. У переважної кількості пацієнтів спостерігалися характерні неврологічні симптоми менінгоенцефаліту, проте за зниження рівня CD4-лімфоцитів нижче 100 кл/мкл зростала  питома вага пацієнтів без блювання та симптомів подразнення черепно-мозкових нервів.

Ключові слова: Туберкульозний менінгоенцефаліт, ВІЛ-інфіковані, стан імунітету.

 

Особенности клинической картины туберкулезного менингоэнцефалита у ВИЧ-инфицированных

Е.В. Корж, Т.В. Тлустова

Цель работы — определить особенности клинической картины туберкулезного менингоэн­цефалита (ТМ) у ВИЧ-инфицированных.
Материалы и методы. Были обследованы 78 ВИЧ-инфицированных больных ТМ, которых распределили на группы в зависимости от состояния иммунитета: 1-я — 52 пациента с количеством CD4 до 100 кл/мкл; 2-я — 26 больных — свыше 100 кл/мкл. Оценивали жалобы, состояние сознания, определяли количество CD4-лимфоцитов, наличие симптомов натяжения и поражения черепно-мозговых нервов.
Результаты и обсуждение. У 56,4 % ВИЧ-инфицированных уровень CD4-лимфоцитов был ниже 50 кл/мкл, а в 66,7 % случаев количество их не превышало 100 кл/мкл. Не было найдено статистически значимых отличий между группами по частоте как туберкулезного поражения легких и других внутренних органов, так и отдельных симптомов заболевания, за исключением рвоты, которая возникала достоверно реже у лиц 1-й группы (p < 0,03). Туберкулез легких определялся у 92,3 и 84,6 % больных. Самыми частыми клиническими симптомами независимо от степени иммуносупрессии были длительная головная боль, лихорадка и нарушение сознания. У подавляющего большинства пациентов 1-й и 2-й групп наблюдались классические неврологические признаки менинго­энцефалита, однако у лиц с выраженным угнетением иммунитета в 3,5 раза чаще регистрировали ТМ без симптомов раздражения черепно-мозговых нервов (p < 0,03), а также определялась тенденция к увеличению количества пациентов без симптомов натяжения и/или ригидности затылочных мышц. В целом при глубоком иммунодефиците атипичное течение ВИЧ-ассоциирован­ного ТМ с различ­ными сочетаниями выше­указанных особенностей неврологического статуса наблюдалось в 40,4 % случаев.
Выводы. ТМ у ВИЧ-инфицированных практически всегда протекает на фоне туберкулеза легких, а также сопровождается вовлечением в процесс других внутренних органов, особенно внутригруд­ных лимфатических узлов, что усиливается по мере прогрессирования иммуносупрессии. Основны­ми симптомами ТМ у ВИЧ-ин­фицированных больных независимо от степени угнетения  иммунитета были длительная головная боль, лихорадка и нарушение сознания. В подавляющем большинстве случаев у всех больных опре­деляли характерные неврологические симптомы менингоэнцефалита, однако при снижении уровня CD4-лимфоцитов ниже 100 кл/мкл увеличивался удельный вес пациентов без рвоты и симптомов раздражения черепно-мозговых нервов.

Ключевые слова: туберкулезный менингоэнцефалит, ВИЧ-инфицированные, состояние иммунитета.

13. Оригінальні дослідження

 

Стан глутатіонозалежної ферментної системи крові в умовах експериментального легеневого набряку

В.М. Жадан, В.І. Коржов

Мета роботи — вивчити активність ферментів глутатіонової системи еритроцитів в умовах експериментального адреналінового (гемодинамічного) легеневого набряку у разі введення різних доз адреналіну.
Матеріали та методи. Дослідження проведено на 52 білих безпородних щурах обох статей. Легене­вий набряк моделювали шляхом одноразового введення внутрішньом’язово 0,18 % розчину адреналіну тартрату в дозах 2,5, 1,5, 1,0 та 0,5 мг/кг. Стан глутатіонозалежної ферментної системи вивчали за активністю ферментів — глутатіон-пероксидази, глутатіон-редуктази та глутатіон-трансферази.
Результати та обговорення. Досліджено й оцінено показники глутатіонозалежної ферментної системи крові в умовах експериментального легеневого набряку залежно від дози адреналіну. Вста­новлено, що адреналін у відносно низьких дозах (1,0 та 0,5 мг/кг) призводить до вірогідного підвищення активності тільки глутатіон-пероксидази. Активність глутатіон-редуктази та глутатіон-трансферази за таких доз залишається на рівні контрольних значень. Уведення вищих доз адреналіну (2,5 та 1,5 мг/кг) призводить до виразніших змін досліджуваних показників: відбуваються вірогідне зниження активності глутатіон-редуктази і глутатіон-трансферази, підвищення активності глутатіон-пероксидази. Макси­мальна виразність змін спостерігається за дози 1,5 мг/кг: активність глутатіон-редуктази і глутатіон-трансферази знижується на 17,8 і 44,6 % відповідно, активність глутатіон-пероксидази підвищується на 57,4 %.
Висновки. Експериментальний легеневий набряк призводить до порушення гомеостазу в глутатіонозалежній ферментній системі. Введення високих доз адреналіну супроводжується як компенсаторним зсувом з боку ферментативної ланки антипероксидного захисту в крові (підвищення активності глутатіон-пероксидази), так і декомпенсаторними змінами ферментативної активності (зниження активності глутатіон-редуктази та глутатіон-трансферази), що побічно може свідчити про початок зриву компенсаторних механізмів у системі глутатіону.

Ключові слова: Легеневий набряк, ферменти обміну глутатіону: глутатіон-редуктаза, глутатіон-трансфераза, глутатіон-пероксидаза.

 

Состояние глутатионзависимой ферментной системы крови при экспериментальном легочном отеке

В.Н. Жадан, В.И. Коржов

Цель работы — изучить активность ферментов глутатионовой системы эритроцитов при экспе­риментальном адреналиновом (гемодинамическом) легочном отеке при введении разных доз адреналина.
Материалы и методы. Исследование проведено на 52 белых беспородных крысах обеих полов. Легочный отек моделировали путем одноразового внутримышечного введения 0,18 % раствора адреналина тартрата в дозах 2,5, 1,5, 1,0 и 0,5 мг/кг. Состояние глутатионзависимой ферментной системы изучали по активности ферментов — глутатион-пероксидазы, глутатион-редуктазы и глутатион-трансферазы.
Результаты и обсуждение. В работе исследованы и оценены показатели глутатионзависимой ферментной системы крови при экспериментальном легочном отеке в зависимости от примененной дозы адреналина. Установлено, что введение относительно низких доз адреналина (1,0 и 0,5 мг/кг) приводит к достоверному повышению активности только глутатион-пероксидазы. Активности глутатион-редуктазы и глутатион-трансферазы при данных дозах остаются на уровне контрольных значений. Введение более высоких доз адреналина (2,5 и 1,5 мг/кг) приводит к более выраженным изменениям исследуемых показателей: происходят достоверное снижение активности глутатион-редуктазы и глутатион-трансферазы, повышение активности глутатион-пероксидазы. Максималь­ная выражен­ность изменений наблюдается при дозе 1,5 мг/кг: активность глутатион-редуктазы и глутатион-трансферазы снижается на 17,8 и 44,6 % соответственно, активность глутатион-перокси­дазы повышается на 57,4 %.
Выводы. Экспериментальный легочный отек приводит к нарушению гомеостаза в глутатионзависимой ферментной системе. Применение высоких доз адреналина сопровождается как компенсатор­ным сдвигом со стороны ферментативного звена антипероксидной защиты в крови (повышение активности глутатион-пероксидазы), так и декомпенсаторными изменениями ферментативной активности (снижение активности глутатион-редуктазы и глутатион-трансферазы), что косвенно может свидетельствовать о начале срыва компенсаторных механизмов в системе глутатиона.

Ключевые слова: отек легких, ферменты обмена глутатиона: глутатион-редуктаза, глутатион-трансфераза, глутатион-пероксидаза.

14. Оригінальні дослідження

 

Захворюваність на туберкульоз медичних працівників Вінницької області у 2007—2012 роках

О.П. Литвинюк, С.В. Зайков, М.А. Тхоровський, Н.М. Гончар

Мета роботи — дослідження особливостей захворюваності на туберкульоз медичних працівників Вінницької області за період 2007—2012 рр.
Матеріали та методи. Проаналізовано показники захворюваності на туберкульоз медичних працівників загальної лікарської мережі та протитуберкульозних закладів Вінницької області згідно з офіційними показниками протитуберкульозної служби за шестирічний період.
Результати та обговорення. Захворюваність на туберкульоз медичних працівників області має негативну динаміку. За останніх 6 років вона зросла від 50,5 до 51,5 на 100 тис. медичних працівників. Порівня­но зі зменшенням захворюваності на туберкульоз населення Вінницької області (від 60 до 55,3 на 100 тис. населення) проблема захворюваності медичного персоналу лікарень загальної лікарської мережі та протитуберкульозних закладів залишається актуальною і потребує подальшого вивчення. Значна кількість (18,8 %) випадків рецидивів туберкульозу у медичних працівників свідчить про неналежну якість лікування їх та диспансерного спостереження. 21,8 % медичних працівників захворіли на туберкульоз під час роботи в протитуберкульозних закладах. У гендерній структурі захворюваності на туберкульоз медичних працівників області 78,2 % випадків припадає на жінок, що пов’язано з високим рівнем захворюваності медичних сестер. Серед лікарів понад половина хворих на туберкульоз чоловіки.
Висновки. На тлі зменшення захворюваності на туберкульоз населення України та Вінницької області за останніх 6 років спостерігається ріст захворюваності медичних працівників. Найбільше хворіє середній медичний персонал. Спостерігається велика кількість випадків рецидивів туберкульозу у медичних працівників області. П’ята частина захворілих за останніх 6 років медичних працівників області працює в протитуберкульозних закладах. Серед медичних працівників частіше хворіють на туберкульоз жінки.

Ключові слова: Туберкульоз, захворюваність, медичні працівники, Вінницька область.

 

Заболеваемость туберкулезом медицинских работников Винницкой области в 2007—2012 годах

О.П. Литвинюк, С.В. Зайков, М.А. Тхоровский, Н.Н. Гончар

Цель работы — исследование особенностей заболеваемости туберкулезом медицинских работников Винницкой области за период 2007—2012 гг.
Материалы и методы. Проанализированы показатели заболеваемости туберкулезом медицинских работников общей врачебной сети и противотуберкулезных учреждений Винницкой области согласно официальным показателям противотуберкулезной службы за шестилетний период.
Результаты и обсуждение. Заболеваемость туберкулезом медицинских работников области имеет отрицательную динамику. За последние 6 лет она выросла с 50,5 до 51,5 на 100 тыс. медицинских работников. По сравнению с уменьшением заболеваемости туберкулезом населения Винниц­кой области (от 60 до 55,3 на 100 тыс. населения) проблема заболеваемости медицинского персонала больниц общей врачебной сети и противотуберкулезных учреждений остается актуальной и требует дальнейшего изучения. Значительное количество (18,8 %) случаев рецидивов туберкулеза у медицинских работников свидетельствует о ненадлежащем качестве лечения их и диспансерного наблюдения. 21,8 % медицинских работников заболели туберкулезом во время  работы в противотуберку­лез­ных учреждениях. В гендерной структуре заболеваемости туберкулезом медицинских работни­­ков области 78,2 % случаев приходится на женщин, что связано с высоким уровнем заболеваемости медицинских сестер. Среди врачей более половины больных туберкулезом мужчины.
Выводы. На фоне уменьшения заболеваемости туберкулезом населения Украины и Винницкой области за последние 6 лет наблюдается рост заболеваемости медицинских работников. Чаще всего болеет средний медицинский персонал. Наблюдается большое количество случаев рецидивов туберкулеза у медицинских работников области. Пятая часть заболевших за последние 6 лет медицинских работников области работает в противотуберкулезных учреждениях. Среди медицинских работников чаще болеют туберкулезом женщины.

Ключевые слова: туберкулез, заболеваемость, медицинские работники, Винницкая область.

15. Оригінальні дослідження

 

ВІЛ-асоційований туберкульоз на Полтавщині

В.Г. Бондаренко, А.К. Вородюхіна, М.В. Куліш, А.В. Єщенко, А.М. Бондаренко, Д.В. Безручко

Мета дослідження — визначити рівень захворюваності, смертності, клініко-рентгенологічні вияви та ефективність лікування ВІЛ-асоційованого туберкульозу в Полтавській області.
Матеріали та методи. Аналіз показників захворюваності та смертності від ВІЛ-асоційованого туберкульозу в Полтавській області та 116 історій хвороб пацієнтів з ВІЛ-асоційованим туберкульозом.
Результати та обговорення. Протягом останніх років  в Полтавській області спостерігається постійне зростання захворюваності і смертності від ВІЛ-асоційованого туберкульозу. У хворих на ВІЛ-асо­ційований туберкульоз частіше діагностується легеневий процес (86 %), а у  21 % осіб поряд з легеневою локалізацією спостерігається і позалегеневий туберкульоз. У 93,5 % випадків ВІЛ-асо­ційований туберкульоз діагностували при зверненні по медичну допомогу, і тільки у 6,5 % випадків при профілактичному огляді. Своєчасне призначення протитуберкульозної та антиретровірусної терапії хворим на ВІЛ-асоційований туберкульоз призводить до більш доброякісного перебігу хвороби та сповільнення прогресування СНІДу. 
Висновки. Для запобігання поширення ВІЛ-асоційованого туберкульозу повинна бути налагоджена робота зі своєчасної профілактики, діагностики та лікування цієї хвороби.

Ключові слова: ВІЛ-асоційований туберкульоз, Полтавська область, захворюваність, смертність, лікування.

 

ВИЧ-ассоциированный туберкулез на Полтавщине

В.Г. Бондаренко, А.К. Вородюхина, М.В. Кулиш, А.В. Ещенко, А.Н. Бондаренко, Д.В. Безручко

Цель исследования — определить уровень заболеваемости, смертности, клинико-рентгеноло­гичес­кие проявления и эффективность лечения ВИЧ-ассоциированного туберкулеза в Полтавской области.
Материалы и методы. Анализ показателей заболеваемости и смертности от ВИЧ-ассо­ци­ированного туберкулеза в Полтавской области и 116 историй болезней пациентов с ВИЧ-ассо­циированным туберкулезом.
Результаты и обсуждение. На протяжении последних лет  в Полтавской области наблюдается постоянный рост заболеваемости и смертности от ВИЧ-ассоциированного туберкулеза. У больных ВИЧ-ассоциированным туберкулезом чаще диагностируется легочный процесс (86 %), а в  21 % лиц наряду с легочной локализацией наблюдается и внелегочный туберкулез. В 93,5 % случаев ВИЧ-ассо­циированный туберкулез диагностировали при обращении за медпомощью, и лишь у 6,5 % случаев при профилактическом осмотре. Своевременное назначение противотуберкулезной и антиретровирусной терапии больным ВИЧ-ассоциированным туберкулезом приводит к более доброкачественному течению болезни и замедлению прогрессирования СПИДа. 
Выводы. Для предотвращения распространения ВИЧ-ассоциированного туберкулеза должна быть налажена работа по своевременной профилактике, диагностике и лечению этой болезни.

Ключевые слова: ВИЧ-ассоциированный туберкулез, Полтавская область, заболеваемость, смертность, лечение.

16. Лекції

 

Кровохаркання та легеневі кровотечі при туберкульозі органів дихання: патогенез, патоморфологія, клінічні вияви, діагностика та невідкладна допомога

Н.І. Фомічова, Н.А. Гріцова, О.М. Разнатовська, Т.Ю. Клепікова

У статті представлено патогенез, патоморфологічні зміни, клінічні вияви, діагностику та невідкладну допомогу при кровохарканнях і легеневих кровотечах у хворих на туберкульоз органів дихання. Складено алгоритми діагностики та надання невідкладної допомоги під час легеневих кровотеч.

Ключові слова: Кровохаркання, легенева кровотеча, туберкульоз органів дихання.

 

Кровохарканья и легочные кровотечения при туберкулезе органов дыхания: патогенез, патоморфология, клинические проявления, диагностика и неотложная помощь

Н.И. Фомичова, Н.А. Грицова, Е.Н. Разнатовская, Т.Ю. Клепикова

В статье представлены патогенез, патоморфология, клинические проявления, диагностика и не­­отложная помощь при кровохарканьях и легочных кровотечениях у больных туберкулезом органов дыхания. Составлены алгоритмы диагностики и оказания неотложной помощи при легочных кровотечениях.

Ключевые слова: кровохарканье, легочное кровотечение, туберкулез органов дыхания.

17. Лекції

 

Актуальні питання діагностики та лікування позалегеневого туберкульозу

В.І. Петренко, Л.Д. Тодоріко, А.В. Бойко

На тлі контролю за ситуацією щодо легеневого туберкульозу в Україні актуальною проблемою залишається питання діагностики позалегеневого туберкульозу. У структурі захворюваності на нього в Україні позалегеневий туберкульоз органів дихання становить 58 %. Провідне місце посідає кістково-суглобовий туберкульоз, потім туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів, сечостатевої системи, очей, нервової системи та інших локалізацій. У комплексній діагностиці позалегеневого туберкульозу актуальні сучасні променеві методи, контактні й неінвазивні дослідження, бактеріологічні, генетичні, імунологічні, біохімічні тощо. Складна епідемічна ситуація з туберкульозу в країні висуває на передній план крайню потребу у використанні швидких методів діагностики, зокрема полімеразної ланцюгової реакції. Лікування пацієнтів із позалегеневими формами туберкульозу слід проводити згідно з додатком до наказу МОЗ України від 21.12.2012 № 1091.

Ключові слова: Позалегеневий туберкульоз, поширеність, діагностика, полімеразна ланцюгова реакція.

 

Актуальные вопросы диагностики и лечения внелегочного туберкулеза

В.И. Петренко, Л.Д. Тодорико, А.В. Бойко

На фоне контроля за ситуацией относительно легочного туберкулеза в Украине актуальной проблемой остается вопрос диагностики внелегочного туберкулеза. В структуре заболеваемости в Украине внелегочный туберкулез органов дыхания составляет 58 %. Ведущее место занимает костно-суставный туберкулез, потом туберкулез периферических лимфатических узлов, мочеполовой системы, глаз, нервной системы и других локализаций. В комплексной диагностике внелегочного туберкулеза актуальны современные лучевые методы, контактные и неинвазивные исследования, бактериологические, генетические, иммунологические, биохимические и др. Сложная эпидемическая ситуация по туберкулезу в стране выдвигает на передний план необходимость в использовании скоростных методов диагностики. Лечение пациентов с внелегочными формами туберкулеза нужно проводить согласно дополнению к приказу МЗ Украины от 21.12.2012 № 1091.

Ключевые слова: внелегочный туберкулез, распространенность, диагностика, полимеразная цепная реакция.

18. Лекції

 

Імунна система легень Лекція 1. Фізіологічний аспект

Б.В. Норейко, С.Б. Норейко, Ю.А. Гришун

Мета лекції — виявлення та характеристика імунофізіологічних особливостей бронхолегеневої системи, які забезпечують зберігання альвеолярного гомеостазу та профілактику захворювань легень.
Автори показали, що імунну систему легень не можна вилучити зі складу інших важливих функцій респіраторного апарату, таких як кондиціонувальна функція легень та різноманітні функції мукоциліарного апарату й сурфактанту. 
Автори всебічно обговорюють нейромедіаторний та імунологічний механізми бронхіальної гіперреактивності, що мають велике практичне значення для пульмонології та фтизіатрії.
У формі дискусій викладено розділ, присвячений бронхоасоційованій лімфатичній тканині. Брон­хоасоційовані лімфатичні нагромадження розташовані в слизовій оболонці в зоні розгалуження великих бронхів. Вони становляють собою своєрідні термінали імунної системи легень, які сприяють швидкій мобілізації захисних механізмів під впливом травмівних чинників на бронхіальні стінки.

Ключові слова: імунна система, фізіологія легень.

 

Иммунная система легких Лекция 1. Физиологический аспект

Б.В. Норейко, С.Б. Норейко, Ю.А. Гришун

Цель лекции — выявление и характеристика иммунофизиологических особенностей бронхолегочной системы, обеспечивающих сохранение альвеолярного гомеостаза и профилактику болезней легких.
Авторы показали, что иммунную систему легких нельзя исключить из состава других важных функций респираторного аппарата, таких как кондиционирующая функция легких и многообразные функции мукоцилиарного аппарата и сурфактанта.
Авторы всесторонне обсуждают нейромедиаторный и иммунологический механизмы бронхиальной гиперреактивности, что имеет большое практическое значение для пульмонологии и фтизиатрии.
В дискуссионном плане изложен раздел, посвященный бронхоассоциированной лимфатической ткани. Бронхоассоциированные лимфатические скопления расположены в слизистой оболочке в зонах развилки крупных бронхов. Они представляют собой своеобразные терминалы иммунной системы легких, способствующие быстрой мобилизации защитных механизмов при воздействии повреждающих факторов на бронхиальные стенки.

Ключевые слова: Иммунная система, физиология легких.

19. Огляди

 

Місце та перспективи впровадження синдромного підходу до лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, в Україні як дієвого механізму протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу

І.С. Миронюк, І.Б. Перегінець

На підставі даних аналізу особливостей розвитку епідситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні та світового досвіду представлено аргументацію нагальної потреби у впровадженні синдромного підходу до діагностики та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом.

Ключові слова: Синдромне лікування, інфекції, що передаються статевим шляхом, епідемія ВІЛ/СНІДу, Україна.

 

Место и перспективы внедрения синдромного подхода к лечению инфекций, передающихся половым путем, в Украине как действенного механизма противодействия эпидемии ВИЧ-инфекции/СПИДа

И.С. Миронюк, И.Б. Перегинец

На основании анализа особенностей развития эпидситуации по ВИЧ-инфекции/СПИДу в Украине и с учетом мирового опыта представлена аргументация острой необходимости во внедрении синдромного подхода к диагностике и лечению инфекций, передающихся половым путем, в целях противодействия распространению ВИЧ-инфекции половым путем.

Ключевые слова: синдромное лечение, инфекции, передающиеся половым путем, эпидемия ВИЧ/СПИДа, Украина.

20. випадок із практики

 

Туберкульоз легень у хворої, що перебуває на програмному гемодіалізі

М.М. Савула, Н.М. Лопушанська, Х.М. Бабурнич

Описано перебіг туберкульозу легень у пацієнтки з хронічною нирковою недостатністю, що перебуває на програмному гемодіалізі. Хіміотерапія з приводу туберкульозу була успішною, проте через 3 міс почастішали ускладнення, зумовлені комплексом причин. Туберкульоз став перешкодою для транс­плантації нирки.

Ключові слова: Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз, туберкульоз.

 

Туберкулез легких у больной, находящейся на программном  гемодиализе

М.М. Савула, Н.Н. Лопушанская, Х.М. Бабурнич

Описано течение туберкулеза легких у пациентки с хронической почечной недостаточностью, находящейся на программном гемодиализе. Химиотерапия туберкулеза была успешной, однако через 3 мес участились осложнения, обусловленные комплексом причин. Туберкулез стал помехой для трансплантации почки.

Ключевые слова: хроническая печеночная недостаточность, гемодиализ, туберкулез.

21. випадок із практики

 

Лімфангіолейоміоматоз: сучасний погляд на хворобу та радіологічна презентація клінічного випадку

Л.А. Грищук, Н.В. Дереш, В.О. Беський, В.Є. Цибуляк

У статті наведено літературні дані та радіологічна презентація клінічного випадку лімфангіолейоміо­матозу у жінки 46 років зі скаргами на задишку та біль у грудній клітці. На оглядовій рентгенограмі на момент госпіталізації виявлено великий плевральний випіт справа із підвищенням прозорості легеневих полів. Під час плевральних пункцій отримано до 2,5 л хільозної рідини. Проведено відеоторакоскопію із взяттям біоптату. Виконано комп’ютерну томографію органів грудної та черевної порожнин із внутрішньовенним контрастним підсиленням. Виявлені зміни, характерні для лімфангіолейоміоматозу. Супутні знахідки: велика кавернозна гемангіома правої частки печінки, вузлова гіперплазія правої частки щитоподібної залози та подвоєння обох нирок як варіант розвитку. Під час цитологічного дослідження плеврального випоту підтверджено діагноз лімфангіолейоміоматозу.

Ключові слова: Лімфангіолейоміоматоз, легеневі кісти, радіологічні зміни.

 

Лимфангиолейомиоматоз: современный взгляд на болезнь и радиологическая презентация клинического случая

Л.А. Грищук, Н.В. Дереш, В.А. Беський, В.Е. Цибуляк

В статье приведены литературные данные и радиологическая презентация клинического случая лимфангиолейомиоматоза у женщины 46 лет с жалобами на одышку и боль в грудной клетке. При поступлении в стационар на обзорной рентгенограмме обнаружен большой плевральный выпот справа с повышением прозрачности легочных полей. Во время плевральных пункций получено около 2,5 л хилезной жидкости. Проведены видеоторакоскопия с забором биоптата, а также компьютерная томография органов грудной и брюшной полостей с внутривенным контрастным усилением и выявлены изменения, характерные для лимфангиолейомиоматоза. Сопутствующие находки: крупная кавернозная гемангиома правой доли печени, узловая гиперплазия правой доли щитовидной железы и удвоение обеих почек как вариант развития. При цитологическом исследовании плеврального выпота был подтвержден диагноз лимфангиолейомиоматоза.

Ключевые слова: лимфангиолейомиоматоз, легочные кисты, радиологические изменения.

Авторизація


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»