Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№4(11) // 2012

 

Обкладинка

 

1. Передова стаття

 

Сучасний погляд на проблему поєднаної потрійної інфекції: туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, гепатитів В і С

В.І. Петренко

У статті наведено дані щодо актуальної на сьогодні проблеми поєднаної потрійної інфекції: туберкульозу, ВІЛ-інфекції та вірусних гепатитів В і С, а саме: про особливості епідеміології, клініки, діагностики та лікування.
Деякі регіональні дослідження дають змогу оцінити поширеність потрійної інфекції у хворих на туберкульоз (6,7 %) чи ВІЛ-інфікованих (4,7 %). Йдеться про можливість реалізації множинних шляхів передачі трансмісивних інфекцій — статевого, парентерального та контактно-побутового, зокрема в лікувально-профілактичних установах.
У хворих на туберкульоз, що асоціюється з ВІЛ-інфекцією та вірусними гепатитами, комплексна дія самих вірусів, антибактеріальних, антивірусних, наркотичних препаратів справляє на організм виразний токсичний, цитолітичний та імуносупресивний ефекти, таким чином зумовлюючи розвиток комплексу стійких чи прогресивних порушень метаболічного гомеостазу. За даними досліджень, у зазначеної групи хворих у 1,8 разу частіше буває ускладнений перебіг туберкульозного процесу зі схильністю до швидкої генералізації; спостерігаються бактеріовиділення і деструктивні зміни в легенях і частіше виявляють туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, полісерозити та позалегеневі форми туберкульозу.
Ефективність протитуберкульозного лікування у хворих з поєднаною інфекцією залежить передусім від стадії перебігу ВІЛ-інфекції, а захворювання на вірусні гепатити підвищує ризик смерті від туберкульозної інфекції на 80 %.
Таким чином, вкрай потрібними є розробка і обґрунтування проведення системи протиепідемічних і лікувально-профілактичних заходів у хворих з мікст-інфекцією.

Ключові слова: Туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД, гепатити В і С, ко-інфекція, потрійна інфекція.

 

Современный взгляд на проблему сочетанной тройной инфекции: туберкулеза, ВИЧ/СПИДа, гепатитов В и С

В.И. Петренко

В статье приведены обзорные данные относительно актуальной в настоящее время проблемы сочетанной тройной инфекции: туберкулеза, ВИЧ-инфекции и вирусных гепатитов В и С, а именно: относительно особенностей эпидемиологии, клиники, диагностики и лечения.
Распространенность тройной инфекции позволяет оценить некоторые региональные исследования, которые предоставляют относительные данные о частоте сочетанной инфекции у больных туберкулезом (6,7 %) или ВИЧ-инфицированных (4,7 %). Отмечается возможность реализации множественных путей передачи трансмиссивных инфекций, как полового и парентерального, так и контактно-бытового, в том числе в лечебно-профилактических учреждениях.
У больных туберкулезом, который ассоциируется с ВИЧ-инфекцией и вирусными гепатитами, комплексное действие самих вирусов, антибактериальных, антивирусных, наркотических препаратов осуществляет на организм более выраженный токсический, цитолитический и иммуносупрес­сивный эффект, таким образом предопределяя развитие комплекса стойких или прогрессирующих нарушений метаболического гомеостаза. По данным исследований, у отмеченной группы больных в 1,8 раза чаще наблюдается осложненный ход туберкулезного процесса со склонностью к быстрой генерализации, чаще наблюдаются бактериовыделение и деструктивные изменения в легких, и чаще встречаются туберкулез внутригрудных лимфатических узлов, полисерозит и внелегочные формы туберкулеза.
Эффективность противотуберкулезного лечения у больных с сочетанной инфекцией зависит в первую очередь от стадии ВИЧ-инфекции, а наличие вирусных гепатитов повышает риск смертельного исхода при туберкулезе на 80 %.
Таким образом, необходимой является разработка и обоснование системы проведения противо­эпидемических и лечебно-профилактических мероприятий относительно больных сочетанной инфекцией.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

2. Оригінальні дослідження

 

Особливості перебігу рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та наслідки їх лікування

С.О. Черенько, Г.М. Роєнко, М.В. Погребна

Мета роботи — вивчити особливості перебігу туберкульозу та наслідки його лікування у ВІЛ-ін­фі­кованих пацієнтів.
Матеріали та методи. У рандомізованому контрольованому ретроспективному дослідженні взяли участь 255 ВІЛ-інфікованих з уперше діагностованим туберкульозом та 81 ВІЛ-інфікований з рецидивом хвороби.
Результати та обговорення. За поширеності та локалізації процесу в легенях, наявності деструктивних змін та бактеріовиділення туберкульоз легень у разі повторного захворювання перебігає так само, як і первинний. У хворих на РТБ частота резистентності до протитуберкульозних препаратів І ряду вдвічі вища, ніж у хворих на ВДТБ, за рахунок мультирезистентності МБТ, рівень якої становить 22,5 %. Найвищий рівень медикаментозної резистентності визначають до ізоніазиду (38,8 %) і стрептоміцину (34,7 %) за рахунок мульти- і полірезистентності. Резистентність до рифампіцину (24,5 %) розвивається переважно за рахунок мультирезистентності. У хворих з рецидивами хвороби наслідки лікування вірогідно нижчі — виліковування досягли у 41,9 % хворих, що на 20,1 % менше, ніж при вперше діагностованому туберкульозі. Ефективність лікування знижувалася переважно за рахунок збільшення кількості летальних випадків — 27,2 проти 8,2 % (p < 0,05). Головною причиною смерті у хворих з новими випадками туберкульозу були генералізовані форми хвороби на тлі виразного імунодефіциту, а у хворих з рецидивами — мультирезистентність МБТ.
Висновки. Ізольований туберкульоз легень у ВІЛ-інфікованих у разі повторного захворювання перебігає так само, як і за первинного, проте спостерігається високий рівень мультирезистентності, що ставить під сумнів ефективність стандартного режиму хіміотерапії для 2-ї категорії в разі застосування рутинних методів визначення медикаментозної резистентності до протитуберкульозних препаратів І ряду.

Ключові слова: Рецидиви туберкульозу, ВІЛ-інфекція, медикаментозна резистентність до протитуберкульозних препаратів, наслідки лікування ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ.

 

Особенности течения рецидивов туберкулеза у ВИЧ-инфицированных и результаты их лечения

С.А. Черенько, Г.Н. Роенко, М.В. Погребная

Цель работы — изучить особенности течения туберкулеза и результаты его лечения у ВИЧ-инфицирова­н­ных пациентов.
Материалы и методы. В рандомизированное контролируемое ретроспективное исследование было включено 255 ВИЧ-инфицированных больных с впервые диагностированным туберкулезом и 81 ВИЧ-инфицированный с рецидивом заболевания.
Результаты и обсуждение. При распространенности и локализации процесса в легких, наличии деструктивных изменений и бактериовыделения туберкулез легких при повторном заболевании протекает так же, как и при первичном. У больных с РТБ частота резистентности к противотуберку­лез­ным препаратам І ряда вдвое выше, чем у больных с ВДТБ, за счет мультирезистентности МБТ, уровень которой составляет 22,5 %. Наивысший уровень лекарственной устойчивости определяют к изониазиду (38,8 %) и стрептомицину (34,7 %) за счет мульти- и полирезистентности. Резистент­ность к рифампицину (24,5 %) определяется преимущественно за счет мультирезистентности. У больных с рецидивами заболевания результаты лечения достоверно ниже — излечения достигли у 41,9 % пациентов, что на 20,1 % меньше, чем при впервые диагностированном туберкулезе. Эффективность лечения снижалась преимущественно за счет большего количества летальных случаев при рецидиве — 27,2 против 8,2 % при новых случаях заболевания (p < 0,05). Основной причиной смерти у больных с новыми случаями туберкулеза были генерализованные формы процесса на фоне выраженного иммунодефицита, а у больных с рецидивами — мультирезистентность МБТ.
Выводы. Изолированный туберкулез легких у ВИЧ-инфицированных в случае повторного заболевания протекает так же, как и при первичном, однако наблюдается высокий уровень мультирезистентности, которая ставит под сомнение эффективность стандартного режима химиотерапии для 2-й категории в случае применения рутинных методов определения медикаментозной резистентности к противотуберкулезных препаратам І ряда.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

3. Оригінальні дослідження

 

Клінічна ефективність застосування ендогенного індуктора інтерферону у хворих на вперше діагностований туберкульоз легень

Ю.А. Варченко

Виявлені в попередніх дослідженнях зміни імунного статусу пацієнтів із вперше діагностованим туберкульозом легень стали підставою до застосування цілеспрямованої імунотерапії.
Мета дослідження — вивчення зміни клініко-імунологічних ознак у хворих на інфільтративний вперше діагностований туберкульоз легень під впливом ендогенного індуктора інтерферону.
Матеріали та методи. Проаналізовано клінічні ознаки, показники загального аналізу крові, імунограми у 36 пацієнтів, хворих на інфільтративний вперше діагностований туберкульоз легень (ВДТБ). Основ­на група пацієнтів із ВДТБ, що отримувала індуктор інтерферону кагоцел, складалася з 15 осіб. Контроль­на група пацієнтів, яку лікували за стандартним режимом протитуберкульозної терапії, складалася із 17 осіб. Дані обох груп хворих порівнювали із даними 33 здорових осіб. Динаміку клініко-імунологічних змін вивчали протягом 4—5 міс від початку стаціонарного лікування.
Результати та обговорення. Прийом кагоцелу сприяє підтримці рівня лімфоцитів після 4—5 міс лікування, підвищує кількість Т-лімфоцитів-хелперів порівняно зі здоровими особами. Вірогідне зниження кількості NK-клітин (р < 0,001) свідчить про позитивний вплив кагоцелу на динаміку NK-клітин порівняно із пацієнтами, що не приймали кагоцел, і опосередковано свідчить про посилення позицій специфічного клітинного імунітету під впливом кагоцелу. Після прийому кагоцелу вірогідно підвищується кількість моноцитів порівняно з контрольною групою хворих та групою здорових осіб (р < 0,001). Іншими словами, прийом кагоцелу сприяє системній активізації фагоцитарної ланки імунітету. Впливу кагоцелу на інші показники загального аналізу крові, імунограми, клінічні показники не виявлено. Побічних виявів під впливом кагоцелу за весь період спостереження не спостерігалося.
Висновки. Прийом кагоцелу хворими на інфільтративний ВДТБ сприяє активізації клітинного імунітету, а саме фагоцитарної ланки, завдяки вірогідному підвищенню кількості моноцитів. Прийом кагоцелу у пацієнтів з інфільтративним ВДТБ забезпечує підтримку нормального рівня лімфоцитів, сприяє швидкій вірогідній динаміці зниження кількості NK-клітин, зумовлює проліферацію Т-лімфоцитів-хелперів (CD4+) порівняно зі здоровими особами. Впливу кагоцелу на клінічні показники не виявлено.

Ключові слова: Туберкульоз, індуктор інтерферону, клінічна ефективність.

 

Клиническая эффективность применения эндогенного индуктора интерферона у больных впервые диагностированным туберкулезом легких

Ю.А. Варченко

Выявленные в предыдущих исследованиях изменения иммунологического статуса пациентов с впервые диагностированным туберкулезом легких стали поводом для целенаправленной иммунотерапии.
Цель исследования — изучение изменений клинико-иммунологических признаков у больных инфильтративным впервые диагностированным туберкулезом легких (ВДТБ) под воздействием эндогенного индуктора интерферона.
Материалы и методы. Проанализированы клинические признаки, показатели общего анализа крови, иммунограммы 36 больных ВДТБ. Основная группа состояла из 15 пациентов, которые получали индуктор интерферона кагоцел. Контрольная группа состояла из 17 пациентов, не получавших этот препарат. Данные обеих групп больных сравнивали с показателями 33 здоровых лиц. Динамику клинико-иммунологических изменений изучали на 4—5-м месяце стационарного лечения.
Результаты и обсуждение. Кагоцел способствует поддержке уровня лимфоцитов после 4—5 мес лечения, повышает уровень Т-лимфоцитов-хелперов в сравнении со здоровыми лицами. Достовер­ное снижение количества NK-клеток (р < 0,001) свидетельствует о положительном влиянии кагоцела на динамику снижения NK-клеток в сравнении c контрольными показателями и косвенно свидетельствует об усилении специфического клеточного иммунитета под воздействием кагоцела. После приема кагоцела повышается уровень моноцитов в сравнении с контролем и группой здоровых лиц (р < 0,001). Другими словами, прием кагоцела приводит к системной активизации фагоцитарного звена иммунитета. Влияния кагоцела на другие показатели общего анализа крови, иммунограммы, клинические показатели не установлено. Побочных явлений кагоцела за весь период обследования не выявлено.
Выводы. Кагоцел при инфильтративном ВДТБ приводит к активизации клеточного иммунитета, а именно фагоцитарного звена, с помощью увеличения уровня моноцитов. У пациентов с ин­­фильтратив­ным ВДТБ он обеспечивает поддержку нормального уровня лимфоцитов, способствует более быстрой динамике снижения количества NK-клеток, приводит к пролиферации Т-лимфоци­тов-хелперов (CD4+) в сравнении со здоровыми лицами. Влияния кагоцела на клинические показатели не установлено.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

4. Оригінальні дослідження

 

Ефективність застосування геміфлоксацину для лікування хворих на хіміорезистентний деструктивний туберкульоз легень

Г.В. Радиш

Лікування хіміорезистентного туберкульозу нині потребує надзвичайної уваги, що пов’язано не лише з його високим поширенням, а й з низькою ефективністю терапії. Саме тому пошук нових препаратів є одним із пріоритетних напрямів боротьби з туберкульозом.
Мета роботи — вивчити та порівняти клінічну ефективність застосування геміфлоксацину в індивідуальних режимах антимікобактеріальної терапії хіміорезистентного деструктивного туберкульозу ле­гень протягом інтенсивної фази із режимами з використанням офлоксацину та левофлоксацину.
Матеріали та методи. Обстежено і проліковано 78 хворих з уперше діагностованим або раніше лікованим деструктивним туберкульозом легень, які отримували стандартну антимікобактеріальну терапію з уведенням фторхінолону. Хворих було розподілено на три групи по 26 осіб. До І групи ввійшли хворі, які протягом 2—6 міс у період інтенсивної фази отримували геміфлоксацин; ІІ і ІІІ групи склали хворі, які отримували левофлоксацин та офлоксацин відповідно.
Результати та обговорення. У І та ІІ групах з вищою частотою порівняно з ІІІ зник інтоксикаційний синдром (88 %; р < 0,05) та регресували порожнини розпаду (77 %; р < 0,05). Вірогідно частіше припинення бактеріовиділення порівняно з ІІІ групою спостерігалося лише в І групі (85 %; р < 0,05). Отримані дані свідчать про однакову ефективність режимів із застосуванням геміфлоксацину та левофлоксацину й вірогідно вищу – порівняно із використанням офлоксацину.
Висновки. Висока клінічна ефективність індивідуальної антимікобактеріальної терапії резистентного туберкульозу легень із застосуванням геміфлоксацину дає змогу рекомендувати його в комплексному лікуванні хворих цієї категорії.

Ключові слова: Геміфлоксацин, хіміорезистентний туберкульоз.

 

Эффективность применения гемифлоксацина в лечении больных химиорезистентным деструктивным туберкулезом легких

А.В. Радыш

Лечение химиорезистентного туберкулеза в настоящее время требует чрезвычайного внимания, что связано не только с его высоким распространением, но и с низкими показателями эффективнос­ти терапии. Именно поэтому поиск новых препаратов является одним из приоритетных направлений борьбы с туберкулезом.
Цель работы — изучить и сравнить клиническую эффективность применения гемифлоксацина в инди­видуальных режимах антимикобактериальной терапии химиорезистентного деструктивного туберкулеза легких в течение интенсивной фазы с режимами с использованием офлоксацина и лево­флоксацина.
Материалы и методы. Было обследовано и пролечено 78 больных с впервые диагностирован­ным или раньше леченым деструктивным туберкулезом легких, которые получали стандартную антимикобактериальну терапию с включением фторхинолона. Больные были разделены на три группы по 26 лиц. В первую группу вошли больные, которые получали в качестве фторхинолонового препарата гемифлоксацин в течение 2—6 мес интенсивной фазы. Вторую и третью группу составили больные, которые получали левофлоксацин и офлоксацин соответственно.
Результаты и обсуждения. В І и ІІ группах с большей частотой сравнительно с ІІІ группой наблюдались исчезновение интоксикационного синдрома (88 %; р < 0,05) и регрессия полостей распада (77 %; р < 0,05). Достоверно чаще прекращение бактериовиделения по сравнению с ІІІ группой наблюдалось лишь во ІІ группе и составило 85 % (р < 0,05). Полученные данные свидетельствуют об одинаковой эффективности режимов с применением гемифлоксацина и левофлоксацина и достоверно высшей эффективности по сравнению с применением офлоксацина.
Выводы. Выявленная высокая клиническая эффективность индивидуальной антимикобактериальной терапии резистентного туберкулеза легких с применением гемифлоксацина позволяет рекомендовать его для комплексного лечения у больных данной категории.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

5. Оригінальні дослідження

 

Вторинний імунодефіцит: наслідок чи причина бронхо-легеневих захворювань?

О.К. Асмолов

Метою даного дослідження є вивчення функціонального стану організму людини, зокрема моряка, в умовах морського трансмеридіонального рейсу, імунологічного статусу і рівня мікроелементів у сироватці крові у моряків різного віку, різних професійних груп і з різним стажем роботи на флоті.
Матеріали та методи. Під наглядом перебували 250 практично здорових моряків, допущених медичною комісією до роботи на суднах.
Обстеження моряків в умовах рейсу включало реєстрацію R-R інтервалів кардіограми за допомогою вимірника параметрів пульсу «Электроника ИПП-ОИЦ» 6 раз на добу обстеження (8, 12, 16, 20, 24, 04 години), що відповідає основному режиму роботи на флоті — вахті 4 години через 8 годин. Отримані результати обробляли за програмою математичного аналізу ритму серця з обчисленням наступних показників: М — среднего значення кардіоінтервалу (по 100 R-R інтервалах), СКО — середнього квадратичного відхилення, АМ0 — амплітуди моди, ІН — індексу напруги, ΔХ — варіаційного розмаху, Ік — коефіцієнта кореляції після першого зрушення, mо — числа зрушень автокореляційної функції до першого негативного значення, So — потужності спектра повільних хвиль ІІ порядку, Sd — потужності спектра дихальних хвиль, Sм — потужності спектра повільних хвиль І порядку, V — коефіцієнт варіації, ЧП — частота пульсу.
Результати та обговорення. Функція автоматизму на усіх етапах рейсу характеризувалася помірною синусовою аритмією. Показники вегетативного гомеостазу відмічали посилення тонусу симпатичної нервової системи. Серед професійних груп найбільш достовірне зниження рівня мікроелементів Fe, K, Mn, Mg, Se, Zn, спостерігалося у мотористів, а потім у механіків, тобто у машинної кімнати, що зумовлено специфічними умовами праці цих груп в умовах судна. У різних професійних групах виявлені достовірні зміни в показниках клітинного імунітету.
Найбільш значні зміни виявлені у рядового складу — матросів і мотористів, зниження показника рівня лімфоцитів, Т-лімфоцитів, Т-супресорів, Т-хелперів і NK -клітин.
Висновки. У моряків в умовах трансмеридіонального рейсу відбувається значне напруження механізмів адаптації, що разом з дисбалансом мікроелементів у крові призводить до розвитку вторинного імунодефіциту. Виявлені зміни імунологічного статусу мікроелементного складу сироватки крові можуть бути причинами для зростання захворюваності бронхо-легеневого апарату.

 

Вторичный иммунодефицит: следствие или причина бронхо-легочных заболеваний?

А.К. Асмолов

Целью настоящего исследования является изучение функционального состояния организма человека, в частности моряка, в условиях морского трансмеридионального  рейса, иммунологического статуса и уровня микроэлементов в сыворотке крови у моряков различного возраста, разных профессиональ­ных групп и с разным стажем работы на флоте.
Материалы и методы. Под наблюдением находились 250 практически здоровых моряков, допу­щенных медицинской комиссией к работе на судах.
Обследование моряков в условиях рейса включало регистрацию R-R интервалов кардиограммы при помощи измерителя параметров пульса «Электроника ИПП-ОИЦ» 6 раз в сутки обследования (8, 12, 16, 20, 24, 04 часа), что соответствует основному режиму работы на флоте — вахте 4 часа через 8 часов. Полученные результаты обрабатывали по программе математического анализа ритма сердца с вычислением следующих показателей: М-среднего значения кардиоинтервала  (по 100 R-R интервалам), СКО – среднего квадратичного отклонения, АМ0 — амплитуды моды, ИН — индекса напряжения, ∆Х — вариационного размаха, Ік — коэффициента корреляции после первого сдвига, mо — числа сдвигов автокорреляционной функции до первого отрицательного значения, Sо — мощности спектра медленных волн ІІ порядка, Sd — мощности спектра дыхательных волн, Sм — мощности спектра медленных волн І порядка, V — коэффициента вариации, ЧП — частоты пульса.
Результаты и обсуждение. Функция автоматизма на всех этапах рейса характеризовалась умеренной синусовой аритмией. Показатели вегетативного гомеостаза отмечали усиление тонуса симпатической нервной системы. Среди профессиональных групп наиболее достоверное снижение уровня микроэлементов Fe, K, Mn, Mg, Se, Zn, наблюдалось у мотористов, а затем у механиков, т. е. у машинной комнаты, что обусловлено специфическими условиями труда этих групп в условиях судна. В различных профессиональных группах выявлены достоверные изменения в показателях клеточного иммунитета. Наиболее значительные изменения выявлены у рядового состава – матросов и мотористов, снижение показателя уровня лимфоцитов, Т-лимфоцитов, Т-супрессоров, Т-хелперов и NK-клеток.
Выводы. У моряков в условиях трансмеридионального рейса происходит значительное напряжение механизмов адаптации, которое вместе с дисбалансом микроэлементов в крови приводит к развитию вторичного иммунодефицита. Выявленные изменения иммунологического статуса микроэлементного состава сыворотки крови могут быть причинами для роста заболеваемости бронхо-легочного аппарата.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

6. Оригінальні дослідження

 

Терміни і причини розвитку рецидиву туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів

Г.М. Роєнко, С.О. Черенько, М.В. Погребна, Ю.О. Сенько

Мета роботи – дослідити причини і терміни виникнення рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.
Матеріали та методи. В контрольованому ретроспективному дослідженні взяв участь 81 пацієнт з рецидивами туберкульозу, який завершив основний курс хіміотерапії під час первинного захворювання.
Результати та обговорення. У разі виявлення ВІЛ-інфекції до первинного захворювання на туберкульоз або одночасно з туберкульозом без антиретровірусної терапії (АРТ) виникають ранні рецидиви туберкульозу внаслідок прогресування ВІЛ-інфекції в терміни (24,4 ± 2,4) міс після первинного захворювання. У разі призначення АРТ таким пацієнтам рецидиви туберкульозу виникають у вірогідно меншої кількості пацієнтів як синдром відновлення функції імунної системи. Якщо виявляють ВІЛ-ін­фекцію після первинного захворювання, виникають пізні рецидиви без АРТ у терміни (57,7 ± 3,3) міс після захворювання. У разі призначення АРТ таким пацієнтам рецидиви туберкульозу виникають у поодиноких випадках. Не встановлено причинного зв’язку між інтенсивністю лікування (6-місячний читирикомпонентний режим або 8-місячний п’ятикомпонентний), протирецидивними курсами хіміотерапії та ризиком розвитку рецидиву туберкульозу.
Висновки. Таким чином, неповноцінна хіміотерапія з приводу первинного захворювання (за кількістю добових доз та схемою), брак АРТ або призначення АРТ після первинного захворювання на туберкульоз за прогресування імунодефіциту з високою ймовірністю пов’язані з ризиком виникнення рецидивів туберкульозу у ВІЛ-інфікованих.

Ключові слова: Ко-інфекція туберкульоз/ВІЛ, рецидиви туберкульозу.

 

Сроки и причины развития рецидивов туберкулеза у ВИЧ-инфицированных пациентов

Г.Н. Роенко, С.А. Черенько, М.В. Погребная, Ю.А. Сенько

Цель работы — выявить причины и сроки возникновения рецидивов туберкулеза у ВИЧ-инфицирован­ных пациентов.
Материалы и методы. Контролируемое ретроспективное исследование включало 81 больного с рецидивами туберкулеза, который завершил основной курс химиотерапии во время первичного заболевания.
Результаты и обсуждение. При выявлении ВИЧ-инфекции до первичного заболевания туберкулезом или одновременно с туберкулезом при отсутствии антиретровирусной терапии (АРТ) развиваются ранние рецидивы туберкулеза как следствие прогрессирования ВИЧ-инфекции в сроки (24,4 ± 2,4) мес после первичного заболевания. При назначении АРТ рецидивы туберкулеза развиваются у достоверно меньшего количества пациентов как синдром возобновления функции иммунной системы. При выявлении ВИЧ-инфекции после заболевания туберкулезом развиваются поздние рецидивы в случае отсутствия АРТ в сроки (57,7 ± 3,3) мес. При назначении АРТ таким пациентам рецидивы возникают в единичных случаях. Не установлено причинной связи между интенсивностью, длительностью стандартной химиотерапии (6-месячный четырехкомпонентный или 8-ме­­сячный пятикомпонентный курс), противорецидивными курсами химиотерапии и риском развития рецидива туберкулеза.
Выводы. Таким образом, неполноценная химиотерапия первичного заболевания (за количеством суточных доз и схемой), отсутствие АРТ или назначение АРТ после первичного заболевания при прогрессировании иммунодефицита с высокой достоверностью связаны с риском развития рецидива туберкулеза у ВИЧ-инфицированных пациентов.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

7. Оригінальні дослідження

 

Стан функції нирок у хворих на туберкульоз легень за даними генотипів GSTM1, GSTT1 та NAT2

О.К. Асмолов, Я.В. Бєсєда

Мета роботи — вивчення зв’язку між поліморфізмом генів детоксикації ксенобіотиків і функцією нирок у хворих на легеневий туберкульоз.
Матеріали та методи. Обстежено 75 хворих на легеневий туберкульоз, із них 56 хворих на вперше діагностований туберкульоз (ВДТБ) легень і 19 хворих на хронічний туберкульоз (ХТБ) легень. Виділя­ли ДНК із лейкоцитів периферичної крові хворих на легеневий туберкульоз і зі зскрібків букального епітелію 36 здорових осіб (контрольна група) та визначали поліморфізм GSТМ1, GSТТ1, NАТ2 (2*4, 2*5, 2*6, 2*7).
Результати та обговорення. Через 3 міс після початку лікування у хворих відзначається істотне зростання вмісту загального білка сечі порівняно з попередніми етапами обстеження. Протягом лікування показник мікроальбумінурії зростає у всіх групах хворих порівняно з початком лікування. Через 3 міс після початку лікування у хворих на ХТБ легень спостерігається значно вищий рівень мікроальбумінурії, ніж на попередніх етапах обстеження. Встановлено, що рівень низькомолекулярних білків значно перевищує вміст високомолекулярних майже у всіх групах, за винятком генотипу NAT2*2*4. Особливу роль у розвитку патологічного стану відіграють генотипи NAT2 гомозиготи, del GSTM1 і GSTT1. Наявність алелів NAT2*2*5 і NAT2*2*6 пов’язано зі значною зміною показників ураження тканин нирок протитуберкульозними препаратами.
Висновки. У хворих на туберкульоз легень під час стандартної протитуберкульозної терапії виявлено значні порушення реабсорбційної та видільної функцій нирок.
Під впливом протитуберкульозних препаратів І та ІІ ряду одним із провокаційних чинників розвит­ку патології видільної системи нирок може бути наявність генотипів NAT2 гетерозиготи, NAT2 гомозиготи, del GSTM1, del GSTT1 і алеля NAT2*2*5.

Ключові слова: Туберкульоз, функція нирок, гени детоксикації ксенобіотиків.

 

Состояние функции почек у больных туберкулезом легких по данным генотипов GSTM1, GSTT1 и NAT2

А.К. Асмолов, Я.В. Беседа

Цель работы — изучение связи между полиморфизмом генов детоксикации ксенобиотиков и функцией почек у больных легочным туберкулезом.
Материалы и методы. Обследовано 75 больных легочным туберкулезом, из них 56 больных имели впервые диагностированный туберкулез (ВДТБ) легких и 19 больных – хронический туберкулез (ХТБ) легких. Выделяли ДНК из лейкоцитов периферической крови больных легочным туберкулезом и из соскобов буккального эпителия 36 здоровых лиц (контрольная группа) и опре­деляли полиморфизм GSТМ1, GSТТ1, NАТ2 (2*4, 2*5, 2*6, 2*7).
Результаты и обсуждение. Через 3 мес после начала лечения у больных отмечается существенный рост содержания общего белка мочи сравнительно с предыдущими этапами обследования. На протяжении лечения показатель микроальбуминурии возрастает во всех группах больных по сравнению с началом лечения. Через 3 мес после начала лечения у больных ХТБ легких наблюдается значительно высший уровень микроальбуминурии, чем на предыдущих этапах обследования. Установлено, что уровень низкомолекулярных белков значительно превышает содержание высокомолекулярных почти во всех группах, за исключением генотипа NAT2*2*4. Особую роль в развитии патологического состояния играют генотипы NAT2 гомозиготы, del GSTM1 и GSTT1. Наличие аллелей NAT2*2*5 и NAT2*2*6 связано со значительным изменением показателей поражения тканей почек про­­тивотуберкулезными препаратами.
Выводы. У больных туберкулезом легких при стандартной противотуберкулезной терапии выявлены значительные нарушения реабсорбционной и выделительной функций почек.
Под влиянием противотуберкулезных препаратов І и ІІ ряда одним из провокационных факторов развития патологии выделительной системы почек может быть наличие генотипов NAT2 гетерозиго­ты, NAT2 гомозиготы, del GSTM1, del GSTT1 и аллеля NAT2*2*5.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

8. Оригінальні дослідження

 

Вплив глюкокортикостероїдів на динаміку клінічної симптоматики та системні значення про- та протизапальних цитокінів у хворих на саркоїдоз

М.Г. Бойко, Д.М. Бойко

Мета роботи — аналіз впливу терапії глюкокортикостероїдами (ГКС) на динаміку клінічного стану й системні значення про- та протизапальних цитокінів сироватки крові хворих на саркоїдоз.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 25 умовно здорових осіб та 25 хворих на саркоїдоз. Усім пацієнтам проведено комплексне клініко-інструментальне обстеження, зокрема морфологічними методами, та визначено сироваткові рівні (IL) -1, -4, -6, -8, -10, TNF-α. Усіх хворих на саркоїдоз обстежено під час загострення хвороби до лікування та через 6 міс терапії ГКС.
Результати та обговорення. На тлі терапії ГКС протягом 6 міс вірогідно (р < 0,05) зменшується ступінь тяжкості задишки за шкалою MRC, натомість показники функції зовнішнього дихання та пульсоксиметрії вірогідних змін не зазнали. Під час загострення саркоїдозу у пацієнтів помічено статистично значуще (р < 0,05) збільшення показників прозапальних цитокінів (IL-1, IL-8, TNF-α) та зниження IL-10 майже в 1,76 разу порівняно з контролем. Застосування ГКС у хворих на саркоїдоз під час заго­с­трення супроводжується зниженням системних значень прозапальних цитокінів (IL-1, IL-8, TNF-α), водночас спостерігаються збільшення вмісту IL-4 та відсутність статистично значущої різниці показників IL-10 у сироватці крові хворих у період між загостренням та через 6 міс лікування.
Висновки. Використання ГКС у комплексному лікуванні хворих на саркоїдоз сприяє позитивній динаміці клінічного стану та вірогідно (р<0,05) зменшує у сироватці крові вміст прозапальних цитокінів (IL-1, IL-8, TNF-α) на тлі низьких значень IL-10.

Ключові слова: Cаркоїдоз, глюкокортикостероїди, цитокіни, клінічні симптоми.

 

Влияние глюкокортикостероидов на динамику клинической симптоматики и системные значения про- и противовоспалительных цитокинов у больных саркоидозом

Н.Г. Бойко, Д.Н. Бойко

Цель работы — проанализировать влияние терапии глюкокортикостероидами (ГКС) на динами­ку клинического состояния и системные значения про- и противовоспалительных цитокинов сыворот­ки крови больных саркоидозом.
Материалы и методы. В исследовании приняли участие 25 условно здоровых лиц и 25 больных саркоидозом. Всем пациентам проведено комплексное клинико-инструментальное обследование, включая морфологические методы исследования и определение уровней (IL) -1, -4, -6, -8, -10, TNF-α в сыворотке крови. Все больные саркоидозом обследованы во время обострения до назначения лечения и через 6 мес терапии ГКС.
Результаты и обсуждение. На фоне терапии ГКС в течение 6 мес достоверно (р < 0,05) уменьшается степень тяжести одышки по шкале MRC, тогда как показатели функции внешнего дыхания и пульсоксиметрии достоверно не изменились. Во время обострения саркоидоза у пациентов отмечены статистически значимое (р < 0,05) увеличение показателей провоспалительных цитокинов (IL-1, IL-8, TNF-α) и снижение IL-10 почти в 1,76 раза по сравнению с группой контроля. Примене­ние ГКС у больных саркоидозом во время обострения сопровождается снижением системных значений провоспалительных цитокинов (IL-1, IL-8, TNF-α), а также увеличением содержания IL-4 и отсутствием статистически значимых различий показателей IL-10 в сыворотке крови больных меж­ду обострением и через 6 мес лечения.
Выводы. Использование ГКС в комплексном лечении больных саркоидозом способствует положительной динамике клинического состояния и достоверно (р < 0,05) уменьшает содержание в сыворотке крови провоспалительных цитокинов (IL-1, IL-8, TNF-α) на фоне низких значений IL-10.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

9. Оригінальні дослідження

 

Можливості фармакотерапії туберкульозу легень

М.М. Кужко, М.Т. Клименко, Н.М. Гульчук, М.І. Линник, О.В. Аврамчук, Л.М. Процик

Мета роботи — на підставі даних фармакокінетики та бактеріостатичної активності крові (БАК) за різних способів уведення антимікобактеріальних препаратів визначити доцільність дослідження клінічної ефективності внутрішньовенної хіміотерапії в інтенсивну фазу лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень.
Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз фармакокінетики та БАК крові за різних способів уведення препаратів рифаміцинового ряду. Також проведено вивчення клінічної ефективності різних способів уведення рифаміцину SV, ізоніазиду та етамбутолу у 60 хворих шляхом оцінки динаміки процесу за допомогою комп’ютерної томографії.
Результати та обговорення. Встановлено, що середнє значення максимальної концентрації рифаміцину натрієвої солі після внутрішньовенного введення в дозі 450—600 мг становить (22,9 ± 2,3) мкг/мл, що вірогідно (р < 0,05) перевищує концентрацію рифампіцину в разі прийому в капсулах у дозі 450—600 мг (8,9 ± 1,3) мкг/мл. Встановлено, що мінімальна інгібувальна концентрація рифаміцину SV у 10 разів менша за аналогічний показник рифампіцину — 0,03 та 0,3 мкг/мл відповідно.
Високих рівнів БАК досягнуто у 100 % пацієнтів, що отримували ізоніазид, рифаміцин SV та етамбутол шляхом внутрішньовенної інфузії. За перорального введення ізоніазиду, рифампіцину та етамбутолу перорально високих рівнів БАК досягнуто у (90,9 ± 8,7) % хворих. Результати дослідження динаміки БАК протягом шести годин свідчили про збереження показників у межах високих та середніх рівнів.
За результатами клінічного дослідження встановлено, що у хворих основної групи, які отримували препарати в парентеральній формі, симптоми інтоксикації зникали в середньому через (2,2 ± 0,2) тиж, у хворих контрольної групи— через (3,1 ± 0,4) тиж (р < 0,05), знебацилення за даними мікроскопії досягнуто у 100,0 % хворих основної групи, у контрольній групі — лише у 14 (82,4 ± 9,2) %, а за показниками культурального дослідження припинення бактеріовиділення в основній та контрольній групах спостерігалось у 21 (100 %) та 16 (80,0 ± 8,9) % хворих відповідно (р < 0,05). Середні терміни загоєння порожнин у хворих основної групи становили (3,1 ± 0,3) міс, у контрольній групі — (3,7 ± 0,5) міс (р > 0,05).
Висновки. Максимальна концентрація рифаміцину SV після внутрішньовенного введення в 2,5 разу перевищує концентрацію за перорального прийому препарату в капсулах. Комплексне внутрішньовенне застосування антимікобактеріальних препаратів супроводжувалося лише великими та середніми рівнями БАК. Середні строки спостереження симптомів інтоксикації в основній групі хворих з парентеральним уведенням ізоніазиду, рифаміцину SV та етамбутолу були вірогідно меншими, ніж у конт­рольній групі. В основній групі спостерігалася тенденція до швидшого знебацилення, за даними обох методів мікробіологічного дослідження, та швидші темпи рубцювання порожнин розпаду порівняно із контрольною групою.

Ключові слова: Вперше діагностований туберкульоз легень, рифаміцин SV, лікування.

 

Возможности фармакотерапии туберкулеза легких

М.М. Кужко, М.Т. Клименко, Н.М. Гульчук, Н.И. Линник, О.В. Аврамчук, Л.М. Процик

Цель работы — на основании данных фармакокинетики и бактериостатической активности крови (БАК) при разных способах введения антимикобактериальных препаратов определить целесообразность исследования клинической эффективности внутривенной химиотерапии в интенсивную фазу лечения больных впервые диагностированным туберкулезом легких.
Материалы и методы. Проведен сравнительный анализ фармакокинетики и БАК при разных способах введения препаратов рифамицинового ряда. Также проведено изучение клинической эф­­фективности парентерального применения рифамицина SV, изониазида и этамбутола у 60 больных путем оценки динамики процесса с помощью компьютерной томографии.
Результаты и обсуждение. Установлено, что среднее значение максимальной концентрации рифамицина натриевой соли после внутривенного введения в дозе 450—600 мг составляет (22,9 ± ± 2,3) мкг/мл, что достоверно (р < 0,05) превышает концентрацию рифампицина в случае приема в капсулах в дозе 450—600 мг (8,9 ± 1,3) мкг/мл. Установлено, что минимальная ингибирующая концентрация рифамицина SV в 10 раз меньше аналогичного показателя рифампицина — 0,03 и 0,3 мкг/мл соответственно.
Высокие уровни БАК достигнуты у 100 % пациентов, которые получали изониазид, рифамицин SV и этамбутол путем внутривенной инфузии. При пероральном введении изониазида, рифампицина и этамбутола высокие уровни БАК достигнуты у (90,9 ± 8,7) % больных. Результаты исследования динамики БАК в течение шести часов свидетельствовали о сохранении показателей в пределах высоких и средних уровней.
По результатам клинического исследования установлено, что у больных основной группы, кото­рые получали препараты в парентеральной форме, симптомы интоксикации исчезали в среднем через (2,2 ± 0,2) нед, у больных контрольной группы — через (3,1 ± 0,4) нед (р < 0,05), абацилирование по данным микроскопии достигнуто у 100,0 % больных основной группы, в контрольной группе — лишь у 14 (82,4 ± 9,2) %, а по показателям культурального исследования прекращение бактериовыделения в основной и контрольной группах наблюдалось у 21 (100 %) и 16 (80,0 ± 8,9) % больных соответственно (р < 0,05). Средние сроки заживления полостей у больных основной группы представляли (3,1 ± 0,3) мес, в контрольной группе — (3,7 ± 0,5) мес (р > 0,05).
Выводы. Максимальная концентрация рифамицина натриевой соли после внутривенного введения в 2,5 раза превышает концентрацию при пероральном приеме препарата в капсулах. Комплекс­ное внутривенное применение антимикобактериальных препаратов сопровождалось лишь большими и средними уровнями БАК. Средние сроки наблюдения симптомов интоксикации в основной группе больных с парентеральным введением изониазида, рифамицина  и этамбутола были достоверно меньше, чем в конрольной группе. В основной группе наблюдалась тенденция к более быстро­му абацилированию, по данным обоих методов микробиологического исследования, и более быстрые темпы рубцевания полостей распада в сравнении с контрольной группой.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

10. Оригінальні дослідження

 

До характеристики поєднаного хронічного плевриту і туберкульозу легень

І.Д. Дужий, Г.П. Піддубна, Л.А. Бондаренко, Н.І. Глазунова, Р.З. Ель-Асталь

Мета роботи — встановити зв’язок з різними формами туберкульозу легень, його перебігом, лікуванням та розвитком хронічного плевриту.
Матеріали та методи. Обстежено 181 хворого. Застосовані стандартні, променеві та мікробіологічні дослідження.
Результати та обговорення. Встановлено, що 93 (51,4 %) особи у минулому перенесли різні форми туберкульозу легень і плеври, але лікувалися не системно, через 12—48 місяців наступала реактивація процесу з розвитком туберкульозного плевриту та його хронізацією. У 88 (48,6 %) хворих — туберкульоз легень і плеврит розвивалися одночасно з явищами хронізації останнього. З метою попередження подальшого прогресування захворювання та попередження розвитку легеневого серця після антимікобактеріальної терапії  виконувалися симультанні втручання на основі плевректомії.
Висновки. Безсистемне лікування хворих на легеневий туберкульоз та туберкульозний плеврит супроводжується прогресуванням легеневого туберкульозу, розвитком поєднаного хронічного плевриту, прогресуючою резистентністю МБТ до антимікобактеріальних препаратів і розвитком легеневого серця, що можна попередити своєчасно виконаним хірургічним втручанням симультанного характеру.

Ключові слова: Хронічний туберкульозний плеврит, туберкульоз легень, хірургічне лікування.

 

К характеристике сочетанного хронического плеврита и туберкулеза легких

И.Д. Дужий, Г.П. Поддубная, Л.А. Бондаренко, Н.И. Глазунова, Р.З. Эль-Асталь

Цель работы — установить связь с различными формами туберкулеза легких, его течением, лечением и развитием хронического плеврита.
Материалы и методы. Обследован 181 больной. Применены стандартные, лучевые и микробиологические исследования.
Результаты и обсуждение. Установлено, что 93 (51,4 %) больных в прошлом перенесли различные формы туберкулеза легких и плевры, но лечились не системно, через 12—48 мес наступали реактивация процесса с развитием туберкулезного плеврита и его хронизация. У 88 (48,6 %) больных туберкулез легких и плеврит развивались одновременно с явлениями хронизации последнего. Для предупреждения прогрессирования заболевания и предупреждения развития легочного сердца после антимикобактериальной подготовки выполняли симультанные вмешательства на основе плеврэктомии.
Выводы. Бессистемное лечение больных легочными туберкулезом и туберкулезным плевритом сопровождается прогрессированием легочного процесса, развитием сочетанного хронического плеврита, прогрессирующей резистентностью МБТ к антибактериальным препаратам и легочного сердца, что можно предупредить своевременно выполненным хирургическим вмешательством симультанного характера.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

11. Оригінальні дослідження

 

Клінічні симптоми ендогенної інтоксикації: діагностичне значення для оцінки її виразності при негоспітальній пневмонії

Н.А. Бількевич

Мета роботи — дослідити клінічні показники ендогенної інтоксикації у хворих на негоспітальну пневмонію (НП) різної тяжкості.
Матеріали та методи. Обстежено 175 хворих на НП І—ІІІ клінічних груп, що перебували на ста­­ціо­нарному лікуванні. Оцінювали кількість та виразність клінічних симптомів ендогенної інтоксикації (ЕІ) (даних розпитування, фізикального обстеження та загальноклінічних лабораторних показників).
Результати та обговорення. Частота виявлення і виразність суб’єктивних ознак ЕІ, симптомів, що виявляли під час фізикального та лабораторного обстеження хворих (загальний аналіз крові, сечі, лейкоцитарний індекс інтоксикації), відображали тяжкість недуги, проте не завжди лінійно. За тяжкого перебігу НП деякі зміни були різноспрямованими (у бік як збільшення, так і зменшення показника). Найчіткіше відображали тяжкість захворювання показники ШОЕ, відсоток еозинофілів та паличко­ядерних нейтрофілів формули крові, а також протеїнурія.
Висновки. Неспецифічність та значна кількість загальноклінічних виявів ендогенної інтоксикації зумовлюють потребу в застосуванні специфічніших критеріїв з метою оцінки її виразності при негоспітальній пневмонії.

Ключові слова: Ендогенна інтоксикація, негоспітальна пневмонія, діагностика.

 

Клинические симптомы эндогенной интоксикации: диагностическое значение для оценки ее выраженности при внегоспитальной пневмонии

Н.А. Билькевич

Цель работы — исследовать клинические показатели эндогенной интоксикации у больных с разной тяжестью внегоспитальной пневмонии (ВП).
Материалы и методы. Обследовано 175 больных ВП І—ІІІ клинических групп, которые находились на стационарном лечении. Оценивали количество и выраженность клинических симптомов эндогенной интоксикации (ЭИ) (данных расспроса, физикального обследования и общеклинических лабораторных показателей).
Результаты и обсуждение. Частота выявления и выраженность субъективных признаков ЭИ, симптомов, которые обнаруживали при физикальном и лабораторном обследовании больных (общий анализ крови, мочи, лейкоцитарный индекс интоксикации), отображали тяжесть болезни, однако не всегда линейно. При тяжелом течении ВП некоторые изменения были разнонаправлен­ными (в сторону как увеличения, так и уменьшения показателя). Наиболее четко отображали тя­­жесть заболевания показатели СОЭ, процент эозинофилов и палочкоядерных нейтрофилов фор­мулы крови, а также протеинурия.
Выводы. Неспецифичность и значительное количество общеклинических проявлений эндоген­ной интоксикации предопределяет необходимость в применении более специфических критериев в целях оценки ее выраженности при внегоспитальной пневмонии.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

12. Оригінальні дослідження

 

Гіперурикемія при туберкульозі легень і його антимікобактеріальній терапії

М.М. Савула, Н.М. Лопушанська, С.М. Похиляк, Н.С. Майовецька, І.С. Якимець, О.В. Лазарчук

Мета роботи — вивчити концентрацію сечової кислоти (СК) в плазмі хворих на туберкульоз.
Матеріали та методи. Обстежено в динаміці 197 хворих (158 – із уперше діагностованим туберкульозом, 39 – з рецидивами і хронічними формами).
Результати та обговорення. У 9,2 % пацієнтів з уперше діагностованим туберкульозом встановлено збільшення рівня СК у плазмі. Спостерігаються тенденція до підвищення цього показника в разі деструктивних процесів, супровідної патології і вірогідне його зростання на тлі хіміотерапії, а також у хворих із рецидивами і хронічними формами туберкульозу.
Висновки. При туберкульозі, особливо на тлі хіміотерапії, можлива гіперурикемія. Доцільність і методика лікування залежать від клінічних виявів та ймовірних механізмів розвитку.

Ключові слова: Туберкульоз легень, хіміотерапія, гіперурикемія.

 

Гиперурикемия при туберкулезе легких и его антимикобактериальной терапии

М.М. Савула, Н.Н. Лопушанская, С.Н. Похиляк, Н.С. Майовецкая, И.С. Якимец, О.В. Лазарчук

Цель работы — изучить концентрацию мочевой кислоты (МК) в плазме больных туберкулезом легких.
Материалы и методы. Обследовали в динамике 197 больных туберкулезом легких (158 — с впервые диагностированным туберкулезом, 39 — с рецидивами и хроническими формами).
Результаты и обсуждение. У 9,2 % пациентов с впервые диагностированным туберкулезом отмечено увеличение уровня МК в плазме. Наблюдалась тенденция к повышению этого показателя при деструктивных процессах, сопутствующей патологии и достоверное его нарастание на фоне химиотерапии, а также у больных с рецидивами и хроническими формами туберкулеза.
Выводы. У больных туберкулезом легких, особенно на фоне химиотерапии, возможна гиперурикемия. Целесообразность и методику лечения определяют на основании клинических симптомов и  предполагаемых механизмов ее развития.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

13. Оригінальні дослідження

 

Залежність результатів гістологічного дослідження лімфатичних вузлів у хворих на лімфаденопатію при ВІЛ-інфекції залежно від початкового рівня CD4+-лімфоцитів

І.М. Баскаков, Р.Б. Чхетіані, О.М. Скачко, К.О. Ліньов

Мета дослідження — вивчення особливостей гістологічної картини біоптованих лімфовузлів у хворих з лімфоаденопатією (ЛАП) при ВІЛ-інфекції залежно від кількості CD4+-лімфоцитів.
Матеріали та методи. У дослідження залучено 80 хворих з ЛАП на тлі ВІЛ-інфекції у віці від 23 до 47 років, яким була проведена біопсія лімфовузлів з подальшою мікроскопією за Цилєм—Нільсеном і гістологічною верифікацією туберкульозу. Також усім хворим методом проточної цитометрії досліджували кількість CD4+-лімфоцитів периферичної крові, за результатами якої пацієнти були розділені на основну групу (CD4+-лімфоцитів менше 200 клітин/мкл) і групу порівняння (CD4+-лімфоцитів 200 клітин/мкл і більше).
Результати та обговорення. За результатами гістологічного дослідження лімфовузлів було виявлено реактивну ЛАП (16 (61,5 %) у групі порівняння, 26 (48,1%) у основній групі), злоякісні пухлини (6 (23,1 %) у групі порівняння, 8 (14,8 %) у основній групі) і туберкульозний лімфаденіт (4 (15,4 %) у групі порівняння, 20 (37,0 %) в основній групі). Туберкульозний лімфаденіт в основ­ній групі зустрічався достовірно частіше, ніж у групі порівняння (р < 0,05). Достовірної відмінності поширеності реактивної ЛАП та злоякісних пухлин не виявлено.
Висновки. Виявлено, що при зниженні CD4+-лімфоцитів нижче 200 клітин/мкл значно частіше спостерігається туберкульозний лімфаденіт з казеозним некрозом лімфовузлів. У зв’язку з цим у хворих цієї категорії рекомендовано проведення біопсії лімфовузла з гістологічним дослідженням матеріалу.

 

Зависимость результатов гистологического исследования лимфатических узлов у больных с лимфаденопатией при ВИЧ-инфекции от исходного количества CD4+-лимфоцитов

И.Н. Баскаков, Р.Б. Чхетиани, О.Н. Скачко, К.А. Линёв

Цель исследования — изучение особенностей гистологической картины биопсированных лимфоузлов у больных с лимфоаденопатией (ЛАП) при ВИЧ-инфекции в зависимости от количества CD4+-лимфоцитов.
Материалы и методы. В исследование включено 80 больных с ЛАП на фоне ВИЧ-инфекции в возрасте от 23 до 47 лет, которым была проведена биопсия лимфоузлов с последующей микроскопией по Цилю—Нильсену и гистологической верификацией туберкулеза. Также всем больным методом проточной цитометрии исследовали количество CD4+-лимфоцитов периферической крови, по результатам которой пациенты были разделены на основную группу (CD4+-лимфоцитов менее 200 клеток/мкл) и группу сравнения (CD4+-лимфоцитов 200 клеток/мкл и более).
Результаты и обсуждение. По результатам гистологического исследования лимфоузлов было выявлено реактивную ЛАП (16 (61,5 %) в группе сравнения, 26 (48,1 %) в основной группе), зло­ка­чественные опухоли (6 (23,1 %) в группе сравнения, 8 (14,8 %) в основной группе) и туберкулез­ный лимфаденит (4 (15,4 %) в группе сравнения, 20 (37,0 %) в основной группе). Туберкулезный лимфаденит в основной группе встречался достоверно чаще, чем в группе сравнения (р < 0,05). Достоверного отличия распространенности реактивной ЛАП и злокачественных опухолей не выявлено.
Выводы. Выявлено, что при снижении CD4+-лимфоцитов ниже 200 клеток/мкл значительно чаще наблюдается туберкулезный лимфаденит с казеозным некрозом лимфоузлов. В связи с этим у больных данной категории рекомендовано проведение биопсии лимфоузла с гистологическим исследованием материала.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

14. Оригінальні дослідження

 

Профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів у хворих на мультирезистентний туберкульоз та туберкульоз із розширеною резистентністю МТБ залежно від випадку захворювання

Н.А. Литвиненко, С.О. Черенько, М.В. Погребна, Ю.О. Сенько, В.В. Давиденко, Г.І. Барбова, Г.М. Роєнко, С.П. Василенко

Мета дослідження — встановити профіль медикаментозної резистентності МБТ до протитуберкульозних препаратів І та ІІ ряду у хворих на МРТБ і РРТБ залежно від випадку захворювання.
Матеріали та методи. У рандомізованому ретроспективному дослідженні взяли участь 420 хворих на МРТБ та РРТБ, яким проводився ТМЧ МБТ до ПТП І та ІІ ряду.
Результати та обговорення. У хворих на МРТБ виявляють високу частоту РРТБ — 21,9 %. У хворих на МРТБ порівняно з хворими на РРТБ «нові випадки» захворювання було діагностовано в 15,5 % проти 6,5 % (p < 0,05), хоча випадки «повторного лікування» або «хронічного туберкульозу» виявляли майже в однакової кількості (у 64,9 та у 65,2 %) хворих на МРТБ й у 19,5 та 28,2 % хворих на РРТБ відповідно (p > 0,05).
Резистентність МБТ до ПТП виявляли частіше до S — у 89,0 %, E — у 68,8 % та Et — у 54,8 % хворих. Серед хворих на РРТБ порівняно з МРТБ значно частіше встановлювали резистентність до усіх ПТП І—ІІ ряду (S, E, Et, Pas, аміноглікозидів, фторхінолонів), окрім Z.
У хворих на МРТБ з «новими випадками» захворювання порівняно з випадками «повторного лікування до 2 років» резистентність до Km (Am, Cm) спостерігається значно рідше (у 15,7 проти 31,9 %; р < 0,05), а також порівняно з випадками «повторного лікування до 2 років» та «хронічного туберкульозу» простежується тенденція щодо меншої кількості хворих із резистентністю до інших ПТП. У хворих на РРТБ з «новим випадком» захворювання порівняно з «повторним лікуванням до 2 років» та «хронічним туберкульозом» значно рідше спостерігалася медикаментозна резистентність МБТ до Z та Pas (p < 0,05). Медикаментозну резистентність до E, Et, Cm було встановлено в однакової кількості хворих.
Висновки. РРТБ визначили у 21,9 % хворих на МРТБ, причому «нові випадки» захворювання становлять 6,5 %. Серед хворих на МРТБ порівняно з РРТБ резистентність до більшості ПТП І—ІІ ряду було встановлено значно рідше. У хворих з «новими випадками» захворювання порівняно з випадками «повторного лікування до 2 років» та «хронічного туберкульозу» медикаментозна резистентність МБТ до деяких ПТП І та ІІ ряду спостерігалася значно рідше.

Ключові слова: Профіль медикаментозної резистентності МБТ, нові випадки захворювання, повторне лікування.

 

Профиль медикаментозной резистентности МБТ к противотуберкулезным препаратам у больных с мультирезистентным туберкулезом и туберкулезом с широкой резистентностью МБТ в зависимости от случая заболевания

Н.А. Литвиненко, С.А. Черенько, М.В. Погребная, Ю.А. Сенько, В.В. Давыденко, А.И. Барбова, Г.Н. Роенко, С.П. Василенко

Цель исследования — установить профиль медикаментозной резистентности МБТ к противо­туберкулезным препаратам I и ІІ ряда у больных с МРТБ и РРТБ в зависимости от случая заболевания.
Материалы и методы. В рандомизированном ретроспективном исследовании участвовали 420 больных с МРТБ и РРТБ, которым проводился ТМЧ МБТ к ПТП І и ІІ ряда.
Результаты и обсуждение. У больных с МРТБ выявлено высокую частоту РРТБ — 21,9 %. У больных с МРТБ сравнительно с больными с РРТБ «новые случаи» заболевания были диа­г­ностированы в 15,5 % против 6,5 % (p < 0,05), хотя случаи «повторного лечения» или «хронического туберкулеза» выявляли почти у одинакового количества (в 64,9 и в 65,2 %) больных с МРТБ и в 19,5 и 28,2 % больных с РРТБ соответственно (p > 0,05).
Резистентность МБТ к ПТП выявляли чаще к S — в 89,0 %, E — в 68,8 % и Et — в 54,8 % больных. Среди больных с РРТБ сравнительно с МРТБ значительно чаще устанавливали резистентность ко всем ПТП І—ІІ ряда (S, E, Et, Pas, аминогликозидов, фторхинолонов), кроме Z.
У больных с МРТБ с «новыми случаями» заболевания сравнительно со случаями «повторного лечения до 2 лет» резистентность к Km (Am, Cm) наблюдается значительно реже (в 15,7 против 31,9 %; р < 0,05), а также сравнительно со случаями «повторного лечения до 2 лет» и «хронического туберкулеза» прослеживается тенденция относительно меньшего количества больных с резистентностью к другим ПТП. У больных на РРТБ с «новым случаем» заболевания сравнительно с «повторным лечением до 2 лет» и «хроническим туберкулезом» значительно реже наблюдалась медикаментозная резистентность МБТ к Z и Pas (p < 0,05). Медикаментозную резистентность к E, Et, Cm было установлено у одинакового количества больных.
Выводы. РРТБ определили у 21,9 % больных МРТБ, причем «новые случаи» заболевания представляют 6,5 %. Среди больных с МРТБ сравнительно с РРТБ резистентность к большинству ПТП І—ІІ ряда была установлена значительно реже. У больных с «новыми случаями» заболевания сравнительно со случаями «повторного лечения до 2 лет» и «хронического туберкулеза» медикаментозная резистентность МБТ к некоторым ПТП І и ІІ ряда наблюдалась значительно реже.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

15. Оригінальні дослідження

 

Зміни стану прооксидантно-антиоксидантної системи у хворих з рецидивом туберкульозу легень на тлі стандартної протитуберкульозної хіміотерапії

М.М. Кужко, Д.О. Бутов, І.М. Кузнєцова

Мета дослідження — вивчити зміни стану прооксидантно-антиоксидантної системи у хворих з рецидивом туберкульозу легень (РТБЛ) на тлі стандартної протитуберкульозної хіміотерапії.
Матеріали та методи. Проведено спектрофотометричне дослідження прооксидантно-анти­окси­дантної системи у сироватці крові 30 практично здорових донорів та 100 хворих на інфільтративний РТБЛ, з них у 29 хворих без деструкції у легенях та у 71 — з деструкцією. Досліджували показники перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) — трієнові кон’югати (ТК) і ліпофусцинові пігменти (ЛП) та антиоксидантного захисту (АОЗ) — супероксиддисмутазу (СОД), загальну антиоксидантну активність (ЗАА), глутатіонпероксидазу (ГП) і глутатіонредуктазу (ГР).
Результати та обговорення. Виявлено порушення показників прооксидантно-антиоксидантної системи на час госпіталізації хворих: вірогідне підвищення рівнів ТК, ЛП та вірогідне зниження СОД, ЗАА, ГП, ГР порівняно з показниками практично здорових донорів. Встановлено підвищення показників АОЗ та зниження показників ПОЛ після двомісячної стандартної антимікобактеріальної терапії.
Висновки. Результати дослідження дають змогу констатувати, що у хворих на РТБЛ спостерігаються помітні зміни у функціонуванні прооксидантно-антиоксидантної системи: порушуються показники АОЗ та накопичуються продукти ПОЛ. Спостерігається досить значна вірогідна різниця між хворими з деструктивним процесом у легенях та без нього до проведення стандартної хіміотерапії. Стандарт­на антимікобактеріальна терапія забезпечує недостатнє відновлення прооксидантно-антиоксидантної системи, що може слугувати показанням до застосування для терапії хворих на туберкульоз антиоксидантів і мембраностабілізуючих препаратів.

Ключові слова: Рецидив туберкульозу легень, прооксидантно-антиоксидантна система, перекисне окиснення ліпідів, антиоксидантний захист, лікування туберкульозу.

 

Изменения состояния прооксидантно-антиоксидантной системы у больных с рецидивом туберкулеза легких на фоне стандартной противотуберкулезной химиотерапии

М.М. Кужко, Д.А. Бутов, И.Н. Кузнецова

Цель исследования — изучить изменения состояния прооксидантно-антиоксидантной системы у больных с рецидивом туберкулеза легких (РТБЛ) на фоне стандартной противотуберкулезной химиотерапии.
Материалы и методы. Проведено спектрофотометрическое исследование прооксидантно-антиоксидантной системы в сыворотке крови 30 практически здоровых доноров и 100 больных инфильтративным РТБЛ, из них 29 больных без деструктивного процесса в легких и 71 — с деструкцией. Исследовали следующие показатели перекисного окисления липидов (ПОЛ) — триеновые конъюгаты (ТК) и липофусциновые пигменты (ЛП) и антиоксидантной защиты (АОЗ) — супероксиддисмутазу (СОД), общую антиоксидантную активность (ЗАА), глутатионпероксидазу (ГП) и глутатионредуктазу ( ГР).
Результаты и обсуждение. Выявлены нарушения показателей прооксидантно-антиоксидант­ной системы на момент госпитализации больных в стационар: достоверное повышение ТК, ЛП и достоверное снижение СОД, ЗАА, ГП, ГР сравнительно с практически здоровыми донорами. Установлено повышение показателей АОЗ и снижение показателей ПОЛ после двухмесячной стандартной антимикобактериальной терапии.
Выводы. Результаты исследования позволяют констатировать, что у больных РТБЛ наблюдаются заметные изменения в функционировании прооксидантно-антиоксидантной системы — имеет место нарушение показателей АОЗ и накопление продуктов ПОЛ. Отмечается довольно существенная достоверная разница между больными с деструктивным процессом в легких и без него до проведения стандартной химиотерапии. Стандартная антимикобактериальная терапия обеспечивает недостаточное восстановление прооксидантно-антиоксидантной системы, что может служить показанием к применению в лечении больных туберкулезом антиоксидантов и мембраностабилизирующих препаратов.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

16. Епідемічна ситуація

 

Штамова характеристика складу популяції вірусів грипу, виділених в Україні в сезон 2011–2012 рр.

О.В. Онищенко, О.С. Голубка, А.П. Міроненко, Д.О. Степанський

Наведено результати типової та штамової ідентифікації вірусів грипу, ізольованих в Україні в епідемічний сезон 2011—2012 рр. Доведено, що в Україні та в світі збудники епідемії грипу були тотожними.

Ключові слова: Віруси грипу, штамова структура, антигенна характеристика.

 

Штаммовая характеристика состава популяции вирусов гриппа, выделенных в Украине в сезон 2011—2012 гг.

О.В. Онищенко, О.С. Голубка, А.П. Мироненко, Д.А. Степанский

Приведены результаты типовой и штаммовой идентификации вирусов гриппа, выделенных в Украине в эпидемию 2011—2012 гг. Показано, что в Украине и в мире преимущественные возбудители эпидемии гриппа были тождественными.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

17. Освіта

 

Методичне забезпечення вивчення фтизіатрії в умовах запровадження кредитно-модульної системи

Л.А. Грищук, І.Т. П’ятночка, М.М. Савула, Н.С. Кравченко, С.І. Корнага

У статті висвітлено наслідки реалізації новітніх методик організації навчального процесу в Тер­нопільському державному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського, зокрема на курсі фтизіат­рії. За результатами вивчення передового міжнародного досвіду в навчальний процес упроваджено низку нових методик: методику «Єдиного дня» навчання; Z-систему освіти; матрикули практичних навичок; семестровий тестовий контроль; програму дистанційного контролю знань студентів Moodle.

Ключові слова: Фтизіатрія, нові методики організації навчального процесу.

 

Методическое обеспечение изучения фтизиатрии в условиях внедрения кредитно-модульной системы

Л.А. Грищук, И.Т. Пятночка, М.М. Савула, Н.С. Кравченко, С.И. Корнага

В статье отражены результаты реализации новейших методик организации учебного процесса в Тернопольском государственном медицинском университете имени И.Я. Горбачевского, в частности на курсе фтизиатрии. По результатам изучения передового международного опыта в учебный процесс внедрен ряд новых методик: методика «Единого дня» обучения; Z-система образования; матрикулы практических навыков; семестровый тестовый контроль; программа дистанционного контроля знаний студентов Moodle.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

18. Методи доказової медицини

 

Оцінка різних методів перетворення статистичних показників для узагальненої оцінки епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції в регіонах України

О.В. Постнов

Мета роботи — дослідити характеристики показників, що використовують для проведення інтегральної оцінки епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції, вплив різних методів перетворення статистичних показників на підсумкову інтегральну оцінку. Оцінити відповідність методу рангових місць для узагальненої оцінки епідемічної ситуації в регіонах та можливість застосування для цього нормованих показників.
Матеріали та методи. Використано статистичні дані про стан епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в регіонах України за 2011 р. Проаналізовано характеристики рядів значень статистичних показників, за допомогою методів кластерного аналізу вивчено внутрішню структуру рядів значень. Проведено нормування рядів значень, розрахунок узагальненої оцінки за методом суми рангових місць та суми нормованих показників.
Результати та обговорення. Виявлено, що більшість показників мають розподіл, що відрізняється від рівномірного, притаманного ряду рангових місць. У рядах показників виявляють статистично значущі кластери. Нерівномірність розподілу призводить до деформації підсумкової узагальненої оцінки.
Висновки. Метод рангових місць не повністю відповідає характеристикам статистичних показників з ВІЛ-інфекції. Застосування цього методу для узагальненої оцінки епідемічної ситуації не дає змоги достатньо адекватно віддзеркалити територіальну гетерогенність епідемічного процесу ВІЛ-інфекції. Застосування нормування статистичних показників сприятиме поліпшенню епідеміологічної діагностики ВІЛ-інфекції. Конче потрібно підібрати оптимальні методи нормування статистичних показників.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, епідемічний процес, статистичні показники, інтегральна оцінка, статистичний розподіл.

 

Оценка разных методов преобразования статистических показателей для обобщенной оценки эпидемической ситуации по ВИЧ-инфекции в регионах Украины

А.В. Постнов

Цель работы — исследовать характеристики показателей, используемых для интегральной оценки эпидемической ситуации по ВИЧ-инфекции, влияние различных методов их преобразования на итоговую интегральную оценку; оценить соответствие метода ранговых мест для обобщенной оценки эпидемической ситуации в регионах и возможность применения для этого нормированных показателей.
Материалы и методы. Использованы статистические данные о состоянии эпидемии ВИЧ-инфекции в регионах Украины за 2011 г. Проведен анализ характеристик статистических рядов показателей и их внутренней структуры. Проведены нормирование рядов значений и расчет обобщенной оценки по методам суммы ранговых мест и суммы нормированных показателей.
Результаты и обсуждение. Выявлено, что большинство показателей имеют распределение, отличающееся от равномерного, присущего ряду ранговых мест. В рядах показателей выявляют статистически значимые кластеры. Неравномерность распределения приводит к деформации обобщенной оценки.
Выводы. Метод ранговых мест не полностью соответствует характеристикам статистических показателей по ВИЧ-инфекции. Применение этого метода для обобщенной оценки эпи­де­мической ситуации не позволяет достаточно адекватно отразить территориальную гетерогенность эпиде­мического процесса. Применение нормирования статистических показателей позволит улучшить эпидемическую диагностику ВИЧ-инфекции. Необходимо подобрать оптимальные методы нормирования статистических показателей.

Ключевые слова:

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

19. З'їзди, конгреси, конференції

 

Зустріч експертів із питання поєднаної педіатричної патології туберкульоз/ВІЛ-інфекція

Підготував проф. В.І. Петренко

11—12 жовтня 2012 року в рамках Міжнародного симпозіуму «Досконала клінічна практика у сфері педіатричної ко-інфекції ВІЛ/туберкульоз» експерти обговорили питання поєднаної педіатричної патології та найефективніші методи боротьби із цією хворобою.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

20. Інформація

 

USAID розпочинає новий проект боротьби з туберкульозом в Україні

Підготувала Г.В. Радиш

У жовтні 2012 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID – United States Agency International Development) презентувало п’ятирічний проект «Посилення контролю за туберкульозом в Україні», за яким упроваджуватимуть успішні міжнародні моделі протидії туберкульозу в десяти регіонах України, а саме: у Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Херсонській, Одеській, Луганській областях та в АР Крим, а також у  Києві й Севастополі.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

21. Некролог

 

Олег Григорович Спесівцев

19 червня 2012 року на 93-му році пішов із життя відомий учений-фтизіатр, доктор медичних наук, професор, колишній багаторічний за­­відувач кафедри фтизіатрії і пульмонології ДЗ «Запорізь­ка медична академія післядипломної освіти МОЗ України» Олег Григорович Спесівцев.

Для завантаження
повної версії необхідно авторизуватися

Авторизація


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»